Пошукова робота допитливих

Керуючись листом Міністерства освіти i науки України №1/9-337 від 10.07.2003 року, з 1 вересня 2001 року в області започаткована Всеукраїнська історико-краєзнавча акція учнівської молоді «Збережемо пам'ять про подвиг», присвячена 60-м роковинам визволення України від фашистських загарбників та 60-річчю Перемоги у Великій Вітчизняній війни 1941—1945 років.

Члени краєзнавчого гуртка Червоноволоцької ЗОШ І-ІІІ ступенів, під керівництвом вчителя історії та краєзнавця Володимира Пилиповича Лисенка, розпочали з 15 вересня 2003 року пошукову ро­боту «Шляхами героїв, шляхами дідів». Ще в 70-Ti роки зародилась ідея створення шкільного музею Великої Вітчизняної війни. Значну допомогу в цьому надав ветеран війни, партизан з'єднання Малікова, редактор підпільної газети «Червоне Полісся», вчитель Іван Іванович Симоненко. Він чимало розповідає про бойовий шлях з'єднан­ня i погодився провести юних слідопитів партизанськими шляхами дивізії ім. Щорса. Сонячного літнього ранку 18 червня 1983 року невелика експедиція юних слідопитів Червоноволоцької середньої школи вирушила в дорогу. Провідником був досвідчений партизан-розвідник Іван Іванович Симоненко, а також учителі школи В. П. Лисенко, В. Г. Чорновіл, М. Ф. Каменчук — воїн-інтернаціоналіст, який щойно повернувся з Афганістану, та учні 8—10 класів.

Знайти старі партизанські шляхи, й особливо партизанську базу загону I. А. Петрова, після 42-х років по завершенні було не­просто. Але все-таки знайшли. Юні слідопити пройшли по марш­руту загону I. А. Петрова, який проліг через села Червона Волока, Рудня, Жеревці, Зарічка, Чапаївка, хутір Шибено, урочища Федора, Назар, Мостове, Залоззя, Дауди, Ігнатпіль — Усове, Нова Рудня, Переброди, Кованка, Дідове Озеро, Сирниця, Словечно. У Словечному в Музеї Партизанської слави зустрілись з колишніми партизанами з'єднання. Це були незабутні зустрічі. Із Словечного пішли на Листвин, Малахівку, Осни, Красносілку i повернулись у Червону Волоку. Це був перший похід, після якого юні слідопити ходили цим маршрутом ще не один раз. Чому вибрано саме його? Та тому, що в селі Червона Волока з червня 1941 року був осередок підпілля на чолі з місцевим учителем I. I. Симоненком. У с. Рудня-Жеревці відбувалось засідання підпільної групи на чолі з О. П. Давидюком i І. А. Ляшевичем. У с. Шибено була партизанська застава I. А. Петрова, де в бою з карателями загинули Максим Давидюк (із с. Охотовки), Роман Макуха (з с. Бобрич), Петро Білошицький (із с. Шибено). В урочищі Залоззя поховані партизани М. I. Давидюк, Роман Макуха, за могилою яких закріплена шефська група юних слідопитів Червоноволоцької ЗОШ. На 7 км Усівського шосе літом 1942 року було створено перший партизанський загін I. А. Петрова, який поклав початок створенню легендарної дивізії iм. Щорса.

Цим же маршрутом 15 вересня 2003 року пройшли учителі історії району та учні Червоноволоцької ЗОШ. З 15 по 17 вересня було здійснено пошуковий похід, у якому брали участь учителі В. I. Головач, В. А. Омелянчук, В. П. Лисенко та учні школи. Були зібрані цікаві експонати, зроблені пам'ятні фотознімки.

Цей похід ще більше розпалив вогонь пошукової роботи слідопитів. Вирішили знайти місця дислокації партизанських загонів на території області.

Через тиждень після першого походу було здійснено похід по маршруту Червона Волока – Рудня—Жеревці—Шибено—партизанський табір I. А. Петрова—урочище Дауди, звідти, на другий день, с. Нова Рудня на місце дислокації партизанського загону «25 років Радянської України», командиром якого з квітня 1943 року був Герой Радянського Союзу Василь Петрович Фільков. I яка то була радість, коли i цю партизанську базу було знайдено! Ми відремонтували дві партизанські криниці, відпочили, напились досхочу чисто! прохолодної води в урочищі Романи, що на схід від Нової Рудні.

