Журналістика даних: Посібник



бет40/46
Дата15.07.2016
өлшемі7.71 Mb.
#201068
1   ...   36   37   38   39   40   41   42   43   ...   46

Як повідомляти дані

Ви ретельно розглянули ваші дані й вирішили, що в них є дещо цікаве, про що варто написати, – тож як донести це до публіки? Цей розділ відкривають короткі історії про те, як провідні журналісти даних доносили свої дані до читачів – від інфографіки до відкритих платформ даних та лінків для завантаження. Після цього ми ширше розглянемо те, як розробляти журналістські програми і що має бути на вході та на виході візуалізацій даних. Насамкінець, ми розглянемо, що ви можете зробити задля мобілізації аудиторії навколо вашого проекту.




Як донести дані до публіки


Є багато різних шляхів представлення ваших даних громадськості – від публікації «сирих» баз даних разом із статтями до створення красивих візуалізацій та інтерактивних веб-програм. Ми запитали провідних журналістів даних про те, як доносити дані до публіки.

Візуалізувати чи не візуалізувати?


Є ситуації, коли дані можуть розповісти історію краще за слова чи фотографії, і ось чому терміни на зразок «журналістська веб-програма» чи «візуалізація даних» останнім часом так активно обговорюють в редакціях. Також це зацікавлення підігріває купа нових (і переважно безкоштовних) інструментів та технологій, розроблених для того, щоб спростити навіть найменш технічно обдарованим журналістам перетворити дані на об’єкт візуальної розповіді.

За допомогою програми на зразок Google Fusion Tables, Many Eyes, Tableau, Dipity тощо стало легше, ніж будь-коли, створювати карти, діаграми, графіки та навіть пов­но­масштабні програми, засновані на даних, які перед цим належали виключно до компетенції фахівців. І хоч зараз бар’єр на шляху початківців більше схожий на такого собі «лежачого поліцейського», перед журналістами зараз постає питання не так про те, чи можна перетворити вашу базу даних на візуалізацію, а про те, чи слід взагалі це робити. У багатьох сенсах погана візуалізація є гіршою, ніж відсутність будь-якої візуалізації.


Арон Пілхофер, New York Times

Використовуйте анімацію


Компактний сценарій, гарно розрахована за часом анімація та чіткі пояснення – застосувавши все це в анімованій графіці, можна «оживити» складні цифри чи ідеї, провівши вашу аудиторію через зміст статті. Відеолекції Ганса Рослінга є гарним прикладом того, як дані оживають та розповідають історію на екрані. «Індекс кидання черевиками» від журналу Economist - чи згодні ви з їхньою методологією, чи ні – є, на мою думку, гарним прикладом використання відео для оповіді сюжету, заснованого на цифрах. Таку графіку ви не захочете, чи не зможете представляти у формі статичного зображення. Занадто багато всього там відбувається. Але розбудовуючи її крок за кроком, ви отримаєте розуміння того, як і навіщо вони взялися за цей індекс. За допомогою динамічної графіки та анімованих уривків ви зможете посилити те, що почує ваша аудиторія на аудіо доріжці, а відеопояснення нададуть вам дуже потужний спосіб розповісти історію, яка надовго затримається в пам’яті.

За допомогою стислого сценарію, гарно розпланованої анімації та чітких пояснень мультиплікаційна графіка може допомогти


Лулу Пінні, ВВС

Розкажіть світові


Наш робочий процес зазвичай починається в Excel. Це напрочуд легкий спосіб швидко визначити, чи містять дані щось цікаве. Якщо в нас є відчуття, що в них щось таки є, тоді ми звертаємося до відділу новин у редакції. Нам справді пощастило, що ми в Guardian сидимо поруч із редакцією головних новин. Тоді ми дивимося, як це візалізувати чи подати на веб-сторінці. Після цього ми пишемо текст, який це супроводжує. Коли я його пишу, то зазвичай поруч із текстовим редактором у мене відкрита скорочена версія електронної таблиці. Зазвичай я виконую в ній певний аналіз під час написання статті, щоб знайти цікаві моменти. Тоді я публікую постинг на сайті і витрачаю певний час на повідомлення про нього в Твіттері, пишу до різних людей і дбаю про те, щоб на нього вели лінки з усіх потрібних місць.

Половина трафіку на деякі з наших постингів приходить із Twitter та Facebook. Ми пишаємося тим, що середня кількість часу, проведеного на статті в Guardian Datablog, становить 6 хвилин, порівняно із 1 хвилиною для решти веб-сайту Guardian. 6 хвилин – це гарний результат, і час, проведений на сторінці є одним із ключових параметрів, за яким ми аналізуємо трафік.

