НЕПЕРЕРВНЕ ЕКОЛОГІЧНЕ ВИХОВАННЯ НА ПРАКТИЦІ: АМЕРИКАНСЬКИЙ ДОСВІД

НЕПЕРЕРВНЕ ЕКОЛОГІЧНЕ ВИХОВАННЯ НА ПРАКТИЦІ: АМЕРИКАНСЬКИЙ ДОСВІД

У червні 2008 року автору пощастило взяти участь у тритижневій тренінговій програмі USAID «Охорона лісів, національних парків та заповідників», що відбувалась у штаті Вермонт. Штат розміщений у північно-східній частині США, повністю у низькогірно-середньогірcькій частині пасма Аппалачі. 86% території вкриті лісами чотирьох форм власності: загальнодержавні (федеральні), штатові, комунальні (громадські) та приватні (70%). За територією і населенням він трохи поступається Чернівецькій області, але його можна вважати модельним для розуміння ситуації з екологічним вихованням громадян. За коротку, але бурхливу історію цей лісовий штат до середини XIX ст. встиг втратити 80% своїх лісів і перетворитись на пасовище, але за останню сотню років майже відновив первинну лісистість.

Протягом останніх 30 років у штаті і країні в цілому відбулась тиха екологічна «революція», що дало можливість докорінно змінити менталітет населення і стан збереження довкілля. Вивчення екологічної політики держави і інструментарію досягнення всебічних системних позитивних наслідків може бути надзвичайно корисним для України.

Екологічне виховання і екологічна освіта – дещо подібні, але не синонімічні галузі. Екологічна освіта сама по собі є важливим, але лише складовим компонентом екологічного виховання, на яке слід робити основний акцент у формуванні Homo ecologiensis («Якщо вам дали освіту, то це не означає, що ви її отримали»). Тому принциповою американською відмінністю від українських реалій є наголос не стільки на шкільну екологічну освіту (яка в цілому бажає кращого), а на екологічне виховання населення через активність численних громадських організацій і формувань. Зокрема, завдяки цьому підходу членство у громадських екологічних організаціях стало важливим, якщо не визначальним критерієм відбору українських кандидатів для проходження зазначеного тренінгу, і майже третина всього часу перебування була присвячена вивченню досвіду діяльності недержавних формувань.

Екологічна освіта, принаймні у північно-східній частині США, дійсно має неперервний характер і розпочинається з найменших вікових категорій населення. Для кожної з груп розроблені загальні принципи екологічної освіти, які реалізуються відповідно до місцевих особливостей і матеріально-технічних можливостей.

Виховання найменших вікових груп дітей (2-6 років) відбувається методами ігрової практики і візуально-звукового ознайомлення на матеріальній базі екологопросвітницьких центрів. У найбільшому місті штату – Берлінгтоні (36 тис. населення) на березі озера Шамплейн збудований центр «Акваріум», де при вільному пересуванні діти знайомляться не лише з іхтіофауною, але й місцевими ссавцями, птахами, плазунами, рептиліями (муляжі, візуально-звукові імітатори, комп’ютерні сайти та ігри) під консультаційним наглядом штатних працівників і присутності батьків (які теж вдосконалюють таким чином основи екологічної освіти і знань). Ця експозиція придатна і для просвіти більш дорослих дітей шкільного віку. Саме на цьому етапі закладається екологічний менталітет єдності людини з природою і необхідності збереження природного різноманіття. Утримання такого центру щорічно обходиться біля 1.5 – 2.0 млн. доларів, що за американськими масштабами відносно дешево. Комплексною програмою з охорони довкілля та раціонального використання природних ресурсів “Екологія” у Чернівецькій області на 2011 – 2015 роки, затвердженої рішенням 4-ї сесії обласної ради VІ скликання від “29” березня 2011 р. №10-4/11, пунктом 8.3. передбачено створення еколого-просвітницьких центрів, кімнат природи та кабінетів природознавства в усіх районах області, оснащення існуючих технічними засобами та експозиціями. Відповідальність покладена на районні державні адміністрації, сільські, селищні та міські ради, Головне управління освіти і науки обласної державної адміністрації. Поки що повноцінних еколого-просвітницьких центрів в області практично нема, є лише окремі експозиції у Заставнівському, Вижницькому районах. У недалекій перспективі вони при належному фінансуванні будуть створюватись при національних природних парках «Хотинський», «Путильський» та на базі печерної системи «Золушка» у Новоселицькому районі.

