Навчальний посібник Київ "Інтерпрес лтд" 2015 ±¢¨



Pdf көрінісі
бет11/72
Дата20.04.2024
өлшемі2.89 Mb.
#499360
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   72
2015 Вишневський Еко туризм

 
 
1.5. ПРАВОВА ОСНОВА ЕКОТУРИЗМУ 
Найважливішими нормативно-правовими актами, що сто-
суються екотуризму, можна вважати закони України: “Про ту-
ризм” (1995 р.), “Про природно-заповідний фонд України” (1992 
р.), “Про підприємництво” (1991 р.), “Про державну реєстрацію 
юридичних і фізичних осіб — підприємців” (2003 р.). Крім того, 
мають бути згадані Податковий кодекс України та Господарсь-
кий кодекс України.
Порівняно з первісним виглядом, усі ці документи зазнали 
істотних змін, що потрібно враховувати у практичній діяльності. 
Більше того, ці зміни відбуваються постійно і відбуватимуться у 
майбутньому. За цих умов керівникам туристичних фірм дово-
диться витрачати чимало часу на відстеження змін, а інколи звер-
татися до фахівців нормативно-правової сфери.


27 
Закон “
Про туризм” було ухвалено два десятиліття тому — в 
1995 р. У першому розділі, що має назву “Загальні положення”, 
дано визначення основних понять, які використовуються в тури-
змі. Зокрема, у ст. 4 “Організаційні форми та види туризму”, 
вказано, що залежно від цілей, об’єктів, які використовують або 
відвідують, виділяють кілька видів туризму: культурно-
пізнавальний, лікувально-оздоровчий, спортивний; релігійний
екологічний (зелений). Як видно, екологічний туризм згаданий у 
законі і тому він має повне право на існування. Крім того, зга-
дано сільський, підводний, гірський, пригодницький та інші ви-
ди туризму. У цьому розділі дано тлумачення того, хто є основ-
ними суб’єктами підприємницької діяльності: туроператори і 
турагенти.
У другому розділі (“Державна політика та державне регулю-
вання в галузі туризму”) сказано, що держава проголошує ту-
ризм одним з пріоритетних напрямів економіки, культури і 
створює належні умови для туристичної діяльності. Причому од-
ним з найголовніших видів туризму є екологічний.
Третій розділ (“Безпека туризму”) висвітлює основні поло-
ження, які стосуються названої сфери: медичної та фінансової 
допомоги, страхування та ін.
У четвертому розділі закону (“Організація туристичної діяль-
ності”) наголошено, що для забезпечення інтересів громадян у 
сфері надання їм туристичних послуг туроператори повинні мати 
ліцензію. У первісному варіанті закону вона була потрібна і для 
турагентів, однак цю вимогу в 2010 р. було скасовано. Разом з 
тим для турагентів усе ж залишили певні вимоги: наявність 
приміщення певної площі, відповідна освіта керівника та персо-
налу. Останнє може бути замінено стажем роботи в туристичній 
сфері тривалістю 3 роки.
За два десятиліття, які минули після прийняття закону “Про 
туризм”, розвиток туризму став таким, що відповідний закон
навіть із правками, часто не відповідає сьогоденню. Так, озна-
чення “зелений”, яке використано як додаток до поняття еколо-
гічного туризму, нині частіше використовують до так званого 
сільського зеленого туризму. Висловимо думку, що означення 
“зелений” взагалі зайве, адже передбачає існування ще кількох 
“кольорових” видів туризму.
Закон “


Достарыңызбен бөлісу:
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   72




©dereksiz.org 2024
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет