Від упорядника

Запропонований матеріал містить інформацію про життя і творчість видатних зарубіжних письменників, стислі перекази та критичний аналіз окремих текстів. У додатках подаються методичні розробки до уроків по творчості Енн Хогарт та Дж. Ч. Харріса. Видання адресоване студентам педагогічного коледжу, вчителям, вихователям, бібліотекарям.

Автор-укладач: О. О. Сачинська

Літературний редактор: Н. Б. Лавринів

Відповідальна за випуск: В. В. Косоногова

Баум Ліман Френк (1856 -1919) - класик американської дитячої літератури, автор серії книг про «Країну Оз».

Народився майбутній письменник 15 травня 1856 року в Чіттенанго, штат Нью-Йорк. З дитинства Френк був хворобливим хлопчиком, тому початкову освіту отримав вдома, багато читав. Улюбленими його книгами були романи Ч.Діккенса, В.Теккерея, Чарльза Ріда. Коли хлопчику виповнилося 12 років, батьки віддали його в Пікскільське військове училище, проте, через два роки забрали додому, через погіршення стану здоров’я. Проведені у Пікскіллі роки, Френк згадував із жахом, своїми враженнями від воєнного оточення він поділився пізніше, коли в країні Оз з’явилися тупоголові солдати злих чаклунів.У 15 років він разом із своїм старшим братом видавав домашню газету, де друкував свої перші вірші і оповідання.

Усе свідоме життя Френк Баум, починаючи з раннього дитинства, захоплювався колекціонуванням марок. Задовго до казкової країни Оз, він описав чудову країну Філателію: у 17 років склав і видав «Повний Баумівський покажчик для філателістів», який здобув загальне визнання серед збирачів поштових марок.

У цей же час хлопець спробував себе в ролі актора, він приєднався до однієї приїжджої трупи і подорожував разом з ними по Середньому Заході. Писав п’єси, великою популярністю користувалася його мелодрама «Служниця із Ерона».

У 1882 році Френк одружився (дружина народила йому чотирьох синів і померла в 1953 році, переживши чоловіка на тридцять чотири роки). Щоб прогодувати сім’ю, Баум поїхав на Захід, працював підприємцем, торгував канцтоварами, іграшками, посудом.

У 1890 році магазин довелося зачинити через борги і Френк влаштувався на посаду редактора у газеті «Альбердін Сетердей Пайонір» («Піонер Дакоти»). Найцікавішим розділом газети була редакторська колонка «Наша господарочка», наповнена іронічними і пародійними відгуками на злободення. Весною 1891 року Френк залишив цю роботу і разом із сім’єю переїхав у Чикаго. У 1897 р. зробив ще одну спробу і видав журнал «Шоу Віндоу» («Вітрина»), ведучою темою якого було художнє оформлення інтер'єрів. У цьому ж році Баум написав свою першу книгу для дітей, де здійснив вільний переказ віршів із книги Ісаї Томаса «Оригінальні мелодії Мами Гуски» у маленькі вишукані оповідання. Через два роки надрукував продовження книжки – «Батько Гусак».

У 1899 році Баум написав казку «Чарівник країни Оз», а літом 1900 року її видав. Книга мала неймовірний успіх, ілюстрації до неї намалював Денслоу. У казковій повісті розповідається про дивовижні пригоди дівчинки Дороті та її вірних друзів – доброго Страшила, Бляшаного Лісоруба, Лякливого Лева і песика Тото.

Назву цієї чарівної країни автор придумав випадково. Травневим вечором 1898 року Френк розповідав своїм і сусідським дітям казку, коли хтось запитав, де відбуваються ці події. Оповідач оглянув всю кімнату і його погляд зупинився на домашній картотеці із шуфлядами А-N i O-Z. У країні Оз, - відповів Френк.

Країна Оз, за задумом автора – країна мрій, яка знаходиться десь на Заході і оточена з усіх боків пустелею. Ця країна дуже відрізняється від висушеної вітрами сірої канзаської прерії, звідки починаються пригоди головної героїні твору, дівчинки Дороті. У країні Оз немає багатих і бідних, немає грошей, війн, конфліктів, хвороб, життя тут – свято спілкування і приязні. Добро завжди перемагає зло, але й саме зло у багатьох випадках виявляється «несправжнім», ілюзорним.

Продовження знаменитої книги вийшло у 1904 році під назвою «Чудова країна Оз», а остання, чотирнадцята, у 1920 році, вже через рік після смерті свого творця. У 1956 році тираж видань мовою оригіналу наблизився до чотирьох мільйонів двохсот тисяч примірників.

Останні роки свого життя Френк Баум провів у достатку і спокою, багато подорожував Європою, побував у Єгипті. Помер 6 травня 1919 року.

У 1939 році російським дитячим письменником О. Волковим була написана казкова повість «Чарівник Смарагдового міста» на основі відомої казки Лімана Баума.
«Чарівник країни Оз» (стислий переказ)
Дівчинка Дороті жила на фермі у свого дядька Генрі і тітоньки Ем у канзаській прерії. У цих місцях вирували урагани, тому сім’я часто ховалася від них у погребі. Одного разу Дороті не встигла заховатися, і смерч, підхопивши будиночок разом з нею і песиком Тото, поніс їх за багато-багато миль. Хатина приземлилася у чарівній Країні Оз, саме в цій частині, де мешкали жувачі, і так вдало, що придушила Лиху Відьму Сходу, яка багато років тримала їх у рабстві. Мешканці були дуже вдячні Дороті за те, що вона їх врятувала від відьми, але не змогли їй допомогти повернутися у Канзас.

За порадою доброї Відьми Півночі, взувши срібні черевички Лихої Відьми, Дороті вирушає жовтим цегляним шляхом у Смарагдове Місто до могутнього чародія Оза, який має допомогти їй повернутися додому.

Дорогою вона зустрічає опудала Страшила, який день і ніч відлякував вороння на кукурудзяному полі, і вони разом вирушають у дорогу. Страшило хоче попросити у великого Оза трохи мозку замість соломи. Потім друзі зустрічають в лісі Бляшаного Лісоруба, який попав під дощ, заржавів і рік не міг поворохнутися. Дороті змастила його суглоби маслянкою і бляшаний чоловічок ожив. Він щиро подякував своїм рятівникам і попрохав їх узяти його із собою в Смарагдове Місто.

У великого Оза Бляшаний Лісоруб хотів попросити серце, без якого, як йому здавалося, він не зможе по-справжньому любити. Дуже скоро до мандрівників приєднується Лев, який запевняє їх, що він великий боягуз і йому бракує сміливості. Тому йому теж треба зустрітися з великим Озом. Так вп’ятьох: Дороті, песик Тото, Страшило, Бляшаний Лісоруб і Лякливий Лев вирушили до міста.