Виховання шкільної молоді у позакласний час та студентів молодших курсів на добровільних, але престижних засадах здійснюється у численних молодіжних центрах, де працюють переважно волонтери, часто з різних країн. Місцева влада підтримує діяльність цих центрів шляхом позбавлення податків, безплатного користування будівлями та земельними ділянками, надання невеликого фінансування та морально-інформаційної підтримки. Крім практичних природоохоронних, корисних для суспільства заходів (облаштування екотуристичних стежок, насадження дерев, ремонт байдарок тощо), молодь привчають ще до культури поведінки у суспільстві, негативного ставлення до паління, алкоголізму та наркоманії. Реальними наслідками є те, що більшість молоді (і вже дорослого населення) практично не вживає міцних спиртних напоїв, не палить і привчається заробляти свої перші гроші, що також є першим кроком до дорослої самостійності і самовідповідальності.

Ще одним із засобів залучення молоді до конкретних суспільно корисних справ є розумна підтримка ініціатив дорослих. На базі приватних володінь ініціативно створюються невеликі центри по виконанню будь-яких корисних проектів (Музей пташок штату Вермонт, майстерні по ремонту байдарок, старих автомобілів тощо), які із задоволенням відвідує і допомагає у праці молодь різних вікових груп. Тобто при достатньому партнерському співфінансуванні з різних джерел створюється і функціонує матеріально-наочна база реального екологічного виховання. Одним з кращих зразків є майже столітня успішна діяльність зразково-показової сільськогосподарської ферми Шелтервуд з вирощування і отримання екологічно чистої продукції, купленої великим меценатом і переданої у безоплатне користування відповідній неприбутковій громадській організації.

Аналогічні заходи і проекти можна розробляти і здійснювати також в нашій державі, в т.ч. шляхом заохочення меценатства і дієвої підтримки громадських організацій. Без фінансових затрат можуть успішно працювати шкільні гуртки «блакитних» та «зелених» патрулів, здійснюватись екологічні чергування у громадських місцях (відтворення досвіду 50-х років XX століття), проводитись інші практичні акції (за співпрацею з Національним природним парком «Хотинський» дві школи Хотинського району вже беруть участь у виготовленні гнізд для сірої сови з метою збереження її популяції).

Базовою позицією усього американського виховання є стимулювання патріотизму і пієтету до своєї історії і країни (непримусово повсюдні національні американські прапори, культ власної історії шляхом створення численних музеїв з будь-якого приводу та ін.). Практичними і відчутними результатами є розуміння більшістю громадян екологічної ситуації і необхідності дотримання загальноприйнятих правил поведінки, формування достатньо широкого як для американського розуму екологічного кругозору з розумним використанням ментальних особливостей пересічних американських громадян, розвиток меценатства і його стимулювання різними психологічними засобами, жорстка екологічна дисципліна і самоконтроль з боку того ж населення (так звана широко використовувана практика «стукацтва»), безпечне співіснування з людиною багатьох видів фауни. При посиленні уваги до виховання дійсно українського патріотизму, передусім у дитсадках і школах, державній та приватній підтримці корисних, не лише екологічних, ініціатив, творчому використанні досвіду інших країн, зокрема США, в Україні можна досягти відчутних позитивних результатів і переломити негативні тенденції у кращий бік.