Одним зі стилістичних засобів, який сприяє виразності твору Марії Матіос «Нація» є порівняння
жүктеу/скачать 28.38 Kb.
|
|
Одним зі стилістичних засобів, який сприяє виразності твору Марії Матіос «Нація» є порівняння. Порівняння – це можливість за допомогою мовних засобів висловити зіставлення у мові. Порівняльний зворот - це член речення, що входить до структури речення. Порівняльний зворот може виконувати синтаксичні функції додатка, відокремленої чи невідокремленої обставин. Порівняння – це маркована конструкція. Обов'язковим для неї є формальний вираз. В українській мові є різноманітні засоби вираження порівняння. У творі Марії Матіос «Нація» можна виділити ті,які утворені : 1) Морфологічним способом: А. Творчий відмінок іменника зі значенням порівняння: «І тоді душа баби Одокії Обізветься до нас сопілкою…»(Матіос,137) Б. Ступінь порівняння прикметника чи прислівника. До цього типу належать такі конструкції: конструкція зі ступенем порівняння прикметника: «Ґаздиня, що дала ночівлю, була мовчазною старшою жінкою з глибокою складкою впоперек чола.»(Матіос,168) конструкції зі ступенем порівняння та сполучником чим: «Чим ближче до весілля — тим ставало небезпечніше» (Матіос ,118) «Чим ближче була до порога, тим дужче огортала втома, якась така важка й нещадна, ніби на тіло навалювалась кам'яна плита й силою пригинала до землі.» ( Матіос,168) Форма ступеня порівняння означає, що якість властива предмету чи дії значною мірою, ніж у іншому. 2) Синтаксичним способом: Значення виражається особливими конструкціями та зворотами із сполучниками:( так само як,точнісінько як, як і, як... так і, все одно що, подібно до того як, і ін.): «Можливо, коли Париж чи Відень були іще маленькими, вони й виглядали подібно до сьогоднішніх Чернівців. ( Матіос,172) «Його очі спинилися на дрібних дичках ще несформованих Таниних грудей, по центру між якими темніла велика — точнісінько така, як у Оксани — родимка»(Матіос,164) Основна роль в оформленні порівняльних відносин належить порівняльним сполучникам. При дослідженні твору Марії Матіос було виявлено, що порівняльні конструкції найбільше виявляються у сскладнопідрядному реченні, підрядна частина яких є неповним реченням. Порівняльні конструкції широко використовуються у творах художнього стилю. Це один із виразних засобів, за допомогою яких письменники створюють яскраві образи, що запам'ятовуються. Об'єктами порівняння виступають різні за семантикою групи слів. Найчастіше в позиції об'єкта порівняння використовуються лексеми, що позначають людину та предмети навколишнього світу. Характерною рисою функціонування порівняльних конструкцій у творі письменниці є пропуск окремих їх компонентів. Це створює особливу експресію, особливу образність висловлювання, оскільки читач змушений самостійно відтворювати задуманий автором образ, домальовувати картину завдяки різним асоціаціям, наявним знанням, уявленням. У аналізованому творі виділено групу прикладів, у яких порівнянню піддаються не окремі предмети, а ситуації. В цьому випадку порівняння вживається у складному реченні, де об'єкт порівняння використовується у головній частині речення, а предметом порівняння є умовне підрядне Неповними реченнями називаються синтаксичні конструкції з пропущеними членами речення (одним чи кількома) і встановити їх можна з тексту чи ситуації мовлення [1, с. 79]. Саме порівняння , які утворюються порівняльним сполучником як,що пов'язаний з іменником у називному відмінку: «Ані мобілізовані до війська, ані масово вислані поза межі Буковини, як галицькі юдеї, до віддалених губерній Росії.»(Матіос,33) Поєднання слів як галицькі юдеї є неповним підрядним реченням і легко відновити пропущений присудок. Тоді порівняльна частина речення трактується не порівняльним зворотом з одним чи більше членами речення, а неповним порівняльним підрядним реченням, з частинами мови, що виконують синтаксичну функцію головного члена речення: - повнозначне слово в ролі обставини чи додатка, яким уточнюється дієслово-присудок: «Що тобі, біднятко? — Сандулякова Марія звела вічно смутні свої очі на кучеряву, пишну, як голівка квітучого маку.»(Матіос,с.25). Іноді порівняльна конструкція складнопідрядного речення зі сполучником як може легко бути перебудована у складнопідрядне речення з послідовною підрядністю: «Що тобі, біднятко? — Сандулякова Марія звела вічно смутні свої очі на кучеряву, пишну, як голівка квітучого маку, і запашну з голови до ніг, дитину — і сама собі подивувала, як незвично світилося личко дівчинки, котра ось-ось — і стане дівчиною.»(Матіос,с.25). У цьому прикладі перше порівняння визначається як неповна підрядна частина, в якій пропущений присудок, а друге – як поширена підрядна частина повного речення. Автор часто використовує підсилювальну частку аж в підрядному компоненті, яка підкреслює значення подібності, однорідності: «…здалеку вирізняючись стрімким гоном поміж іншими, аж ніяк не карликовими, деревами цього багатолюдного сільського кута.» (Матіос, с. 11). Порівняльні конструкції в аналізованом творі побудовані на основі асоціацій між об’єктом порівняння та предметом, з яким цей об’єкт порівнюється. «Бо вона татова донька. А хіба неньо не були такі закаменні, як скала…»(Матіос, с. 11) Приєднувальні порівняльні конструкції зі словами так (іноді поєднанні зі сполучником наче, так і, так само, те ж, словосполученнями таким же шляхом, таким же чином і т.п.: «Та така, що бідна жінка ладна була волосся на собі рвати.»(Матіос, с. 15). Речення з використанням порівняльної конструкції також можна визначити односкладними безособовими неповнимиі: «Власне, в їхньому житті Довгопола начебто не існувало зовсім, окрім, як за святошним столом.» (Матіос, с. 1) Марія Матіос інколи разом із вказівним словом так письменниця може використати складний сполучник щоби, утворений із двох часток : «Юр'яно, ти можеш говорити так, щоби я тебе чув?» (Матіос, с. 1). На цей елемент мовної конструкції необхідно звернути , оскільки він носить діалектне забарвлення,що надає твору особливого звучання [8]. З погляду структури переважними у творі є конструкції зі сполучниковим підпорядкуванням, причому у числі використовуваних сполучників переважає «як» (90 прикладів ). Серед інших використовуваних у порівняльних зворотах сполучник «ніби» (70 прикладів) є показником порівняльних конструкцій твору «Нація». В академічному 11-томному словнику української мови ніби у функції порівняльного сполучника тлумачиться: «у знач.: наче, неначе, мов, немов» [10,с. 125]. Але подані слова не є аналогами (компаративна сила неначе і немов більша, ніж у сполучника наче і мов; із цих останніх мов семантично ближче до як, ніж, наче), і наче має свій власний функціонально-семантичний відтінок. Цей відтінок передусім полягає у підкресленій модальності, суб’єктивності побудови, яка є акцентовано неадекватною, тільки уявно наближеною до реального стану речей [6, с. 10]: «Тепер Довгопол дивився на неї так, ніби вона хотіла запалити сільраду…» (Матіос, с. 16). Повні підрядні речення зі значенням порівняння, які діляться на реальні та ірреальні (образні) : «— Дітво, кажіть скорше… — проковтнула слину, так ніби проковтнула бритву, й опустилася на лавку, чуючи, як сповільнюється кров у жилах і дрібна пропасниця народжується під колінами.» (Матіос, с. 10). У поданому реченні порівняння зі сполучником ніби побудовано на відразі до описуваного. Але за допомогою порівняльних конструкцій зі сполучником ніби автор може викликати й зовсім протилежні почуття – співчуття, уболівання: «Довгопол тим часом