Вітаміни – обов’язкові компоненти програми профілактики прискореного старіння. Перевага надається полівітамінним препаратам які містять водорозчинні

• 
  лужне спрямування харчування, корекція закислення внутрішнього середовища організму;
  
• 
  збагачення раціону продуктами і стравами, що нормалізують кишкову мікрофлору старіючого організму;
  
• 
  збагачування їжі геропротекторними продуктами (мед, горіхи, лимон, інжир, фініки, груші, зелень).
  

Для профілактики прискореного старіння доцільно використовувати полівітамінні комплекси декамевіт, ундевіт. Приймають їх по 1 драже двічі на добу по 3 тижні – 2-3 рази на рік.

Крім того, в профілактиці передчасного старіння використовують препарати вилочкової і шишкоподібної залоз (тиманін і епіталамін), ентеросорбенти, адаптогени (женьшень, елеутерококк, лимонник, заманиха, аралія), продукти бджільництва.

• 
  практично здоровим людям, які мають чинники прискореного старіння (проживання в хімічно або радіаційно забруднених регіонах, нераціональне харчування, стреси, гіподинамія, обтяжлива спадковість), з метою послаблення впливу цих чинників на організм;
  
• 
  умовно здоровим людям різного віку, які мають прискорений тип старіння, з метою уповільнення процесу старіння й первинної профілактики вікових патологій (атеросклерозу, ішемічної хвороби серця, гіпертонічної хвороби, цукрового діабету, остеопорозу, дименції та інш.);
  
• 
  літнім хворим з метою поліпшення віддаленного прогнозу захворювань, підвищення ефективності медикаментозної терапії, зменшення побічної дії фармакологічних препаратів, профілактики ускладнень, уповільнення прискореного старіння організму.
  

Матеріал підготувала: Ірина Мокрицька, обласний гаріатр.

Відповідальна за випуск: Людмила Зубко, завідуюча відділом ОЦЗ.


Вінниця 2013

Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М.І. Пирогова

Вінницький обласний Центр здоров’я
Фактори ризику прискореного старіння

(матеріал на допомогу лектору)

Старіння може відбуватись двома шляхами: фізіологічним (природнім) або патологічним (прискореним). Фізіологічне старіння є передумовою активного довголіття, тоді як прискорене старіння сприяє розвитку патологічних станів та хвороб.

На жаль, у переважній більшості випадків (90-95%) старіння відбувається за передчасним (прискореним) типом, що призводить до скорочення тривалості життя, створює передумови для більш раннього розвитку різних захворювань і нерідко визначає їх перебіг.

Фактори, що призводять до передчасного старіння:

І. Зовнішньосередовищні:

1. 
   соціальні:
   
   • 
     низький рівень доходів;
     
   • 
     низький рівень медичної допомоги;
     
   • 
     низький рівень соціального захисту;
     
   • 
     хронічний стрес.
     
2. 
   екологічні:
   

• 
  радіація;
  
• 
  забруднення води, грунту, повітря, продуктів харчування, тощо.
  

3. 
   неправильний спосіб життя:
   

• 
  шкідливі звічки: паління, алкоголізм;
  
• 
  неповноцінне харчування;
  
• 
  недостатня рухова активність;
  
• 
  порушення режимів праці та відпочинку.
  

4. 
   інфекції.
   

1. 
   інтоксикація;
   
2. 
   порушення обміну речовин;
   
3. 
   порушення імунітету;
   
4. 
   спадковість.
   

Збільшення тривалості життя є приоритетним завданням геронтології та профілактичної медицини в цілому.

Враховуючи вищезгадані фактори ризику прискоренного старіння, можна виділити слідуючі основні напрямки його профілактики:

• 
  збільшення прибутків населення, поліпшення його соціального захисту та медичного обслуговування;
  
• 
  оздоровлення навколишнього середовища;
  
• 
  здоровий спосіб життя, який включає:
  

• 
  активний руховий режим;
  
• 
  збалансоване харчування;
  
• 
  усунення шкідливих звичок;
  
• 
  правильний режим праці та відпочинку, тощо;
  

• 
  рання діагностика, профілактика та адекватне лікування захворювань;
  
• 
  геропротекторні засоби (речовини, що збільшують тривалість життя);
  
• 
  генна інженерія.
  

За наявності патологічних процесів застосування геропротекторів може зупинити подальше їх прогресування, що є засобом вторинної профілактики патологічного старіння людини. Більш того, застосування геропротекторів у комплексній терапії значно підвищує ефективність лікування, знижує частоту побічних реакцій лікарських препаратів у людей похилого віку.

Механізми дії геропротекторів різноманітні. Це і корекція порушень клітинного метаболізму, і нормалізація стану нейро-ендокринної регуляції та імунітету, підвищення компенсаторних механізмів, відновлення реактивності організму на зовнішні та внутрішні подразники.

На основі експериментальних та клінічних досліджень до числа геропротекторних засобів віднесені:

1. 
   рухова активність (фізичні тренування);
   
2. 
   збалансоване харчування;
   
3. 
   вітаміни та полівітамінні препарати;
   
4. 
   метаболітні комплекси;
   
5. 
   тканинні препарати;
   
6. 
   пептидні препарати тимуса і епіфіза;
   
7. 
   ентеросорбенти;
   
8. 
   продукти життєдіяльності бджіл.
   

Головними елементами рухового режиму людей похилого віку є ранкова гімнастика, оздоровча ходьба та аеробні тренування.

• 
  енергетична збалансованість з фактичними енерговитратами організму;
  
• 
  лікувально-профілактичне спрямування харчування відносно вікових патологій (атеросклерозу, ожиріння, цукрового діабету, гіпертонічної хвороби, остеопорозу тощо);
  
• 
  збалансованість харчових раціонів за всіма незамінними компонентами;