Отже, другий партизанський тaбір теж ми відвідали. В ньому під час війни було близько 400 партизанів, у тому числі 23 землянки, так пригадує колишній партизан i3 села Червона Волока Юхим Степанович Дякевич. Значну допомогу в пошуках дислокації надав лісник села Нова Рудня Іван Адамович Халімончук, батько якого був партизаном у цьому загоні. За допомогу партизанам фашисти розстріляли в 1943 році 52 жителі с. Нова Рудня.

Після цього ми пройшли маршрутом через села: Рокитно, яке за допомогу партизанам було спалене гітлерівцями, де гітлерівці вбили та спалили 81 жителя, потім була Красносілка, де знаходилась хата-явка партизанів у школі місцевого чителя-розвідника i зв'язкового Йосипа Тимофійовича Войцехівського. Ми зустрілися з очевидцями тих подій. Одна з них — Валентина Іванівна Ходаківська. Вона пригадала, як хоронили одного партизана в них на кладовищі в 1943 році. Молодий, білявий, за національністю росіянин. Командир сказав: «Загинув, як герой, підірвав фашистів i себе гранатою». Це був Володимир Павлович Тащов.

Юні слідопити відразу ж знайшли, де похований цей партизан. У 1943 році його поховали біля с. Красносілки в урочищі Чиста Лужа, а після війни його тіло було перепоховане на кладовищі в с. Червона Волока.

Не пройшло i двох тижнів, як юні слідопити знову вирушили у поход. Цьому, до peчi, допомагала чудова осіння погода на початку жовтня 2003 року. Цей похід вони пройшли за новим маршрутом: с. Червона Волока—Красносілка—Осни—Малахівка—Усовське шосе—урочище Дауди—урочище Романи — місце дислокації партизанського загону «25 років Радянської України»—урочище Txip— урочище Озлинець, що за 36 км від с. Листвин. За допомогою місцевих пастухів Євгена Миколайовича Прохорова, Сергія Івановича Никончука та Михайла Порфировича Кільки було знайдено ще одну базу партизанського загону iм. Молотова, командиром якого був Ареф'ев, а також житель села Антоновичі Степан Стратонович Помінчук. Провідники показали місце, де відбувся запеклий бій партизанів з карателями. Партизани не допустили фашистів до землянок, тому що в загоні було чимало жінок i дітей.

Поверталась експедиція знайомим маршрутом через села Рокитно, Красносілку.

Таким чином, за три походи-пошуки юними слідопитами Червоноволоцької школи було виявлено, зареєстровано, занесено на карту i сфотографовано місця базування партизанських загонів дивізій iм. Щорса, а саме:

1. Загону I. А. Петрова — урочище Залоззя, що знаходиться за 6 км від с. Переброди на південь i за 6 км від с. Рокитно на захід (12 землянок);

2. Загону iм. Молотова (командир Ареф'єв) — урочище Озлинець, що за 7 км від с. Нова Рудня та за 6 км на північ від с. Листвин (13 землянок);

3. Загону «25 років Радянської України» (командир В. П. Фільков) –урочище Чотири Романи, за 3 км на схід від с. Нова Рудня i за 3 км на північ від Усовського шосе (23 землянки).

Зібрані експонати, зроблені фотознімки поповнили шкільний музей, а також історико-краєзнавчий музей смт Лугини. Зібрані матеріали в школі систематизують, готується літопис у спеціальному альбомі, виготовлено стенд «Партизанськими шляхами з'єднання С. Ф. Малікова», на якому розміщено карту пошукових маршрутів i місць дислокації партизанських загонів, а також 56 фотознімків.

11 червня 2004 року експедиційний загін «Пошук» Червоноволоцького ЗОШ у складі учнів 6—9 класів включився в другий етап пошукової роботи до 60-річчя визволення України від фашистських окупантів. Вони пройшли таким маршрутом: урочище Площадка (лівий берег річки Крем'янка), де до початку Великої Вітчизняної війни знаходився військовий аеродром бомбардувальників. 26 червня 1941 року німецька авіація нанесла бомбові удари по аеродрому. В цьому бою загнув екіпаж радянського літака в складі Андрія Денисовича Костильова, Петра Федоровича Борисова, Костянтина Федоровича Ошепкова, який похований на кладовищі в селі Старі Новаки, що за 1 км від аеродрому. В цьому бою загинув пілот-інженер Арсентій Георгійович Бичков, який похований у селі Червона Волока.

