З українського літературного слововживання
жүктеу/скачать 3.27 Mb.
|
Дякуючи (кому, чому), дієприсл. Будучи вдячним комусь, чомусь. Хто поживе добро чесно, В добрую годину, І згадає, дякуючи, Як своя дитина?.. (Т.Шевченко); Аж любо глянуть: оріх в оріх, Цілісінькую б зиму, дякуючи, їсти. – Та тільки що ж? Дивись на них: Дали тоді, як нічим гризти (Л.Глібов); Лелеки.. радісно клекотіли, дякуючи своїм пташиним богам за те, що зберегли їм рідну домівку (Р.Іваничук). ЗАВДЯЧУВАТИ, -ую, -уєш (кому, чому чим). Бути зобов’язаним комусь, чомусь чим-небудь, за що-небудь; мати щось завдяки комусь, чомусь. Він перебрав багато випадків із свого життя і не знав, чим завдячував своєму щастю (С.Скляренко); Йому, Оленчукові, завдячує він тепер своїм життям (О.Гончар). ЗАВЕРШЕННЯ - ЗАВЕРШЕНІСТЬ Завершення. Здійснення, доведення чогось до остаточного кінця; закінчення: завершення роботи, завершення маневрів. Завершеність, -ності, ор. -ністю. Досконалість, найвищий рівень у викінченні чогось. П’єса відзначається високою художньою завершеністю. ЗАВЕРШУВАТИ - ЗВЕРШУВАТИ Завершувати, -ую, -уєш, завершити, -шу, -шиш. Здійснювати, доводити що-небудь до кінця, закінчувати; викладати верх на чомусь, вивершувати, а також переносно: завершувати (завершити) переговори, завершувати (завершити) перебудову, завершувати (завершити) похід, завершувати (завершити) стіг. Звершувати і звершати, звершити. Здійснювати, робити щось важливе, значне: звершувати і звершати (звершити) подвиг. ЗАВІТРЕНИЙ - ЗАВІТРЯНИЙ Завітрений. Темний, засмаглий від вітру; обвітрений. Вони були обоє завітрені, аж чорні (П.Панч); Мати – дужа, завітрена, вдень чистила дорідне сортове зерно (К.Гордієнко). Завітряний. Захищений від вітру: завітряний берег, стали із завітряного боку. ЗАВІШАНИЙ - ЗАВІШЕНИЙ Завішаний. Дієприкм. від завішати – заповнити багатьма почепленими, навішаними предметами. Мало не вся хата була обліплена картинками, завішана рушниками та квітками (Грицько Григоренко); На човнах цілі пальмові дерева, завішані ліхтарями різноколірними, махали вітами (М.Коцюбинський); Вздовж стін, завішаних килимами, стояли високі віденські стільці (Н.Рибак). Завішений. Дієприкм. від завісити – закрити повішеним полотнищем, шматком тканини, папером тощо. Лице її було завішене чорною густою вуаллю (І.Нечуй-Левицький); Милевський.. спиняється перед завішеним мольбертом (Леся Українка); Двері на балкон були завішені одинарною парчевою шторою (Ю.Збанацький). ЗАВМИРАТИ, ЗАВМЕРТИ, -мру, -мреш. Застигати на місці, припиняти будь-які рухи (про істоти); переставати діяти, рухатися (про машини, механізми); припинятися (про хід, розвиток чогось), а також переносно. Вона здіймала руки до неба, завмираю в благаючій позі (М.Коцюбинський); На червонім черепичнім даху журливо завмер задумливий полтавський лелека (О.Ільченко); Голос так дзвенить, плете шовки-узори, Що серце завмира (А. Малишко); Броньовик крутнувся на місці і завмер (В.Кучер); І здавалось – життя задрімало, завмерло, Заблукало в безмежжі неміряних нив (В.Симоненко). завод див. фабрика. заводь див. затон. ...ЗАВР. Кінцева частина складних слів, що вказує на належність до викопних плазунів: динозавр, іхтіозавр. завчасний див. передчасний. ЗАГАЛЬНИЙ - СПІЛЬНИЙ Загальний. Який стосується всіх, усього, поширюється на всіх, усе; який містить тільки найголовніше, основне, без подробиць; весь, цілий. Вж. зі сл.: вигляд, фонд, згода, сума, враження, збори. Спільний. Однаковий, схожий, один і той самий; властивий комусь одночасно з кимсь іншим; взаємний; який належить усім, кільком; який стосується всіх; сукупний тощо. Вж. зі сл.: політ, кухня, мета, назва, робота, праця, справа, життя, дії, знайомі. загаятися див. гаятися. ЗАГОТ... Перша частина складних слів, що відповідає словам заготівля, заготівельний; пишеться разом: заготзерно, заготконтора. ЗАГРОЖУВАТИ - ПОГРОЖУВАТИ Загрожувати, -ую, -уєш. 1. Містити в собі, становити якусь небезпеку. Артамонову загрожувала сліпота (Л.Дмитерко); Рана була неглибока і життю не загрожувала (О.Гончар). 2. Те саме, що погрожувати. – Ти ще загрожуєш мені? (М.Стельмах). Погрожувати. Грозити покаранням, залякувати чимсь тощо. Юрко обходить гарбу навкруги, погрожує батогом услід дівчині (С.Журахович); Тетеря благав, сварився, погрожував, але його ніхто не слухав (Григорій Тютюнник). задавати див. завдавати. задача див. завдання. ЗАДВІРКИ - ЗАДВІРОК Задвірки, -ів, мн. Місце за дворами, позад будинків, хат; переносно – закуток: на задвірках. Козак задвірками звернув, Де кінь його припнутий був (М.Бажан); Задвірками попрямувала [Надія] за шахту (С.Чорнобривець). Задвірок, -рка. Частина двору позад будинку, хати; задня частина будівлі; переносно – віддалена від центру місцевість. Жовта стіна [хати] дивилась на задвірок двома чорними дірами (М.Коцюбинський); [Карпова хата] стояла до Лаврінових дверей задвірком (І.Нечуй-Левицький); Кому знати, може, колись, ще при вашім житті, цей тихенький зелений задвірок теж стане гучним містом (В.Земляк). ЗАДУМ - ЗАДУМА Задум, -у. Задуманий план дій, намір; основна ідея твору. Задум Кирилика здавався їй зухвалим, занадто вже сміливим і ризикованим (Я.Гримайло); Олександр Іванович негоден самостійно оцінити задум і виконання малюнка (Б.Антоненко-Давидович); Герць зайшов гарячіший, ніж це могли передбачити в задумі творці вистави (О.Ільченко). Задума. Заглиблення в думки, роздуми. Олександра Василівна сиділа на лавочці в глибокій і гіркій задумі (О.Довженко); Вона взяла сокиру і деякий час стояла в задумі (Григорій Тютюнник). ЗАДУМАТИ - НАДУМАТИ Задумати. 1. Міркуючи, вирішити щось. Задумала Орлиха свого Василя одружити (Марко Вовчок); Тарас розумів, що його вчитель задумав велику картину (О.Іваненко). 2. Міркуючи, вибрати, визначити щось: задумати число. Куди голова задумала, то туди й ноги несуть (М.Номис); Торгує було [Макуха], знаєте, дьогтем, сіллю, часом хлібом і всячиною, чим задумав (Г.Квітка-Основ’яненко). Пох.: задумувати, задуманий.
