1. Релігієзнавство як сфера гуманітарного знання
жүктеу/скачать 1.43 Mb.
|
- Бұл бет үшін навигация:
- Сприймання
- Субстрат
- Сунізм
- Телеологія
- Теократія
- Трансцендентний
| Соціологія релігії — розділ релігієзнавства, що вивчає суспільні основи релігії, її місце, функції й роль у суспільній системі, вплив релігії на інші елементи цієї системи й специфіку зворотного впливу на релігію певного суспільства.
Сприймання — цілісне відображення предметів і явищ дійсності в сукупності притаманних їм властивостей на основі комплексу відчуттів. Субстанція (лат. substantia — сутність) — вічна, незмінна першооснова всього сущого, його об'єднуюче начало. Субстрат (лат. substratum — підстилка) — 1) загальна, єдина основа різноманітних явищ, основа спільності або подібності однорідних явищ; 2) речовина або предмет. Суна (араб. — звичай, зразок) — святий переказ ісламу, викладений у формі висловів Мухаммеда та оповідей його діянь людьми, які близько знали пророка. Сунізм — один із напрямів ісламу, прибічники якого визнають святість не лише Корану, а й Суни. Сцієнтизм (лат. scientia — знання, наука) — світоглядна позиція, в основі якої лежить уявлення про наукове знання як найвищу культурну цінність і достатню умову орієнтації людини у світі. Т Таїнство — обрядова дія в християнстві, через яку, за вченням церкви, віруючому передається Божа благодать. Творчість — синтез різних форм діяльності людини з метою створення нових якостей матеріального і духовного буття. Телеологія (гр. telos — ціль і logos — вчення) — вчення про доцільність сущого, згідно з яким все для чогось призначено, має свою мету. Теогонія (гр. theos — Бог і goneia — народження) — сукупність міфів про походження і родовід богів. Теодицея (гр. theos — Бог. dike — справедливість, право) — релігійно-філософське вчення, яке ставить за мету довести, що наявність у світі зла не суперечить уявленню про Бога як втілення абсолютного добра. За Лейбніцем, який увів це поняття (1710), світ є «досконалим творінням», бо створений досконалим Богом, а зло є незмінним супутником добра, форма випробовування для людей, зміцнення їх релігійної віри. Теократія (гр. theos — Бог і kratos — влада) — форма державного правління, за якої політична влада належить главі церкви, духовенству. Приклад: держава Ватикан. Теологія (гр. theos — Бог і logos — вчення) — систематизований виклад релігійного вчення про Бога; сукупність вироблених певною релігією доказів істинності власних догм, правил і норм життя духовенства і віруючих, боговстановленості віровчення і церкви. Інша назва — богослов'я. Теософія (гр. theos — Бог і sophia — мудрість, — досл. богомудрість, богопізнання) — релігійно-філософське вчення про можливість містичного та інтуїтивного пізнання Бога шляхом безпосередніх контактів із надприродними силами. Теоцентризм (гр. theos — Бог і лат. centrum — центр) — основоположний принцип, згідно з яким єдиний Бог — абсолютне начало і центр Всесвіту, що зумовлює собою буття і сенс існування всього живого. Томізм — напрям у філософії й теології, що сформувався під впливом ідей Томи Аквінського. Особливість Т. — раціональне обгрунтування вічної сутності Бога як першопричини творення і мети людського буття. Тотемізм (алгонкін., букв. — його рід) — уявлення або віра в існування «чуттєво-надчуттєвих» кровних (родинних) зв'язків між певною групою людей (родом, племенем) і певним видом тварин, рослин чи явищем природи. Трансцендентний (лат. transcendere — переступати) — той, що лежить за межами людського буття, свідомості й пізнання і перевищує їх. У богослов'ї — недоступна людині сфера потойбічного, зовнішнього щодо релігії. жүктеу/скачать 1.43 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|