Це також допомагає переконувати наших колег у цінності того, що ми робимо. Це, і ще великі статті, засновані на аналізі даних, над якими ми працювали і про які знають усі: урядові витрати (COINS), Wikileaks та заворушення в Британії. Для проекту з дослідження витрат на COINS у нас було 5-6 спеціально виділених журналістів із Guardian, які працювали над оцінкою даних, опублікованих урядом Великобританії. Ще одна команда з 5-6 людей працювала в нас тоді, коли уряд Британії оприлюднив дані про витрати на суму вище 25 тисяч фунтів – включно з такими відомими журналістами, як Поллі Кертіс. Wikileaks також був великим проектом, з великою кількістю статей про Ірак та Афганістан. Бунти – також досить великі, з понад 550 тисячами заходів на сайт протягом двох днів.

Але йдеться не лише про короткотермінове збільшення відвідуваності: завдання в тому, щоб бути надійним джерелом корисної інформації. Ми стараємося, щоб у цьому місці ви могли отримати якісну, змістовну інформацію про теми, які ми висвітлюємо.



Саймон Роджерс, The Guardian

Публікація даних


Ми часто ставимо дані на сайт як візуалізацію, а також у такій формі, яка дозволяє легке завантаження бази даних. Наші читачі можуть досліджувати дані, на яких засновані статті, шляхом або взаємодії з візуалізацією, або самостійно використовуючи ці дані в інший спосіб. Чому це так важливо? Це збільшує прозорість Seattle Times. Ми показуємо читачам ті ж дані, які ми використовували для наших аргументованих висновків. І хто їх використовує? Однозначно наші критики, а також ті, хто просто цікавиться статтею та всіма відгалуженнями її теми. Надаючи доступ до даних, ми також маємо змогу отримати від тих самих критиків та читацького загалу підказки про те, що ми могли пропустити і що ще ми можемо дослідити – все це має вартість для впливової журналістики.
Шеріл Філіпс, Seattle Times

Відкривайте ваші дані


Надання новим споживачам легкого доступу до даних, які ми використовуємо в нашій роботі, - це правильно відразу з декількох причин. Читачі можуть самостійно переконатися, що ми не ґвалтуємо дані, щоб отримати некоректні висновки. Відкриття наших даних – це традиція соціальних наук, завдяки якій читачі мають змогу відтворювати результати нашої роботи. Заохочення читачів вивчати дані може генерувати підказки, що приведуть до статей-продовжень. Насамкінець, заохочені читачі, яких зацікавили ваші дані, зазвичай повертаються до вас знову й знову.
Стів Дойг, школа журналістики імені Уолтера Кронкайта при університеті штату Аризона

Починайте з відкритої платформи даних


У La Nación публікація відкритих даних є невід’ємною частиною нашої діяльності у сфері журналістики даних. У Аргентині не прийнято закону про свободу інформації й нема національного порталу даних, тож ми потужно підтримуємо надання нашим читачам доступу до даних, використаних нами в статтях.

Відповідно, ми публікуємо сирі структуровані дані на нашій інтегрованій платформі Junar, а також у Google Spreadsheets. Ми явно надаємо можливість та заохочуємо інших до повторного використання наших даних, і ми надаємо пояснення, як це робити, за допомогою документації та навчального відео.

Більше того, ми представляємо деякі з цих баз даних та візуалізацій у нашому блозі даних NACION. Ми робимо це задля пропаганди журналістики даних та інструментарію з публікації даних у Аргентині, й показуємо іншим, як ми зібрали наші дані, як ми їх використовуємо і як вони також можуть використати ці ж дані.

З часу відкриття цієї платформи у лютому 2012 року, ми отримали пропозиції та ідеї щодо баз даних, переважно від науковців та дослідників, а також від студентів університетів, які щоразу висловлюють нам велику вдячність, коли ми у відповідь надаємо їм рішення або певну базу даних. Люди також охоче коментують наші дані на Tableau, і кілька разів ми були найбільш коментованими та мали найбільшу кількість переглядів на цьому сервісі. У 2011 році ми мали 7 із 100 візуалізацій з найбільшою кількістю переглядів.



Анжеліка Перальта Рамос, La Nación, Аргентина

Наближаючи дані до людей


У той самий час, як дискусія навколо «великих даних» набирає все більшого усвідомлення, одна суттєва складова в ній є очевидно відсутньою – а саме, людський елемент. Хоча багато хто з нас вважає, що дані – це відсторонені, автономні цифри, насправді вони являють собою вимірювання реальних (і наближених до людей) явищ. Дані прив’язані до реальних життів реальних людей, і коли ми маємо справи з числами, ми повинні брати до уваги системи реального світу, з яких ці числа походять.