2. Згадати. Не встигла Катя надумати [пісню], як інша з дівчат почала: – Чорноморець, матінко, чорноморець... (А.Головко). ЗАЗДАЛЕГІДЬ, присл. За якийсь час до чого-небудь; наперед. – Не вбивайтесь, мамо, заздалегідь. Ще хто його знає, як воно буде (І.Нечуй-Левицький); Треба заздалегідь десь захисту шукати, притулку для себе (Панас Мирний); Я хотів заздалегідь попередити вас, щоб ви встигли продумати свій виступ (О.Гуреїв). ЗАЗНАВАТИ, -наю, -наєш (чого). 1. Пізнавати на власному досвіді, переживати щось переважно негативне; відчувати щось. Вж. зі сл.: горя, експлуатації, заборони, зневаги, лиха, нападу, невдачі, нещастя, поразки, приниження, розчарування (але й спокою). 2. Під дією чогось мати певні зміни в своєму складі: зазнавати розпаду. заклад див. установа. ЗАКОРДОН - ЗА КОРДОН -ЗАРУБІЖЖЯ Закордон, -у, розм. Чужоземні, зарубіжні країни. – Однієї морозної ночі спалахнув на економії великий хлів з вигодуваними для закордону сорока п’ятьма кабанами (Є.Кротевич); Десять хвилин вони говорять про інститут, про знайомих, про закордон (В.Собко). За кордон, ім. з прийм. За межі своєї країни. Про закордон я мріяв тільки в дитинстві. Тому відрядження за кордон, хоч і не на зовсім постійну роботу, у Варшаву, мене дуже схвилювало і налякало (О.Довженко). Зарубіжжя. Те саме, що закордон: близьке зарубіжжя. ЗАКОРДОННИЙ - ЗАРУБІЖНИЙ Закордонний. Який стосується закордону; який міститься, живе, здійснюється, виготовляється або видається за кордоном; прибулий, привезений із-за кордону; пов’язаний з виїздом за кордон тощо: міністерство закордонних справ, закордонні друзі, закордонні міста, закордонні видання, закордонні твори, закордонні гості, закордонний паспорт, закордонне відрядження, закордонна поїздка. Зарубіжний. Який міститься, живе, здійснюється за рубежем; закордонний: зарубіжні країни, зарубіжна культура, зарубіжна преса, зарубіжні гості. ЗАКРИВАТИ. Двері, вікно, ворота, шафу, скриню тощо – переважно зачиняти. Повіки очей – переважно заплющувати. залога див. облога. ЗАМІШАНИЙ - ЗАМІШЕНИЙ Замішаний. Дієприкм. від замішати – зробити однорідною сумішшю; втягнути в якусь справу: замішана корові обмішка (мішанка), замішана січка з буряками, я ні в чому не замішаний. Замішений. Дієприкм. від замісити (про щось сипке, ретельно розмішане з якоюсь рідиною до утворення однорідної в’язкої маси): густо замішене тісто, замішена глина. ЗАМОЖНИЙ. Який володіє значними матеріальними цінностями, має велике майно; який характеризується достатком; багатий. Вж. зі сл.: господар, двір, дім, жених, купець, народ, ремісник, селянин, хлібороб, чоловік, земля, країна, людина, родина, сім’я, життя, село. ЗАПИТАННЯ - ПИТАННЯ Запитання, р. мн. -ань. Звертання до когось, яке потребує відповіді, роз’яснення тощо: відповідати на запитання, звертатися із запитанням, ставити запитання. Питання. 1. Вживається переважно тоді, коли йдеться про якусь проблему, справу, котрі потребують розв’язання, обговорення, вивчення тощо: болюче питання, жіноче питання, загострювати питання, питання життя і смерті. 2. Те саме, що запитання: піднімати питання, ставити питання. 3. У мовознавстві: знак питання, інтонація питання. ЗАПОБІГАТИ, ЗАПОБІГТИ, -іжу, -іжиш. 1. (чому). Заздалегідь відвертати щось неприємне, не бажане, не допускати його. Вж. зі сл.: аваріям, війнам, забрудненню повітря, лихові, помилкам, руйнуванню. 2. (перед ким, кого і без додатка). Догоджати комусь, підлещуватися до когось, домагаючись прихильності, заступництва. Його боялись, перед ним запобігали (С.Добровольський); Ніхто з професорів не запобіга так його ласки! (І.