1. Релігієзнавство як сфера гуманітарного знання
Віра — бездоказове вираження істинності релігійного вчення, визнання реального існування надприродних сил (Бога). Віруючий
жүктеу/скачать 1.43 Mb.
|
- Бұл бет үшін навигация:
- Гносеологія
- Гуманізм
- Деїзм
| Віра — бездоказове вираження істинності релігійного вчення, визнання реального існування надприродних сил (Бога).
Віруючий — особа, яка є суб'єктом релігійної віри і діяльності. Воля — здатність людини до вибору мети діяльності; внутрішні зусилля, необхідні для її втілення. Г Географія релігії — розділ релігієзнавства, що вивчає роль природного фактора у появі й поширенні релігій в різних країнах і регіонах земної кулі, досліджує просторово-часові закономірності взаємодії релігійного феномена із зовнішнім середовищем. Глосолалія (гр. glossa — незрозуміле слово і lalien — говорити) — розмови віруючого з Богом «незнайомою» («іншою») мовою при сходженні на нього Духа Святого, що досягається системою тривалих постів, особливих настанов і молитов. Гносеологія (гр. gnosis — пізнання) — філософське знання про закономірності, механізм процесу пізнання, його можливості й умови вірогідності, істинності. Гріх — порушення релігійного закону, відхилення від релігійно-моральних норм, приписів. Гуманізм (лат. humanus — людяний, людський)— історично плинна система поглядів, що визнає цінність людини як особи, її право на свободу, щастя, розвиток і вияв своїх здібностей. Д Дао — у даосизмі вічне, незмінне, безформне, непізнаванне начало всіх речей і явищ. Даосизм — релігійно-філософське вчення, згідно з яким природа і життя людей підпорядковані загальному божественному законові дао. Де — у даосизмі опредметнений, конкретний вияв дао в речах і в поведінці людини (міра її доброчинності). Дезінтегративна функція релігії — здатність релігії за певних умов послаблювати стабільність і стійкість особи, певних соціальних груп чи суспільства загалом і навіть викликати релігійне протистояння. Деїзм (лат. deus — Бог) — релігійно-філософське вчення, згідно з яким Бог, що є безособовою першопричиною світу, не втручається в процеси і явища, що відбуваються в ньому. Декалог— релігійно-моральний кодекс, покладений в основу іудаїзму і християнства; складається з десяти заповідей. Домінуючими серед них є перші чотири: вони визначають вектор людської моральності — праведне боговшанування, що породжує низку інших позитивних моральних рис (смирення, щедрість, шанобливість, безкорисливість, щирість, правдивість тощо). Демон (гр. diamon — божество, дух) — у давньогрецькій міфології — надприродна істота, дух, що володіє надлюдською силою, належить до невидимого світу і має вплив на життя і долю людей. У християнстві — злий дух, Диявол. жүктеу/скачать 1.43 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|