Методичні рекомендації бібліотекам до 500-річчя від дня народження Роксолани

Настя, Роксолана, Хасекі, Хуррем, Місафір... Які різні і таємничі ці імена. Чому вони стоять поруч? Кому належали і хто вимовляв їх уночі чи ранком, під плескіт хвиль моря чи в осінню студінь?

Настя, Роксолана, Хасекі, Хуррем, Місафір... Ніби діаманти тримаєш на долонях, зачарований їх блиском.

Що то за жінка така, яка мала аж п’ять імен і чому не одне?

Що зробила вона прийшовши до нас і ставши відомою всьому світові?

Це Настя – Лісовська, єдина донька священика з маленького провінційного Рогатина, ступає до нас з 16-го століття, впродовж віків залишається невмирущою, нев’янучою квіткою. Жінка, яка майже 40 років потрясала безмежну і владну імперію Османів і всю Європу.

Найулюбленіша дружина грізного і всемогутнього турецького султана. Донька України, наша землячка.

У 1520 році під час нападу кримських татар на маленький Рогатин 15-ти літню Настю просто з-під вінця захопили в полон і продали в султанський гарем. Позбавлена з дитячих років рідної землі, вона пройшла усі поневіряння чужини, але невдовзі впала у відчай.

Ще в дорозі, як і інші бранці, Настуся плекала палку мрію про втечу, про таку до болю бажану зустріч із рідними. Але так не сталося, як бажалося. Коли опинилася над морем у Кафі на східному базарі, де торгують, як бидлом невільниками, зрозуміла, що повернення додому може й ніколи не відбутися.

Здібну до науки, вродливу юну бранку купили до спецшколи, яка готувала обслугу до гаремів. Після успішного завершення навчання її було продано як служницю в Стамбул до шахського гарему. Рабиню помітив могутній правитель Сулейман ІІ і взяв за дружину. То й не дивно: окрім квітучої зовнішньої, ніжної, лагідної натури, тепер уже не Настя, а Роксолана, з новим зручним для вимови ім’я Хуррем, швидко оволоділа кількома мовами, бездоганно засвоїла османські звичаї, етикет. Окрім того, напам’ять могла читати „Коран”.

Настя Лісовська мала великий авторитет у свого чоловіка, впливаючи на державну політику тоді уже сильної Турецької імперії, сприяла встановленню миру із сусідніми країнами. Характерно, що протягом півстоліття в той час турки жодного разу не наважились нападати на Україну і не плюндрували її міст і сіл.

Роксолана до останнього подиху не забувала про своїх єдинокровних братів, сестер і пам’ятаючи ласкаву й привітну стежину до своєї хати, стала вірною берегинею рідної землі.

Варто відзначити, що Роксолана була дуже відважною жінкою. Вона часто виїжджала на поле битви. Брала активну участь у державних справах імперії. За відсутності чоловіка правила країною. Їй по праву належить крісло „міністра культури” імперії. Сама вона відкрила безкоштовні будинки (притулки) і їдальні для перестарілих, школи-медресе і бібліотеки для молоді, будувала лікарні тощо.

Проживши велике життя, будучи прекрасною і коханою дружиною, вона у віці понад 50 літ помирає на руках у Сулеймана. Похована в усипальниці на території вибудованої нею мечеті-джамі Сулеймана Великого.

Сьогодні, через півтисячі років від свого народження, Роксолана знову повертається на Україну, у рідне місто в камені і бронзі.

Її образ надихає усіх, хто береться у віршованих рядках, піснях, прозі віддати данину пам’яті землячці, відомій усьому світу. Видано до сорока книг, створено понад два десятки пісень, написано чимало картин.

З поміж творів художнього змісту XVII-XX ст. про Роксолану видруковано роман німецького письменника Й. Тральова „Роксолана”, драма француза М. Белена „Мустафа і Зеангір”, роман ірландця Айлін Кравні „Наречена Сулеймана”.

