Польське землеволодіння в українських воєводствах другої половини XVI- – середини XVII ст.
Н.Старченко. Між цифрою і буквою, або трохи про переваги й недоліки квантифікації \\ Український гуманітарний огляд – Вип.3 – Київ, Критика, 2000- С.89- 105.
Рецензія на монографію Г.Литвина Litwin Henrik/. Naplyv szlachty polskiej na Ukraine. 1569-1648. – Warszawa , 2000.
Основне завдання автора – статистичний обрахунок обсягів польського землеволодіння та частки польського етнічного елементу в органах судово- адміністративного контролю у Київському і Брацлавському воєводствах упродовж 1569 – 1648 років. Що дозволить дещо прояснити ситуацію у такій дражливій темі польсько- української історіографії , як то «польської експансії на схід» , що своїми коріннями сягає Х1Х ст.
Перший розділ присвячений обрахунку дідичного землеволодіння представників різних етнічних і територіальних груп (Брацлавського і Київського воєводств).
Підсумовуючи кількісні показники, автор робить висновок, що серед землевласників до 1648 року сильні позиції здобула магнатерія на Брацлавщині , де між польськими і руськими родами встановилися певна рівновага. Київщина залишилася гніздом заможних руських родів. Що ж стосується середніх і дрібних землевласників, то тут польський елемент відігравав істотну роль, однак, незважаючи на сталу динаміку зростання , кількісно не перевищував інші групи шляхетських обивателів, зокрема русинів.
Спеціальний підрозділ присвячений досліджуванню шляхів набування нерухомості прибульцями. Автор виділяє серед них купівлю, королівські роздачі, безправне захоплення, спадкування . До найпоширеніших способів формування значних маєтків на Брацлавщині належить купівлі.
На Київщині обсяг землі загалом був невеликим і лише у 30-40 роки зросла кількість земельних оборудок серед магнатської групи , спричинивши до появи кількох латифундій. Багато важило в цій категорії землевласників спадкування по родинній лінії (з 12 великих маєтків три цілком і один частково опинилися у руках поляків). Дрібніші маєтки переходили до польської шляхти переважно завдяки шлюбам з представниками місцевих родів. (с.91-92)
Роздача королівщин , яка традиційно вважалася одним із основних шляхів проникнення польського елементу на Схід не мала , за підрахунками автора, вирішального значення у творенні структури тутешньої земельної власності. Лише один великий земельний комплекс із 36 склався внаслідок королівських надань. Всі інші були сформовані як наслідок купівлі та родинних зв’язків.
Присутність польського елементу серед неосілої шляхти , що тримала землю від землевласників на умовному праві була наймасовішою , яка формувалася з 1631- 1648 рік. На Брацлавщині вона становила 3\4 від загальної кількості , на Київщині трохи менше половини , причому русини поступалися полякам на 10%.
Достарыңызбен бөлісу: |