Нечуй-Левицький); – Дитина, прошу вас, – запобігав Коваль, – нікому було навчити людськості... (Я. Качура). запозичати, запозичувати див. позичати. ЗАПОРУКА - ПОРУКА Запорука. Запевнення, гарантія в чомусь; джерело, основа, які забезпечують що-небудь. – Якщо ти її так кохаєш, – хай вона завжди буде з тобою.. Це запорука того, що колись вона стане твоєю дружиною (З.Тулуб); – Дай запоруку мені, що правдиво я звався і звуся Сином твоїм (М.Зеров); – Спокій у нашому віці – запорука здоров’я (В. Кучер). Порука. 1. Гарантія, запевнення в чому-небудь; узята на себе відповідальність за когось, щось: на поруки брати (взяти), кругова порука. – Ніхто тобі векселя не підпише, коли ти безземельний; і порука твоя нікому не потрібна (М.Томчаній). 2. Те саме, що запорука. – Де ті сили в мене для боротьби? Де той гарт, що міг би служити порукою перемоги? (М.Коцюбинський). ЗАПРАЦЮВАТИСЯ - ЗАРОБИТИСЯ Запрацюватися, -ююся, -юєшся, розм. Заглибившись у роботу, не помічати нічого або втомитися. – Я радий, що ви зайшли, бо справді так уже запрацювався, що скоро забуду, як і розмовляти з людьми... (Я.Гримайло). Заробитися, -облюся, -обишся, розм. Роблячи щось, забруднитися. Заробився, як чорт (М.Номис). ЗАПРОВАДЖУВАТИ - ВПРОВАДЖУВАТИ (УПРОВАДЖУВАТИ) - ВТІЛЮВАТИ (УТІЛЮВАТИ) Запроваджувати, -ую, -уєш, запровадити, -джу, -диш. Переважно вводити щось нове, установлювати, робити звичаєм тощо: запроваджувати (запровадити) роботу в дві зміни, запроваджувати в господарстві машини, запроваджувати в життя. Впроваджувати (упроваджувати). Переважно вводити щось у дію, в практику тощо: впроваджувати механізоване доїння, впроваджувати посіви високоврожайних кормових культур, впроваджувати замінники кріпильного лісу, впроваджувати економічні реформи. Втілювати (утілювати), -юю, -юєш, втілити (утілити). Здійснювати ідею, задум, мрію тощо в процесі практичної діяльності (звичайно в конкретних формах і справах); перетворювати в життя; відбивати в собі: втілювати задуми, втілювати ідею в життя. Великий поет, великий письменник неодмінно втілюють у собі, в своїй творчості основні, найглибші риси народного світогляду (М.Рильський); Зімкнуться живі лави, проймуться стремлінням виробити, втілити свою одвічну мрію (В.Еллан). ЗАП’ЯСТОК, ЗАП’ЯСТЯ - ЗАП’ЯТОК Зап’ясток, -тка, зап’ястя. Частина руки, що прилягає до передпліччя; частина передньої кінцівки у хребетних між передпліччям і п’ястком; також браслет. З нелюдською силою Богу н схопив Чарнецького за зап’ясток: шабля висковзнула (Я.Качура); Руки в неї по самі зап’ястя щільно зав’язані бинтами (В. Кучер); Блискучі зап’ястя на чорних руках [негра] трепетали й дзвеніли (О.Ільченко). Зап’яток, -тка. 1. Задня частина п’яти. 2. Задник, каблук, закаблук (у взутті). Якась фігура., шпурнула на нього чобітьми так, що мало йому зап’ятками ока не вибила (І.Франко). ЗАРАДЖУВАТИ, -ую, -уєш, ЗАРАДИТИ, -джу, -диш. Знаходити вихід із скрутного становища; допомагати кому-небудь. Вона з сусідами-бідаками жила дружно. Вони часто зараджували одне одному чим могли (С.Чорнобривець); Важко було так жити. Ганна часто плакала, мучилась, не сплячи ночі, але зарадити лихові не могла (Б.Грінченко); – Ідіть і працюйте. А я спробую щось зарадити (А.Дімаров); Хоч би хто підійшов, може б, зарадив чимось (Є.