11 Ляска В. Issn 2078-6107. Вісник Львівського університету. Серія історична. 2016. Випуск 52. С. 11-52



Pdf көрінісі
бет19/31
Дата26.06.2022
өлшемі7.9 Mb.
#459486
1   ...   15   16   17   18   19   20   21   22   ...   31
Vid pleminnoho soiuzu do kniazivskoho udilu Buzheska volost u serednovichchi

Osadnictwo pogranicza polsko-ruskiego, 24–25; Ejsd“Terytoria i grody Rusi, 106–107; Ejsd. “System
grodowo-terytorialny Rusi halickiej w źródłach późnego średniowiecza,” in Lokalne ośrodki władzy
państwowej w XI–XII wieku w Europie Środkowo-Wschodniej, red. Sławomir Moździoch (Wrocław:
Instytut Archeologii i Etnologii Polskiej Akademii Nauk, 1993), 147–148.
178
Михайло Грушевский, Історія України-Руси (Львів: Друкарня Наукового товариства
імені Шевченка, 1904), т. 2, 365–389, 455–472.
179
Теофіл Коструба “Всеволож і Всеволозька волость,” Записки Наукового товариства
імені Шевченка: Праці Історико-філософської секції 222 (1991): 308–312.
180
Мирон Кордуба, “Західне пограниче Галицької держави,” 159–245.
181
Іван Крип’якевич “Княжий Самбір і Самбірська волость,” Літопис Бойківщини 10 (Самбір:
Музей товариства “Бойківщина”, 1938): 26–33; Його ж. Галицько-Волинське князівство, 21–47.


36
Ляска В.
ISSN 2078-6107. Вісник Львівського університету. Серія історична. 2016. Випуск 52. С. 11–52
Ретроспективний метод також успішно апробовано при історико-археологічній
реконструкції територіальної організації Верхнього Побужжя (зокрема,
Підгорайської та Всеволожської волостей)
182
та Верхньодністерського Підгір’я,
де виразні групи городищ княжої доби тісно корелюються з границями
Самбірської, Стрийської, Дрогобицької та Жидачівської волостей
183
.
Повертаючись до меж Бужеської волості, маємо декілька актових документів,
у яких зустрічаються населені пункти з територіальною приналежністю до
Буського повіту. Так, 2 лютого 1442 р. зафіксоване село Княже “in districtu
Buszensi
184
, 10 серпня цього ж року Казимир Земовитович підтвердив між
братами Яном і Павлом з Купчого поділ маєтностей у Буському повіті, серед
яких фігурують Купче, Ракобовти, Жабокруки, Козлів та Ріпнів
185
. Наприкінці
XIV – на початку XV ст. в документах згадано ще декілька сіл, які
розміщувалися у досліджуваному регіоні: Лагодичі (1488 р.
186
), Монастир
(1488 р.
187
), Козлів (1494 р.
188
, 1504 р.
189
), Сморжів (1494 р.
190
), Красне
(1505 р.
191
), Княже (1500 р.
192
) та Вільшаниця (1500 р.
193
). Варто відзначити й
те, що більшу частину Буського повіту обіймало однойменне староство, до якого
за люстрацію 1578 р. входило тринадцять королівщин (Гумниська, Ракобовти,
Княже, Чаниж та ін.)
194
, які в руський час могли належати до княжого домену.
Прикметно, що названі населені пункти доволі чітко корелюються із селами,
182
Віталій Ляска, “Підгорайська волость: спроба історико-археологічної реконструкції
територіальної організації Грядового Побужжя в княжу добу,” Археологічні дослідження
Львівського університету 14–15 (2012): 107–151; Його ж “…земля Божия и твоя и городи твои…”:
Всеволожская волость княз я Владимира Василькович а (историко-археологич еское
исследование),” Rossica antiqua 1 (2013): 3–54; Його ж.Територіальний та адміністративний
розвиток Верхнього Побужжя у ІХ–XIV ст.” (Автореф. дис. канд. іст. наук, Львівський
національний університет імені Івана Франка, 2015), 9–11.
183
Ярослав Погоральський та ін., “Верхньодністерське Підгір’я у Х–XIV ст.,” w Colloquia
Russica: Seria 2, red. Witalij Nagirnyj, Tomasz Pudłocki (Kraków: Towarzystwo Wydawnicze “Historia
Іagellonica”, 2013), t. 1: Przemyśl i ziemia Przemyska w strefie wpływów ruskich (X – połowa
XIV w.), 15–31.
184
Zbior dokumentow malopolskich, wyd. S. Kuraś (Wrocław; Warszawa; Kraków: Zakład
Narodowy im. Ossolińskich, 1969), cz. 3: Dokumenty z lat 1442–1450. No 598, 13–14.
185
Ibid., 40–41.
186


Достарыңызбен бөлісу:
1   ...   15   16   17   18   19   20   21   22   ...   31




©dereksiz.org 2024
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет