Вінницький Національний медичний університет ім. М.І. Пирогова



Дата20.07.2016
өлшемі154.5 Kb.
#212272
МОЗ УКРАЇНИ

Вінницький Національний медичний університет ім. М.І. Пирогова

Кафедра інфекційних хвороб з епідеміологією

Затверджено

на методичних зборах

“_____”_________________ 2009 р.

Зав. кафедрою проф. Мороз Л.В.

М Е Т О Д И Ч Н А Р О З Р О Б К А


для організації самостійної роботи студентів V курсу медичних факультетів з інфекційних хвороб (1X – X семестр)



Тема 18.2:
Ускладнення при застосуванні ліків у практиці інфекціоніста: анафілактичний шок, сироваткова хвороба, Синдром Стивенса-Джонсона, синдром Лайєла

Склала: асист. Медведєва Л.С.



2009

1. Актуальність теми:
Протягом останніх десятиліть побічні впливи лікарських препаратів продовжують залишатися актуальною проблемою як клінічної медицини взагалі, так і практики лікаря інфекціоніста окремо. З багатьох тисяч лікарських препаратів, які використовуються зараз, неможливо назвати жодного, який разом з терапевтичним ефектом не мав би побічних впливів. Тому клініцисти різних спеціальностей практично завжди зустрічаються із хворими, у яких ускладнення фармакотерапії були або в анамнезі, або розвилися в процесі лікування. Лавиноподібному росту побічних ефектів фармакотерапії сприяє широке використання лікарських препаратів, не завжди по призначенню лікаря. Значний внесок у проблему алергізації населення вносять різноманітні харчові добавки, антибіотики й гормони, які перебувають у продуктах харчування.

За період з 2001 по 2006 рік відділом фармакологічного нагляду державного центру МОЗ України отримано 8220 спонтанних повідомлень побічного впливу лікарських препаратів, що найчастіше виникають при використанні серцево-судинних (26%) і протимікробних препаратів (21%). Але ці відомості офіційної статистики неповні, тому що дійсна частота ускладнень при використанні ліків невідома.



2. Навчальні цілі заняття (з показником запланованого рівня сприйняття).

2.1. Студент повинен знати:


  • ускладнення, які виникають внаслідок впливу лікарських препаратів;

  • патогенез виникнення;

  • класифікацію ускладнень;

  • принципи лікування;

  • тактику ведення хворих у випадку виникнення невідкладних станів;

  • прогноз ускладнень, які виникають при застосуванні лікарських препаратів;

  • принципи профілактики.



2.2. Студент повинен уміти:


  • зібрати аллергологічний анамнез та анамнез хвороби;

  • оглянувши хворого, виявити симптоми, які виникають при ускладненнях внаслідок впливу лікарських препаратів;

  • дати оцінку динаміки основних клінічних проявів;

  • провести диференційну діагностику з іншими захворюваннями;

  • оформляти медичну документацію при виникненні побічних впливів лікарських препаратів;

  • інтерпретувати динаміку лабораторних досліджень;

  • давати рекомендації щодо режиму, дієти, обстеження, догляду за хворими.


3. Міжпредметне інтегрування.


Дисципліни

Знати

Уміти

Дерматологія

Висипка характерна для алергічних реакцій

Відрізняти висип, який виникає при алергічних реакціях

Реаніматологія й анестезіологія

Невідкладна допомога при станах, які виникають внаслідок впливу лікарських препаратів (анафілактичний шок, бронхіальна астма, ларингоспазм)

Навчитися надавати невідкладну допомогу при станах, які виникають внаслідок впливу лікарських препаратів

Патофізіологія

Патогенез хвороби, механізми розвитку анафілактичного шоку, набряку головного мозку




Пропедевтика внутрішніх хвороб

Об'єктивне клінічне обстеження хворого

Провести клінічне обстеження хворого й дати оцінку отриманих результатів

Неврологія

Симптоми токсичного враження ЦНС лікарськими препаратами

Знати симптоми токсичної поразки НС лікарськими препаратами

Клінічна фармакологія

Властивості антигістаміних препаратів

Написати призначення при виникненні алергічних реакцій на лікарські препарати

Клінічна імунологія та алергологія

Особливості імунної системи, імунологічні зміни при ПВЛП

Провести диференційну діагностику. Оцінити дані імунологічного статусу.

4. Структурно-логічна схема змісту теми заняття.
Схема патогенезу анафілактичного шоку.

  1. Імунологічна стадія:


Зв’язок алергена після його повторного введения и попередній сенсибілізації з реагентами (IgE) на поверхні мембран клітин-ефекторів (насамперед тучних клітин та базофілів) з наступною їх системною активацією та дегрануляцією.



II. Патохімічна стадія


Викид та синтез тучними клітинами та базофілами медіаторів анафілаксії (гістамін, тромбоцитоактивуючий фактор, гепарін, серотонін, лейкотриєни, простогландини, серотонін, арилсульфатаза, калікреін, протеази та ін..).




Медіатори анафілаксії (гистамин, тромбоцитактивирующий фактор, серотонин, гепарин,

лейкотриены, простагландины,серотонин,арилсульфатаза, калликреин, протеазы й ін.)



III.Патофізіологічна стадія.


Вплив медіаторов анафілаксії на тканини та органи-мішені: судини,гладку мускулатуру бронхів, кишківника, матки, сечового міхура, на міокард, ЦНС.

Вплив медіаторів на органі й тканиниммішені медіаторів



анафілаксії.








Підвищення Збільшення Порушення Бронхоспазм,

проникнення вмісткості нервової ларингоспазм

та розширення венозного регуляції гіперсекреція слизу,

периферичних русла, зменшення- судинного набряк слизових оболонок

судин,- відтоку- крові до серця тонусу ЦНС верхніх дихальних шляхів










Гіпоксія тканин, метаболічний ацидоз і дихальний алкалоз, паді-

ння артеріального тиску, набряк мозку, гостра дихальна

недостатність, гостра ниркова недостатність смерть

- Анафілактичний шок (анафілаксія, анафілактична реакція, системна анафілаксія) – це системна алергічна реакція негайного типу, що виникає в результаті швидкого масивного Ige – опосередкованого виділення медіаторів із тканиних базофілів (гладких клітин) і базофілів периферичної крові при повторному контакті організму з антигеном (алергеном).

У клінічній. практиці нерідко зустрічаються важкі шокові реакції, аналогічні по клінічній картині анафілактичному. шоку, але, що не мають у своєму патогенезі імунологічної стадії, тобто періоду сенсибілізації. Ці реакції називаються анафілактоідними. Вони протікають по механізмах псевдоаллергічних.


- Синдром Лайєла – важка, гостра алергійна реакція, що характеризується бульозним ураженням шкіри й слизових оболонок, епідермальним некролізом і эксфоліацією шкіри; характерізується важкою інтоксикацією та порушенням функцій усіх органів і систем. Найчастіше цей синдром виникає при застосуванні антибіотиків пеніцилінової групи, ненаркотичних анальгетиків (частіше піразолонової групи), сульфаніламідів (частіше пролонгованих форм), на тлі вірусних або бактеріальних (рідше) інфекцій.

Клінічні ознаки:

- Зовнішній вигляд шкіри нагадує картину при опіку III ступені.

- Епідермальный некроліз становить більш 10% шкіри (епідерміс і слизові оболонки відшаровуються по типу «рукавичок і носків» з утвором великих цианотично-червоних і ерозованих, різко хворобливих поверхонь, що кровоточать при дотику, через які пропотіває велика кількість рідини).

- Ерозивно-виразкові поразки слизових оболонок у різних органах (ока, органи КШТ та сечостатевої системи).

- У більш пізній термін захворювання – приєднання інфекційних ускладнень у зв'язку із втратою захисної функції шкіри та слизових оболонок.

- Нудота й головний біль.

- Фебрильная гарячка, аж до гіпертермії (до 38 – 41 º З).

- Порушення свідомості.

- Порушення водно-електролітного та білкового балансу.

- Розвиток токсико-алергічного шоку.


- Синдром Стивенса-Джонcона – найбільш важка форма бульозної поліморфної ексудативної еритеми, при якій відзначається (поряд з враженням шкіри) поразка слизових оболонок, і як мінімум, двох органів.

Клінічні ознаки:

- Гострий початок, фебрильна гарячка, артралгії.

- Іноді відзначають продромальный грипоподібний синдром протягом від декількох днів до розгорнутої клінічної картини захворювання.

- Поразка слизової оболонки порожнини рота у вигляді утвору міхурів і ерозій з сірим нальотом або покритих геморагічними кірками.

- Поразка очей у вигляді катарального або гнійного кератокон´юнктивіта, ерозивні або виразкові поразки конюнктиви та роговиці.

- У половині випадків відбувається ерозивне враження слизових оболонок сечостатевої системи, що може ускладнюватися стриктурами уретри в чоловіків, кровотечами із сечового міхура та вульвовагинітами в жінок.

- Рідко розвиваються бронхіоліти, коліти, проктити.

- Сироваткова хвороба.

Клінічні ознаки:

- Початок захворювання через 1–3 год. після введення лікувального препарата..

- Кропивниця або плямисто- папульозна висипка, ангіоневротичні набряки Квінке.

- Фебрильна гарячка (до 39ºС та вище).

- Артралгії (частіше вражаються великі суглоби) та міалгії.

- Лімфоаденопатії.

- Залежно від перебігу хвороби тривалість симптомів від 7-10 днів до декількох тижнів.

- У периферичній крові: лейкопенія, нейтропенія, підвищення кількості плазматичних клітин, збільшення ШОЕ.

- У сироватці крові – зниження концентрації компонентів компліменту (особливо З3 і З4).

- Сеча: протеінурія, мікрогематурія, гіалінові циліндри.

- Рідко – синдром Гійєна-Барре (гостра запальна демієлонізуюча полірадикулоневропатія), гломерулонефрит, периферична невропатія, системний васкуліт.

Лікувальні заходи при анафілактичному шоці:


  1. Припинення вступу в організм алергену (обколювання місця введення алергена 0,3–1 мл 0,1% розчин адреналіну).

  2. В/м, підшкірно або сублінгвально 0,2-0,5 мл 0,1 % розчину адреналіну в загальній дозі до 2 мл через кожні 10-15 хвилин до досягнення терапевтичного ефекту.

  3. Одночасно в/в струйно, потім крапельно глюкокртикостероїди до 60-90 мг. Добова доза до 160 –1200 мг на фізрозчині або на 5 % розчині глюкози.

  4. При відсутності ефекту у важкому стані: внутришньовенно крапельно 0,2-1,0 мл 0,2% розчину норадреналину або 0,5 –2 мл 1,0% розчину мезатону в 400 мл 5% розчину глюкози.

  5. При бронхоспазмі: внутрішньовено до 10 мл 2,4% еуфіліна на фізрозчині.

  6. Внутрішньом’язево антигістамінні препарати двох різних груп: 1-2 мл 2% супрастину, 2-4 мл 0,1% тавегілу, до 5 мл 1% димедролу.

  7. При розвитку гострої лівошлуночкової недостатності: 0,3-0,5 мл 0,05% розчину строфантину на фізрозчині, 20-40 мг лазиксу.

  8. Дихальні аналептики – кордіамін 2 мл, кофеїн 10% 2 мл, етимізол 1,5% 2-3 мл підшкірно, в/м по 2-4 мл седуксена або 2-4 мл реланіума.

  9. При зупинці серця в/в струйно 0,5 мг 0,1% адреналіну в 100 мл 4% розчину гадрокарбоната Na, в/серцево– 0,5 мл 0,1% адреналіну, 10 мл 10% кальцію глюконату.

5. Матеріали методичного забезпечення заняття:
5.1. Контрольні питання для індивідуального опитування:
1.Які можливі ускладнення після використання медичних препаратів у практиці інфекціоніста.

2.Етіологія ускладнень при використанні медичних препаратів у практиці інфекціоніста.

3.Патогенез виникнення побічних впливів лікарських препаратів.

4.Клініка та класифікація ускладнень застосування фармакотерапії в практиці лікаря-інфекціоніста.

5.Системні прояви побічних дій лікарських препаратів.

6.Побочні дії ліків з боку: шкіри, ШКТ, НС, ССС, ендокринної, сечостатевої систем.

7.Психічні порушення при ускладненнях фармакотерапії.

8.Анафілактичний шок. Патогенез. Клініка. Принципи лікування.

9.Синдром Стивенса-Джонсона. Патогенез. Клініка. Принципи лікування.

10.Синдром Лайєла. Патогенез. Клініка. Принципи лікування.

11.Сироваткова хвороба. Патогенез. Клініка. Принципи лікування.


5.2. Тести для самоконтролю 2-го рівня.
Варіант 1.
18.1.1. Розвиток синдрому Лайєла обумовлене:

А. Анафілактичним типом алергійної реакції

Б. Гіперчутливістю вповільненого типу

В. Цитотоксичним типом алергійної реакції

Г. Імунокомплексним типом алергійної реакції
18.1.2. В основі патогенезу сироваткової хвороби лежить:

А. Анафілактичний тип алергійної реакції

Б. Гіперчутливість уповільненого типу

В. Цитотоксичний тип алергійної реакції

Г. Імунокомплексний тип алергійної реакції
18.1.3. Факторами ризику виникнення побічного впливу лікарських засобів є:

А. Нестерпність ЛП в анамнезі

Б. Одночасне призначення двох і більш препаратів однієї групи

В. Одночасне призначення двох і більше препаратів різних груп без розрахунку їх взаємодії

Г. Усе перераховане вище
18.1.4. Яка нозологія супроводжується некрозом поверхневих шарів епідермісу:

А. Синдром Лайєла

Б. Синдром Стівенса-Джонсона

В. Токсично-алергійний дерматит

Г. Вітряна віспа
18.1.5. Яке з перерахованих станів завжди супроводжується токсичним ураженням ЦНС:

А. Сироваткова хвороба

Б. Синдром Стівенса-Джонсона

В. Синдром Лайєла

Г. Екзема
18.1.6. Для лікування алергії використовують усі, крім:

А. Адреналіну

Б. Еуфіліну

Г. Дімедролу

Д. Парацетамолу
18.1.7. При анафілактичному шоці найбільш ефективним препаратом для надання невідкладної допомоги є:

А. Адреналін, допамін

Б. Хлористий кальцій

В. Пеніцилін


18.1.8. Алергійна реакція негайного типу:

А. Анафілактичний шок

Б. Кропивниця

В. Синдром Лайєла

Г. Синдром Стивенса-Джонсона
18.1.9. Алергійна реакція вповільненого типу:

А. Сироваткова хвороба

Б. Кропивниця

В. Геморрагічний васкуліт

Г. Анафілактичний шок
18.1.10. Бульозне враження шкіри й слизових оболонок характерно для:

А. Синдром Лайєла

Б. Синдром Стівенса-Джонсона

В. Багатоформна ексудативна еритема

Г. Кандидоз
18.1.11. Синдром Лайєла виникає при:

А. Прийманні антибіотиків пеніциллінової групи

Б. Прийманні ненаркотичних анальгетиків, частіше піразолонової групи

В. Прийманні сульфаніламідів,частіше пролонгованих форм

Г. Усе перераховане вище
18.1.12. Катаральний або гнійний кератокон´юнктивіт характерний для:

А. Синдрому Лайєла

Б. Синдрому Стивенса-Джонсона

В. Синдрому Гійєна-Барре

Г. Синдрому Лайма

Варіант 2
18.2.13. До групи інфекційно-алергійних синдромів відносяться:

А. Синдром Ландрі

Б. Синдром Стивенса-Джонсона

В. Синдром Лайєла

Г. Синдром Гійєна-Барре
18.2.14. Клініка гіперчутливості негайного типу обумовлена дією:

А. Гістаміна

Б. Кінінів

В. Простагландинів

Г. Катехоламинів
18.2.15. До реакцій гіперчутливості негайного типу відносяться всі, крім:

А. Кропивниця

Б. Астма

В. Анафілаксія

Г. Сироваткова хвороба
18.2.16. В основі патогенезу анафілактичного шоку лежить:

А. Імунокомплексний тип алергійної реакції

Б. Цитотоксичний тип імунної реакції

В. Гіперчутливість уповільненого типу

Г. Анафілактичний тип алергійної реакції
18.2.17. Розвиток синдрому Лайєла обумовлений:

А. Анафілактичним типом алергійної реакції

Б. Гіперчутливістю уповільненого типу

В. Цитотоксичним типом алергійної реакції

Г. Імунокомплексним типом алергійної реакції
18.2.18. Для синдрому Стивенса-Джонсона характерно:

А. Гострий початок, фебрильна лихоманка

Б. Катаральний або гнійний кератоконюнктивіт

В. Розвиток дегідратаційного шоку

Г. Ерозивне враження слизових оболонок
18.2.19. Невідкладна допомога при анафілактичному шоці:

А. Припинити введення лікарського препарату , що викликав анафілактичну реакцію

Б. Обколоти місце ін'єкції 1мл 0,1% адреналіну

В. В/в струйно, потім крапельно глюкокортикостероіди

Г. Усе перераховане вище
18.2.20. Клінічні ознаки сироваткової хвороби:

А. Виникає раптово після введення ЛП

Б. Розвивається через 1-3 тижні після введення ЛП

В. Кропивниця або пятнисто-папульозна висипка

Г. Бульозна поліморфна ексудативна еритема
18.2.21. Ускладнення анафілактичного шоку:

А. Гостра судинна недостатність

Б. ДВС синдром

В. Набряк мозку й легенів

Г. Усе перераховане вище
18.2.22. При в/к пробі на пеніцилін у хворого з'явилися болі в грудній клітині, утруднене дихання, втрата свідомості. Ваш діагноз:

А. Анафілактичний шок

Б. Феномен Артюса

В. Тромбоемболія легеневої артерії

Г. Інфекційно токсичний шок
18.2.23. При анафілактичному шоці показане введення:

А. Допамін, адреналін, глюкокортикостероіди

Б. Р-н глюкози

В. Антигістаміні препарати

Г. Антибактеріальні препарати
18.2.24. Розвиток болючого та токсично-алергійного шоку характерно для:

А. Сироваткової хвороби

Б. Екземи

В. Синдрому Лайєла

Г. Синдрому Гійєна-Барре

Варіант 3
18.3.25. Алергійна реакція негайного типу це:

А. Анафілактичний шок

Б. Сироваткова хвороба

В. Синдром Лайєла

Г. Синдром Стивенса-Джонсона
18.3.26. Захворювання, яке супроводжується токсичним враженням ЦНС:

А. Сироваткова хвороба

Б. Синдром Стивенса-Джонсона

В. Синдром Лайєла

Г. Екзема
18.3.27. Реакція гіперчутливості уповільненого типу це:

А. Геморагічний васкуліт

Б. Кропивниця

В. Анафілактичний шок

Г. Сироваткова хвороба
18.3.28. Синдром Лайєла виникає при застосуванні лікарських препаратів:

А. Антибіотики пеніцилінової групи

Б. Анальгетики

В. Сульфаніламіди

Г. Усе перераховане вище
18.3.29. Яка нозологія супроводжується некрозом поверхневих шарів епідермісу:

А. Синдром Лайєла

Б. Синдром Стивенса-Джонсона

В. Токсично-алергійний дерматит

Г. Вітряна віспа
18.3.30. Ерозивно-виразкові враження слизових оболонок різних органів характерно для:

А. Синдрому Гійєна-Барре

Б. Синдрому Лайма

В. Синдрому Лайєла

Г. Синдрому Стивенса-Джонсона
18.3.31. Для сироваткової хвороби характерно:

А. Початок захворювання через 1-3 тижнів .після введення ЛС

Б. Кропивниця або пятнисто-папульозна висипка, ангионевротичні набряки Квинке

В. Артралгії й міалгіі

Г. Усе перераховане вище
18.3.32. В основі патогенезу синдрому Стивенса-Джонсона лежить:

А. Алергійна реакція уповільненого типу

Б. Алергійна реакція негайного типу

В. Цитотоксичний тип алергійної реакції

Г. Імунокомплексний тип алергійної реакції
18.3.33. Факторами ризику виникнення побічного впливу лікарських засобів є:

А. Наявність обтяжливого алергологічного анамнезу

Б. Одночасне призначення двох і більш препаратів однієї групи

В. Одночасне призначення двох і більш препаратів різних груп без розрахунку їх взаємодіі

Г. Усе перераховане вище
18.3.34. Для лікування алергії використовують усі, крім:

А. Адреналіну

Б. Димедролу

В. Гідрокортизону

Г. Парацетамолу
18.3.35. При анафілактичному шоці в першу чергу вводять:

А. Допамін

Б. Адреналін

В. Гідрокортизон

Г. Антибіотики
18.3.36. Лікування синдрому Лайєла:

А. Глюкокортикостероіди

Б. Дезінтоксикаційна терапія

В. Антигістамінні препарати

Г. Сульфаніламідні препарати

Варіант 4
18.4.37. Гіперчутливість уповільненого типу характерна для:

А. Анафілактичного шоку

Б. Сироваткової хвороби

В. Геморрагічного васкуліту

Г. Кропивниці
18.4.38. Гіперчутливість негайного типу характерна для:

А. Анафілактичного шоку

Б. Синдрому Лайма

В. Синдрому Стивенса-Джонсона

Г. Кропивниці
18.4.39. До інфекційно-алергійного синдрому відносять усі, крім:

А. Гійєна-Барре

Б. Лайма

В. Лайєла

Г. Стивенса-Джонсона
18.4.40. Факторами ризику виникнення побічного впливу лікарських препаратів є:

А. Наявність обтяжливого алергологічного анамнезу

Б. Одночасне призначення двох і більш препаратів однієї групи

В. Одночасне призначення двох і більш препаратів різних груп без розрахунку їх взаємодії

Г. Усе перераховане вище
18.4.41. Клініка гіперчутливості негайного типу обумовлена дією на організм ряду факторів:

А. Гістаміна

Б. Кініна

В. Простагландинів

Г. Катехоламіна
18.4.42. Клініка гіперчутливості уповільненого типу обумовлена дією на організм ряду факторів:

А. Гістаміна

Б. Кініна

В. Простагландинів

Г. Катехоламіна
18.4.43. При анафілактичному шоці в/в вводять:

А. Допамін

Б. Адреналін

В. Глюкокортикостероїди

Г. Антибіотики
18.4.44. Для синдрому Лайєла характерно:

А. Бульозне ураження шкіри

Б. Ерозивно-виразкові ураження слизових оболонок

В. Розвиток дегідратаційного шоку

Г. Приєднання вторинної інфекції
18.4.45. Для синдрому Стивенса-Джонсона характерно:

А. Гострий початок

Б. Фебрильна лихоманка

В. Катаральний кератокон´юнктивіт

Г. Усе перераховане вище
18.4.46. Для лікування алергії використовують усі, крім:

А. Адреналін

Б. Димедрол

В. Еуфілін

Г. Парацетамол
18.4.47. Невідкладна допомога при анафілактичному шоці:

А. Припинити введення лікарських препаратів

Б. Обколоти місце ін'єкції розчином адреналіну

В. В/в увести допамін, адреналін, преднізолон

Г. Усе перераховане вище
18.4.48. Яка нозологія супроводжується некрозом поверхневих шарів епідермісу:

А. Синдром Лайєла

Б. Синдром Стивенса-Джонсона

В. Токсично-алергійний дерматит

Г. Вітряна віспа

Варіант 5
18.5.49. В основі патогенезу сироваткової хвороби лежить:

А. Анафілактичний тип алергійної реакції

Б. Гіперчутливість уповільненого типу

В. Цитотоксичний тип алергійної реакції

Г. Імунокомплексний тип алергійної реакції
18.5.50. Розвиток синдрому Лайєла обумовлене:

А. Анафілактичним типом алергійної реакції

Б. Гіперчутливістю уповільненого типу

В. Цитотоксичний тип алергійної реакції

Г. Імунокомплексний тип алергійної реакції
18.5.51. Факторами ризику виникнення побічного впливу лікарських засобів:

А. Наявність обтяжливого алергологічного анамнезу

Б. Одночасне призначення двох і більш препаратів однієї групи

В. Одночасне призначення двох і більш препаратів різних груп без розрахунку їх взаємодії

Г. Усе перераховане вище
18.5.52. Яка нозологія супроводжується некрозом поверхневих шарів епідермісу:

А. Синдром Лайєла

Б. Синдром Стивенса-Джонсона

В. Токсично-алергійний дерматит

Г. Вітряна віспа
18.5.53. Для лікування алергії використовують усе, крім:

А. Адреналіну

Б. Димедролу

В. Гідрокортизону

Г. Парацетамолу
18.5.54. При анафілактичному шоці найбільш ефективним препаратом для надання невідкладної допомоги є:

А. Адреналін, допамін

Б. Пеніцилін

В. Антигістамінні препарати

Г. Хлористий кальцій
18.5.55. До реакції гіперчутливості негайного типу відноситься все, крім:

А. Кропивниці

Б. Астми

В. Анафілаксії

Г. Сироваткової хвороби
18.5.56. Клініка гіперчутливості негайного типу обумовлена дією на організм ряду факторів, крім:

А. Катехоламінів

Б. Гістаміна

В. Кінінів

Г. Простагландинів
18.5.57. Ускладнення анафілактичного шоку:

А. Гостра серцево-судинна недостатність

Б. Набряк мозку

В. ДВС-синдром

Г. Усе перераховане вище
18.5.58. Для синдрому Лайєла характерно:

А. Епідермальний некроліз

Б. Ерозивно-виразкові враження слизових оболонок

В. Бактеріальні ускладнення

Г. Дегідратаційний шок
18.5.59. До інфекційно-алергійних синдромів відносять:

А. Синдром Гійєна-Барре

Б. Синдром Лайєла

В. Синдром Стивенса-Джонсона

Г. Синдром Лайма
18.6.60. При в/в пробі на пеніцилін у хворого з'явилися утруднений подих, біль у грудній клітині, втрата свідомості. Ваш діагноз:

А. Анафілактичний шок

Б. Феномен Артюса

В. Тромбоемболія легеневої артерії

Г. Інфекційно-токсичний шок
5.3. Перелік навчальних практичних завдань, які необхідно виконати на практичнім занятті:


  • Опанувати методикою клінічного обстеження хворого з ускладненнями, що виникли внаслідок використання лікарських засобів

  • Провести курацію хворого

  • Призначити лабораторні й додаткові дослідження, інтерпретувати результати

  • Визначити лікарську тактику у випадку виникнення ускладнень при використанні ліків у практиці лікаря інфекціоніста

  • Оформити медичну документацію за фактом установлення ускладнень при застосуванні ліків у практиці інфекціоніста: анафилактичний шок, сироваткова хвороба, синдром Стивенса-Джонсона, синдром Лайєла

5.4. Професійний алгоритм формування навичок та вмінь діагностики ускладнень використання ліків у практиці лікаря-інфекціоніста.




Завдання

Послідовність виконання

Зауваження, попередження до самоконтролю

1

Опанувати методикою клінічного обстеження хворого з ускладненнями, що виникли внаслідок використання лікарських засобів

1.Вияснити скарги хворого

2.Вияснити

-анамнез хвороби


Розділити скарги, які характеризують синдроми:

-загальної інтоксикації;

-органних поразок

Звернути увагу на початок хвороби, послідовність, динаміку виникнення симптомів:

-лихоманки;

-висипки;

-інших симптомів
З'ясувати перенесенні захворювання та анамнез вакцинаціі


2

Провести курацію хворого

-анамнез життя (алергологічний анамнез)

3. Епіданамнез


Провести об'єктивне обстеження

1.Загальний огляд

-загальний стан хворого;

-шкіра, слизова ротоглотки;

2. Травна система:

-огляд язика;

-пальпація живота;

-характеристика випорожнень


3. Серцево-судинна система:

-пульс;


-артеріальний тиск;

-аускультація серця.


4.Система дихання

-аускультація легенів




Звернути особливу увагу :

симптом, динаміка захворювання залежать від віку хворого, патології інших органів і систем

Звернути увагу на:

-слабість, адинамію, загальмованість хворого;

-температуру тіла;

-локалізацію, характер висипу

- звернути увагу на стан хворого

-симптоми порушення периферичної гемодинаміки

Звернути увагу на показники гемодинаміки

Звернути увагу на наявність бронхообструктивного синдрому або ларингоспазма



3

Призначити лабораторні та додаткові дослідження, інтерпретувати результати

1.Загальний аналіз крові

2. Загальний аналіз сечі

3.УЗД ОЧП
4. Копрограма


Звернути увагу на типові зміни:
лейкопенія, еозинофілія, тромбоцитопенія, лейкоцитоз, анемія, прискорення ШОЕ виникають у випадку розвитку ускладнень
Відсутність значних змін при типовому перебігу
Гепатолієнальний синдром
Зміни, які характерні для дисбактеріозу

Рекомендована література.
Возіанова Ж.І. Інфекційні й паразитарні хвороби. Т.3. – К.: Здоров'я.-2002. – 902 с.

Інфекційні хвороби: Підручник /М. Б. Тітов, Б. А. Герасун, Л. Ю. Шевченко та ін. / За ред. М. Б. Тітова. — К. : Вища шк., 1995. — 567 с.

Шувалова Е. П. і соавт. Інфекційні хвороби: Підручник. –М.: Медицина, 2001. –656с.

Невідкладні стани. Анестезіологічна тактика, реанімація та інтенсивна терапія /Й. Канюк, В. Іванюшко. — Львів. Тзов “Діло” Лтд. , 1998. — 215 с.

Грачова Н.М. Лікарська хвороба в клініці інфекційних захворювань. – М.: Медицина, 1978. – 199 с.

Дранник Г.Н. Клінічна імунологія й аллергология: посібник для студентів, лікарівнінтернів, імунологів, аллергологов, лікарів лікувального профілю всіх спеціальностей. – 3-е изд., доп. – К.: ТОВ «Поліграф плюс», 2006 – 482 с.


Збірник нормативно-директивних документів з охорони здоров'я. – К.: Київський міський науковий інформаційнооаналітичний центр медичної статистики, 2002. – 120 с.
Імунопатологія й аллергология. Стандарти діагностики й лікування / Під ред. Р.М. Хаитова. – М., 2001. – 96 с.
Клінічна аллергология: Керівництво для практичних лікарів / Під ред. Р.М. Хаитова. – М.: МедпресссИнформ, 2002. – 624 с.

Клінічна імунологія й аллергология: Пер. с англ./ Під ред. Г. ЛолоралМолодшого, Т. Фишера й Д. Адельмана. – М.: Практика, 2000. – 806 с.


МСКХ та споріднених проблем охорони здоров'я Х перегляду. – Женева (ВООЗ), 2001. – Т. 3. – С. 579.

Новиков Д.К. Клінічна аллергология: Справ. посібник. – М.: Высш. шк., 1991. – 511 с.



Паттерсон Р., Грэммер Л.К., Гринбергер П.А. Алергійні хвороби: діагностика й лікування: Пер. с англ. / Під ред. А.Г. Чучалина. – М.: ГЭОТАР Медицина, 2000. – 768 с.


6. Матеріали послеаудиторной самостійної работи.

Тематика УДРС та НДРС:

  • Особливості взаємодія лікарських препаратів, при яких можливе виникнення ПВЛС.

  • Сучасні методи діагностики алергійних реакцій.


  • Тератогенез і онкогенез у результаті використання лікарських речовин.


Достарыңызбен бөлісу:




©dereksiz.org 2024
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет