П. тиждень світової літератури в школі 2015 р. Упорядник

Схвалено радою методкабінету

(протокол № від 15.03.2015 р.)

Упорядник: Іващук Л.П, вчитель світової літератури

В’язовецької ЗОШ І-ІІІ ступенів

Вступ

Духовне життя дитини

повноцінне лише тоді,

коли вона живе в світі гри,

казки, музики, фантазії,

творчості.

В.О. Сухомлинський
Математика – це гімнастика для розуму, біологія –наука про єство людини та всього живого. А література? Це скарбниця духовних надбань людства. Тому й посідає вона серед навчальних дисциплін особливе місце.

Географію вивчають, щоб не заблукати на заплутаних шляхах Землі, астрономію – щоб не загубитись у Всесвіті. А літературу? Для того щоб уміти відрізнити добро від зла, щоб уміти жити змістовно і красиво, без грубощів, щоб учитися на помилках та життєписах книжкових персонажів, а не на власних.

Позакласна робота з світової літератури, звертаючись до ігрових форм навчання, вбачає в них можливість ефективної організації взаємодії педагога й учнів, продуктивної форми їхнього спілкування з елементами змагання, безпосередності, інтересу.

Метою позакласних заходів, до яких готувалися ці сценарії, є розвиток мислення й зв’язного мовлення школярів, уваги і кмітливості, інтересу до світової літератури та мистецтва, а також (і це дуже суттєво) закріплення знань учнів 5 -11 класів, які вони отримали на уроках літератури.

Проводяться позакласні заходи у формі літературних ігор, КВК, використовуються прийоми популярних телепередач.

Ще Макаренко писав: «У дитини є пристрасть до гри і необхідно її задовольнити. Необхідно не тільки дати їй час погратися, а й пронизати цією грою все її життя. Все її життя – це гра.» А гра –це індивідуальна творчість кожної особистості.

Отже, проводити позакласну роботу з літератури ми повинні, щоб здивувати учня чимось новим, зацікавити його. А здивований, захоплений, уражений, він буде творити!

ТИЖДЕНЬ СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ

У В’ЯЗОВЕЦЬКІЙ ЗОШ І-ІІІ СТУПЕНІВ

В фойє школи розміщено вислови відомих людей:

і благородними намірами»

Ф. Шіллер

«Хто від життя навчитися не може,

Тому ніякий вчитель не поможе».

Рудакі
«Життя коротке, література вічна»

(Гіппократ)

Поезія - це завжди неповторність,

Якийсь безсмертний дотик до душі.

Ліна Костенко

Оголошення!
Всім! Всім! Всім!

Зупинись і подумай!

Чи можеш ти жити без літератури? Чи буде повним твоє життя без поезії, спектаклів?

Доводимо до відома: сьогодні в нашій школі - День світової літератури.

Не залишайтесь байдужими! Любителі світової літератури!

«Люди перестають мислити, коли перестають читати»

Д. Дідро

Мета: заохочувати дітей до книжки, зацікавлю­вати їх чудовим світом літератури. Розвивати інтерес до вдумливого читання, виховувати смак до високохудожньої літератури.

Для вас, учні, — конкурси, конференції, вікто­рини, кросворди, зустрічі з героями творів, вечір.
Понеділок

«У чудовому світі книг»

Ведучий. Дорогі наші друзі! Радий вітати Вас у нашому клубі «Веселих ерудитів». Великий іта­лієць Леонардо да Вінчі сказав: «Щастя дістанеть­ся тому, хто багато працює», а відомий давньог­рецький драматург Софокл застерігав: «Щастя не допомагає недбайливим». Та бути працелюбним і дбайливим замало, бо треба ще вміти виборювати щастя!

На сцену запрошуємо літературних героїв!

Парад літературних героїв

(Під музику до залу входять діти у власноручно виготовлених костюмах літературних героїв: Робінзон Крузо, Білосніжка, Дон Кіхот, Шерлок Холмс, Том Сойєр та Беккі, барон Мюнхаузен, Робін Гуд, Тарас Бульба, д'Артаньян, Санчо Панса, Джім, Синдбад-мореплавець).

Ерудити мають впізнати їх і на аркушах написа­ти ім'я героя і назву твору, з якого «прийшов» цей герой, його автора.

Після підбиття підсумків цього конкурсу герої книг представляють самі себе.

Друге завдання ерудитам

«Лист літературному герою»

Ведучий. Кожен з Вас має витягти картку з ім'ям літературного героя та написати йому лист. (5 хвилин)

Літературними адресатами можуть бути: Одіссей, Гуллівер, Айвенго, ба­рон Мюнхаузен.

(Читання епістолярних творів, а глядачі відга­дують, кому адресовано листа)

Вікторина

1. Пригадайте 5 творів зарубіжних авторів, на­званих за іменем головного героя.

(«Айвенго», «Мауглі», «Ромео і Джульєтта», «Мцирі», «Тарас Бульба», «Робін Гуд», «Гамлет», «Євгеній Онєгін»).

2. Хто та чарівна істота, яка запровадила серед жінок моду на волосся блакитного кольору? (Мальвіна)

3. «Хлопчик часто виймав довгі колючки з лап своїх друзів, — вовки дуже страждають від колю­чок та реп'яхів, що понабивалися до їхньої шерсті...» Хто цей хлопчик? (Мауглі)

4. «Зітхаючи, він умочив щітку у вапно й провів нею по верхній дошці. Знову умочив, ще раз провів і зупинився: яка мізерна ця біла смужка порівняно з безкінечним непофарбованим парканом. Хло­пець безпорадно сів на діжку...» Чи вдалося цьому хлопчику дофарбувати паркан? Як? (так, обхитрив друзів, і вони все зробили за ньо­го)

5. Назвіть автора твору, герой якого так захоп­лено розповідав: «В одну мить задня частина мого коня зникла в неситій вовчій пащі. Передня части­на від болю й жаху «ще бігла вперед» (Распе)

6. Назвіть оповідання, які входять до збірки М.Гоголя «Вечори на хуторі біля Диканьки». («Ніч перед Різдвом», «Вій», «Майська ніч»).

7. Доберіть героям пару до вподоби:
Кай (Герда)

Ромео (Джульєтта)

Гамлет (Офелія)

Онєгін (Тетяна)

Буратіно (Мальвіна)

8. Який з названих романів не належить перу Бальзака:

«Втрачені ілюзії» «Знедолені» (Гюго) «Гобсек»?

