Журналістика даних: Посібник

Як журналістика даних спрацювала в ABC

Ми - національна медійна компанія, яка дуже пишається своєю незалежністю – бо попри те, що нас фінансує уряд, ми за законом повністю відокремлені від нього. Наші традиції – це незалежна громадянська журналістика. Вважають, що ABC серед усіх медійних організацій користується найбільшою довірою в країні.

Зараз цікаві часи, і за керівництва управляючого директора – колишнього керівника газети Марка Скотта – творці контенту в ABC заохочуються, як це формулює наша корпоративна мантра, бути «спритними».

Авжеж, це легше сказати, аніж зробити.

Але однією з нещодавніх ініціатив, розроблених для такого заохочення, стало фінансування на конкурентній основі розробки мультиплатформенних проектів.

Десь на початку 2010 року я прийшов на зустріч із трьома керівниками, відповідальними за «ідеї», - поговорити про мою пропозицію.

Я обдумував її протягом певного часу. Я жадібно ловив інформацію про журналістику даних, яку постачав тепер вже легендарний блог Guardian, і це було тільки початком.

Я доводив, що без сумніву, через 5 років у ABC буде власний підрозділ із журналістики даних. Це неминуче, стверджував я. Але питання було в тому, як ми це зробимо, і хто це все почне.

Читачі, незнайомі з «кухнею» ABC, можуть уявити собі розлогу бюрократію, яка розбудовувала себе протягом 70 років. Її першочерговим продуктом завжди було радіо та телебачення. З появою онлайну в минулому десятилітті ця пропозиція контенту розгорнулася в тексти, зображення і забезпечила такий рівень інтерактивності, якого раніше не можна було навіть уявити. Веб-простір змушував АВС переосмислювати те, як їй тепер «нарізати торт» (розподіляти гроші), і який саме торт наразі «випікався» (тобто, контент).

Зрозуміло, що це все відбувалося поетапно.

Але з журналістикою даних відбулося дещо інше. Новий вид громадського урядування, т.зв. Government 2.0 (що, як ми виявили, в Австралії не дуже розвинений) почав пропонувати нові способи подання історій, до недавнього часу похованих у звалищах одиниць та нулів.

Все це я сказав тим хлопцям під час зустрічі. Я також сказав, що нам треба визначити нові фахові уміння, навчити журналістів користуватися новими інструментами. Нам потрібен проект, що зіграє.

І вони дали мені гроші.

24 листопада 2011 року мультиплатформенний проект АВС та ABC News Online вийшли з проектом «Газ вугільних пластів – у цифрах»

Це була не лише журналістика даних, але гібрид різних видів журналістики, що постав із суміші людей у команді та історій, які в цьому контексті є однією з найгостріших тем у Австралії.

«Родзинкою» стала інтерактивна карта, що показувала свердловини та території видобутку газу вугільних пластів. Користувачі могли вести пошук за місцем, і перемикатися між режимами показу свердловин та територій. Збільшивши масштаб, користувачі могли побачити, хто веде видобуток, статус свердловини та дату, коли її пробурили. Інша карта показувала місця активного видобутку газу вугільних пластів порівняно з місцезнаходженням грунтових вод у Австралії.



Ілюстрація 14. Інтерактивна карта газових свердловин та територій видобутку в Австралії (ABC News Online)
Ми створили візуалізацію даних, окремо присвячену темі засолювання та заводнення, в залежності від певного сценарію розвитку.

Інша частина проекту досліджувала потрапляння хімікатів до місцевої річкової системи.

Наша команда:

• Веб-програміст та дизайнер
• Провідний журналіст

• Дослідник на півставки з досвідом обробки даних, роботи з електронними таблицями в Excel та методики очистки даних

• Молодший журналіст на півставки

• Виконавчий продюсер-консультант

• Науковий консультант із досвідом обробки даних,графічної візуалізації, що мав поглиблені дослідницькі вміння

• Послуги керівника проекту та адміністративної підтримки надав багатоплатформенний підрозділ АВС

• Що важливо, у нас також була консультативна група з журналістів та інші люди, в яких ми консультувалися при потребі.

Звідки ми брали дані?

Дані для інтерактивних мап ми «нашкребли» з шейп-файлів (це типовий тип файлів для відображення геопросторових даних), завантажених з урядових веб-сайтів.

Решту даних щодо солі та води було взято з різноманітних звітів.

Дані про хімічні викиди були отримані з екологічних дозволів, наданих урядом.

Чого ми навчилися?

«Газ вугільних пластів – у цифрах» був амбіційним як за змістом, так і за масштабом. Найголовнішим для мене було ось що: чого ми навчилися і як ми могли б зробити це в інший спосіб наступного разу?

Проект із журналістики даних зібрав у одній кімнаті багато людей, які зазвичай не перетинаються в АВС. Простіше кажучи – журналюг і хакерів. У багатьох із нас не було спільної мови, або ж ми навіть не могли оцінити працю іншого. Журналістика даних руйнує бар’єри!

Практичні моменти:

- Спільне розташування команди є життєво необхідним. Наш програміст та дизайнер працювали деінде й приходили на наради. Це однозначно не є оптимальним! Садіть їх у тій же кімнаті, де й журналістів.
- Наш виконавчий продюсер-консультант перебував на іншому поверху приміщення. Нам слід було знаходитися ближче, щоб можна було заходити один до одного.
- Обирайте таку тему історії, яка повністю пов’язана з даними.

Велика картина: деякі ідеї

Великі медійні організації повинні розширювати штат, щоб впоратися з викликами журналістики даних. Мої відчуття: у технічних департаментах ЗМІ повно фанатиків програмування та хакерів, які тільки й чекають, щоб їм дали волю. Нам потрібні семінари «журналюг та хакерів», де приховані технофанати, молодші журналісти, веб-програмісти та дизайнери могли б зустрічатися з більш досвідченими журналістами задля обміну навиками та спільної роботи. Завдання: ану завантаж цей набір даних, і вперед!

В силу самого факту журналістика даних є міждисциплінарною. Команди із журналістики даних складаються з людей, які б у минулому не працювали разом. Цифровий простір розмив бар’єри.

Ми живемо у розділеному світі, сповненому недовіри. Бізнесова модель, яка формально створила професійну незалежну журналістику – з усіма її недосконалостями – перебуває на межі колапсу. Ми маємо запитати себе – як це багато хто уже робить – а що це за світ буде без реальної четвертої влади? Американський журналіст та інтелектуал Уолтер Ліппман зауважив у 1920-тих роках: «вважається, що якісна громадська думка не може існувати без доступу до новин». Це твердження зараз не втратило своєї правоти. У 21 столітті усі зависають у блогосфері. Важко відрізнити, де тут фантазери, брехуни, лицеміри та зацікавлені групи, а де професійні журналісти. Фактично будь-який сайт чи джерело можна зробити такими, що вони виглядатимуть вартими довіри, симпатичними та чесними. Традиційні взірці достовірності помирають у канаві. У цьому новому просторі неякісної журналістики читача можна безкінечно посилати за допомогою гіперлінків до інших, ще більш нікчемних, але чудових на вигляд джерел, які перетворюють сам принцип гіперлінків на цифровий «дзеркальний лабіринт». Є технічний термін для цього явища: дурниці збивають з пантелику. У цифровому просторі кожен зараз є оповідачем – так же? Не так. Якщо професійна журналістика – і під цим я маю на увазі тих, хто створює етичні, збалансовані, мужні, правдиві історії – хоче вижити, тоді це ремесло має ствердити себе в цифровому просторі. Журналістика даних – ще один інструмент, за допомогою якого ми можемо пересуватися цифровим простором. Це тут ми можемо окреслити, проглянути, відсортувати, профільтрувати, вирізнити та побачити розповідь серед усіх цих нулів та одиниць. У майбутньому ми працюватимемо пліч-о-пліч із хакерами, програмістами, дизайнерами та кодерами. Цей перехід вимагає серйозної розбудови штатів. Нам потрібні управлінці, які усвідомили зв’язок між цифровим світом та журналістикою і починають інвестувати кошти в його розбудову.
Венді Карлайл, Australian Broadcasting Corporation

жүктеу/скачать 7.71 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: