11 Ляска В. Issn 2078-6107. Вісник Львівського університету. Серія історична. 2016. Випуск 52. С. 11-52
secundum quod antiquitus per serenissimos suos antecessores et duces Russie
жүктеу/скачать 7.9 Mb. Pdf көрінісі
|
| secundum quod antiquitus per serenissimos suos antecessores et duces Russie
fuit limitatum (sic! – В. Л.), cum omnibus eiusdem districtus…” 167 . Окрім цього, 160 Петро Довгань і Наталія Стеблій, “Система оборони літописного Бужська,” 283. 161 Петро Довгань, “Буський археологічний комплекс,” 138. 162 Михайло Филипчук, Звіт про рятівні роботи, арк. 2–3. 163 Володимир Петегирич, Звіт про роботу Буської, арк. 8–9. 164 Михайло Грушевский, “Хронольогія подій,” 30. 165 ПСРЛ, т. 2: Ипатьевская л4топись, 728. 166 Andrzej Janeczek, “Podgoraj – zaginiony gród pogranicza polsko-ruskiego,” Kwartalnik Historii Kultury Materialnej 1–2 (1985), 19. Як бачимо, саме в цей час відбувається трансформація назви “Бужеськ / Бужськ”, на зміну якій приходить сучасна – “Буськ”. 167 Archiwum książąt Lubartowiczów-Sanguszków w Sławucie, red. Bronisław Gorczak (Lwów: Z drukarni Zakładu Narodowego im. Ossolińskich, 1897), t. 5, no 5, 4. Маємо ще одне однозначне джерельне свідчення, яке вказує на ґенезу кордонів територіальних одиниць ще “per duces Russiae”. Так, у 1354 р. польський король Казимир ІІІ за відданість Польському королівству і Руській землі надав Івану Пакославу та його нащадкам “…opidum Rzeschouiensi cum suo toto district, in terra Russie situm, secundum quod antiquitus per Serenissimos duces Russie extitit limitarum (sic! – В. Л.), quibus divina clemencia legittimus successor extitimus…” (Codex diplomaticus Poloniae 34 Ляска В. ISSN 2078-6107. Вісник Львівського університету. Серія історична. 2016. Випуск 52. С. 11–52 документ засвідчує, що досліджувана адміністративна одиниця в цей час належала до Львівської землі, протопластом якої у княжу добу була Звенигородська земля. На думку Юрія Зазуляка, це надання для Яська Кміти мало тимчасовий характер і через якийсь час було конфісковане королем, адже пізніші джерела не подають жодних свідчень, які б підтверджували володіння Буська Кмітами 168 . Так чи інакше, Буськ вже у 1390-х роках належав до володінь мазовецького князя Земовита IV, який у 1395 р. засвідчив те, що йому належать “Belz, Lubaczow, Busko, Grabowiec, Hrodіo, Szewolsch et Lopathin” 169 . У 1396– 1397 рр. Буськ під назвою “Bussczko” знову фігурує серед його володінь 170 . Саме за Земовита IV у 1411 р. Буську надано маґдебурзьке право 171 . Користуючись методом ретроспективи, вважаємо можливим стверджувати про ґенезу та кристалізац ію тери торіальної ст руктури Бужеського пізньосередньовічного дистрикту ще в княжу добу. Таку тенденцію помітив ще Мирон Кордуба, зазначивши, що “…територіяльні границі тримаються дуже цупко свого місця, консервуються дуже довго […] чим менша територіяльна одиниця, тим тривкіше заховує свої границі […] Коли ходить о відтвореннє давних […] границь з княжої доби, тільки при застосованню сього методу (ретроспективного – В. Л.) можемо надіятися дійти до певних та докладних вислідів” 1 72 . Справді розглядаючи на макро- та мезорівнях процеси територіальних змін у руських землях після їхнього входження до Польського королівства, маємо поважні підстави для використання окресленої ретроспективи. Зокрема, на думку низки дослідників (Людвіка Ерліха 173 , Теофіла Коструби 174 , quo continentur privilegia regum Poloniae, magnorum ducum Litvaniae, bullae pontificum nec non jura a privatis data illustrandis domesticis rebus gestis inservitura, ed. studio et opera Leonis Rzyszczewski, et Antonii Muczkowski (Varsoviae: Typis Stanislai Strąbski, 1847), t. 1, 209–211. 168 Юрій Зазуляк, “Шляхта Руського воєводства у XV ст.,” (Дис. канд. іст. наук, Інститут українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, 2004), 50. 169 “Articuli Vladislao regi Polonie a ducibus Masoviae traditi a. D. 1426 et 1428,” in Monumenta жүктеу/скачать 7.9 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|