Гуцало). ЗАРАЖАТИ - ЗАРЯДЖАТИ Заражати, заразити, -ажу, -азиш. Передавати заразу комусь, чомусь, а також переносно: заражати лишаями, заразити дітей кором. – Що ж. Давай [фати], – погодився Дорош, якого заразила Джмеликова веселість (Григорій Тютюнник). Пох.: заражений (заражений виноград), зараження (зараження ангіною), зараженість, заражено. Заряджати, зарядити, -яджу, -ядиш. Вкладати набій у вогнепальну зброю, запальник у гранату; готувати до дії якийсь апарат, прилад, а також переносно: заряджати гармату, зарядити автомат, зарядити фотоапарат, зарядити акумулятор. Бажання – як кресало. Воно викрешує іскри, заряджає енергією, гартує волю (Г.Коцюба). Пох.: заряджений (заряджена рушниця, заряджена частинка), зарядження, зарядженість (ступінь зарядженості акумулятора), заряджено. ЗАРАЗНИЙ - ЗАРАЗЛИВИЙ Заразний. Який має здатність передаватися (про хвороби). Заразливий. 1. Те саме, що заразний. 2. перен. Який легко передається іншим, впливає на інших: заразливий приклад, заразливий сміх. зарікатися див. відрікатися. заробитися див. запрацюватися. ЗАРОЗУМІЛИЙ. Який поводиться гордовито, занадто самовпевнено, пихато, вважаючи себе в чомусь вищим від інших. Панна Наталя трохи зарозуміла й розпещена дівчина, але.. добросерда (Н. Кобринська); – Не знаю тільки, в кого вона вдалася така горда, така неприступна.. Така вона якась зарозуміла, так дивиться згори на всіх (Ірина Вільде). Пох.: зарозумілість, зарозуміло. зарубіжжя див. закордон. зарубіжний див. закордонний. заряджати див. заражати. ЗАСВОЮВАТИ - ОСВОЮВАТИ Засвоювати, -юю, -юєш, засвоїти. 1. Сприймаючи щось нове, чуже, робити властивим, звичним для себе; запам’ятовувати, вивчати щось: засвоювати нові звичаї, засвоювати таблицю множення, засвоювати правила дорожнього руху. 2. Поглинувши, перетравлювати (їжу, поживні речовини); вбирати в себе (про живі організми): засвоювати страву, засвоювати ліки. Освоювати, освоїти. 1. Робити придатним для використання; повністю використовувати, застосовувати: освоювати заболочені землі, освоїти проектну потужність машини, освоїти асигновані кошти. 2. Навчатися користуватися чим-небудь; навчаючись, глибоко вивчати щось, оволодівати чимось: освоювати сучасну техніку, освоювати суміжні професії, освоювати виробництво нових будівельних матеріалів, освоювати досягнення передового досвіду, освоювати тему. ЗАСІК - ЗАСІКА Засік, -а. Відгороджене місце в коморі або великий ящик з лядою для засипання зерна, борошна тощо. Засіка. Штучна перешкода із зрубаних дерев для захисту від нападу ворога. Ті, що кидалися в обхід узвозу, натрапляли в лісі на засіки, із-за яких теж стріляли козаки (П.Панч). ЗАСЛУХАТИ - ПРОСЛУХАТИ - ВИСЛУХАТИ Заслухати. Щось виголошене на зборах: заслухати звіт, заслухати промову. Прослухати. Щось від початку до кінця (розділ навчальної дисципліни; стан когось, чогось; якийсь час тощо): прослухати зведення, прослухати лекцію, прослухати хворого, прослухати мотор. Вислухати. Прослухати все, до кінця; дослідити, визначити на слух стан внутрішніх органів людини: вислухати скарги, вислухати легені, вислухати серце. заснований див. оснований. ЗАСУДЖУВАТИ - ОСУДЖУВАТИ Засуджувати, -ую, -уєш, засудити, -уджу, -удиш. 1. Визнаючи когось винним, установлювати йому міру покарання. Що ж це буде? Та ні оборонця з його боку, ні свідків. Засудять (А.Тесленко); [Фіона:] Чоловіка мого тепер судитимуть скоро, нехай його хоч і засудять, мені байдужісенько (М.Кропивницький). 2. Те саме, що осуджувати 1. І тільки тим не вартий я докору, Що сам себе засуджую суворо (М.Рильський); Улас присів до столу не роздягаючись і в душі засуджував Дороша за те, що дав згоду на таку пусту розвагу (Григорій Тютюнник); Усі, звичайно, засуджували її легковажність (С.Журахович). 3. Прирікати кого-небудь на щось тяжке, неминуче. Ніколи не забуду, як просто і щиро засудила ти мене на нелюдську муку (Леся Українка).
