Аксіологія (гр. axios — цінний або ахia — цінність і logos — вчення) — вчення про ціннісне ставлення людини до світу (релігійне, етичне, естетичне).
Алілуйя (староєвр. халлелу— хваліть, ях — Ягве) — хвалебний приспів у християнському богослужінні.
Аллах (араб, альїлах — божество, Бог) — ім'я Бога в ісламі.
Амінь (гр. і лат. amen, давньоєвр. — хай буде істинно) — слово, що вживається наприкінці християнських молитов, священних текстів тощо.
Амулет (араб, hamula — носити) — предмет, який за допомогою уяви наділяється надприродною силою, здатністю захищати, оберігати його власника від усіляких нещасть і приносити вдачу.
Аналіз (гр. — розклад, розчленування) — метод пізнання, який полягає в уявному (мисленому) розчленуванні цілого на частини з метою його детального вивчення.
Анафема (rp. anathema — прокляття) — у християнстві прокляття від імені Бога, найвища кара для віруючого.
Ангели (гр. angelos — вісник) — згідно з віровченнями іудаїзму, християнства та ісламу створені Богом безтілесні надприродні істоти, що повідомляють людям волю Всевишнього.
Аніматизм (лат. animatus — живий) — віра в єдину безособову силу, що керує явищами природи та впливає на життя людей.
Анімізм (лат. аnima —- душа або animus — дух) — віра в існування самостійної духовної сутності (сили чи істоти), здатної вселятися в людину, тварину, рослину (тобто у щось живе) чи полишати їх.
Антихрист — супротивник Ісуса Христа, беззаконник, який мусить з'явитися перед другим пришестям Христа і протидіяти Месії. Прагнутиме знищити християнство, але сам буде знищений Христом-переможцем.
Антропоморфізм (гр. antropos — людина, morphe — вид, форма) — надання предметам і явищам природи, міфічним істотам людських рис.
Антропософія (гр. antropos — людина і sophia — мудрість) — релігійно-містичне вчення, яке на місце Бога ставить людину.
Апокрифи (гр. apokriphos — таємний, секретний) — релігійні твори, які офіційно не визнані священиками, а відтак не є канонічними.
Достарыңызбен бөлісу: |