Наступним етапом експедиційного загону «Пошук» було село Путиловичі, де учасники побували біля меморіалу на місці загибелі Героя Радянського Союзу Василя Петровича Фількова — командира партизанського загону «25 років Радянської України». У квітні 1943 року група месників цього загону на чолі з В. П. Фільковим поблизу села Кремно висадили в повітря залізничний міст на магістралі Київ – Ковель. У бою загинув росіянин, командир загону, лейтенант Фільков В. П., якому посмертно було присвоєне звання Героя Радянського Союзу. Юні слідопити відвідали шкільний музей, створений місцевим учителем М. Ходаківським. Далі учні побували в селі Кремно на батьківщині першого секретаря Лугинського підпільного райкому партії Петра Йосиповича Нагорного, який трагічно загинув 4 вересня 1941 року на околиці села Степанівка від рук місцевого поліцая.

Далі шлях юних слідопита пролягав слідами 200-ої стрілецької дивізії, яка тримала оборону Ємільчиного i відступала аж до Лугин

(командир полковник Людніков I. I.), 1413-oї моторизованої дивізії та 19-ої танкової дивізії, що утримували позиції на околицях Охотівки та Радогощі, а також пройшли шляхами 487-го стрілецького полку 143-oї стрілецької дивізії, які визволяли Лугинщину 30 грудня 1943 року.

Вони пройшли фронтовими шляхами воїнів Першого Українського фронту, 60-ої армії, 77-го стрілецького корпусу, 143-oї стрілецької дивізії, які звільнили більшість сіл району від фашистської нечисті.

Учнями були пройдені такі села: Іванівка, Малий i Великий Дивлин, Вербівка, Білокоровичі, Запілля. Саме там до початку війни проходила прикордонна лінія оборони, яка складалась iз дзотів i дотів.

Наступний населений пункт було с. Жеревці. Це — лугинська Хатинь. Учні побували біля меморіалу, зведеного на честь розстріляних i живцем спалених німецькими карателями 18 червня 1943 року жителів села, відвідали місця розстрілу фашистами підпільників i активістів села: М. Д. Чоса, I. Т. Сушка, С. Д. Чоса, I. Г. Кушмаря, Л. Т. Власенка, О. Д. Кравець, В. А. Цепова, А. Крука та Івана Андрійовича Ляшевича, який до війни був головою колгоспу в селі Волошино, а в роки окупації — зв'язковим у партизанів.

Наступним населеним пунктом було село Зарічка, також спалене німецькими карателями.

Останній населений пункт даного маршруту — село Рудня Жеревецька. Саме в цьому селі, в будинку, що стоїть у центрі (нині сільський клуб), у період фашистської окупації в 1942 році відбулися збори підпільної організації на чолі з Олександром Опанасовичем Давидюком.

Наступним етапом експедиційно-пошукової роботи учнів був похід за маршрутом с. Червона Волока— с. Степанівка—смт Лугини—с. Бовсуни—с. Липники—с. Красносілка.

В с. Степанівка ми побували на місці загибелі першого секретаря Лугинського підпільного райкому партії Петра Йосиповича Нагорного, який загинув 4 вересня 1941 року. Тут встановлено пам'ятник. Ми зустрілися з очевидцем тих подій Карпом Павловичем Сторожуком. Потім шляхами партизанів добрались до села Староссіля, побували біля пам'ятника загиблим односельчанам, далі — село Лугинки, а потім — i райцентр Лугини.

В Лугинах учасники походу побували на могилі Героя Радянського Союзу Фількова Василя Петровича, на місці розстрілу підпільників i євреїв, а також у районному краєзнавчому музеї, де чудову екскурсію провела директор музею заслужена вчителька України Зоя Василівна Сульська. З Лугин лісовою дорогою ми попрямували до села Бовсуни, де відвідали школу, яка носить ім'я Героя Радянського Союзу Павла Пилиповича Бовсунівського, який народився i жив у селі Бовсуни i навчався в цій школі.