Подолавши небезпеки і випробування, друзі добралися до Смарагдового Міста. Оз з’явився перед кожним із них у новому образі, поставивши єдину умову: він виконає їхні бажання, коли ті вб’ють Лиху Відьму Заходу. Друзі знову вирушають у дорогу. Зла чаклунка, помітивши наближення чужинців, намагається знищити їх за допомогою своїх воїнів: гострозубих і лютих вовків, хижих воронів, лихих джмелів, проте, не може подолати друзів. Тоді Лиха Відьма викликає на допомогу крилатих мавп, і їй вдається перемогти. Бляшаного Лісоруба мавпи скинули на гостре каміння, із Страшила витрусили всю солому, а Лева зв’язали і разом із Дороті і песиком Тото доправили на подвір’я Відьми. Проте, не довго втішалася своєю владою зла чаклунка. Доведена до відчаю постійними знущаннями старої Відьми, Дороті вилила на неї відро з водою, обмочивши її з голови до ніг. І за хвилину Лиха Відьма Заходу розтанула, розлившись по чистій підлозі брудною калюжею.
Друзі щасливо повертаються до Смарагдового Міста і вимагають від Оза виконати його обіцянки, але, як виявилося, Оз - звичайнісінька людина, а ніякий не чарівник. Свого часу він був фокусником і капітаном повітряної кулі. Одного дня якірна линва перетерлася, куля злетіла вгору і швидка повітряна течія занесла його у прекрасну країну. Мешканці міста, вражені появою чужинця з неба, зустріли його як великого чарівника і з того часу він став їх правителем.

Незважаючи на те, що Оз ніякий не чарівник, він все ж таки виконує бажання друзів Дороті : Страшилу наповнює голову висівками, голками і шпильками, від чого той відчуває приплив великої мудрості; Бляшаному Лісорубу в груди вставляє серце; а Лякливому Леву дає випити зілля, від якого Цар звірів відчує себе справжнім сміливцем. Найважче виконати прохання Дороті. Після довгих роздумів, Оз вирішує зробити повітряну кулю і полетіти назад в Америку разом з дівчинкою. Проте, в останній момент Дороті кидається ловити свого песика Тото, який ганявся по площі за кицькою, якірна линва тріскає і Оз відлітає сам.

За порадою солдата, друзі відправляються на південь до Краю ковтачів, де живе добра чарівниця Глінда. По дорозі їм доводиться боротися з Войовничими Деревами, перелізти через порцеляновий мур, а Лякливий Лев вбиває велетенського павука, якого боялися лісові звірі.

Глінда пояснює, що черевички, які взяла Дороті в злої відьми є чарівними і можуть перенести її будь-куди, навіть у Канзас. Незабаром дівчинка разом із песиком Тото опиняються вдома. А тим часом, Страшило стає правителем Смарагдового Міста, Бляшаний Лісоруб повернувся в Країну Заходу і став королем моргунів, а Лев - Царем лісових звірів.

Народилася Енід 11 серпня 1897 р. у Лондоні в сім'ї продавця ножових виробів. У родині Блайтонів виховувалося ще двоє хлопчиків, але донька була улюбленицею батька, який мав великий вплив на формування характеру майбутньої письменниці. Батько часто дарував Енід книги. Серед улюблених письменників були Ганс Крістіан Андерсен і Льюїс Керролл. З 1907 по 1915 р.р. Енід навчалася у школі Св. Христофора для дівчат у Бекенхемі, брала участь у шкільних виставах, очолювала команди з тенісу і легкої атлетики, писала оповідання і, навіть, разом із подругами видавала рукописний журнал. У 1910 р. батько покинув сім'ю і для дівчинки ця подія стала справжньою трагедією. Свій відчай вона відтворює на папері, пише безліч оповідань, віршів і поем. Намагається друкувати свої рукописи, але отримує відмови.

Енід мріяла краще пізнати дітей, писати для них книжки, тому вирішила стати вчителькою. Вона рік попрацювала у навчальній школі для хлопчиків у Кенті, а пізніше влаштувалася гувернанткою в одну із тамтешніх сімей, де виховувалося четверо хлопчиків. Її уроки були настільки цікавими і змістовними, що поступово до вчительки почали приводити дітей з околиць. Так виникла «експериментальна школа Енід». Цей період був найщасливішим у житті майбутньої письменниці. А один британський альманах надрукував її перший твір.

У 20-ті роки до Енід прийшов справжній успіх. ЇЇ оповідання і статті друкувалися у журналах і альманахах, виходили окремими книжками. У 1924 р. Енід одружилася з редактором книжкового відділу видавничої фірми. У 1929 р.сім'я переїхала в старовинний будинок XVI століття у Бакінгемшір. Там Енід організувала справжній зоопарк. Найулюбленішою домашньою твариною був фокстер’єр Боб. Деякий час письменниця друкувала в дитячих журналах спеціальні репортажі від імені цієї собачки під рубрикою «Листи від Боба». У 30-ті роки Енід народила двох доньок і продовжила займатися письменницькою кар’єрою. У 1950 р. створила свою власну компанію Даррелл Ватерс Лтд., щоб управляти фінансами.

Окрім цього, видавала журнали, випускала різноманітні іграшки і товари. Померла письменниця літом 1968 року.

Книги, написані Енід Блайтон можна поділити на декілька серій і розраховані вони на дітей різного віку. Переважно, це - пригодницькі захоплюючі історії з елементами фентезі та магії про життя школярів, з якими трапляються різноманітні заплутані ситуації і яким вдається їх вирішувати без допомоги дорослих. В цьому жанрі особливо популярними є серії «Чудова п’ятірка» (складається із 21 роману, 1942-1963 р.р.; головні персонажі – чотири підлітки і собака), «П’ятеро тайношукачів і собака» або «П’ятеро юних детективів і вірний пес» (складається із 15 романів, 1943-1961р.р.), а також «Таємнича сімка»(15 романів, 1949-1963 р.р.). Для дітей молодшого шкільного віку написані казки «Ноді», «Знамените каченя Тім», «Жовта Книга Фей».

Герої книг Енід Блайтон живують у своєму власному дитячому світі, де присутність дорослих є обмеженою. Детективні серії створювалися у роки Другої світової війни, але письменниця старалася не торкати цієї жахливої події. Головні персонажі її творів – діти, які після розгадки таємниць, найбільше заклопотані тим, щоб не запізнитися на чай чи обід. Енід Блайтон добре розуміла дитячу психіку, знаючи, яку важливу роль для дітей відіграє їжа, її смакові властивості. Юні герої Блайтон схильні до пустощів, проте, вони добре виховані, шанобливо ставляться до старших і піклуються про тварин.

Твори письменниці досі дуже популярні у Великобританії та інших країнах. Щороку продається близько 8 мільйонів примірників її книг.

Лофтінг Х’ю (Джон) (1886-1947), англійський письменник, автор книг про «доктора Дулітла» та роману «На заході чаклунства». Про життя Лофтінга відомо зовсім мало. Народився в Англії, здобув професію інженера , успішно працював, мав сім’ю, багато їздив по роботі (Канада, Африка). У Першій світовій війні воював на фронті, і як виявилося пізніше, набув там нову професію – письменник, головне і справжнє покликання. Ірландський солдат Х’ю Лофтінг, сумуючи за своїми дітьми - сином і донькою, писав їм «спеціальні» листи з війни, у яких розповідав про веселі пригоди різних кумедних персонажів. Так виникла незвичайна історія про лікаря Джона Дулітла, який не тільки лікував тварин, але й розмовляв з ними. Лофтінг детально описав всіх друзів і підопічних доброго лікаря: мавп, крокодилів, папуг і фантастичного Тяні-толкая.