З українських видань – твори Осипа Назарука, за якими знято 26-ти серійний телефільм „Роксолана”, Павла Загребельного, Омеляна Левицького, Сергія Плачинди, Любові Забашти та інших.

П’ятсотлітній ювілей відзначається повсюдно українською громадськістю. Широкою буде палітра святкових заходів на теренах області.

Рекомендуємо бібліотекам активно долучитися до розмаїття заходів, присвячених 500-річчю від дня народження Анастасії Лісовської (Роксолани).

Нижче подаємо методичні поради та сценарій вечора пам’яті „Балада тернового імені” – додаток №1.

У кожній бібліотеці є можливість відкрити ювілейний історико-літературний календар „Земля моя – колиска Роксолани”.

Тут варто представити Роксолану в історичному аспекті, як славну українку. Відбір публіцистичних матеріалів та художніх творів розкриє її постать у світовій та українській літературі. Доповненням будуть видання краєзнавчого характеру та ілюстративні матеріали.

Літературу вміщену на поличці календаря, слід постійно доповнювати новинками. В рамках відзначення ювілею ефективними формами будуть проведені поетична година „Її ім’я – це краю рідного окраса”, бібліографічний огляд „Особистість Роксолани в і історії Прикарпаття”...

В рамках історичної мандрівки „Життєвими шляхами Роксолани” кожна бібліотека має широко використати свій творчий потенціал і через різні форми відкрити відвідувачам історію жінки такої незвичної долі, що схожа на казку, життя, що нагадує собою бурхливі перетворення казок „Тисячі та однієї ночі”.

Рогатин на початку ХVI ст. Анастасія Лісовська. Єдина дочка отця Луки Лісовського, котрий служив парохом при церкві св. Духа в Рогатині.

Настя не повних п’ятнадцяти років від народження, літа, 1520 була зненацька схоплена кіннотою татарської орди, „гнана „чорним шляхом” разом з іншими полоненими босоніж, із збитими у кров ногами за тисячі кілометрів від рідного дому.

Позбавлена з дитячих років рідної землі, Настя Лісовська пройшла усі поневіряння чужини. Вона стала живим товаром невільницького ринку. Це була „відкрита книжка” найтяжчих людських страждань.

Та доля охороняла її. Не минуло й двох років, як невільниця продана на стамбульському ринку, не знатиме поразок, а матиме тільки владу, а згодом й право бути повноважним володарем Стамбула, султаншею великої Османської імперії.

Під час мандрівки, бібліотекарі зосередять увагу відвідувачів на землю Стамбула, яка зберегла пам’ять про турка Сулеймана і українку Роксолану. Доля двох цілком різних людей, які завдяки провидінню та збігу обставин, зустрілись у вихорі неминучих історичних подій, їхнього непересічного кохання, завжди викликала цікавість істориків та захоплення поетів. Така дивна, але невигадана історія. Пам’ятаймо її.

Хасекі – один з міських районів Стамбула, що й дотепер зберігає пам’ять про нашу землячку. Не зруйновані часом мечеті та лікарні, побудовані Роксоланою, височать на широких площах колишнього Авретмайдану, де гомоніли колись базари з невільниками.

Стамбульська земля зберегла пам’ять про Місафір – Роксолану – Хасекі. Рогатинку оспівують піснярі в піснях, присвячують вірші поети. І знову звучить її ім’я,– Золота рабиня. Наша рогатинська красуня залишилась навічно юною, такою, як її знала наша земля, по якій ходимо ми і на яку повернулась Настя Лісовська крізь віки , у рідне місто зійшовши босими ногами на високий постамент у самому центрі древнього Рогатина.

Серед форм популяризації літератури до ювілею виділяємо окремі:

– виставку – портрет „Славетна жінка - українка”;

– Коли народилась Роксолана?

1. Роксолана – національний символ України.

Зустріч з істориками регіону.

2. Велична красуня роду нашого.

Діалог за круглим столом.

3. Найчарівніша квітка в садах падишаха.

Слово користувачів – друзів бібліотеки.

4. В пам’яті – назавжди.

Альманах, присвячений українським письменникам –
авторам літературних творів про Роксолану.

5. Роксолана в літературі і мистецтві.

Інформаційний огляд (тези огляду в додатку №2)

Настя Лісовська стала уособленням України, яка пройшла через усі поневіряння рабства, голодоморів, війн, не втративши найціннішого – непохитної віри в Бога і волю.

Пам’ять про славну землячку передавалась з покоління в покоління.

Сьогодні ми гордо кажемо: „Пам’ять про тебе, українська жінко – полонянко, житиме у віках, бо і в тяжкій неволі ти не втратила краси, мужності, любові до рідного народу, до рідної України. То ж нехай святиться ім’я твоє, велична красуне роду нашого, роки і віки”.

Світлиця, де проводться вечір прикрашена

ВЕДУЧА: Доля української жінки, як доля України: висока, горда і трагічна.

Від правіків української історії ридають вони на заборолах національного болю і смутку. Настя Чагрівна, Ярославна, Роксолана, Олена Степанівна, дівчина з Дем’янового лазу...

Вчитуючись в історичне минуле, особливо епоху Козаччини, ми бачимо не тільки відвагу, лицарство, але горе та сльози. Бо тисячами вели українських невільниць до кримських степів, щоб спродати їх мов річ... Але та доба народить світові Настю Лісовську (1505-1561), рогатинську дівчину, яка сорок літ рятуватиме свій народ від турецького нашестя і помандрує в безсмертя, з іменем РОКСОЛАНА.

Напевно небагатьом відомо, що „роксоланами” турки називали українських жінок за назвою кочового племені, яке жило в південних степах України на рубежі двох ер. Так, дуже мало ми знаємо. Ще й нині не відкрито чимало таємничих сторінок нашої історії, нашого трагічного і водночас славного минулого. Без минулого немає майбутнього. А коли мова заходить про українську жінку, про її трагічну долю, то тут чимало „білих плям”.

Довгий час ім’я цієї жінки було овіяне легендою. Навіщо воскрешати тіні минулого? Хіба щоб поповнити національну галерею українського народу ще й жіночим ім’ям? Мовляв, греки мали Таїс, римляни-Лукрецію, єгиптяни-Клеопатру, французи-Жанну д’Арк, а ми-Роксолану?

А може слід уже поєднати історію цієї жінки з історією її народу, з’єднати те, що так жорстоко і несправедливо було роз’єднано, бо зведена докупи доля окремої особи і цілого народу набуває нового виміру.

Хто ж така Роксолана-чи проста українська дівчина Настя, що стала султаншею на чужій для неї землі?..

РОКСОЛАНА: Володарю, простіть мене, молю.

СУЛТАН: Ти надто гарна... Марні сподівання,

В історичній та художній літературі про неї написано чимало. Цікаві спогади залишили про неї італійські посли П. Брагадіно та Д. Тревізано, історик П. Джовіо, литовський дипломат М. Литвин, француз де Сельва, бургундець Н. Моффан та багато інших.

З-поміж творів художнього змісту, написаних 18-20 ст. роман німецького письменника Й. Тральова „Роксолана”, драма француза М. Белена „Мустафа і Зеангір”, роман „Наречена Сулеймана” ірландця Айлін Кравні. „Останній сон Сулеймана” – французького письменника А. Паріса.

Присвячували їй свої твори й українські письменники, зокрема Павло Загребельний, Осип Назарук, Омелян Левицький, Сергій Плачинда, Любов Забашта, Людмила Черняхівська-Старицька, М. Лазорський.

Є музична опера Д. Січинського „Бранка Роксоляна” і намальований в кінці ХІІІ ст. Лукою Долинським портрет.

В 1994 році творча група при товаристві Україна – Туреччина вирішила створити триактну в семи частинах оперу, „Роксолана”.