З Бовсунів, форсувавши річку Жерев, ми попрямували у Липники, де на околиці села побували біля пам'ятника розстріляним фашистами в 1943 році місцевим жителям.

Нелегким був шлях лісовими дорогами до села Красносілка i особливо пошуки двох партизанських землянок, які були резервною базою партизанів загону імені Молотова. Саме в цих землянках, які знаходились за 4 км на північ від села Степанівки, зупинялись партизани, ідучи в рейди по району i областей або повертаючись з рейдів.

Лісова дорога привела нас до партизанського села Красносілка. Саме в цьому ceлі діяла підпільна група розвідників i зв'язкових, які були зв'язані з партизанським загоном ім. Молотова, а саме: вчитель Йосип Тимофійович Войцехівський та колгоспники села Семен Мусійович Шевчук, Григор Мусійович Шевчук, Федот Іванович Голеня, Петро Миколайович Таргонський, Марія Іванівна Голеня та лісник Григорій Йосипович Сторожук.

Наступний етап експедицій був найдовшим i найскладнішим. 2 серпня 2004 року на пошук місця дислокації партизанського загону, де знаходився штаб С. Ф. Малжова, вирушила невеличка група в кількості чотирьох слідопитів. З Червоної Волоки вони попрямували старою партизанською дорогою в урочище Зелене, де знаходився хутір Глуха Мар’я. Це тут у 1943 році була по-звірячому замордована фашистами сім'я лісника: Хома Антонович Ярошов, Параска Ярошова — дружина, Антон Ярошов — батько лісника, діти — Антон 13 років, Іван — 9, Уляна — 13, Ганна — 4 за допомогу партизанам.

Через хутір Шибено ми вийшли на дорогу, що веде в смт Жовтневе. По дорозі побували біля озера Корма, де ще в 30-х роках була збудована дача маршала Ворошилова К. Є., який частенько приїжджав туди на риболовлю i полювання та здійснював контроль за будівництвом оборонних споруд прикордонної зони. Це була система іригаційних споруд (озер) i дотів.

Озеро Гать явилось нам на шляху у всій красі Поліського краю. Поруч проходить довоєнне шосе Ігнатпіль—Усово. По цьому шосе ми вийшли на села Усово i Кованку, які були спалені фашистськими карателями.

За 5 км від Кованки, по дорозі на с. Перга, знаходиться одне з найдивовижніших скарбів Полісся — Дідове Озеро, де теж проходи­ла лінія оборони з дотами. Далі шлях до партизанського штабу з'єднання С. Ф. Малікова протягнувся через села Побичі та Сирницю, які також були спалені фашистами.

Нарешті ми вийшли до річки Болотниці й понад Грибовим озе­ром дістались до села Селезівка, яка є центром Поліського заповідника i останнім населеним пунктом на кордоні з Білорусією. Саме там, за 12 км від села Селезівка, в Словечанському лісі, поблизу Соловкового броду i знаходився штаб партизанської дивізії ім. Щорса з'єднання С. В. Малікова.

В червні 1943 року там відбулись збори всіх командирів i комісарів партизанських з'єднань, що діяли на Україні.

Наступного дня юні слідопити вирушили до села Бігунь, де та­кож у 1943 році лютували каратель

Але найбільше вражень діти отримали, перебуваючи в Словечному. Там вони побували в Музеї партизанської слави i біля меморіального комплексу сіл Овруцького району, спалених фашистами. Шлях додому був неблизький, він проліг через такі села: Листвин, Кошечки, Черевки, Cтapi Велідники, Красиловку, Малахівку, Осни, Красносілку. Жителі цих населених пунктів також чимало допомагали партизанам.

З 18 по 19 вересня 2004 року, напередодні Дня партизанської слави, відбулась екскурсія-семінар учителів історії Лугинського району на чолі з завідуючим райво Віктором Івановичем Головачем. Провідником i екскурсоводом цього виїзного семінару вчителів історії був Володимир Пилипович Ли­сенко. Зібрані матеріали i фотографії будуть передані до Лугинського район­ного краєзнавчого музею.

Всеукраїнська історико-краєзнавча акція учнівської молоді «Збережемо пам'ять про подвиг» продовжується...