Романи Лофтінга написані з ностальгією за вікторіанськими часами у добродушній пародії на англійський літературний стиль. Герої творів – класичні представники вікторіанської доби. Роль доброї і розважливої господині дому виконує качка Кряка. Мудра і смішна папугаїха Полінезія (Поллі), родом із Східної Африки з чудовою пам’яттю і прекрасним почуттям гумору, яка навчила лікаря розуміти мову тварин, ніби зійшла із сторінок книг Вілкі Коллінза. У собаці О’Скаллі впізнаємо вайлуватого, проте відданого воїна, а в симпатичній свинці Хрюці – вередливу і капризну дитину. Маленька океанська рибка розповідає про неприємності, які трапилися з нею та її сестрою Кліппою, коли вони попали в акваріум, - фактично діккенсова історія про двох сиріт. У розповідях вплітаються також і кіплінгові сюжети. Непрактичний, але мудрий і благородний лікар стає самовідданим лікарем-місіонером: доброзичливий англічанин не зміг залишити у біді неосвічених тубільців, а тим більше, хворих африканських тварин.

Деякі герої роману некрасиві з обличчя, але в душі є добродушними і щирими. Наприклад, чорношкірий король і його нащадок принц Бед-Окур. Історія романтичного юнака є особливо зворушливою і драматичною. Прочитавши казку про Сплячу Красуню, чорношкірий принц вирішив її відшукати і одружитися на ній. Багато днів і ночей він мандрував по світу, поки не знайшов принцесу. Вона була прекрасною. Від поцілунку принца дівчина прокинулася і так злякалася його чорного обличчя, що навідріз відмовилася виходити за нього заміж і знову заснула. Тоді принц зрозумів, що спасти його кохання може тільки Добрий Чоловік із Країни Білих Людей. І дійсно, винахідливому лікарю вдалося зробити чудодійні ліки і вибілити принцу лице. Таким чином, Бед-Окур одружився на своїй коханій. Пізніше, вдячний принц за модою африканських монархів поступив в Оксфорд і став чудовим лікарем.

Джон Дулітл у боротьбі із своїми ворогами часто використовує справжню англійську зброю – гумор (головний пірат Чорного Дракона Бен-Алі став селянином і вирощує корм для канарок). Провінційний лікар Дулітл сповідує моральні принципи: добросовісне виконання обов’язків, самодисципліна, любов до ближнього. Він безкорисливо працює, допомагаючи усім, кому потрібна допомога. Коли лікаря обрали королем загубленого в океані острова Попсіпетль, він зранку до ночі у роботі : разом з усіма будує нове місто, канали, вчить виплавляти метал і кувати ножі, лопати, плуги. Для дітей проводить уроки арифметики, читання і письма, а дорослим розповідає як доглядати за малечею, щоб ті не хворіли. Після уроків лікує хворих, перевіряє, як будуються дороги, млини. «Я б хотів правити королівством, де народ любить і поважає короля не за його велич і владу, а за мудрість і справедливість», - так казав Джон Дулітл. Острів’яни дуже любили і поважали лікаря, він був найкращим у світі королем.

Перший роман Х’ю Лофтінга був перекладений майже усіма мовами світу. Корній Чуковський переказав його для дітей, давши інше ім’я лікарю, придумав нових персонажів. Так, у 1925 році вийшла казкова повість «Лікар Айболить», а 1929 року поема «Айболить».

Музеус Йоганн Карл Август (нім. Johann Karl August Musäus) (29 березня 1735 Йєна – 28 жовтня 1787 Веймар) – німецький письменник, літературний критик, філолог, педагог. Автор збірника літературних казок «Народні казки німців».

Народився в Йєні у сім'ї скромного урядовця. Батьки вирішили дати єдиному сину духовну освіту, тому до 9 років хлопчик жив у свого дядька в Альштедті, який виховував його на християнських цінностях.

Закінчивши гімназію у Ейзенасі, 19-річний Музеус поступив в Йєнський університет на курс теології. У 1758 році отримав диплом магістра вільних наук. Після навчання Музеус поїхав у Веймар, літературну столицю цього часу, влаштувався на посаду вчителя місцевої гімназії, де викладав німецьку і латинську мови, ораторське мистецтво, займався філологією і письменницькою діяльністю. Написані в цей період книги «Грандісон другий» (1760-1762) і «Фізіогномічні мандри» (1778), користувалися великою популярністю серед сучасників. З 1763 року Музеус працював літературним критиком у журналі «Загальна німецька бібліотека». За 3 роки співпраці із журналом він прорецензував близько 350 сучасних йому романів, взявши за основу рівень художньої теорії епохи Просвітництва, яка відроджувала античне красномовство і риторику. У 1770 році Музеус став професором класичної філології та історії. У цьому ж році одружився на Магдалині Крюгер, яка народила йому двох синів.

Книга народних казок в обробці Музеуса (через що їх відносять до жанру літературної казки) мають справжню літературну цінність. У Німеччині «Казки» користуються великою популярністю, постійно перевидаються. Збірник розпочинається біографією письменника. Далі йде передмова автора, написана ним у вигляді листа Давиду Рункелю, в якому Музеус розповідає про свою роботу над книгою, підкреслює значення усної народної творчості, наводить приклади звернення до фольклору інших авторів. У збірнику є чотирнадцять казок і легенд, написані в манері рококо, модної на той час в Європі культурної течії (для рококо характерним є прагнення відійти від дійсності, неприємних думок, бажання перетворити життя у постійне свято, в суцільну насолоду). Для своїх розповідей Музеус взяв за основу сюжети відомих казок і зробив їх набагато цікавішими. Персонажі творів зображені переважно в атмосфері 12-18 століть. Однак, середні віки у Музеуса – тільки декорація, герої казок – його сучасники. Наприклад, мужні лицарі із легенд про Рюбецаля чи простодушні зброєносці Роланда, або мудрий правитель Богемії Крок, виходець з народу, чи аристократи – про цих людей Музеус розповідає так, ніби їх бачив і добре знає. До скромних, працелюбних селян, ремісників, підмайстрів, які заробляють на хліб чесною працею, автор ставиться з прихильністю і симпатією, а з ледарів, нероб і дармоїдів безжалісно глузує. Особливо майстерно змальований образ доброго і благородного лицаря Рюбецаля, якого обдурила донька силезького короля. Він не милує багатих і знатних, а сім'ю бідного лісоруба рятує від злиднів.

У казках Музеуса добро завжди перемагає зло, хороші вчинки винагороджуються, а погані – караються. Весь світ казок наповнений несподіваними ситуаціями і цікавими розв'язками. Багатою в стилістичному і лексичному значенні є мова, автор використовує архаїзми, неологізми, іншомовні слова, прислів'я, рядки з народних пісень.

Фенелон Франсуа (де Салиньяк, маркіз де ля Мот Фенело́н 1651-1715), архієпископ Камбрійський, опікун герцога Бургунського, внука і спадкоємця Людовика XIV, класик французької літератури.

Про дитячі роки Фенелона і його освіту відомо зовсім мало. Народився 6 серпня в замку Фенелон у Перигорі у старовинній дворянській сім'ї. У віці дванадцяти років став вихованцем єзуїтського коледжу у Кагорі, а в п’ятнадцять почав вивчати філософію і теологію у паризькому коледжі Плессі у Сорбонні. Потім поступив у семінарію св.Сульпіція, де захопився читанням класичної літератури. У 24 роки отримав духовний сан.

