2.4. Характеристика вибірки та загальний дизайн дослідження
У контексті соціально-психологічного запиту сучасного суспільства, в просторі якого молода людина потребує додаткової культури взаємодії зі смертю та страхом перед нею, і була обрана нами вибіркова сукупність людей, віком від 17 до 30 років для дослідження страху смерті як способу організації життєвого досвіду особистості. Вибірка складається з двох груп досліджуваних, відмінних за етнічним походженням: українці та китайці, які навчаються в Україні. Вибір такої полікультурологічної вибірки пояснюється метою нашого дослідження, яка полягає у тому, щоб з’ясувати, яким чином страх смерті як психологічний феномен впливає на побудову та організацію життєвого досвіду людини залежно від її приналежності до тієї чи іншої культури. Для більшого контрасту на противагу західноорієнтованій українській культурі було заплановано протиставити їй східну культуру (китайську), виявити схожості та відмінності, з’ясувати наскільки вплив культури (як носія певного світогляду та ставлення до смерті) на життєпобудову є домінантним, важливим, основним чи периферійним, незначним, опосередкованим. На момент планування дослідження обидві культурологічні групи мали бути однорідні за чисельністю і статусом (студенти), щоб здійснити повноцінний компаративний аналіз. Однак вже у процесі формування вибірки з’ясувалося, що з ряду причин необхідного кількісного мінімуму для укомплектації китайської вибірки досягнути не вдасться.
По-перше, виявилося, що у китайській культурі традиційно не прийнято говорити про смерть «вголос», що спонукало більшість респондентів, до яких ми мали змогу звернутися, відмовитися від участі через етичні, моральні, особистісні заборони. Про таку культурну особливість табуювання теми смерті наголошують ряд китайських дослідників [203, 204]. Китайські родини не будуть обговорювати питання смерті і вмирання, побоюючись накликати на себе «нещастя», неприємності, передчасну смерть. Представники китайської культури визнають смерть як норму, як частину життя людини, і водночас всіляко уникають її вербальної об’єктивізації. Небажання говорити на цю тему породжує ряд етичних і процедурних моментів у роботі китайських лікарів, які працюють з термінальними пацієнтами [203].
По-друге, спроби виконати завдання дистанційно (залучаючи до участі в роботі колег і знайомих) без присутності дослідника призвели до надмірної вибірковості виконання поставлених перед досліджуваними завдань, ігнорування інструкції та неінформативної поверховості відповідей (6 текстів), які через свою «неповноцінність» і невідповідність завданням, були вирвані із загального дослідницького контексту, а тому відповідно не включені до загального аналізу.
Достарыңызбен бөлісу: |