9. «Кохаю», — знову шепотіла Бабусі страдниця моя,

«Та ти, дитино, захворіла» «Облиш мене: кохаю я».

Героїня (назвіть її ім'я) якого твору говорить про своє кохання?

(Євгеній Онєгін. Тетяна)

10. Соколине Око, Шкіряна Панчоха, Натті Бампо, Звіробій, Довгий Карабін, Слідопит. Скількох героїв ми назвали?

(Один)

11. Який герой, проживши понад 40 років, й гадки не мав, що він говорить прозою?

12. У всесвітню літературу він увійшов як Стендаль. А яке його справжнє ім'я?

(Анрі Марі Бейль)

13. Як називав Дон Кіхот свого коня? (Росинант)

14. Назвіть прізвище поета, яке перекладається як «райський сад»

(Фірдоусі)

15. Яку поему називають Біблією грузинського народу?

(«Витязь у тигровій шкурі»)

(Можна використати фрагмент пісень з мультфільму «Бременські музиканти», з кінофільму «Діти капітана Гранта», «Про Червону Шапочку», «Пригоди Буратіно»).

Нагородження переможців, учасників-ерудитів, художників.

Вівторок

«Скільки народів - стільки казок»

(мандрівка)
Чарівними стежками літературної казки
Франція

Шарль Перро (1628-1703) «Попелюшка»

Німеччина

Брати Грімм — Якоб і Вільгельм (1785-1863), (1786-1859) «Білосніжка і Червона троянда»

Росія

«Что за прелесть зти сказки» О. С. Пушкін (1799 -1837)

Оскар Уайльд (1854-1900) «Егоїстичний веле­тень»

Польща

Марія Конопницька (1842-1910) «Про гномиків-краснолюдків та сирітку Марисю»

Ця казка на білих ланах,

Іде уночі по дорозі,

І місяць тече по хатах,

І в казки на віях сльози.

Іде вона й тихо плаче:

Андрійка ніде не баче...

Ці рядки відомого українського поета Миколи Вінграновського вимальовують у нашій уяві чарівну постать гості щасливих сімейних вечорів, мандрівниці місячних ночей, володарки захоплюючих снів — казки. Чи знайдеться в світі людина, яка б хоч раз на віку не мандрувала чарівною країною казок?!

Багато хто вирушав у цей дивовижний, добрий, мудрий і справедливий світ. Зазирнувши до нього раз, ніколи не забудеш про його існування. Знай­омство з казкою — завжди свято, що відкриває нам чарівну скарбничку творчого духу народу, йо­го дум і мрій, фантазій і людяності, справжньої лю­бові до природи і людини, юнацької відваги в битві за правду і волю, за щастя рідного краю.

Запитання до бесіди-повторення:

• 
  Хто був творцем казок?
  

• 
  Чому народні казки ми зараховуємо саме до усної творчості?
  

(Літературні казки створюють письменники, їх відразу записують, і вони назавжди зберігають іме­на своїх творців-авторів. Тому вони й називаються літературними (від слова «літера» — буква), або авторськими. Створюючи оригінальні казки, пись­менники використовують кращі традиції народної творчості, черпаючи з цього безцінного джерела сюжети й мотиви).

— Які літературні казки ви вивчили на уроках української та світової літератур? Хто їхні авто­ри? Покажіть на карті країни, де вони жили?

(«Попелюшка» - Шарля Перро (Франція), «Сказка о мертвой царевне й семи богатирях», «Сказка о попе й его работнике Балде» — О.С. Пушкіна (Росія), «Бременські музиканти» — братів Грімм (Німеччина), «Соловей» Г.К. Андерсена (Данія), «Білосніжка і семеро гномів» Уолта Діснея (США), «Фарбований лис» — І.Франка (Україна), «Хлопець-зірка» — О.Уайльда (Англія).

(Відомий французький письменник і вчений Шарль Перро — перший у Європі автор літератур­них казок, створених на фольклорній основі. Вихо­дець із багатої сім'ї, він здобув ґрунтовну освіту, став юристом. Службову діяльність успішно поєднував із літературною. Шарль Перро був відо­мим королівським чиновником і водночас поетом. 1671 року за наукові та мистецькі заслуги його бу­ло обрано членом французької академії. Шарль Перро писав вірші, поеми, книги з літературознав­ства. Та світову славу йому принесли вісім казок, об'єднаних у збірку «Казки моєї матінки Гуски»: «Спляча красуня», «Червона шапочка», «Синя бо­рода»; «Кіт у чоботях», «Феї», «Попелюшка», «Ріке з чубчиком», «Мізинчик». У наступних виданнях збірка поповнилась ще трьома казками: «Осляча шкура», «Химерні бажання» та «Грізельда».)

(Так. Нам став ближчий той світ, у якому відбу­вається дія казки) ' -

Один із учнів розповідає про життєвий і творчий шлях О.Пушкіна. Заздалегідь підготовлені учні ви­конують у дійових особах уривки казки О.Пушкіна «Про рибака та рибку» мовою оригіналу.
Робота з ілюстраціями до казок О.Пушкіна.

Учитель. У казках Пушкіна відобразився досвід, мудрість і яскравий світ народної фантазії, зазвучала у всій своїй красі народна мова.

Заздалегідь підготовлений учень розповідає про німецьких казкарів братів Грімм.

Учень. Брати Якоб і Вільгельм Грімм — відомі німецькі вчені і казкарі. Хоча за освітою обидва — юристи, проте головним у їхньому житті стали дослідження історії культури рідного народу, його давньої літератури та народної творчості.

Упродовж багатьох років брати Грімм зібрали і опрацювали величезну кількість казок, легенд, на­родних переказів. На початку XIX ст. (1812 -1814) вони видали двотомну книгу «Дитячі й ро­динні казки», їхньою характерною особливістю як і більшості літературних казок, є близькість де народних. Саме у народній творчості черпали письменники гострі сюжети, неймовірні пригоди героїв, мотиви їхніх добрих і лихих вчинків.

Казки братів Грімм насичені здоровою народною мораллю, яка, в поєднані з різними чарівними перетвореннями, робить їх не лише захоплюючи ми, а й-глибоко повчальними, корисними і для розуму, і для душі.

Перегляд діафільму «Білосніжка та Червона Троянда».
Характеристика героїв твору на основі їхніх вчинків.