скинув шинель, ніби й не чуючи ущипливого голосу скрипаля, й сидів тепер лицем до Граба, стискаючи поданий Уласієм невисокий — на чверть пальця — вузенький келишок із вином.» (Матіос, с.2). «Від роботи вона вернулася пізно й якась така, ніби в терниці витіпана й вибита. (Матіос, с. 2) порівняльною конструкцією зі сполучником ніби автор передає трагічність ситуації. Також виділяють неповні підрядні речення порівняльної семантики,в яких опущено будь-які члени речення. Можна виділити речення з пропущеним підметом:«…подивився так, наче хотів спаралізувати, вона зрозуміла, що відтепер він з'явився в її житті назавжди (Матіос, с. 6); та пропущеним присудком: «Корнелія іноді думала: чому ці Чернівці, наче змащену медом жінку, так люблять військові й міліція? (Матіос, с. 80). Частіше у творі «Нація»зустрічаються варіанти сполучника наче(4) має свої варіанти неначе(5) : «Тепер же заплітає свою товсту косу — й не знає, чи буде кому розплести її: викосили хлопців, неначе косою…».…( Матіос, с.87) та начебто(11..): І не посилає кари ні на кого, начебто й справді прийшов останній день тривання всього живого й совісного.…( Матіос, с.68) . З усіх українських порівняльних сполучників мов є найближчим до як, де діє просте порівняння, без будь-яких модальних додатків [4]. Але таке окреслення значення сполучника мов більше підходить до його функціонування у складі простого речення, де його справді легко замінити сполучником як. У структурі ж складного речення підрядна порівняльна зі сполучником мов набуває більшого значення ірреальності, метафоричності. Такі порівняльні конструкції часто функціонують у неповних підрядних порівняльних частинах художнього тексту. У таких реченнях пропущеним буває лише присудок: «Він знову то грубо, то лагідно втискав її в оборіг, чуючи, як ззаду коле й кришиться сіно, а тоді розвертав, мов палаючу скіпку, круг себе, боячись задушити в нестерпних від жаги обіймах, аж поки його оголена гаряча плоть не торкнулася оголеного — пахкого, що жар, — стегна Естер» (Матіос, с. 40). Сполучникові пари мов – немов, наче – неначе є унікальним явищем українських компаративних показників. Функціонально-семантичні особливості сполучника немов якоюсь мірою пов’язані з самою його появою. Тут не - не є запереченням: друг – недруг за значенням антонімічні, а мов – немов синонімічні. Вони настільки близькі семантично, що їх важко розмежувати. Саме порівняльне (а не заперечне) значення відклалося в українських сполучниках немов і неначе. Цим і пояснюється те, що немов має більшу порівняльну силу, ніж мов, а неначе – більшу, ніж наче. Розглянуті особливості функціонування сполучника немов дозволяють певним чином уточнити його семантичну нішу. У немов сема компаративності значно сильніша, ніж у мов. Сема ірреальності тут загалом така ж, як і в інших модально-порівняльних сполучниках А ось сема сумнівності, дуже виразна в наче, у немов зовсім відсутня [4]. Можна констатувати закономірність, яка проявляється у творі М. Матіос, що порівняльні сполучники із спільним коренем уживаються тим частіше, чим простішою є їх структура: мов частіше за немов, а мовби – рідше за немов. Конотація – це супутнє значення мовної одиниці. Вон включає додаткові семантичні та стилістичні елементи, серед яких вирізняється і порівняльний компонент. При формуванні лексичного значення порівняння необхідно враховувати наявність загального компонента значення – семи – у порівнюваних слів. Деякі дослідники вважають, що у порівняннях значення слів не зазнають змін; інші стверджують, що й у цьому випадку відбувається«приріст сенсу» та образне порівняння є самостійною семантичною одиницею. Таким чином, при порівнянні відбувається формування нового лексичного значення у сполучників, яке відрізняється від початкового, до нього входять додаткові змісти (конотації), які вкладає автор. У прозовому творі «Нація» мовби зустрічається лише один раз: «Тимофій знизував плечима, мовби від здивування, але відповідав так, як ніхто в Тисовій Рівні» (Матіос, с. 35). М. Матіос для урізноманітнення синтаксису твору, іноді використовує у складнопідрядному реченні з неповною підрядною порівняльною частиною порівняльні конструкції зі сполучником ніж, які виражають порівняння і протиставлення. Такі підрядні частини несуть значення більшого або меншого вияву певної ознаки, яка порівнюється: «До того ж, цьогорічний Пурім юдеї Тисової Рівні вже святкували десь трохи більше, ніж через місяць після християнських Різдвяних свят.» (Матіос, с. 33). Зрідка письменниця використовує однорідні компоненти у підрядній порівняльній частині, які поєднує розділовим сполучником чи, що надає відтінку вибіркового існування порівнюваних явищ: «Естер і сама чомусь тремтіла так, ніби вся вона була з осикового листу, чи ніби дуже змерзла.» (Матіос, с. 30). Для передачі експресивного характеру ситуації та емоційної напруги героїв автор будує порівняння на протилежних асоціаціях. Отже, у творі «Нація» автор активно вживає складнопідрядні речення з підрядними порівняльними компонентами неповної реалізації, що пояснюється «легкістю» такої конструкції, актуалізацією важливої для мовця думки. Проведений аналіз дозволяє зробити такі висновки: 1.У творі «Нація» порівняння – один із способів осмислення дійсності. З боку мови, це певна синтаксична конструкція, з іншого боку, це уподібнення двох предметів або двох ситуацій, в основі зближення яких лежить або об'єктивна подібність, або суб'єктивні асоціації. Тому це джерело художньої образотворчості,експресії. 2. Основні способи оформлення порівняння: морфологічний, лексичний, синтаксичний. Виділяються такі типи порівняльних конструкцій: 1) Конструкції з порівняльним ступенем та показниками так і наче. 2) Конструкції з порівняльними сполучниками. 3) Конструкції з порівняльними частинками 4) Конструкції з прийменниками, близькими за змістом до сполучників 5) Конструкції з орудним відмінком порівняння 6) Конструкції з прикметниками та дієсловами 3. У творі використовуються спеціальні засоби виразності, такі як порівняння, епітети, метафори та ін. Порівняння широко використовуються як джерело експресії. 4. Проведена структурно-граматична характеристика порівнянь у творі показала, що основними засобами вираження порівнянь у реченні виступають: сполучник «як»-60%, «ніби»-11%, лексичні засоби – 12%. ЛІТЕРАТУРА 1. Кващук А. Г. Синтаксис складного речення: Посібник для вчителів. К.: Радянська школа, 1986. 125 с. 2. Кучеренко І. К. Синтаксичні функції порівняльних конструкцій // Актуальні проблеми граматики. Львів, 2003. С. 136. 3. Кучеренко Л. Порівняння як засіб гумору у мовотворчості О. Чорногуза //Східнослов’янські мови в їх історичному розвитку: Зб. наук. праць. ч. 2. Запоріжжя: ЗДУ, 1996, С. 28 - 31. 4. Марчук Олена. Структурно-типологічні параметри сполучникових порівняльних конструкцій у романі Марії Матіос «Солодка Даруся». [Електронний ресурс] Режим доступу: http://litmisto.org.ua/?p=8996. 5. Марія Матіос «Нація», Кальварія,2010 6. Мацько Л. І., Сидоренко О. М., Мацько О. М. Стилістика української мови, К.,Вища школа, 2003, 464 с. 7. Морозов П. А. Структура, семантика та функції порівнянь у художньому тексті: Автореф. дис. … канд. філол. наук. Одеса, 1993, 15 с. 8. Панасенко А. Склад і функціонування порівняльних фразеологізмів // Урок української. 2005. №5. С. 25 - 26. 9. Плющ М. Я. Орудний порівняння в українській мові // Українська мова і література в школі. 1979. №4. С. 29 36. 10. Словник української мови.К., 1980, т. 5, 418 с. жүктеу/скачать 28.38 Kb. Достарыңызбен бөлісу:
|