2. Поширювати погані думки про когось; неславити. Думала, як би розпитати батюшку про Соломію, з чого почати, щоб і довідатись про Соломію, і не осудить молодої дівчини (І.Нечуй-Левицький);– Вірно, донечко, не суди, бо й тебе осудять (М.Стельмах). 3. зрідка. Те саме, що засуджувати 1. Щоб царству цілому за його не терпіть Біди од праведного неба, Його вам осудити треба І смерть страшну йому зробить (Є.Гребінка). затверджувати див. утверджувати. ЗАТЕ - ЗА ТЕ Зате, спол. Вживається для протиставлення речень або членів речення; проте, однак, рідше тому. Латин од няньки наживався, Зате ж за няньку і вступався (І.Котляревський); Погода тут гарна, дні теплі, зате по ночах буває вітер (М.Коцюбинський). За те, займ. із прийм. Вибачайте мені за те, що я вам пишу тепер коротенько (Т.Шевченко); [Мавка:] А я не знаю нічого ніжного, окрім берези, за те ж її й сестрицею взиваю (Леся Українка); Коли я стояв за те, щоб далі іти, то хіба через те, що люблю степ (В.Винниченко); За те ми й цінуємо один одного, що про одну і ту ж річ мислимо неоднаково (В.Земляк). ЗАТИМ - ЗА ТИМ Затим, присл. розм. Потім, після того (цього); тому; для того; у складі складеного сполучника. Давид зараз же, вставши з-за стола, почав збиратися. Треба йому затим ще до Тихона зайти (А.Головко); Та то я, дівчата, затим туди біжу, бо тут з гори, так легше (Г.Квітка-Основ’яненко); [Конон:] Правда, що я тобі похвалявся, але ж не затим, щоб ти перехвалювався (М.Кропивницький). За тим, займ. із прийм. За тим роздумом і застала Антона Герасимовича несподівана відвідувачка (О.Гончар); І вслід за тим під дужими вітрами Дуби хитнулися і пущі загули (М. Нагнибіда). ЗАТИСКАЧ - ЗАТИСКУВАЧ Затискач, -а, ор. -ем, спец. Пристрій для затискування чогось: затискач вольтметра, затискач електродів, затискач різців, пневматичний затискач, пружинний затискач. Затискувач, -а, ор. -ем. Особа, що затискує, обмежує кого-небудь у чомусь: затискувач критики. затір див. затор. ЗАТОН - ЗАТОКА - ЗАВОДЬ Затон, -у. Затоплена водою частина річки, озера, що глибоко вдається в сушу; місце стоянки й ремонту річкових суден. Затока. Частина океану, моря, озера, річки, що вдається в сушу: Перська затока. Заводь, -і, ор. -ддю. Невелика затока, невеликий затон; переносно – спокійне, затишне місце чи середовище з відсталим і закостенілим буттям: тиха, поросла очеретом заводь. На бистрині нелегко плавать, Бо хвиля зносить, хвиля рве. Хто нидіє, а не живе, Нехай шукає тиху заводь! (Д.Павличко). ЗАТОР - ЗАТІР Затор, -у. Скупчення людей, транспорту тощо, що перешкоджає руху. Затір, затору. Суміш, яка використовується при виготовленні горілки, пива тощо. затрати див. витрати. ЗАХІД1, заходу. 1. Одна з чотирьох сторін світу, протилежна сходу; напрям, протилежний східному; місцевість, частина країни, материка, розташована в цьому напрямі. Вітре тихий від заходу! Вволи волю мого серця (П. Куліш); З заходу легіт повіяв пестливий (М.Зеров); Стіна підіймалася чорно навпроти ще світлого заходу і здавалася зараз набагато вищою, аніж була насправді (А.Дімаров). 2. (з великої літери). Західна Європа; країни Західної Європи й Америки. Встають, хвилюються народи, Але назустріч їм в ночах Кривава тінь хреста й меча Повзе од Заходу до Сходу (В.Сосюра); Запалюючи в повному вагоні Цигарку, певності й спокою знак, Чи думав я, що зливою агоній Йде з Заходу ватага розбишак? (М.Рильський). 3. захід, заходу. Спуск небесного тіла (переважно сонця). Після заходу сонця раптом похолоднішало (З.Тулуб); Прозорі хмари червоніли ще задовго до барвистого осіннього заходу сонця (О.Ільченко).
жүктеу/скачать 3.27 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|