Учитель. У казці «Білосніжка та Червона Троянда» добро і зло ходять поруч. Злий гном із довгою, білою, як сніг, бородою зачаклував царевича і перетворив його на ведмедя. Тільки доброта двох сестер врятувала юнака. Не стало злого чаклуна всі зажили спокійно та щасливо. Як символ вічної краси і благополуччя квітли прекрасні троянди - білі і червоні. У казці братів Грімм утверджується висока людяність, працьовитість, справедливість, народна мораль.

Заздалегідь підготовлений учень розповідає життєвий і творчий шлях Оскара Уайльда.

Учень. Народився Оскар Уайльд 1854 року в Дубліні (нині це столиця Ірландії) в родині лікаря Уїльяма Уайльда. Пращури письменника пересе­лилися до Великобританії з Голландії, а один його далекий родич був навіть королем Ірландії. Мати письменника, жінка високої культури, вона писала вірші, в яких закликала ірландців до повстання проти англійських колонізаторів.

Оскар змалечку був дуже співчутливим і враз­ливим. У нього рано прокинулась жадоба до чи­тання, а коли хлопцеві виповнилося 10 років, бать­ко влаштував його до престижної початкової шко­ли — королівської Портора-скул.

Середню освіту майбутній письменник здобув у похмурому коледжі Святої Трійці (Дублін), де серйозно студіював давньогрецьку мову, захоплю­вався англійським поетом Свінбергом та фран­цузьким поетом Бодлером. Закінчивши з відзна­кою коледж, двадцятирічний Уайльд здійснює свою мрію — вступає до Оксфордського універси­тету. Оскар сповна використовує сприятливі умо­ви для навчання, глибоко студіюючи, однак, тільки потрібні, з його погляду, предмети — філо­софію та природничі науки, за великі успіхи в яких його одного на весь університет 1877 року було на­городжено відрядженням до Греції та Італії.

Літературну діяльність Оскард Уайльд почав ще в студентські роки, друкуючись у періодичній пресі.

Після закінчення університету (1878) і смерті батька Оскар Уайльд уперше задумується над тим, як заробляти на прожиття. Він переселяється до Лондона і певний час цілком віддається жур­налістській роботі: пише статті та театральні ре­цензії, редагує журнал «Жінка і світ».

Але згодом у 80-х роках залишає журналістську роботу й переходить до лекторської діяльності.

Діставши після одруження необхідне матеріаль­не забезпечення, Оскар Уайльд із 1887 року цілком віддається літературній діяльності. Але плідна пра­ця була перервана дворічним тюремним ув'язнен­ням (1895-1897).

Вийшовши із в'язниці, письменник переїхав до Парижа, де став писати французькою мовою.

Помер О. Уайльд 1900 року в злиднях у Парижі.

Один з учнів, котрі вивчають англійську, роз­повідає про Велетня мовою оригіналу.

Бесіда за запитаннями:

• 
  Як і де жив Велетень?
  
• 
  Чому Весна покинула його сад?
  

— Як ви розумієте трагічний кінець казки?

Але автор казки доводить нам, що нічого вічно­го на землі немає. Дитячі сльози розтопили льодя­не серце Велетня, а поцілунок прогнав його злість , і ненависть. Велетень пізнав щастя спілкування з дітьми, хоч він і помирає, на землі буяє Весна.

Учитель. Видатна польська письменниця Марія Конопницька народилася в сім'ї чиновника-адвоката Юзефа Василівського. Її дитинство пройшло в тихій атмосфері батьківського дому. 1862 року двадцятирічна Марія виходить заміж. Одруження було невдалим. 1877 року, після смерті батька, Ко­нопницька із шістьома дітьми залишається майже без засобів для існування.

Але матеріальні негаразди не зламали мужню жінку. Вона багато працює, читає, а ночами, коли діти вже сплять, пише свої вірші.

1881 року виходить перша збірка її віршів. 1883 року — друга, 1886 — третя.

1890 року Конопницька їде за кордон. Почи­нається період її поневірянь по Німеччині, Швей­царії, Італії. 1910 року письменниця помирає.

Звучить уривок із казки «Про гномиків-краснолюдків та сирітку Марисю»

Учитель. У цій казці розповідається про добрих маленьких чоловічків — гномів. Які допомагають чесним і працьовитим людям; про бідну сирітку Марисю, в якої лихий та хитрий лис покрав гусей; про талановитого музику — цвіркуна Сарабанду, про пихатого жабича Полупанка.

Підбиваючи підсумки уроку, учні самостійно формулюють висновки, основна думка яких: казка — це дитинство людства і його мудрість. Читаймо, вивчаймо їх, нехай вони живуть біля нас і навча­ють, як треба по правді жити.

Домашнє завдання. Написати свою власну казку.

Ось так, на матеріалі казки п'ятикласники набу­вають навичок зіставлення оригінальних і пере­кладних текстів, що, безперечно, допоможе їм глибше осягнути твори світової літератури.

Для проведення турніру готую дві команди гравців (по 5-6 учнів з 8 і 9 класів, решта глядачі). В журі запрошуються учні 10-11 класів.

У вигляді розминки проходить конкурс «Далі.. .далі.. .далі..», як у грі «Щасливий випадок», я ж її назвала «Формула удачі». Виграє команда, яка дасть найбільшу кількість вірних відповідей за 1 хвилину.

Завдання для першої команди 1 .

1. Стародавня назва Греції (Еллада)

2. Назва напою, який вживали боги Греції (нектар)

3.Найважливіші в світі спортивні змагання (олімпіада)

4. 
   Наймініатюрніша літературна героїня (Дюймовочка)
   
5. 
   Перший письменник світу (Томер)
   
6. 
   Без чого не можна у явити комедію (без сміху).
   
7. 
   Десна, Інгулець, Рось- це притоки (Дніпра)
   

8. 
   Відданий зброєносець Дон Кіхота (Санчо Панса)
   
9. 
   Універсальна книга знань (енциклопедія)
   

11.3 якої книги вислови «сіль землі» «нести свій хрест» (Біблія)

12.Автор «Руслана і Людмили» (Пушкін)

13.Ім'я Петрарки (Франческо)

14.Рух вперед (прогрес)

Завдання для другої команди

1. Взуття для танців (чешки)

2.Біблійний герой наймудріша людина (Соломок)

3.Ім'я чоловіка, якого врятував Робінзон Крузо

4.Не в грошах ... (щастя)

5. 
   Нав'язлива пауза на телебаченні (реклама)
   
6. 
   Картина із зображенням природи (пейзаж)
   

8. 
   Богиня краси та кохання в грецьких міфах (Афродіта)
   

8. 
   «Серце» будь-якого речення (підмет, присудок)
   

I1. Вважається, що Америку відкрив .. (Колумб)

12. Ім'я та по батькові Пушкіна (Олександр Сергійович)

13.Поєдинок, у якому захищається честь (дуель)

14. 
    Тарас Бульба за походженням (козак)
    

II. «Брейн-ринг» складається з таких завдань:

1. 
   Яке російське прислів'я відповідає українському «Не родися в платтячку, а родися в щастячку»
   
2. 
   Поставте вічне питання спочатку англійською мовою, а потім українською.
   

3. 
   Хто першим перерахує три твори до назв яких входять числа, той виграє цей поєдинок.
   

1. 
   Відомий українець, який став російським класиком.
   

4. 
   Хто першим назве прислів'я чи приказку з назвою тварини, виграє цей бій.
   
5. 
   Ніхто не знає скільки йому років і де він живе. Його люблять за доброту і подарунки. У Франції його ім'я Пер Нобель, Італії Баббо Натале, Бразилії Пай
   Натал. Як звуть його в нас?
   

III. З «КВК» проводжу конкурс капітанів. Капітани обмінюються літературними загадками або чергуючись називають твори, наприклад Жюля Верна.

Команди обмінюються підносами з «речовими доказами» (речами, які належать героям), супроводжуючи обмін запитанням: « Кому належать ці речі?» Команди використовують такі «речові докази»

1)Червоні черевички, троянда, сніжинка, олень «Снігова королева»

2) Починок (пряжа), хліб, яблука, півень. «Пані метелиця»

Команди отримують по 8 чоловічих (зеленого кольору) сердець і по 4 жіночих і намагаються якнайшвидше підібрати відомі літературні пари. Кожній команді треба скласти 4 пари. Чоловічі серця: Паріс, Данте, Ромео, Грей, Айвенго, Петрарка, Кай, Гамлет.

Жіночі серця: Єлена, Беатріче, Джульєтта, Ассоль, Ровена, Лаура, Герда, Офелія.
Журі підбиває підсумки, оголошує команду, яка стала переможцем. Команда отримує нагороду.

Четвер
Край лукомор’я дуб зелений…
КВК по казках О.С.Пушкіна
(В класі оформляється виставка дитячих малюнків по казках поета, репродукції і ілюстрації відомих художників, роботи із пластиліну, природного матеріалу.

КВК проводять учні 5-7 класів, які вже знайомі з поезією О.С.Пушкіна. Ведучими можуть бути старшокласники)

Высоких мыслей и стихов!

Кто наслаждение прекрасным

В прекрасный получил удел

И твой восторг уразумел

Восторгом пламенным и ясным!

Так звучить хрустально чиста пушкінська строфа, звучить схвильоване слово про улюбленого поета.

Ведуча: З мудрої казки приходить до кожного з нас Пушкін. В дитинстві я, пам’ятаю, жваво уявляла жадного, подібного на товстого павука попа і вертляве худе чортеня. Ображалася, що розумного працівника називають образливим іменем Балда. Подорослішавши, ми все більше нового, важливого відкриваємо для себе в світі поета.

Ведучий: Пушкінські вірші і проза супроводжують нас завжди. Ми звертаємося до Пушкіна в дні радості і печалі, проникаємо до джерела його живильної творчості.

И долго буду тем любезен я народу,

Что чувства добрые я лирой пробуждаю…

(Ведуча запрошує команди учасників (У кожної – своя емблема і назва. Назви можуть бути різноманітні – «Золота рибка», «Прекрасні витязі», «Заморські гості», «Непрості горішки» і т.д.)

Привітання команд.

Оцінюються емблеми, назва.
Конкурс 2

Герої казок

Команда на протязі 1хв повинна назвати героїв, що появляються на сцені, казку, з якої вони прийшли.

(Під звуки музики виходять Царівна Лебідь («Казка про царя Салтана…»), чортеня («Казка про попа і його робітника Балду»), Золота рибка («Казка про рибака і рибку»), Білочка («Казка про царя Салтана»), Півень («Казка про золотого півника»), старий із старою («Казка про рибака і рибку»), Медведиця і мисливець («Казка про Медведицю»)).

Декламація

Учасники ланцюжком по одному виразно читають на пам'ять «Край лукомор’я дуб зелений…».

Конкурс 4

Напиши відповідь

Завдання цього конкурсу – згадати і записати відповіді на запитання:

1. 
   Що сказало чарівне дзеркальце злій мачусі? (Відповідь:
   

Но царевна все ж милее,

всех румяней и белее»)

2. 
   Що пообіцяв цар Дадон із «Казки про золотого півника» мудрецю? (Відповідь:
   

Говорит он в восхищенье, -

Волю первую твою

Я исполню, как мою»)

Вчитель: На нашій виставці ви можете побачити репродукції пушкінських малюнків, а також ілюстрації до його творів Васнєцова, Несторова, Билибіна. Художники надзвичайно яскраво, образно, з тонкою іронією зображують героїв поета.

Цікаві, різноманітні і роботи учнів. Учні намагалися розкрити настрій, думки, талановити відтворити на папері епізоди із казки.

Конкурс 5

Вгадай річ

(Учаснику зав’язують очі і він повинен навпомацки визначити і сказати, що це за річ і кому вона належить. По черзі виходять учасники команд і дістають із мішечка дзеркальце, мотузку, горіх, іграшкову рибку, кораблик, лебедине перо, яблуко і т.д.).

Конкурс 6

Чиї слова?

1. 
   «Видит девица, что тут
   

Знать не будет ей обидно! (Царівна)

2. «Не печалься, ступай себе с Богом!» (Золота рибка)

3. «Горе мне! Попались в сети

Оба наших сокола» (Цар Дадон)

4.«Поживи-ка на моем подворье,

Окажи свое усердие и проворье» (Попа)

5. «А что же, милые друзья,

Невеста красная моя

Не пьет, не ест, не служит:

О чем невеста тужит?» (Нареченого)

6. «… Ждать царевна возвращенья

Для законного решенья» (Цар Салтан)

Конкурс 7

Інсценізація уривку з казки Пушкіна

Ведучий: В пушкінській трагедії, як і в казці, стверджується думка про перемогу добра.

Ведуча: Різноманітна музика і вірші поета. Одна звучить величаво, трагічно. Друга – весело, навіть ігриво. Композитор Римський-Корсиков написав оперу «Казка про царя Салтана». Вона насичена чудовими мелодійними зворотами і ритмами народних пісень і гулянь.

Конкурс 8

Вгадай назву твору

За малюнками уривків твору відгадати з якої казки даний уривок.

Конкурс 9

Прислів’я та приказки в казках

Необхідно згадати прислів’я та приказки, які зустрічаються в казках О.С.Пушкіна. (Наприклад: «Утро вечера мудренее», «Сказка ложь, да в ней намек, добрым молодцам урок», «Я там был, мед, пиво пил – и усы лишь обмочил» і т.д.)

Конкурс 10

Гра для глядачів

Команди повинні придумати її самостійно. Це можуть бути кросворди, намальовані лабіринти «Допоможіть Руслану приїхати до Людмили», гра «На ганку сиділь пушкінські герої: цар Салтан, царівна Лебідь, цар Гвідон… Хто ти будеш такий?»

Журі оголошує підсумки гри.

Он как душа неразделим и вечен –

Неколебим, свободен и беспечен

Срастался он под сенью дружных муз…

Виставка «Жінок коханих імена».

Вислови про кохання, виставка книг.

Портрети поетів різних часів.

Музичні записи:

1. Оркестр «Поля Моріа — «Історія кохання», «Бабине

2. 
   М. Легран «В твоей голове ветреные мельницы»».
   
3. 
   М. Глінка. Романс «Я помню чудное мгновенье».
   
4. 
   П. Чайковський «Пори року».
   
5. 
   Ж. Бізе. Опера «Кармен».
   
6. 
   Л. ван Бетховен «Елізі».
   
7. 
   Рок-гурт «Queen». «Кохання мого життя».
   

«Поезіє! Моя найкраща втіхо!

Моя сльоза і усмішка моя.

Якби не ти, поезіє — перлино,

Земне життя не варто б і гроша...

Даруєш ти крилату мрію,

Душі — красу, осяяну добром.

Думкам — безмежний простір плину...

Чолом тобі, поезіє, чолом!

Ти кличеш, вабиш в ранки волошкові.

Твоїй природі — меж нема...

Вклоняюсь низько витвору людському —

Перлині смутку, радості й любові.
Учениця читає вірш Володимира Кобилянського.

Моя любов — мов білий лебідь,

Черкала в хвилях срібний шлях.

І вмить, з нечутним співом серця,

завмерла в мене на руках.

Моя любов — мов промінь сонця,

Жагуча спека на пісках,

Пекучий жар, що й сам згорає

На спалених моїх устах.
Слово вчителя. Через віки з лю­бов'ю...

Епіграф.

Любов — це почуття, яке в усі часи однаково хвилювало людей. Багато по­колінь пройшло по землі, передаючи один одному безсмертя і доброту. Ко­хання торжествує на світі. Воно поза віком і часом. Воно звеличує людину. Серед нас, напевно, не знайдеться лю­дини, яка скаже: «Я не хочу кохати». Ко­хати хочуть всі... Це так само природно, як рости траві навесні... Кохання... Про нього мріють. Його чекають..! ось воно приходить. Скільки сердечних пережи­вань! Це почуття прекрасне не тільки своєю природністю, а й тим духовним збагаченням, котре наповнює серця закоханих. Це кохання може прийти у 8 років, а може й у 80. Іноді кохання пере­живає людину і залишається яскравим прикладом для нащадків на століття: приклад цьому любов Дайте і Беатріче, Петрарки і Лаури...

Про любов написано багато, про неї складають трактати і поеми, прозаїки пишуть романи, а поети — вірші. Візьміть у руки Шекспіра і прочитайте його сонети. Анна Ахматова, Володи­мир Сосюра, Гарсіа Лорка, Ліна Кос­тенко — перелічити всіх неможливо, але всі вони допомагають нам усвідомити, що кохання — це велике почуття і зара­ди нього люди здійснюють подвиги і чу­деса, а не підлість і обман.

Тому я хочу сподіватися, що наша зустріч прокладе стежки до Країни По­езії Кохання. Ми познайомимося з кра­щими зразками світової інтимної ліри­ки: кохання — одна з магістральних тем світової літератури від самого початку її існування.

Знайомлячись із шедеврами скарб­ниці світової культури, дивуємося гли­бині проникнення й відображення людських почуттів у творчості видатних поетів середньовіччя, віддаємо належ­не віртуозності любовної поезії західно­європейських письменників доби Відродження; пишаємося сучасниками, які, попри всі негаразди, віддають у своїй творчості належне вічній темі ко­хання.

Кажуть, що про любов сказано все, але не всіма. Тобто кожен, поет він чи прозаїк, драматург чи людина, зовсім не причетна до літератури, у життя обов'язково «пише» свою неповторну історію кохання, а допомагає кожному з них в цьому його обраниця, єдина, йо­го-Прекрасна Муза.

Я мрію, щоб після нашої зустрічі сьо­годні всі ви відчули себе сонцем, яке світить і дарує, віддає своє активне життєве тепло іншим. Саме в цьому життєдайна сила кохання.

На фоні музики Бетховена «Елізі» — вступне слово ведучих,

Вимовте упівголоса: любов, кохання, закоханість... Схожі слова, але скільки відмінностей таять вони в собі!

Від сотворіння світу всім правила любов. Скільки бурхливих пристрастей, потрясінь, вулканічних вибухів почуттів бачив світ від своїх першопочатків! А скільки творів мистецтва, скільки без­смертних шедеврів було народжено коханням!

(Виставка «Жінок коханих імена»).

Звідавши любов, людина ніби доторкався Вічності. Ще Платон писав, що «любов – це прояв безсмертного начала в істоті смертній»

2-а ведуча. Сьогодні багато хто зневірився в існуванні кохання. Але до того часу, поки не звідає на собі всевладної магічної сили цього почуття. Пригадуєте міф про Купідона?

У хлопчика була пов’язка на очах. Пустун стріляв із лука, не цілячись, із зав’язаними очима – і той. В кого влучала стріла Купідона, раптом запалювався жагучим нестримним коханням.

Любов, наслана Купідоном, була сліпою.

Римський поет Лукрецій і І столітті нашої ери стверджував, що засліплені пристрастю бачать чесноти коханих там, де їх немає, і не помічають їхніх недоліків.

Ситуація добре знайома нам з життя, чи не так? Закохані по іншому бачать світ і по-іншому сприймають дійсність, аніж решта люду, що не переживають у цей момент цього ніжного і окрилюючого почуття. Закоханий живе в іншому світі. Саме тому Стендаль у свій час зробив висновок, що «в коханні ми насолоджуємося лишень ілюзією, породженою нами самими».

1-а ведуча.

Отже, кохання робить закоханих не­зрячими і нерозумними? Спірне тверд­ження. Бо як же тоді інтуїція закоханого та яснобачення кохання, котрі підніма­ють людину на небачені творчі вершини, і, запалені від вогню любовної пристрасті народжуються мистецькі шедеври.

Саме кохання, любов — джерело творчого натхнення багатьох поколінь. До цієї одвічної теми завжди звертали­ся художники, композитори, скульпто­ри, філософи, поети.

Тож розгорнемо збірки віршів поетів Середньовіччя, Відродження, XVIII—XIX століття та нашого бурхливого сього­дення. Розгорнемо і поринемо у світ поезії та любові.

1. Лицарська поезія доби Серед­ньовіччя.

Середньовіччя... При дворах знатних сеньорів, у замках за високими стінами народжується поезія, яка покликана служити Прекрасним Дамам. Це ли­царська любовна поезія. А співали її трубадури, вони визнавали себе васа­лами дам, оспівували їхню красу, шля­хетність. Дама серця була для лицаря неземним створінням, мадонною, втіленням божества. А любов сприймалася поетами доби Середнь­овіччя як найвище благо, показник ду­шевної досконалості.

2 учень

Франсуа Війон... Найбільший лірик епохи Середньовіччя, Спадщина його багата на інтимні поезії, у яких закоха­не поетове серце випромінює і жагучий нестримний потяг, і зачарований жіно­чою вродою подив, і отруєне ревноща­ми самолюбство, і стомлену довгим че­канням любов,,.

Центральною темою в ліриці Серед­ньовіччя є тема кохання. Ніколи не на­зивалося ім'я коханої. У цьому виявля­лася не тільки повага до жінки, а й на­магання захистити особисте щастя від «заздрісників». Тому дама виступає під умовним іменем.

Найяскравішим представником цієї доби є Данте Аліг'єрі, котрий жив на межі доби Середньовіччя та Відрод­ження. Твори генія стали гімном кохан­ня поета до жінки.

1-й біограф.

1 травня 1275 року хлопчик Данте вперше побачив дівчинку Біче з роду Портінарі. Майбутній славетний поет вперше зустрів свою Долю. Щоправда, сам він ще не підозрював того. Але на­дамо слово закоханому.

Музика П. Моріа «Бабине літо». На фоні музики звучить монолог Данте (учень в костюмі Дайте}:

«Удев'яте по моєму народженні моїм очам явилась уперше преславна панна мого серця, яку багато хто звав Беатріче, навіть не знаючи, що так її справді слід звати».

Зауважимо, що ім'я це означає Бла­гословенна. Але слухаємо далі:

Данте.

«Віднині і надалі, кажу вам, кохання заполонило мою душу і зачало брати наді мною велику силу і владу... А про неї можна сказати поета Гомера сло­вами: «Вона здавалася дочкою не смертної людини, а Бога».

В своїх очах вона несе кохання, —

На кого гляне, всі блаженні вмить;

Як десь іде, за нею всяк спішить,

Тріпоче серце від її вітання.

1-й біограф.

Хлопчикові Данте на той час було 9. Дівчинці Біче — 8 років і 4 місяці. А че­рез 9 років під час травневих свят у Флоренції юнак був удостоєний привітання шляхетної дівиці Беатріче. Ця зустріч стала поштовхом до ство­рення перлини світової любовної лірики — книги «Vita nova». Віднині всі думки поета були прикуті до Беатріче. «Vita nova» — «Нове життя» — це історія пер­шого юнацького почуття, його ліричний літопис.

Така владарка мого серця мила,

Така вона вродлива і проста,

Що біля неї з подиву несила

Підняти зір і рознімить уста, їй очі освітила доброта,

Покора милостива стан повила.

Здається, по землі іде свята,

Що нам про вищу силу ознаймила.

Данте покохав Беатріче на все жит­тя. Кохання, що почалося в дитинстві, жило в його серці завжди. Його почуття залишалося платонічним коханням до Прекрасної Дами, що цілком відповіда­ло усталеним нормам лицарської поезії. У зрілому віці він створює «Божествен­ну комедію», де возвеличив кохану. Для поета вона була жінкою неземною — в «Раї» «Божественної комедії» він поса­довив Беатріче поруч Богородиці. По­ставив кохану у центр Всесвіту.

Кохання Данте до Беатріче було чи­стим, не забрудненим земною сквер­ною почуттям.

Данте читає вірш.

Кажу вам, найніжніші поривання

Повнять мене, в них стільки чистоти,

Що я, здається б, закохав світи,

Аби лиш мав сміливості доволі.

Та ні, слова високі надто кволі,

Боюся ними осквернить її...

Звучить музика П. Моріа «Любов синього кольору». На фоні мелодії сло­во надається біографу.

3-й біограф.

«В рік тисяча триста двадцять сьо­мий, у квітні, о першій годині шостого дня, ввійшов я в лабіринт, де виходу не­має». Так написав у 42-у річницю першої зустрічі з коханою, через 21 рік після її смерті, перший поет доби Відро­дження Франческо Петрарка.

6 квітня 1327 року у житті Петрарка сталася важлива подія. У цей день в од­ному з авіньйонських храмів він поба­чив молоду жінку, піднесена любов до якої стала для нього таким же джерелом натхнення, яким було для Данте його кохання до Беатріче. Звали її Лаура. Йо­му було 23, їй — 20. Вона була заміжньою жінкою, він — молодим вче­ним і поетом. В неї було світле волосся і чорні очі. Портрет її не зберігся до на­шого часу. Петрарка ж красу коханої порівнює з квітами, зірками та перлами.

Учениця в костюмі Лаури чи­тає Петрарка. Сонет 162.

4-й біограф.

Петрарка кохає Лауру. Без надії, без сподівань, присвячує коханій сонети, їх більше трьохсот. Сонети ці — як гімн чистому і світлому поетичному почуттю, котре володіло Петраркою протягом всього життя.

Кохання приходить раптово і не­сподівано, коли у шаленому галопі час раптом зупиняється, коли терези по­чуттів раптом виходять з рівноваги і по­чинають швидко коливатися в очіку­ванні незвіданого, коли у калюжах по­всякденного життя відбиваються про­мені невловимої радості, коли душа спалахує барвистими іскорками мрій і лине у світ Ромео і Джульєтти.

Сонети В. Шекспіра — вінець англій­ської лірики доби Відродження. Існує думка, що він присвячував їх при­дворній дамі королеви Єлизавети Мері Фіттон Поет створює образ жінки, яка своїм розумом, добротою, ніжністю змушує чоловіків захоплюватися нею — земною звичайною жінкою.

1-а ведуча.

Кохання приходить тоді, коли однієї миті тернисті стежки двох перетина­ються і зливаються воєдино.

Американський філософ Еріх Фромм у своїй книзі «Мистецтво люби­ти» твердить, що «любов — це головним чином віддавання, а не отримання. Віддавання — це найвищий прояв си­ли... Я відчуваю себе надмірним, роз­трачуючим, живим, щасливим. Відда­вання більш радісне, ніж отримання. Фромм говорить: «Коли я люблю люди­ну, я люблю людей, люблю світ, люблю життя».

Про любов до людей, до світу, до життя писали митці на зламі двох століть XVIII та XIX.

Овіяні волелюбним подихом епохи, дивлячись у майбутнє і відходячи від минулого, жили й творили поети, шука­ючи ідеали на височинах людського ду­ху та в глибинах людського почуття.

Петрарка дав безсмертя Лаурі, Дай­те - прекрасній Беатріче, а геній Пушкіна дарував - вічну пам'ять Анні Петрівні Керн.

Небагата, незнатного роду — так би й не згадував про неї ніхто через стільки років, аби не славетне пушкінське «Я помню чудное мгновенье...».

Далеко о півночі поет сидів за робо­чим столом. Горіла свіча, на столі ле­жав камінець, о котрий спіткнулась Анна під час прогулянки, поруч лежала квітка геліотропу, зірвана нею, — Пушкін випросив у подарунок цю квітку. Свіча догоряла — а на папір лягали пушкінські строфи. В цих строфах було все: і душа, і серце, і гарячі поетичні по­чуття. І спогад про першу випадкову зустріч, і світла радість від зустрічі нинішньої, і ті мрії і сподівання, що про­будилися у серці поета.

Вічний шедевр... Мабуть, у світовій літературі не знайдете жодного поетич­ного твору, що по пронизливості по­чуттів, по красі та мелодійності зрівняв­ся б з неперевершеним «Я помню чуд­ное мгновенье...». Вірш цей — недосяж­на вершина світової поезії. На слова цього твору композитор М. Глінка напи­сав чудовий романс.

Головною ознакою початку XIX ст. є те, що у світовій літературі народився новий літературний напрям — роман­тизм.

Найяскравіша постать в англійсько­му романтизмі — Джордж Байрон.

На фоні музики П. Чайковського «Пори року» учень в костюмі Байрона читає уривок з листа до Тере­зи Гвіччіолі:

«Світе мій, життя моє стало дуже сумним і одноманітним; ні книжки, ні музика, ні коні, ні собаки — ніщо не тішить мене; товариство жінок мене не вабить; про чоловіче годі й . казати...

Кілька років я свідомо уникав сильних пристрастей, тому що надто довго страждав від тиранії Любові... Я не хотів більше кохати і не сподівався, щоб ме­не хто покохав. Ти зруйнувала всі ці наміри, я тепер увесь твій; я буду тим, ким ти побажаєш, — буду, можливо, щасливий твоєю любов'ю, але спокою мені вже не знати ніколи...

Цілую тебе тисячу і ще тисячу разів...

Кохай мене — твого незмінне ніжного і вірного».

Людина — лицар із благородним серцем, він був уособленням роман­тизму не лише в творчості, а й у житті. Останніми словами 36-літнього поета були: «Я залишаю у світі щось не­оціненне». Серед того непоцінованого скарбу Байрона — історії його кохань.

Звичайно, і науковці, і уважні читачі з готовністю назвуть імена, уславлені .любовними віршами Байрона.

(Ведучі по черзі називають імена ко­ханих поета].

Мері Дафф, Маргарита Паркер, Мері Чаворт, Кароліна Лем, Августа Мері Байрон, Анна Ізабелла Мілбенк, Тереза Гвіччіолі.

Кожного разу він кохав по-іншому, та завжди — як востаннє.

І ділять нас не води швидкоплинні,

Не пасмо гір, чи прірва, повна тьми,

А те, що долі в нас такі ж одмінні,

Як ті краї, де народились ми.

Палку дочку полуденного краю

Із півночі прибулець полюбив,

Та шалом півдня кров його палає,

Якої і борей не остудив.

Шал півдня влився до моєї крові,

Тому-то знов, стількох зазнавши ран,

Я бранцем став, я став рабом любові,

Навіки впав у твій, кохана, бран...

3-й учень

Романтики бачили жінку натхнен­ною, ніжною та красивою. Чимало віршів присвятив жіночій красі Теофіль Готьє (1811—1872), поет-романтик, автор збірки статей «Нове мистецтво», в якій він чи не вперше виголосив кри­шталеве гасло «мистецтво для мис­тецтва», що стало основою поетичної програми парнасців.

Захоплення, закоханість, жага — і все це в одному лише поетичному ма­люнку з напівлегендарною назвою «Кармен».

Звучить музика Ж. Бізе. Опера «Кар­мен», на фоні мелодії учень

читає вірш Т. Готьє «Кармен» (уче­ниця декламує в костюмі Кармен).

2-а ведуча.

Кінець XIX—XX століття. Ця епоха насичена соціально-політичними подіями. З'являються нові ідеї, нові кон­цепції життя людини і суспільства. Відбуваються зміни в самій поезії, вона стає відгуком на злобу дня. Але все те прекрасне, що створено людством на Землі, — все народжене в любові і з лю­бові. Великий український поет Тарас Шевченко писав: «Любов — це живо­творний вогонь в душі людини, і все, створене нею під впливом цього почут­тя, має знак життя і поезії».

Відомий німецький літературозна­вець Август Шлегель колись сказав: «Ліричний вірш — це музичний вираз душевних переживань за допомогою мови». Сказано ніби про інтимні поезії Поля Верлена, неперевершеного ліри­ка, твори якого відзначаються вишу­каністю форми, музикальністю, мило­звучністю. Безумовно, відчути все це можна, читаючи оригінали. І все ж, за­вдяки майстерності Миколи Лукаша, вірш Верлена «Півголосом» викликає захоплення і в перекладі.

1870 року П. Верлен видає збірку «Добра пісня». Книга була присвячена Матільді Моте, нареченій, а потім дру­жині Верлена; і у віршах знайшли відо­браження надії автора на земне щастя, земний рай. «В мене на душі цілий рік весніє...». «Весніє» на душі у поета, і ллється «добра» пісня.

Учень читає уривок з вірша «Вже пройшла зима...»

Це блакитне небо — лиш вінець лазурі,

Що в душі сміється світло-молодій,

Це моя весна, це кінець зажурі,

Це велике свято здійснених надій.

Хай цвіте весна, стигне літа сила,

Хай за ними йде осінь і зима!

Всі чотири пори, мила, ти скрасила,

Ти сама краса, ти любов сама!

6-й біограф.

Саме любов є тією силою, що робить людину несмертельною і довжить існу­вання серця світу, попри весь трагізм життя. Цю думку стверджує в своїх тво­рах австрійський поет Райнер Марія Рільке. 1897 року поет зустрів свою фею, свою Лу. Андреа-Сальоме Лу, на­родилася 1861 року в Петербурзі в ро­дині французького генерала і німкені. Вона вражала сучасників своїм чо­ловічим розумом і міццю самостійного характеру. Саме оповіді цієї жінки запа­лили Рільке мрією відвідати і пізнати Русь. Москва, Тула, Київ, Волинь, Полта­ва, Харків. Дух України, її сутність вияви­лися у творчому спадку Рільке: це і пере­клади, і мистецтвознавчі статті, вірші і книги, навіяні перебуванням в Україні.

Рільке пише поезії, які неможливо не полюбити, повні теплоти, людяності і любові.

Згаси мій зір — я все ж тебе знайду,

замкни мій слух — я все ж тебе почую,

я і без ніг до тебе домандрую, без уст тобі обітницю складу.

Відломиш руки — я тоді тебе

впіймаю серцем, наче між долонь,

а спиниш серце — мозок запульсує,

коли ж ти вкинеш в мозок мій огонь,

тебе в крові палючій понесу я.

Кохання... Пристрастне й жагуче. Воно часто не гине навіть у серці без­надійно закоханого.

Любов померла на руках,
Ти пам'ятаєш першу зустріч
Та інша прилетить, як птах
Ти тільки вийди їй назустріч. ,

Минула ще одна весна.

Вона була ласкава й ніжна.

Прощай годино чарівна

Ти прийдеш знов жадана й ніжна.

Цей вірш французького поета Гійома Аполлінера увійшов до циклу творів «Присвяти життя коханню» А Музою поета, якій він присвятив і цей цикл, і чимало інших творів, була художниця Марі Лорансен.

Серед поезій Гійома Аполлінера є послання до Лу, до жінки, яку він, солдат і поет, кохав, кохав усім своїм зраненим любов'ю без відповіді серцем. Луїза де Коліньї — Шатійон, з якою поет позна­йомився восени 1914 року в Ніцці, на­лежала до вищого товариства, Лу стримано поставилася до, як вона вва­жала, невдахи-залицяльника. Люди її кола не читали видань, у яких друкував свої вірші Аполлінер. А безкорисливе служіння поета Музі здавалося їй ди­вацтвом. Нещасливе кохання Гійома Аполлінера відбилося в поезіях — по­сланнях, які він надсилав своїй незрівнянній Лу майже щодня.

Поетичним рядкам Аполлінера співзвучні "думки, висловлені в пісні «Кохання мого життя» у виконанні су­часного рок-гурту «Qeen»».

Звучить пісня «Кохання мого життя» і декламатор читає вірш Аполлінера «Послання XXIV»

Нещасливе кохання... Розбите сер­це... Та любов не помирає, не розвіюється попелом. Вона живе скрипкою, словом, подихом вітру.

Мотив кохання довгі століття був і залишається найголовнішим у світовій літературі. Бо поетичне слово було найбільш зрозумілим вираженням цієї теми як складової гуманізму, людино­любства.

У Монтеня є одна нехитра історія: він розповідає про країну, де цар у новорічну ніч посилає підданим у дарунок вогонь з власного вогнища, і коли з'являється з факелом царським гонець, усі вогні, що досі горіли в домі, гасять. Уявіть: но­ворічна ніч, дім з погашеними вогнями в очікуванні царського дарунку, а потім сузір'я вогнів, що освітлюють небо...

Чекайте і ви цього милосердного вогню щиро, з вірою у мудрість серця.

А коли кохання зародиться у вас, хай вам допоможе наша сьогоднішня зустріч. Хотілося, щоб те прекрасне по­чуття ви зустріли поетичними рядками, або щоб поезія забриніла у вашому серці. Через століття тягнеться поетич­на естафета до наших днів. І я хочу, го­ворячи словами Луї Арагона: «Говори­ти тільки про кохання, все інше — зло­чин», — відкрити наш поетичний калей­доскоп кохання.

Запаливши свічку, вчитель читає свій улюблений вірш. Далі передає свічку учням по черзі. На фоні музики «Історія кохання» звучать вірші Л. Кос­тенко, Т. Шевченко, С. Надсона, Мольєра, Шекспіра, В. Сосюри, О. Бло­ка та інші.

Заключне слово вчителя.

Кохання, любов — категорії вічні. Я хочу побажати вам любові, любові, лю­бові! В любові сила людини. Бережіть коханих, бійтеся образити їх, принести біль. Якщо ви розлучаєтеся на мить, бійтеся того, що розлучаєтеся на віч­ність. І кожну хвилину даруйте один од­ному радість, надію і любов.

Щастя вам! Хай завжди сяє у вашо­му житті зірка кохання!

Звучить романс П.П. Булахова «Го­ри, гори, моя звезда».