Словник термінів з метеорологіїї та гідрології

Венці – світлі, кольорові ореоли біля Місяця чи Сонця – явища, що спостерігаються при висококупчастих хмарах. Верхове болото

жүктеу/скачать 206 Kb.

бет	2/7
Дата	20.06.2016
өлшемі	206 Kb.
	#149780

1 2 3 4 5 6 7

В

Венці – світлі, кольорові ореоли біля Місяця чи Сонця – явища, що спостерігаються при висококупчастих хмарах.

Верхове болото – оліготрофне болото з надмірними залишками рослин, яке утворюється в умовах живлення виключно дощовими опадами.

Верховодка – підземні води, які накопичуються над тимчасовим підпором (промерзлим ґрунтом тощо).

Видимість, дальність видимості – відстань, на яку вдень обриси предметів, за якими спостерігають, стають нечіткими.

Випаровуваність – гранично можливе випаровування за даних умов погоди, необмежене запасами вологи. Це випаровування з водних поверхней чи з надмірно зволоженого ґрунту.

Випаровування – відрив молекул від водної, снігової, льодової поверхні чи з рослинності, ґрунту, з крапель, звішених в атмосфері.

Високогірський клімат – клімат на значних висотах в горах. Характеризується низьким атмосферним тиском, певними температурою та вологістю повітря, прозорістю та чистотою повітря. Кількість опадів залежить від експозиції схилів.

Високошаруваті хмари – молочно-сірий шар хмар через які Сонце світить нечітким колом, розташовані на висоті 2000 – 6000 м.

Висхідне сковзання – рух теплого повітря по фронтальній поверхні холодного, внаслідок якого утворюються складні хмари.

Висячий льодовик – льодовик, розташований на крутих схилах гір, який не досягає підошви хребта.

Витік – початок річки, місце з якого зявляється постійна течія води в руслі.

Витрати води – кількість води, що протікає в одиницю часу через живий переріз русла. Одиниці виміру – м³/с, на малих річках – л/с.

Витрати наносів – кількість наносів, що переносить водний потік через поперечний переріз в одиницю часу. Вимірюється в кг/с.

Витрати тепла на випаровування – один з елементів теплового балансу земної поверхні, є добутком захованої теплоти випаровування (L) на швидкість випаровування (E).

Вихор – атмосферне утворення з обертальним рухом повітря навколо певної осі (циклон, тромб, торнадо, смерч)

Вітер – горизонтальне переміщення повітря.

Вітрові течії (дрейфові) – поступові рухи води, що виникають внаслідок постійно діючих вітрів.

Вітрові хвилі – коливальні рухи води на поверхні водойм, що виникають внаслідок дії вітру.

Внутрішні води – річки, озера, моря, розташовані на одному материку чи в межах країни, області тощо.

Внутрішні моря – моря, які з усіх сторін оточені суходолом і сполучаються з океаном протоками.

Водний баланс – різниця між надходженням і витратами води в межах окремої ділянки річкового обміну за певний період часу.

Водний переріз – переріз потоку в гідрометричному створі для визначення витрат води в ньому.

Водний режим – зміна в часі рівней і обємів води в річках озерах, болотах.

Водні маси – маси води, сформовані в Світовому океані з певними властивостями і характеристиками.

Водність річок – кількість води, що несуть річки за певний період часу (рік, місяць, повінь) в порівнянні із середнім значенням для цього періоду.

Водність хмар – маса крапель води чи кристалів льоду в одиниці обєму хмарного повітря.

Водогосподарчий баланс – співставлення водних ресурсів зі споживанням води в межах певного району.

Вододіл – лінія, що поділяє сток атмосферних опадів в різні річкові басейни.

Водозапаси снігу – кількість води в сніговому покрові, залежить від щільності снігу та його висоти.

Водозбір (водозбірний басейн) – територія, з якої води потрапляють в дану річку чи річкову систему.

Водоносний горизонт – шар гірської породи, в якому фільтрується вода по порах, тріщинах, пустотах під дією сили тяжіння.

Водоспад – падіння водного потоку річки з уступу.

Водосховище – штучна водойма, створена з метою регулювання стоку, роботою ГЕС чи іншою народогосподарчою необхідністю.

Водотривкий шар – верхня поверхня водонепроникних гірських порід.

Воклюз – джерела в карстових областях.

Вологість повітря – вміст водяної пари в повітрі, характеризується пружністю водяної пари, відносною вологістю, дефіцитом вологи, точкою роси.

Вологий клімат (гумідний) – клімат з надмірним зволоженням, де кількість опадів перевищує випаровування.

Вологоадіабатичний градієнт – зміна температури насиченого повітря при його підйомі чи опусканні на одиницю висоти. При підйомі він дорівнює –0,5⁰С/100 м, при опусканні - +0,5⁰С/100м

Вологопустельний клімат – клімат узберіжжя морів, вздовж яких проходять холодні течії.

Г

Гало – оптичне явище в атмосфері, що виникає внаслідок заломлення та відбиття світла в льодяних кристалах перисто-шаруватих хмар, у вигляді білого кола навколо Місяця чи Сонця.

Гейзер – джерело, що періодично фонтанує гарячою водою та парою і є одним із проявів пізніх стадій вулканізму.

Геократичні рухи – зміни рівня океану внаслідок руху земної кори. Представлені трансгресіями та регресіями моря.

Геострофічний вітер –рівномірний, прямолінійний рух повітря при відсутності сили тертя, при рівновазі сили баричного градієнту та відхиляючої сили обертання Землі (сили Коріоліса).

Гирло річки – місце, де річка впадає в океан, море, озеро чи іншу річку.

Гігрометр – прилад для вимірювання вологості повітря.

Гідрограф – графік зміни в часі витрат води за рік чи сезон.

Гідрократичні рухи – зміна рівня океану, викликана зміною обєму води.

Гідрологічні розрахунки – розрахунки різних гідрологічних характеристик (розподілу річного стоку, норм стоку, максимальних та мінімальних рівней тощо) різними методами в інженерній гідрології.

Гідрологія – наука, що вивчає природні води в межах гідросфери Землі.

Гідрометеори – синонім атмосферних опадів.

Гідрометричний створ – закріплений на місцевості поперечний переріз через річку для виміру швидкостей потоку води.

Гідросфера – водна оболонка Землі, до складу якої входять океани, моря та континентальні водні маси.

Гірськодолинні вітри – вітри, що дмуть вниз по схилах гір в долину вночі, навпаки – вдень.

Глетчер – нижній шар льодовика, лід зі щільністю 0,8 г/см³.

Глибинні течії – течії, що утворюються в товщі води поза дією вітру, головним чином внаслідок різної щільності води.

Гляціологія – наука, що вивчає льодовики.

Головний атмосферний фронт – фронт, якій поділяє основні повітряні маси (арктичний, полярний, тропічний)

Гололід – шар льоду, що виникає на поверхні суходолу та предметах від намерзання крапель переохолодженого дощу чи мряки.

Град – опади у вигляді льодяних ядер шаруватої будови, що випадають влітку з купчасто-дощових хмар.

Градієнтний вітер – вітер поза шаром тертя, що виникає під дією баричного градієнта, сили Коріоліса та відцентрової сили (вітер, що дме по коловим ізобарам).

Гроза – атмосферне явище, повязане з електричними розрядами в купчасто-дощових хмарах. Супроводжується блискавкою та громом.

Ґрунтові води – підземні води, розташовані на першому від земної поверхні водотривкому шарі.

Грязьові озера – озера, багаті цілющими грязями з мінеральними та органічними сполуками.

ГТК – гідрометричний коефіцієнт, який характеризує зволоженість даної території

ГТК = ,

де Р – сума опадів в міліметрах за період з температурами вищими 10 ⁰С;

- сума температур в графіках за цей час.

Губа – морська затока півночі Росії, що глибоко вдається в суходіл.

Гумідний клімат – клімат, в якому кількість опадів перевищує випаровування, а надлишки води чи накопичуються, чи стікають у вигляді річок.

Густота річкової мережі – відношення суми довжин всіх річок басейну до площі басейну.

жүктеу/скачать 206 Kb.

Достарыңызбен бөлісу:

1 2 3 4 5 6 7