Візьмімо як приклад дані про місцезнаходження, які просто зараз збирають сотні мільйонів телефонів та інших мобільних пристроїв. Нескладно розглядати ці дані (цифри, які представляють широту, довготу та час) як «цифрові відходи», але вони насправді є кристалізованими моментами з наших особистих біографій. І хоч вони можуть здаватися сухими та «клінічними», якщо зчитувати їх у формі електронної таблиці, та коли ми даємо людям змогу розмістити їхні власні дані на карті та відтворювати їх, перед ними неначе програються їхні спогади –яскраві та «людиноцентричні».

Наразі дані про місцезнаходження використовує багато «третьосторонніх» учасників – розробники програмного забезпечення, великі бренди та рекламісти. Власниками та розпорядниками цих даних є «друга сторона» (телекомунікаційні компанії та служби, що адмініструють пристрої), натомість «перша сторона» в цьому рівнянні – ви – не має ні доступу, ні контролю над цією інформацією. У дослідницькій групі NYTimes ми запустили прототип проекту під назвою OpenPaths (openpaths.cc), який має на меті дати громадськості змогу досліджувати власні дані про місцезнаходження, а також оцінити концепцію володіння цими даними. Зрештою, люди повинні мати контроль над цими цифрами, які так тісно пов’язані з їхніми життями та досвідом.

Журналісти відіграють дуже важливу роль у висвітленні притаманної даним людяної складової. Роблячи це, вони мають силу змінити громадське розуміння – і даних, і систем, з яких з’являються ці цифри.



Джер Торп, запрошений художник даних у дослідницькій групі New York Times

Відкриті дані, відкритий код, відкриті новини


2012 рік має всі підстави стати роком відкритих новин. Це є центром нашої редакційної ідеології та ключовим месиджем у нашому поточному брендінгу. З цього стає очевидним, що нам потрібен відкритий процес для журналістики даних. Цей процес має не тільки живитися відкритими даними, але забезпечуватися вільним доступом до інструментарію. На кінець року ми сподіваємося супроводжувати кожну опубліковану нами візуалізацію доступом і до даних, на основі яких її створено, і до коду, який її генерує.

Багато інструментів, які наразі застосовуються для візуалізацій, мають закритий код. Інші супроводжуються ліцензійними обмеженнями, які забороняють використання похідних даних. Бібліотеки з відкритим кодом, які все ж існують, часом якісно вирішують одну проблему, але неспроможні запропонувати ширшу методологію. Усе це разом ускладнює людям процес використання робіт, зроблених іншими. Це закриває спілкування, а не відкриває його. Щоб покласти цьому край, ми розробляємо набір відкритих інструментів для інтерактивного представлення журналістських сюжетів - Miso Project (@themisoproject).



Ми обговорюємо цю роботу з низкою інших медійних організацій. Потрібне залучення спільноти, щоб усвідомити повний потенціал програмного забезпечення з відкритим кодом. Якщо ми матимемо успіх, це надасть нашим стосункам з читачами фундаментально відмінної динаміки. Їхній внесок може просунутися далі за коментування – у продовження нашої роботи, виправлення помилок чи повторне використання даних у неочікуваний спосіб.
Аластер Дент, Guardian

Додавайте лінк «Завантажити»


Протягом останніх років я мав справу з кількома гігабайтами даних у різних проектах чи статтях, від сканів надрукованих на друкарській машинці таблиць з 1960-х років до 1,5 гігабайтів телеграм, опублікованих на Wikileaks. Зазвичай було складно переконати редакторів систематично публікувати джерело цих даних у відкритому та доступному форматі. Щоб обійти цю проблему, я додавав лінк «Завантажити дані» до статей, вказуючи на архіви, що містили файли або відповідні документи Google docs. Зацікавлення потенційних користувачів цими даними відповідало тому, що ми спостерігаємо у програмах, спонсорованих урядом (тобто, було дуже, дуже низьким). Втім, кілька випадків повторного використання надали нове бачення або активізували спілкування, і це виправдовує кілька додаткових хвилин, витрачених на проект.
Ніколя Кайзер-Бріл, Journalism++

Усвідомлюйте можливості


Знайте ваші можливості. Є велика відмінність між хакерством для задоволення та проектуванням, яке забезпечує масштабованість та продуктивність. Подбайте про те, щоб співпрацювати з людьми, які мають відповідні вашому проекту навички. Не забувайте про дизайн. Зручність користування, враження користувачів та дизайн представлення можуть суттєво вплинути на успіх вашого проекту.
Крис Ву, Hacks/Hackers



Достарыңызбен бөлісу:
1   ...   36   37   38   39   40   41   42   43   ...   46




©dereksiz.org 2024
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет