18). Актуальні проблеми реформування системи національної безпеки України в контексті інтеграції до систем європейської та євроатлантичної безпеки.
Проблеми ефективності сектору безпеки мають багато складових. Частина з них носить загальнодержавний характер і може вирішуватися тільки в рамках загального покращення ситуації в країні. У цьому контексті йдеться передусім про фінансове і матеріально-технічне забезпечення. Однак велика кількість проблем є специфічними для сектору безпеки і може бути вирішена за рахунок управлінських і організаційних дій.
Проблеми неузгодженості існують не тільки на рівні нормативно‑правових актів і законів, а й Конституції України. Так, відповідно до п. 17 частини першої ст. 106 їх керівників має призначати Президент України, з іншого – відповідно до п. 9-2 ст. 116 вони мають призначатись Кабінетом Міністрів України за поданням Прем'єр-міністра. Змінена Конституція України, наділяючи Президента України повноваженнями керівництва у сфері національної безпеки, суттєво обмежує його у здійсненні безпосереднього адміністративного та кадрового контролю над силовими структурами.
Таким чином, доцільним є розроблення Закону „Про національну безпеку України”, який конкретизуватиме положення Конституції України в частині, що стосується управління сектором безпеки. Такий новий закон має визначити технологію управління сектором безпеки України, уникаючи доктринальних питань, вже визначених Законом України „Про основи національної безпеки”, Стратегією національної безпеки і Воєнною доктриною України. Робота над цим документом має бути узгоджена з конституційним процесом і виконуватися з максимальним залученням фахівців цієї сфери, які представляють різні політичні сили.
19). Особливості функціонування сектору безпеки і оборони в умовах воєнного стану.
20). Міжнародна військова допомога як фактор посилення оборонного потенціалу України у протидії збройній агресії РФ.
(історія віськово-політичних стратегій)
Достарыңызбен бөлісу: |