У 1679 році Фенелон написав «Діалоги про красномовство» і, можливо, одночасно з ним «Трактат про існування Бога». Крім богословських творів, у 1687 році був написаний педагогічний трактат «Про виховання дівчат», в якому розвинув педагогічні ідеї. Основні принципи виховання за Фенелоном – делікатність і тактовність у спілкуванні, вивчення особливостей характеру людини, поблажливість до юного віку. Фенелон наголошував, що жінка передусім мати і повинна виховувати синів на користь держави. Основний багаж її знань полягає у вмінні правильно розмовляти, читати, лічити, знати основні елементи права та історію Франції.

Син Одіссея (Улісса) Телемак під керівництвом свого товариша Ментора їде мандрувати по світу у пошуках батька, який пропав безвісти після закінчення Троянської війни. Телемак подорожує різними країнами, знайомиться з побутом, звичаями, суспільним устроєм. Ментор, водночас, дає різні пояснення і поради, зосереджуючи погляди товариша на роль «ідеального» монарха, який дбає про добробут свого народу.

Фенелон висміює королівську владу, критикує абсолютизм Людовика XIV, який довів країну до злидарства. У Тартарі Телемак бачить королів-деспотів, які мучаться за свої злодійства. Натяки на тогочасний лад наповнють увесь зміст твору. Перед читачами постають образи злих правителів (схожість на портрет Людовика), міністрів, в яких сучасники впізнають Лувуа, придворних.

Є у «Телемаці» також картини ідеальної держави та суспільного устрою (Бетик, Салента). У Бетику володіння землею є спільним. Усе майно: земля, урожай, молоко кіз й корів є власністю громади. Майже всі жителі займаються землеробством і випасанням худоби. Мистецтво їм непотрібне, ремісників практично немає. Своє щастя вони бачать у простоті, тому не знають нужди. Проживають сім'ями у повній рівності.

У Саленті марнотратний і гордий цар Ідоменей довів країну до бідності. Ментор встановив новий устрій, за яким населення поділив на 7 класів. Кожному класу було запропоновано особливий характер житла, меблів, одягу, харчування. Була збережена приватна власність на землю, але в обмеженій кількості, тобто виділялося на сім'ю землі стільки, скільки необхідно було для прожиття. Дозволялося також торгувати.

Книга «Пригоди Телемака, сина Улліса» написана гарною мовою, проникнута духом сміливості та відвертості, недарма єпископ Босюєт назвав «Телемака» твором, недостойним духовної особи.

Харріс Джоель Чендлер (1848-1908) американський письменник-фольклорист, автор відомої книги для дітей «Казки дядька Римуса».

Народився 9 грудня 1848 р. у родині сільського робітника ірландського походження у місті Ітонтон, штат Джорджія. Усе своє життя він прожив серед негрів Північної Америки і був добре знайомий з негритянським фольклором, особливо з казками і легендами, які йому з дитинства розповідав старий і дуже добрий негр Тирель. Казки дядька Тиреля були завжди веселими і смішними.

У 1862 р. після закінчення початкової школи, чотирнадцятирічний юнак найнявся на роботу помічником у друкарню плантатора Д.Тернера, а у вільний час користувався його домашньою багатою бібліотекою. Часто, після закінчення роботи, у хатинах рабів, хлопець слухав негритянські пісні і казки, запам’ятовуючи їх особливу вимову. Пізніше, у своїх творах він намагався з точністю передати образність і діалекти негритянської мови. Після Громадянської війни Джоель Харріс працював у газетах Мейкона, Нью-Орлеана, Саванни. У 1876 р. він переїхав в Атланту, де влаштувався на роботу в газеті «Atlanta Constitution», пропрацювавши там до 1900 року. Саме, на сторінках цієї газети у 1879 р. була надрукована перша казка у стилі негритянського фольклору.

Окремо вийшли книжки «Дядечко Римус, його пісні й приказки. Фольклор старої плантації» (1881 р.), «Вечори з дядечком Римусом» (1883 р.), «Дядечко Римус та його друзі» (1892 р.), «Смоляне опудало» (1904 р.), «Дядечко Римус й маленький хлопчик» (1905 р.) та ін. Ці збірники принесли автору велику популярність. Весь фольклорний матеріал письменник об’єднав особистістю старого негра-невільника дядька Римуса, який хлопчику Джоелю – внуку господаря щовечора розповідав різноманітні казки і легенди. Наповнені гумором і простотою, ці казки непохитно вимальовують перемогу кмітливого і спритного Брата Кролика над тупим і жадібним Братом Ведмедем, підступним Братом Лисом та іншими ворогами. Дрібні і слабші тварини – кролик, жаба, черепаха завжди залишаються переможцями над хижаками. Брат Кролик став частинкою загальноамериканського фольклору, втіленням «американського духу», з притаманною йому винахідливістю, прагненням до свободи і вмінням відстоювати свою незалежність.

Значну частину творчого доробку складають сім збірників повістей і оповідань, а саме: «Мінго та інші чорно-білі замальовки» (1884), «Вільний Джо та інші замальовки з життя Джорджії» (1887), «Валаам і його друзі»(1891), «Хроніка тітки Мінерви Енн» (1899). У цих виданнях відображено життя простих людей Півдня в часи рабства і Реконструкції.

Трагічні обставини у творах: «Вільний Джо та інший світ» (1884), «Де Дункан?» (1891), «Випадок на Втраченій горі» (1887), - для них характерні демократизм і гуманізм. Крім цього, у 1892 р. Харріс написав автобіографічну повість «На плантації», романи «Сестра Джейн» (1896), «Гейбріель Толлівер»(1902). У 1907 р. разом із сином Джуліаном Харріс Чендлер заснував «Журнал дядька Римуса». Його твори перекладені на різні мови світу.

Хогарт Енн (1910-1993), талановита лялькарка, народилася 19 липня у Френшемі, графство Сюррей під Лондоном у сім’ї шкільного вчителя. Коли Енн було два роки, померла її мама, і дівчинку виховувала мачуха. Освіту Енн отримала в Королівській академії драматичного мистецтва у Лондоні, де навчалися актори для драматичних театрів, проте, в її плани не входило бути «ляльковим майстром». Усе вирішила зустріч з Яном Басселом, який працював у Лондонському ляльковому театрі. Юна Енн покохала його і незабаром вони одружилися. З 1930 року разом брали участь у перших телевізійних лялькових виставах під керівництвом Джона Лоджі Бейрда.

Через два роки, у 1932 р. Енн Хогарт і Ян Бассел створили свій власний ляльковий театр – «Ляльки Хогарт», з яким виступали на сценах різних лондонських театрів. Основними персонажами були герої казок Ш. Перро, О.Уайльда, творів В.Шекспіра. У 1933 р. Енн і Ян придумали виставу про клоуна і віслючка, які успішно розважали дітей. З 1937 р. ляльки театру Хогарт постійно з'являлися на телеекрані.

