Владимир Бесерминї

Кед гварим крян, нє думам лєм на нашо медзисобни здравканя з нагоди вельочислених сердечних стретнуцох, алє и на Вашо присуство у велїх крайох: од Долнього шору у Шидзе, прейґ Крижевцох, Маркушици, Бапскей, Идьошу, Руского Керестура, Бикичу, Нового Саду, цалей Войводини и України, та заш по сримски винїци цо подмладзованє и животну енерґиx Вам давали.

Давних шейдзешатих рокох прешлого вику, кед Вас дзияк бикичски, бачи Страценски по Кирбаx вожел на парадним кочу до Шиду на гайзибанску штациx, толковали сце свойо розкошно розбавене “Шидянске ноктурно” и теди було шицко ясне: же у Вас Вашо худобенке, а таке чесне дзецинство – нїґда нє щезнє. Нє щезло воно анї, у приповедки “Хмари”, анї у писнї “Велька ноц на малей Маковици”, поготов нє у автобиоґрафийним дїлу “Длугока драга номадска”. И вше и вшадзи знали сце на свой скромни, алє упечатлїви способ подзековац шицким гевтим котри, видзаци у Вас талант и будуцу мудросц, помогли же би шицко тото пришло до вираженя од давного 1927. року по нєшка, а будзе тирвац покля лєм єст єдного єдиного Руснака. Руснака котри, як наисце прави номад, як и ви, преходзел велї Голготи, а заш лєм остал и обстал на тих наших мочарних и витровитих просторох, з добрей мири дзекуxци и таким дубом як цо ви. Та гоч це, глїбоко роздумуxци, написали писнx “Я дуб червоточни”, свидоми преходносци и слабосци чловекового иснованя на тим швеце, и|е сце так повесц до нєдавна ходзели зоз своx ташочку, зоз своїма дїлами, читаxци их и даваxци совити шицким гевтим котри то жадали. А на глави Вашей, як лїсточка на дубе, вше пирхали тоти препознатлїви били власци, власи глїбокей єшенї чловекового животного вику. И слава Богу же було так! Же сце нам тельо пожили! Смуток вше лєм смуток, боль вше лєм боль! Вше кед страциме дакого, поготов дакого такого велького, як цо були Ви, вични учителx! Алє, муши буц и потїха, потїха же зме Вас мали, познали, з вами сотрудзовали и у истим чаше жили, та же и|е велї ґенерциї буду упивац вашу мудросц. Мудросц дуба моцного, черствого, до тей жеми глїбоко укоренєного и вичного, а заш лєм – тїлесно червоточного!

Мили наш учителx, почитовани краяну швета, спочивайце у миру Божим!