Постанова іменем україни
жүктеу/скачать 92.45 Kb.
|
- Бұл бет үшін навигация:
- Судова палата у господарських справах і Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у складі
- Гуменюка В.І., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є.
- Потильчака О.І., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л.
- Головуючий В.П. Барбара судді
- Л.І. Григорєва Л.І. Охрімчук
- В.С. Гуль О.І. Потильчак
- В.І. Гуменюк Я.М. Романюк
- А.А. Ємець Ю.Л. Сенін
- Т.Є. Жайворонок В.М. Сімоненко
- П.І. Колесник І.Б. Шицький
| ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Судова палата у господарських справах і Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у складі:
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 15 жовтня 2014 року у справі № 910/8043/14 за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Аркона" про скасування рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 15 березня 2011 року у третейській справі № 189/11 за позовом публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" до товариства з обмеженою відповідальністю "Аркона" про стягнення заборгованості, в с т а н о в и л и: У квітні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Аркона" (далі – ТОВ "Аркона") звернулося до господарського суду міста Києва із заявою про скасування рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків (далі – третейський суд) від 15 березня 2011 року у третейській справі № 189/11, яким частково задоволено позов публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі – ПАТ "Укрсоцбанк") і стягнуто з ТОВ "Аркона" заборгованість за договором кредиту від 18 жовтня 2006 року № 355-24/2-042 (далі – кредитний договір) у розмірі 351 422,57 грн. Заяву обґрунтовано тим, що рішення третейським судом прийнято за відсутності представників ТОВ "Аркона", яке не було належним чином повідомлено про розгляд справи, а склад третейського суду, яким прийнято спірне рішення, не відповідав вимогам закону. Ухвалою господарського суду міста Києва від 19 червня 2014 року заяву ТОВ "Аркона" задоволено. Рішення третейського суду від 15 березня 2011 року у третейській справі № 189/11 скасовано. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13 серпня 2014 року ухвалу господарського суду міста Києва від 19 червня 2014 року скасовано. У задоволенні заяви ТОВ "Аркона" відмовлено. Вищий господарський суд України постановою від 15 жовтня 2014 року скасував постанову Київського апеляційного господарського суду від 13 серпня 2014 року, а ухвалу господарського суду міста Києва від 19 червня 2014 року залишив в силі. Вищий господарський суд України погодився з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заяви щодо скасування рішення третейського суду про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором. При цьому суд касаційної інстанції зазначив, що формування складу третейського суду для розгляду позову ПАТ "Укрсоцбанк" відбулося з порушенням закріпленого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року права на суд, встановлений законом, а ТОВ "Аркона" було позбавлено можливості реалізувати свої права як учасника третейського спору, в тому числі щодо заявлення відводу призначеному судді. Разом із тим Вищий господарський суд України зазначив, що незважаючи на погоджене сторонами у пункті 6.2 кредитного договору третейське застереження, спір, який виник між сторонами після укладення третейської угоди, з урахуванням приписів статей 2, 5 Закону України "Про третейські суди" не може бути переданий на вирішення третейського суду, оскільки на час укладення угоди про передачу спору на вирішення третейського суду між сторонами не існувало ніякого спору. У заяві про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 15 жовтня 2014 року ПАТ "Укрсоцбанк", посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень статей 2, 5, 20 Закону України "Про третейські суди", внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах при вирішенні аналогічних судових справ, просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 15 жовтня 2014 року та прийняти нове рішення, яким постанову Київського апеляційного господарського суду від 13 серпня 2014 року залишити в силі. На обґрунтування неоднаковості застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права ПАТ "Укрсоцбанк" долучило до поданої заяви копії постанов Вищого господарського суду України 25 лютого 2014 року у справі № 910/17346/13, від 13 серпня 2014 року у справі № 910/21032/13, від 19 квітня 2011 року у справі № 14/479-32/450, від 13 липня 2011 року у справі № 34/444, від 13 листопада 2012 року у справі № 17/5026/848/2012, від 10 грудня 2013 року у справі № 910/5419/13, від 6 серпня 2013 року у справі № 910/21 та копії ухвал Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 травня 2013 року та від 26 грудня 2012 року. Допускаючи ухвалою від 16 лютого 2015 року справу № 910/8043/14 до провадження Верховного Суду України для перегляду постанови Вищого господарського суду України від 15 жовтня 2014 року, Вищий господарський суд України дійшов висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права у подібних правовідносинах, про що свідчать надані заявником копії постанов Вищого господарського суду України від 19 квітня 2011 року у справі № 14/479-32/450, від 13 листопада 2012 року у справі № 17/5026/848/2012 та від 10 грудня 2013 року у справі № 910/5419/13. У зазначених постановах від 19 квітня 2011 року у справі № 14/479-32/450, від 13 листопада 2012 року у справі № 17/5026/848/2012 та від 10 грудня 2013 року у справі № 910/5419/13 Вищий господарський суд України, вирішуючи спори у подібних правовідносинах, дійшов протилежних правових висновків стосовно того, що третейська угода, погоджена у кредитних договорах, відповідає приписам статей 2, 5 Закону України "Про третейські суди", оскільки предметом третейської угоди може бути не лише спір, який існує на момент укладення такої угоди, а будь-які спори, які виникатимуть між сторонами кредитного договору в майбутньому та передбачені третейською угодою. Разом з тим висновки Вищого господарського суду України, викладені у постанові від 15 жовтня 2014 року у справі № 910/8043/43, не суперечать висновкам цього ж суду, зазначеним у постановах від 25 лютого 2014 року у справі № 910/17346/13, від 13 серпня 2014 року у справі № 910/21032/13, від 13 липня 2011 року у справі № 34/444 та висновкам Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, наведеним в ухвалах від 15 травня 2014 року та від 26 грудня 2012 року, яких суди касаційної інстанції дійшли з урахуванням встановлених судами обставин справ, не свідчать про неоднакове застосування судами касаційної інстанції однієї і тієї самої норми матеріального права, що призвело до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. Таким чином, наведене вище свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень статей 2, 5 Закону України "Про третейські суди", а предметом перегляду є постанова Вищого господарського суду України від 15 жовтня 2014 року в частині його висновків, що обов’язковою передумовою укладення третейської угоди є існування спору. Усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права, Судова палата у господарських справах і Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходять із такого. У справі, що розглядається, судами встановлено, що пунктом 6.2 кредитного договору від 18 жовтня 2006 року № 355-24/2-042, укладеного між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (14 червня 2010 року назву змінено на ПАТ "Укрсоцбанк") (кредитор) і ТОВ "Аркона" (позичальник), було погоджено, що у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів сторони, керуючись статтею 5 Закону України "Про третейські суди", домовляються про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Ярошовцем Василем Миколайовичем третейського суду, що знаходиться за адресою: вул. Марини Раскової, 15, м. Київ. У випадку неможливості розгляду спору зазначеним третейським суддею спір розглядається третейськими суддями Мороз Оленою Анатоліївною або Білоконем Юрієм Миколайовичем у порядку черговості, наведеному у цьому пункті. У разі, якщо спір не може бути розглянутий названими у цьому пункті суддями, суддя призначається головою третейського суду відповідно до чинного Регламенту третейського суду. Судді Ярошовець В.М., Мороз О.А. та Білоконь Ю.М. після звернення у 2011 році ПАТ "Укрсоцбанк" до третейського суду із позовом про стягнення з ТОВ "Аркона" заборгованості за кредитним договором заявили самовідвід. Беручи до уваги заявлені самовідводи, голова третейського суду, керуючись Регламентом, призначив розглядати справу суддю Стеценка В.П., який 15 березня 2011 року ухвалив оспорюване рішення у третейській справі № 189/11. Згідно зі статтею 5 Закону України "Про третейські суди" юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону. Статтею 2 цього Закону визначено, що третейська угода – це угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом. Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Третейська угода укладається в письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує. Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що предметом третейської угоди може бути не лише спір, який існує на момент укладення такої угоди, а й будь-які спори, які виникатимуть між сторонами договору в майбутньому та передбачені третейською угодою. Як встановлено господарськими судами, у справі, що розглядається, третейську угоду було погоджено між позивачем та відповідачем у вигляді третейського застереження на стадії укладення господарського договору, включено до умов цього договору застереження про розгляд спору, який може виникнути в подальшому під час дії договору в третейському суді (пункт 6.2.). Таким чином, третейське застереження, передбачене пунктом 6.2 договору кредиту, відповідає приписам статей 2, 5, 12 Закону України "Про третейські суди" і не суперечить вимогам цивільного законодавства щодо форми та змісту. Висновок Вищого господарського суду України, що предметом третейської угоди може бути лише спір, який існує на момент укладення такої угоди, є помилковим. Але неправильне застосування Вищим господарським судом України норм статей 2, 5 Закону України "Про третейські суди" не призвело до постановлення незаконного судового рішення, оскільки рішення третейського суду від 15 березня 2011 року скасовано судом і з інших підстав, зокрема, з підстави невідповідності вимогам закону складу третейського суду, яким прийнято рішення. З огляду на викладене заява ПАТ "Укрсоцбанк" про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 15 жовтня 2014 року не підлягає задоволенню. Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року № 192-VIII та статтями 11116, 11123, 11124, 11126 Господарського процесуального кодексу України в редакції, що діяла до набрання чинності цим Законом, Судова палата у господарських справах і Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України п о с т а н о в и л и: Відмовити у задоволенні заяви публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 15 жовтня 2014 року у справі № 910/8043/14. Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 4 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий В.П. Барбара
жүктеу/скачать 92.45 Kb. Достарыңызбен бөлісу:
|