У 1946 р.в одній із дитячих передач, ведучою яких була актриса Анетта Мілз появився віслючок Мафін. Енн Хогарт написала сценарій для 12-хвилинного випуску, Анетта Мілз співала і грала на роялі, на кришці якого танцював Мафін. Це було перше спеціальне дитяче шоу. Згодом, у Мафіна з’явилися друзі: пінгвін Перигрин, страус Освальд, тюлениха Селлі, папуга Поппі, мишки Морріс і Дорріс, овечка Луїза, черв’ячок Віллі, жираф Грейс та ін. Усі ляльки придумала і виготовила Енн Хогарт. Передача виявилася дуже популярною, віслючку надходили листи від прихильників. У магазинах продавалися дитячі килимки, чашки, блюдця, ігри із Мафіном. Телеканал «Бі-бі-сі» назвав Мафіна «першою телевізійною зіркою». Таким чином, Мафін і його друзі спочатку були маріонетками і лише пізніше стали героями книжок.

У 1950 р. вийшла перша книга Енн Хогарт - «Червона книга Мафіна». Далі ціла серія пригод віслючка Мафіна та його друзів під назвою: «Синя книга» (1951р.), «Бузкова книга» (1954р.), «Познайомтеся з віслючком Мафіном» (1954р.).

Письменниця також видала декілька книг про ляльковий театр та ілюстрований альбом для дітей «Подивіться на ляльок» (1960 р.).

Водночас з роботою на телебаченні і написанням книжок, Енн Хогарт продовжувала працювати у театрі. Щоліта з 1947 по 1967 р.р. «Ляльки Хогарт» виступали у лондонських парках. Із своїм театром Енн Хогарт і Ян Бассел об’їздили увесь світ. У 1958 р. ляльковий театр Хогарт отримав нагорду на Міжнародному фестивалі у Румунії.

Енн Хогарт померла у віці вісімдесяти двох років. До останнього дня вона виступала з Мафіном на телебаченні.

Шаміссо Адельбе́рт фон (30 січня 1781р., замок Бонкур, Шампань у Франції – 21 серпня 1838 р., Берлін) – німецький поет і вчений-натураліст. Нащадок старовинного лотаринзького роду. Його батьки належали до аристократії, але під час Французької революції сім’я емігрувала у Німеччину. У 1796 р. молодий Шаміссо отримав звання пажа пруської королеви, дружини Фрідріха-Вільгельма ІІ . При дворі він закінчив курс навчання у військовій академії і у 1798 р. став прапорщиком одного із прусських піхотних полків. У 1801р. Адельберт отримав звання лейтенанта, родина повернулася у Францію, але він залишився у Прусії. У 1806 р. залишає службу і після двох років мандрів Німеччиною і Францією отримує місце в гімназії у Вандії. Дуже скоро Шаміссо зацікавився літературою і природничими науками, особливо ботанікою. У 1810 р. познайомився із А. В. Шлегелем і мадам де Сталь, в якої провів літо 1811 р. у Коппе на Женевському озері. Тут старанно вивчав природничі науки та іноземні мови. Повернувшись до Берліна у 1812 р., стає студентом медичного університету, відвідує лекції з анатомії, ботаніки, зоології.

У 1815 р. Шаміссо отримав запрошення, як натураліст експедиції і вирушив у навколосвітню подорож на бризі «Рюрик», організовану графом Н. П. Румянцевим під командою російського капітана О. Е. Коцеби. Протягом 3 років (1815-1818) відвідав африканські острови, Південну Америку, Північну Америку, Полінезійські острови, Капландію. Результатом його мандрівки стали видання у 1821 і 1836 роках «Подорож навколо світу» у 2 частинах, де автор вмістив ботанічні, зоологічні, а також лінгвістичні ( про гавайську мову та ін.) дослідження. Книга вважається зразковим твором німецької документально – художньої прози.

Після навколосвітньої експедиції Шаміссо повернувся до Берліна. У 1818 р. отримав ступінь почесного доктора філософії і роботу в Берлінському ботанічному саду. З 1831 р. Шаміссо разом із Гюставом Швабом і Годі видавав «Німецький альманах муз»(«Musenalmanach»), в якому друкувалися його власні вірші і перекладні (з рос. К. Ф. Рилєєва, з фр. П. Ж. Беранже). У 1835 р. його обрали членом Берлінської Академії наук.

Поет Шаміссо займає чільне місце у німецькій літературі, він відомий своїми романтичними баладами і любовною лірикою (композитори створили на його слова близько чотирьохсот романсів, серед них музика Шумана до циклу «Любов і життя жінки»). Його поезія наповнена любов’ю до свободи, невизначеної і романтичної, співчуттям до вбогих і нужденних.

Використана література

Баум, Л. Ф. Чарівник країни Оз [Текст] : повість-казка : для мол. шк. віку / Л. Ф. Баум ; пер з англ. М. М. Пінчевського ; мал. амер. худож. Біро. - 2-ге вид. - К. : Веселка, 1992. - 167 с.: іл.

Латова, Н.   Удивительные приключения "Волшебника страны Оз" в России [Текст] / Н. Латова // Детская литература. - 1995. - № 1-2. - С. 49-53.

Писатели США [Текст] : краткие творческие биографии / сост. и общ. ред. Я. Засурского, Г. Злобина, Ю. Ковалева. - М. : Радуга, 1990. - С. 32-34.

Правда и иллюзии страны ОЗ [Текст] // Петровский М. Книги нашего детства. – М. : «Книга», 1986. – С. 222-272.

Чарівник країни Оз, або Смарагдове місто [Текст] // Костецький А. Пригоди славнозвісних книг. – К. : Вид-во «Початкова школа», 2005. - С. 133-139.

Баум Лиман Фрэнк [Электронный ресурс] : о писателях и его творчестве / ЦСДШБ. – Электрон. дан. - Озерск, 2009. - Режим доступа : http://www.ch-lib.ru/tin/writers/baum/index.shtml.- Загл. с экрана. - (О писателях – сказочниках).

Баум, Ліман Френк. Чарівник Країни Оз [Електронний ресурс] / Ліман Френк Баум ; пер. з англ. М. Пінчевського. – Електрон. дан. - 2004. - Режим доступу : http://www.ae-lib.org.ua/texts/baum__1_the_wonderful_wizard_of_oz__ua.htm. - Назва з екрану.

Рекомендуємо прочитати:

Баум, Л. Ф. Дивовижний чарівник країни Оз [Текст] : для мол.шк.віку / Л. Ф. Баум ; пер. з англ.А Сагана ; іл. О. Левської. –Львів : ТОВ «Видавництво Старого Лева», 2006. – 254 с.

Баум, Ліман Френк. Мудрець країни Оз [Текст] / Ліман Френк Баум ; пер. з англ. Л. Солонька. - Х. : МОСТ-Торнадо, 2003. - 191 с. : ілюстр. - (Читаємо у школі і вдома).

Баум, Л. Ф. Нові пригоди Солом’яника та Бляшаного Лісоруба [Текст] / Л. Ф. Баум ; пер. з англ. А. Сагана ; іл. О. Левської. – Львів : Вид-во Старого Лева, 2009. - 278 с.

Баум, Л. Ф. Озла з країни Оз [Текст] : повість-казка / Л. Ф. Баум ; з англ. пер. Ю. Лісняк ; іл. Дж. Р. Ніла.- К. : Школа, 2006. – 175 с. – (Дитячий світовий бестселлер).

Баум, Л. Ф. Чари країни Оз [Текст] : повість-казка / Л. Ф. Баум ; з англ. пер. Ю. Лісняк ; іл. В. Дунаєвої. - К. : Школа, 2006. - 142 с. : іл.- (Золота бібліотека).

Баум, Ліман Френк. Життя і пригоди Санта-Клауса [Текст] / Ліман Френк Баум ; пер. А. Саган ; худож. С. Словотенко. – Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 2008. – 111 с.

Блайтон Енід

Мяэотс, О. Новое имя на обложке - Энид Блайтон [Текст] / О. Мяэотс // Библиотека. - 1995. - N 9. - С. 73-74.

Вебліографія

Блайтон Энид Мэри [Электронный ресурс] // Википедия – свободная энциклопедия. – Электрон. дан. (1файл) - 2009. – Режим доступа : http://ru.wikipedia.org/wiki. - Загл. с экрана.

Энид Мэри Блайтон = (Enid Mary Blyton) [Электронный ресурс] / Публичная библиотека. - Электрон. дан. - Режим доступа : http://publ.lib.ru/ARCHIVES/B/BLAYTON_Enid_Meri/_Blayton_E._M..html. – Загл. с экрана.

Непризнанная королева фэнтези [Электронный ресурс] : Энид Мэри Блайтон. – Электрон. дан. - [2009]. - Режим доступа : http://people.passion.ru/l.php/lubimyi-pisatel-velikobritanii_77.htm. - Загл. с экрана. - ( Великие люди).

Блайтон, Е. Знамените каченя Тім [Текст] : казка : для дошк. віку / Е. Блайтон ; пер. з англ. О. Тереха ; мал. Г. Карлова. - К : Веселка, 1992. – 31 с.

Блайтон, Э. Приключения Нодди [Текст] : сказка / Э. Блайтон ; пересказ с англ. А.Иванова, А.Устиновой ; рис. В.Курчевского, Н. Минаевой.- Одесса : Два Слона, 1993. - 33 с.

Блайтон, Э. Тайна комнаты, которую ото всех скрывали [Текст] : повесть / пер. с англ. А. Д. Иванова, А. В. Устиновой; худож. Н. Усачев и В. Блинов. – Одесса : Два Слона-Вариант, 1993. - 176 с. - (Детективный клуб).

Блайтон, Э. Тайна коттеджа, который сгорел [Текст] : повесть / Э Блайтон ; пер. с англ. А. Д. Иванова, А. В. Устиновой; худож. Н. Усачев, В. Блинов. – Одесса : Два Слона-Вариант, 1993. - 176 с. - (Детективный клуб).

Блайтон, Э. Тайна кошки, которая исчезла [Текст] : повесть / Э. Блайтон ; пер. с англ. А. Д. Иванова, А. В. Устиновой ; худож. Н. Усачев, В. Блинов.- Одесса : Два Слона-Вариант, 1993. - 160 с. - (Детективный клуб).

Блайтон, Э. Тайна принца, который пропал [Текст] : повесть / Э. Блайтон ; пер. с англ. А. Д. Иванова, А. В. Устиновой; худож. Н. Усачев, В. Блинов.- Одесса : Два Слона, 1993. - 208 с. - (Детективный клуб).

Лофтінг Х’ю

Писатели нашего детства. 100 имен [Текст] : биографический словарь в 3-х ч. Ч. 3.- М. : Либерея, 2000. - С. 261-265.

Вебліографія

Линкова, Ирина. Хью Лофтинг : [Электронный ресурс] : [биография] / И. Линкова. – Электрон.

Михайлова, Наталья. Подлинная история доктора Дулиттла [Электронный ресурс] / Наталья Михайлова // Столичные новости. – 2001. – 30 янв. - 5 февр. – Режим доступа : http://www.cn.com.ua/N152/Culture/date/date.html. - Загл. с экрана.

14 января исполнилось 120 лет со дня рождения американского писателя Хью Лофтинга (1886-1947) [Электронный ресурс] : юбилеи замечательных писателей / Центральная публичная библиотека Новоуральского городского округа. - Электрон. дан. (1файл). – Свердловск, 2006. – Режим доступа : http //www.publiclibrary.ru/readers/kzd/ubiljari-abd-month-writers.htm. - Загл. с экрана.

Рекомендуємо прочитати:

Лофтинг, Х. Доктор Дулиттл и его звери [Текст] : сочинения для детей в трех книгах. Кн. первая / Хью Лофтинг ; с англ. пересказ Б..еанг.- 352 с. детей в трех ая, Давыдовой, В. Нижника ; рис. авт. ; оформ. В. Завадовской. - М. : «Олимп», «ППП», 1992 .- 352 с.

Лофтинг, Х. Доктор Дулиттл и его звери [Текст] : сочинения для детей в трех книгах. Кн. вторая / Хью Лофтинг ; с англ. пересказ Б..еанг.- 352 с. детей в трех ая, Давыдовой, В. Нижника ; рис. авт. ; оформ. В. Завадовской. - М. : «Олимп», «ППП», 1992. - 368 с.

Музеус Йоган Карл Август

Музеус, И. К. А. Сказки и легенды. — М. : Изд.-во художественной литературы, 1960. — 279 с.

Сказки Музеуса [Текст] // Брандис Е. От Эзопа до Джанни Родари : зарубежная литература в детском и юношеском чтении. – М. : Детская литература, 1980. – С. 58-59.

Музеус Иоганн Карл Август [Электронный ресурс] // Википедия – свободная энциклопедия. – Электрон.дан. (1файл). - 2009. – Режим доступа : http://ru.wikipedia.org/wiki/. – Загл. с экрана.

Музеус, И. К. А. "Народные сказки и легенды" [Электронный ресурс] / Иоганн Карл Август Музеус ; пер. с нем. В. Пугачева. – Электрон. дан. - М., 2005. – Режим доступа : http://musaeus.narod.ru/. – Загл. с экрана.

Рекомендуємо прочитати:

Музеус, И. К. А. Народные сказки и легенды. — М. : Фирма «ЭРА», 2005. — 600 с.

Фенелон Франсуа

Вебліографія :

Галицкий, Л. Фенелон [Электронный ресурс] // Литературная энциклопедия. Т. 11. – Электрон. дан. - 1939. – Режим доступа : http://feb-web.ru/feb/litenc/encyclop/leb/leb-6951.htm. - Загл. с экрана.

Франсуа Фенелон 1651–1715. Приключения Телемака [Электронный ресурс] : краткое содержание произведений / Франсуа Фенелон ; Алексей Скрипник. – Электрон. дан. - [2009]. – Режим доступа : http://briefly.ru/mot-fenelon/. – Загл. с экрана.

Краткое содержание Мот-Фенелон Франсуа Салиньяк - "Приключения Телемака" [Электронный ресурс] : краткий пересказ содержания, изложение сюжета. – Электрон. дан. - Режим доступа : http://www.ukrlib.com.ua/kratko-zl/printzip.php?id=352&bookid=0. – Загл. с екрана. - (Бібліотека української літератури).

Фенелон [Электронный ресурс] : лит. энцикл. // Фундаментальная электронная библиотека. – Электрон. дан. - 2004. – Режим доступа : http://slovari.yandex.ru/dict/litenc/article/leb/leb-6951.htm. - Загл. с экрана.

Фенелон Франсуа [Электронный ресурс] // Википедия – свободная энциклопедия. – Электрон. дан. (1 файл). - 2009. – Режим доступа : http://ru.wikipedia.org/wiki/. – Загл. с экрана.

Джоэль Харрис [Текст] // Зиман Л. Я. Зарубежная литература для детей и юношества: учеб. пособ. - М., 2007. – С. 113-119.

Захарова, Галина. Де сховався синій птах? [Текст] : (за мотивами казок М. Метерлінка, Л. Керролла, А. де Сент-Екзюпері та Д. Харріса) / Галина Захарова // Зарубіжна література. - 2001. - № 24. - С. 3-6.

Краткая Литературная Энциклопедия. Т. 8 / глав. ред. А. А. Сурков.- М., 1975. - С. 227.

Левидова, И. Харрис Джоэль Чендлер [Текст] // Краткая литературная энциклопедия. - Т. 1. – М. : Сов. энциклопедия, 1978. – C. 227.

Манян, Людмила. Братик Кролик та інші [Текст] : позакласне читання. Дж. Ч. Харріс «Казки дядечка Римуса» / Людмила Манян // Зарубіжна література. – 2009. - № 32. – С. 17.

Писатели США [Текст] : краткие творческие биографии / сост. и общ. ред. Я. Засурского, Г. Злобина, Ю. Ковалева. - М.: Радуга, 1990. - С. 542-543.

Харрис, Д. Сказки дядюшки Римуса [Текст] / Д. Харрис ; пер. с англ. и обработка М. Гершензона ; худ. А. Фрост ; оформл. И. Тархановой. - М. : Дет. лит., 1989. – 127 с.

Харрис, Д. Ч. Сказки дядюшки Римуса [Текст] / Д. Ч. Харрис ; пер. с англ., ил. худ. В. Любарского. – Днепропетровск : Райдуга, 1993. – 172 с. : ил. 

Харрис Джоэль Чендлер : американский прозаик, журналист // Писатели нашего детства : 100 имен : биогр. словарь. Ч. 1. – М., 1999. – С. 401 – 402.

Харрис Джоэль Чендлер (1848 – 1908 рр.) // Тубель­ская  Г. Н. Зарубежные детские писатели. Сто имен : био­библиогр. справоч. - Часть II. (Н–Я) / Г. Н. Тубельская. – М., 2006. – С. 214 - 217.

Вебліографія

Алексей Пешков. Чудесные сказки ; Джоэль Харрис. Сказки дядюшки Римуса ; Туве Янссон. Все о Муми-троллях [Электронный ресурс]. - Электрон. дан. - [2009]. - Режим доступа : http://www.u-mama.ru/read/article.php?id=4464. – Загл. с экрана.

Джоэль Чендлер Харрис [Электронный ресурс] : литературные сказки: [собрание народных и литературных сказок для детей и взрослых] / Джоэль Чендлер Харрис . – Электрон. дан. - 2000. – Режим доступа :

http://www.ckazka.com/article/harris/harris.html. - Загл. с экрана.

Джоэль Чендлер Харрис = Joel Chandler Harris. Сказки дядюшки Римуса [Электронный ресурс] : [обзор изданий Ч. Харриса] / Карина Никитская ; ил. Калиновского, Фроста. – Электрон. дан. - 2009. - Режим доступа : http ://www.childhoodbooks.ru/gallery/descr/H/harris_rimus.htm. - Загл. с экрана.

Интегрированный урок по предметам "Литература стран изучаемого языка" и "Индивидуальное обучение музыке" на тему "Джоэль Харрис – детям» [Электронный ресурс]. - Электрон. дан. - М.: ИД «Первое сентября», 2009. - Режим доступа: http://festival.1september.ru/articles/413823/. – Загл. с экрана.

Biography of Joel Chandler Harris [Electronic resource]. – Electronic data.- Mode of access : http://xroads.virginia.edu/~UG97/remus/bio.html. - Title from the screen.

Гарріс, Д. Ч. Казки дядечка Римуса [Текст] : для мол. шк. в. / Д. Ч. Гарріс ; пер. з англ. В. Панченка ; худ. М. Волкова.- К. : Махаон-Україна, 2004. - 96 с. : іл.- (Подорож у казку).

Харрис, Д. Ч. Братец Лис и Братец Кролик [Текст] / Д. Ч. Харрис ; пер. с англ. и обработка М. Гершензона ; худ. Л. Казбеков. – М. : Малыш, 1990. – 28 с. : ил.

Хогарт Енн

Хогарт, Э. Мафин и его веселые друзья [Текст] : сказки / Э. Хогарт ; пер. с англ. О. Образцовой и Н. Шанько. - М. : Дет. лит., 1991. - 94 с. : ил. – (Библиотечная серия).

Энн Хогарт (1910-1993) [Текст] // Антология мировой детской литературы. Т. 8 / вед. ред. Д. М. Володихин ; отв. ред. Л. В. Поликовская. – М. : Аванта+, 2003. – С. 139-155.

Карасюк, Дмитрий. Хогарт (Hogarth) Энн (1910-1993). «Мафин и его веселые друзья» [Электронный ресурс] / Дмитрий Карасюк. – Электрон.дан. - 1996. – Режим доступа : http://www.philatelia.ru/literature/plots/?more=1&id=31. – Загл. с экрана.

Обучающее изложение по готовому плану по сказке Энн Хогарт «Мафин и его веселые друзья» [Электронный ресурс] // Черных, Наталья Алексеевна. Развитие речи младших школьников на уроках русского языка. - Электрон. дан. - М. : ИД «Первое сентября», 2003-2009. - Режим доступа:

http://festival.1september.ru/articles/513465/. – Загл. с экрана.

Энн Хогарт (Ann Hogarth) [Электронный ресурс] // Публичная библиотека. – Электрон. дан. - [ 2009]. – Режим доступа :

Хогарт, Енн. Мафін та його веселі друзі [Текст] / Енн Хогарт ; пер. укр. мовою О. І. Іванової ; мал. І. В. Осипова.- Харків : Ранок-НТ, 2003. - 128 с.: іл.- (Веселі пригоди).

 Адельберт фон Шамиссо – «Человек без тени» [Текст] // Всемирная литература. Т. 15 . Ч. 2 : XIX и XX века / глав. ред. В. Володин. - М. : Аванта+, 2002. – С. 36-37. : іл. - (Энциклопедия для детей).

Дмитриев, А. С. Немецкая литература. Романтизм [Текст] // История зарубежной литературы ХIХ века / под ред. Н. А. Соловьевой.- М. : Высшая школа, 1991. - С. 34-113.

Слободская, Л. Литературные взгляды А. Шамиссо [Текст] // Проблемы немецкой литературы конца ХVIII – начала ХIХ века. - Куйбышев, 1974.

«Удивительная история Петера Шлемиля» А. Шамиссо // Брандис Е.П. От Єзопа до Джанни Родари : очерки .- М.: Дет. лит., 1980. – С. 65-66.

Шаміссо Адельберт фон [Текст] // Зарубіжні письменники : енцикл. довід. У 2 т. Т. 2 ( Л-Я) / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. – Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 2006. – С. 760-762.

Шамиссо (1781-1838) // История зарубежной литературы ХIХ века / М. Е. Елизарова, С. П. Гиждеу, Б. И. Колесников, Н. П. Михальская. - 2-е изд. - М., 1961. - С. 65-68.

Вебліографія

Адельберт фон Шамиссо. Удивительная история Петера Шлемиля [Электронный ресурс] : краткое содержание / Шамиссо Адельберт фон ; А. Скрипник. – Электрон. дан. - 2009. – Режим доступа : http://briefly.ru/shamisso/. – Загл с экрана. – (Краткое содержание произведений).

Адельберт фон Шамиссо = Adelbert von Chamisso[Электронный ресурс] : [биография]. – Электрон. дан. - 2007. – Режим доступа : http://www.peoples.ru/science/botany/chamisso/index1.html. - Загл. с экрана.

Краткое содержание Шамиссо Адельберт - "Удивительная история Петера Шлемиля" [Электронный ресурс] : краткий пересказ содержания, изложение сюжета. - Электрон. дан . – Режим доступа :

Шамиссо Адельберт фон [Электронный ресурс] // Википедия — свободная энциклопедия. – Электрон. дан.- 2009. – Режим доступа : http://ru.wikipedia.org/wiki/. – Загл. с экрана.

Шамиссо, А. Необычайные приключения Петера Шлемиля [Текст] / А. Шамиссо. - М., 1955.

Шамиссо, А. Стихи [Текст] / А. Шамиссо // Поэзия немецких романтиков. - М., 1985.

Додаток 1

«Мафін та його друзі».

Мета уроку: розвиток мовлення молодших школярів під час роботи з текстом з використанням творів художньої літератури.

Завдання уроку: розвивати вміння аналізувати прочитані твори, самостійно складати розповідь за планом, навчити правильно використовувати слова у реченні, виховання комунікативних якостей.

Підготовчий етап роботи: виготовлення м’якої іграшки «Віслючок Мафін», настільна гра «Мафін шукає скарб», створення декорацій.

Хід уроку

Вступне слово вчителя: У книзі відомої англійської дитячої письменниці Енн Хогарт є веселий, допитливий і дуже добрий віслючок. Називається він Мафін. У нього є дуже багато друзів, з якими ви познайомитеся, коли прочитаєте книгу «Мафін та його веселі друзі». У цій книзі є багато незвичайних і цікавих пригод. Вона сподобається тим дітям, які люблять розгадувати різні таємниці. З однією ми сьогодні ознайомимся.

«Мафін і павук»

Знайомство з текстом. Аналіз твору.

Першу частину читає вчитель, другу частину, написану на дошці учні.

Частина 1. Одного разу Мафін пішов на город подивитися на свої овочеві грядки. Ненароком він натрапив на здоровенного павука з великими сумними очима. Мафін і не підозрював, що на світі бувають подібні чудовиська. Але павук дивився так сумно і на очах виступили сльози, що віслючок не зміг його залишити самого.

Частина 2. Павук розповів Мафіну про свою біду. Всі втікають від нього не оглядаючись.У нього немає друзів, він дуже самотній і нещасний, але він є добрим і товариським, просто треба з ним подружитися. Мафін запросив павука в гості і побіг скликати своїх друзів. Через десять хвилин цуценя Пітер, папуга Поппі, вівця Луїза, тюлениха Селлі, страус Освальд, черв’ячок Віллі і пінгвін Перигрин зібралися в сараї Мафіна. Віслючок попередив гостей, що хоче їх познайомити із своїм новим другом павуком, в якого немає ні рідних, ні знайомих.

Усі захвилювалися. Цієї хвилини павук несміливо постукав у двері і увійшов до сараю. Друзі спочатку вжахнулися, але потім привітно посміхнулися і запросили його до себе.

І тут відбулося чудо. Страшний павук зник, а на його місці з’явилася маленька чудова фея.

Вчитель. Про те, як фея стала огидним павуком ви дізнаєтеся, коли прочитаєте книгу.

- Чому сталося чудо?

- Чи можна по зовнішньому вигляді визначити характер людини? Поясніть.

Робота з текстом:

1. Відповіді на питання (усно):

- Що павук розповів про себе?

- Як Мафін вирішив допомогти новому другу?

- Що відчували друзі до приходу незнайомця?

- Яка була реакція друзів, коли вони побачили павука?

- Чи допомогли Мафін і його друзі павуку?

- Яких тваринок згадує в тексті письменниця?

2. Співвідношення пунктів плану із текстом:

- У павука немає друзів.

- Мафін запросив в гості павука.

- Зустріч з друзями.

- Прекрасна фея.

3. Усна розповідь за планом.

4. Ключові слова : не оглядаючись, товариський, попередив, привітно посміхнулися, крихітна.

5. Творчий переказ за планом (письмово).

6. Перевірка.

7. Підсумки уроку.

8. Домашнє завдання: намалювати малюнок.
За джерелом:

Обучающее изложение по готовому плану по сказке Энн Хогарт «Мафин и его веселые друзья» [Электронный ресурс] // Черных, Наталья Алексеевна. Развитие речи младших школьников на уроках русского языка .- Электрон. дан.- М. : ИД «Первое сентября», 2003-2009.- Режим доступа:

Додаток 2

Позакласне читання. Дж.Ч. Харріс «Казки дядечка Римуса»

Обладнання: текст казок, картки із завданням «За­кінчи рядок…»

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

Хід уроку

I. Оголошення теми й мотивація навчальної діяльності

— Життєвий шлях кожної людини починається з казки. Плинули роки, ви підростали, а казки назавжди залишилися у вашій пам'яті. Тому, мабуть, ми намага­ємося не втратити віру у чудеса, у перемогу добра над злом. Сьогодні запрошую вас, дорогі діти, у прекрасний світ казок американського пись­менника Джоеля Чендлера Харріса. Майже за усіма його творами знято мультфільми, які вам так подобаються. Пропоную класу об'єднатися у дві команди, щоб краще перевірити, як ви засвоїли зміст казок даного автора та що ви можете пригадати про жанрові особ­ливості казок.

II. Проведення конкурсів:

1. Конкурс капітанів.

Розказати цікаві відомості з біографії Дж.Ч.Харріса.

Наприклад, Дж.Ч.Харріс прожив усе життя серед негрів Північної Америки, записав багато негритян­ських казок. Прадіди американських негрів жили в Африці. Звідти вони привезли із собою казки про Братика Кролика, Братика Лиса, Братика Ведмедя та про інших тварин.Коли Джоел був маленьким хлопчиком, він часто слухав веселі та смішні історії, які йому розка­зував старий і добрий негр Римус. Джоел так полюбив дядька Римуса, що пізніше видав книгу, яку назвав «Казки дядечка Римуса».

2. Конкурс «Прочитай виразно!»

3. Конкурс «Казкові речі».

4. Конкурс «Охарактеризуй героя».

5. Конкурс інсценівок «Домашнє завдання».

6. Конкурс «Закінчи рядок».

7. Конкурс «Добери прислів'я».

ІІІ. Підсумки конкурсів. Визначення переможців. Оцінювання.

IV. Домашнє завдання.

До прочитаних казок намалювати ілюстрації та піді­брати прислів'я, які відображали б головну думку каз­ки, або скласти кросворд за «Казками дядечка Римуса».
За джерелом:

Манян, Людмила. Братик Кролик та інші [Текст] : позакласне читання. Дж. Ч. Харріс «Казки дядечка Римуса» / Людмила Манян // Зарубіжна література. – 2009. - № 32. – С. 17.