Як відомо, імуноглобуліни відкрив Пауль Ерліх наприкінці XIX століття, який встановив присутність в плазмі крові особливих білків, здатних нейтралізувати мікробні тіла (звідси назва - антитіла, тобто фактори проти мікробних тіл). За відкриття антитіл і обгрунтування гуморальної теорії імунітету П. Ерліх отримав Нобелівську премію в 1908 році. У 1952 році О.Брутон вперше в світі описав клінічний випадок агамаглобулінемії у людей (тобто хвороби відсутності антитіл) і успішно опробував замісну терапію γ-глобуліном, отриманим із сироватки крові здорових донорів. Усім відомий термін «імуноглобуліни» був запропонований Дж. Хереманс в 1959 році. Це назва виявилася вельми вдалою, так як вміщувала в себе як структурну (відносяться до γ-глобулінів сироватки крові), так і функціональну характеристику антитіл (є імунними факторами). Пізніше Джеральд Едельман і Родні Портер розшифрували хімічну будову антитіл, за що в 1972 році отримали Нобелівську премію. Надалі Нельс Ерне, Цезар Мільштейн і Георг Келлер обгрунтували теорію ідіотипічного ланцюга (ідіотип - ділянка антитіла, відповідальна за специфічну взаємодію з антигеном), а також розробили методику отримання гібриду, що дозволило синтезувати моноклональні антитіла до різноманітних молекул. З тих пір моноклональні імуноглобуліни з успіхом використовуються для діагностики та лікування багатьох хвороб людини. За ці відкриття вчені отримали Нобелівську премію в 1984 році. І, нарешті, дослідник Сусумі Тонегава відкрив механізм формування необмеженої різноманітності антитіл, який отримав назву реаранжировки генів імуноглобулінів. Стало очевидним, що організм людини пристосовується до умов навколишнього середовища не тільки на фено-, але і на генотипичному рівні. Молекулярною основою такої адаптації є довічне формування нових генів антиген-зв'язуючих сайтів імуноглобулінів шляхом індукції процесів рекомбінативної мінливості. У 1987 році С. Тонегава удостоєний Нобелівською премією з фізіології і медицини.
Відповідь Th1 активує макрофаги за допомою -інтерферона (імунна відповідь йде клітинним шляхом). В-лімфоцити, зі здібностями АП-клітин, розщепив антиген, презентують його фрагменти Th2 за допомогою MHCII. Тh2 активує В-клітини і синтез антитіл за допомогою інтерлейкіна-4 (імунна відповідь йде за гуморальним шляхом) і CD40-ліганда.
Цитокіни – речовини, що забеспечують міжклітинну взаємодію при імунній відповіді; в більшості випадків секретуються лейкоцитами (інтерлейкіни, інтерферони, колонієстимулюючи фактори, фактори некроза пухлини і інш.).
МАТЕРІАЛИ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
Механізми, що забеспечують клінічно важливі функції інтерферона
Імуномодулююча функція
1.Активація макрофагів і NК клітин
2.Активація Т-хелперів і Т цитотоксичних лімфоцитів
3.Посилення експрессії рецепторів (FeR, ConAR, цитокінів, гормонів)
4. Посилення експрессії антигенів(HLA 1, 2, B2 мікроглобулін, раковий ембріональний антиген)
5.Індукція імуннорегуляторних білків в Т-лімфоцитах
Противірусна функція
1. Блокування проникнення віруса
2. Блокування «роздягання» віруса
3. Пригнічення синтеза мРНК
4. Пригнічення синтеза білків
5. Активація апоптоза інфікованих клітин.
Протипухлинна функція
1.Антипроліферативна
2.Прямий цитоліз
3.Пригнічення ангіогенеза в пухлинній тканині
4.Пригнічення рухливості клітин (фібронектин-цитоскелет)
5.Антитоксична (цитохром р450)
6.Регуляція діфференцировки
7.Пригнічення експрессії онкогенів
8.Активація генів-супрессорів пухлинного зросту
9.Антимутагенна
10.Посилення індукції апоптоза
Контрольні тестові запитання
1.Природній імунітет представлений:
а). Природніми бар'єрами;
б). Слизовими оболонками;
в). Фагоцитоз;
г). Запалення.
Відповідь- а, б, в, г
2. Важлива роль в специфічній імунній відповіді належить:
а). Лімфоцитам;
б). Нейтрофілам;
в). Тромбоцитам;
Відповідь- а
3. Що не відноситься до специфічної імунної відповіді:
а). Клітинний імунітет;
б). Нейтрофільний імунитет;
в). Гуморальний імунітет;
Відповідь- б
4. Основними клітинами клітинного імунітету є:
а). В-клітини;
б). Макрофаги;
в). Т-клітини;
г). Нічого з перерахованого;
Відповідь- в
5. Які клітини не відносяться до антиген-презентуючих клітин
а). Нейтрофіли;
б) Дендритні клітини;
в). Моноцити;
г). Еозинофіли;
д). Макрофаги;
Відповідь – а, г
6. Макрофаг виконує усі слідуючи функції, крім:
а). Фагоцитирує антиген;
б). Синтезує інтерлейкін-2;
3). Експресує молекули 2-го класу головного комплекса гістосумістницьтва;
4). Презентує пептидні фрагменти антигени іншим клітинам імунної системи
Відповідь – б
7. Яка відповідь є помилковою?
Виділяють слідуючи субпопуляції лімфоцитів:
а). Т-хелпери;
б). В-клітини;
в). СD-15 Т-ліганд;
г). CD-4 лімфоцити;
д). Цитотоксичні Т-клітини;
Відповідь - в
8. Які клітини безпосередньо продукують імуноглобуліни класа А
а). Цитотоксичні лімфоцити;
б). CD-4 лімфоцити;
в). Плазматичні клітини;
г). Макрофаги;
д). Дендритні клітини;
Відповідь – в
9. Що із себе представляють імуноглобуліны класа G
а). Антитіла
б). Білки сироватки крові
в). Гама-фракції білків сироватки
г). Нічого із перерахованого
Відповідь – а, б, в
10. Які клітини імунної системи розпізнають антиген тільки в комплексі з молекулою головного комплексу гістосумісності
а). Т-клiтини
б). В-клiтини
Відповідь – а
11. Властивістю імуноглобулінів є здатність безпосередньо зв'язуватися з антигеном
а). Да
б). Нi
Відповідь – а
12. Антитіла є основним елементом захисту
а). Проти внутрішньоклітинних антигенів
б). Проти екстрацелюлярний мікроорганізмів
в). Відносно пухлинних антигенів
Відповідь – б
13. До центральних органів імунної системи людини відносяться:
а. селезінка
б. вилочкова залоза
в. лімфатичні вузли
г. кістковий мозок
д. мигдалини
е. нічого з перерахованого
Відповідь - б, г.
14. Антиген - це речовина, що має такими властивостями:
а. чужорідність
б. антигенность
в. імуногенність
г. специфічність
д. все з перерахованого
е. нічого з перерахованого
Відповідь - д
15. Антитіла виробляються:
а. Т-хелперами
б. В-клітинами
в. епітеліальними клітинами
г. плазматичними клітинами
д. клітинами селезінки
Відповідь - г
16. Кількість класів імуноглобулінів у людини:
а. 3
б. 5
в. 7
Відповідь - б
17. IgG в сироватці крові здорової дорослої людини становить від загального вмісту імуноглобулінів:
а. 30%
б. 55%
в. 75%
г. 90%
Відповідь - в
18. При електрофорезі сироватки в електричному полі IgG мігрують в зону:
а. альбумiнiв
б. альфа– глобулiнiв
в. бета – глобулiнiв
г. гама– глобулiнiв
Відповідь - г
19. Вірус імунодефіциту людини вражає:
а. лейкоцити
б. лімфоцити
в. Т-лімфоцити
г. Т-хелпери
д. Т-супресори
є. В-лімфоцити
ж. все з вище перерахованого
Відповідь: г
20. Важкі опортуністичні інфекції виникають у ВІЛ-інфікованих осіб:
а. при зниженні лейкоцитів нижче 3000 кл/мкл
б. при зниженні Т-лімфоцитів нижче 500 кл/мкл
в. при зниженні СД4 лімфоцитів нижче 500 кл/мкл
г. при зниженні СД4 лімфоцитів нижче 200 кл/мкл
Відповідь: г
21. У хворих загальної вариабельної імунною недостатністю різко знижені наступні показники:
а. Ig A
б. Ig M
в. Ig G
г. CD3 лімфоцити
д. тромбоцити
е. IgE
Відповідь: а, б, в, е
22. Що становить поняття імунітет:
а. Спосіб захисту організму від живих тіл і речовин, що не входять в структуру його тканин.
б. Спосіб збереження життєдіяльності суб'єкта при впливі на нього патогенних мікроорганізи.
в. Спосіб захисту організму від живих тіл і речовин, що несуть на собі ознаки генетичної чужорідність.
г. Спосіб захисту організму від живих тіл і речовин, що несуть на собі ознаки молекулярної чужорідність.
Відповідь: в
23. Спiвтавте метаболiчний шлях арахидонової кислоти з отрумуваними продуктами:
а. Циклооксигеназний шлях 1. Лейкотрiєни
б. Липооксiгеназний шлях 2. Тромбоксани
3. Простагландiни
4. Простациклiни
Відповідь: а)-2,3,4
24. Які класи імуноглобулінів здатні фіксувати комплемент:
а. IgM
б. IgG
в. IgA
г. IgE
д. IgD
Відповідь: а, б
25. Який основний клас імуноглобулінів людини володіє цітофільнiстю і забезпечує реакцію гіперчутливості негайного типу:
а. IgM
б. IgG
в. IgA
г. IgE
д. IgD
Відповідь: г
26. Основними імуноглобулінами в секреті верхніх дихальних шляхів у здорової людини є:
а. IgM
б. Ig G
в. IgA
г. IgE
д. IgD
Відповідь: в
27. Чоловік, 60 років поступив у відділення зі скаргами на біль у спині, слабкість, лихоманку до 39 градусів. У перебігу останніх місяців схуд на 8 кг. При проведенні іммуноелектрофореза виявлена моноклональних гаммапатія. Який з перерахованих висловлювань найбільш справедливо
а. Моноклональний iмуноглобулiн належить до класу IgM
б. 10-12% плазматичнi клiтини виявляються при аналiзi кiсткового мозку
в. Вмiст в сечі хворого вільних моноклональних каппа ланцюгів буде значно збільшено
г. Відзначається поліклональне підвищення імуноглобулінів інших класів
Відповідь: в
28. У якій клінічнiй ситуації наявність задишки дозволяє припустити ідіопатичний фіброзуючий альвеоліт:
а. Гострий розвиток лихоманки до 39, малопродуктивний кашель, задишка, ділянка бронхіального дихання в правій подлопаточной області.
б. Тривалий, протягом декількох років, кашель з відділенням гнійної мокроти, ціаноз, задишка при незначному навантаженні
в. Наростаюча задишка, протягом декількох місяців, у хворої з синдромом Рейно, непродуктивний кашель, ціаноз, потовщення кінцевих фаланг пальців.
г. Раптово виникла задишка у хворого з тривалим кашльові анамнезом, ослаблення дихання праворуч, ціаноз.
д. Раптово виникла задишка у хворого з серцевою недостатністю на тлі постінфарктного кардіосклерозу і поява зубцаQв III і зубця 7 в I стандартних відведеннях.
Відповідь - б, в
29. Діагноз муковісцидозу може бути обґрунтовано запідозрений, якщо у 17-річного хворого з наявністю бронхоектазів додатково виявляються:
а. Декстрокардія.
б. Рецидивирующая кропив'янка.
в. Наявність нейтрального жиру в калі.
г. Артеріальна гіпертонія.
д. Зниження рівня імуноглобуліну А в сироватці.
е. Хронічний поліпозний риносинусит
Відповідь - в, е
30. Який патогенний ефект надає тютюновий дим на систему місцевого захисту легень:
а. Пригнічення фагоцитарної активності альвеолярних макрофагів.
б. Зменшення сульфгідрильних Н-груп в бронхіальному секреті.
в. Пригнічення антіпротеазной захисту.
г. Пригнічення активності арилсульфатазу в лімфоцитах Балжі.
д. Підвищення вмісту імуноглобуліну А в БАЖ.
Відповідь - а, б, в
31. Хвора 19 років звернулася до дільничного лікаря зі скаргами на утруднене дихання, набряк в області шиї, обличчя. Набряк розвинувся після екстракції зуба, яка була проведена 5 годин тому. Хворий був призначений тавегіл 2.0 мл внутрішньом'язово, але набряк продовжує наростати, посилилася задишка, кашель, осиплість голосу.
Які дані анамнезу будуть мати значення для встановлення діагнозу:
а. Є чи у хворої будь алергічні захворювання (алергічний риніт, кон'юнктивіт, бронхіальна астма)
б. Чи є в анамнезі вказівки на непереносимість місцевих анестетиків
в. Наявність в анамнезі частих простудних захворювань
г. Відзначалася чи є зв'язок набряків з травмами
Відповідь: а, б, г
32.При подальшому розпитуванні встановлено, що у хворої з 8-10 років розвиваються набряки різної локалізації, виникнення яких завжди пов'язане з психоемоційним напругою або травмою і ніколи не супроводжується кропив'янкою і свербежем. Яке захворювання в першу чергу слід запідозрити у даної хворої:
а. Рецидивируючий алергiчний набряк Квiнке
б. Первиний iмунодефiцит
в. Вроджений дефект системи комплемента
г. Посттравматичний лiмфостаз
д. Дiфтерiя
Відповідь: б, в.
33. При спадковому ангіоневротичний набряк є дефіцит
а. С3 компонента комплементу
б. С1 інгібітора
в. С9 компонента комплементу
г. Нічого з перерахованого
Відповідь: б
34. Призначення якого противірусного препарату показано при клінічних проявах цитомегаловірусної інфекції:
А – ацикловiр
Б – фамвiр
В – валтрекс
Г – цiмевен
Відповідь: г
35. До імуномодуляторів бактеріального походження відносяться:
А – iмунофан
Б – бiостим
В – тактивiн
Г – рiбомунiл
Д – IРС-19
Е – полiоксiдонiй
Відповідь: б, г, д
36. До препаратів імуноглобуліну для парентерального введення відносять
а – пентаглобин
б – октагам
в – бiавен
г – лейкiнферон
д – ронколейкiн
е – галавiт
ж – ендобулiн
Відповідь: а, б, в, ж
37. Назвiть маркери синдрома хронiчної втоми
а – вiрус простого герпеса 1 типу
б – вiрус Епштейн – Бара
в – вiрус простого герпеса 6 типу
г – цитомегаловiрус
д – уреаплазма
е – мiкоплазма
ж – токсоплазма
Відповідь: б, в
Рекомендована література:
Основна:
-
|
Ашмарин И.П., Корозеева Е.П., Лелякова Т.В. Эффективность ультрамалых доз эндогенных биорегуляторов и иммуноактивных соединений // Микробилогия, эпилепсия и иммунология. – 2005. – № 3. – С. 109-116.
| -
|
Белушков В.В. Значение диаскинтеста и квантиферонового теста в диагностике туберкулеза у детей// Фундаментальные исследования. 2012. № 7 (часть 1). С. 34–39
| -
|
Верещагин И.В., Реброва О.Ю. Методы лечения в зеркале доказательной медицины // Лечение нервных болезней. – 2000. – № 1. – С. 33-35.
| -
|
Гуляев Д.В. Место доказательной обоснованной медицины в анестезиологии и интенсивной терапии // Біль, знеболення, інтенсивна терапія. – 2004. – № 2. – С. 63-65.
| -
|
ДЗЯК Г.В. Навчальний посібник. Методологічні підходи до оцінки імуного статусу. Для позааудіторної роботи лікаря-інтерна. 2014.-208
| -
|
Дранник Г.Н., Гриневич Ю.А., Дизик Г.М. Иммунотропные препараты. – К.: Здоровье, 1994. – 286 с.
| -
|
Зозуля Ю.А., Лісяний М.І. Нейрогенний імунодефіцит при вогнищевих ураженнях головного мозку та його клінічне значення // Журн. АМН України. – 1998. – Т. 8. – № 1. – С. 44-63.
| -
|
Мальцева Л.А. . Сепсис, этиология, эпидемиология, патогенез, диагностика, интенсивная терапия / Л.А. Мальцева, Л.В. Усенко, Н.Ф. Мосенцев. – М.: МЕДпресс-информ, 2005. – 176 с.
| -
|
Levy M.M. 2001 SCCM/ESICM/ACCP/ATS/SIS International Sepsis Definitions Conference / M.M. Levy, M.P. Flink, J.C. Marshal et al. // Intensive Care Med – 2003. – №29. – р.530–538
| -
|
Vasilyeva, E.V. Combined detection of IFNγ, TGFα and IL-6 cаn discriminate between active TB disease and latent infection / E.V. Vasilyeva, V.N. Verbov, I.Y. Nikitina, I.V. Lyadova, Areg A. Totolian // Conference Abstract: 15th International Congress of Immunology (ICI) / Front. Immunol. –2013. – doi: 10.3389/conf.fimmu.2013.02.00030.
| -
|
Al-Zamel F. Detection and diagnosis of Mycobacterium tuberculosis //Expert Rev. Anti Infect. Ther. 2009. Vol.7, N 9. P. 1099–1108
| -
|
Pai M. Systematic review: T-cell-based assays for the diagnosis of latent tuberculosis infection: an update // Ann Intern Med. 2008. Vol.149, N 3. P. 177–184
| -
|
Cole S.T. Deciphering the biology of Mycobacterium Tuberculosis from the complete genome sequence // Nature. 1998. Vol.393, N 6685. P. 537–544
| -
|
Wu X. et al. Comparision of antibody responses to seventeen antigens from Mycobacterium tuberculosis // Clinica Сhim Acta. 2010. Vol. 411, Issues 19-20. P.1520–1528
|
Додаткова:
1.
|
Саенко В.Ф. Сепсис и полиорганная недостаточность / В.Ф. Саенко, В.И. Десятерик, Т.А. Перцева, В.В. Шаповалюк. — Кривой Рог: Минерал, 2005. — 466 с.
|
2.
|
Сепсис в начале ХXI века. Классификация, клинико_диагностическая концепция и лечение. Патолого_анатомическая диагностика: Практическое руководство / Под ред. В. С. Савельева, Б. Р. Гельфанда. — М.: Литтерра, 2006. — 176 с.
|
3.
|
Трещинский А.И., Глумгер Ф.С., Гуляев Д.В. Сущность доказательной медицины // Біль, знеболення і інтенсивна терапія. – № 1 – С. 3-15.
|
|
Козлов В.Н. Возможные направления в решении проблемы классификации иммуномодулирующих препаратов // Аллергология и иммунология. – 2003. – Т. 4. – № 2. – С. 15-20.
|
|
Лусс Л.В. Принципы применения иммуномодулирующей терапии у больных с атоническими заболеваниями, протекающими в сочетании с синдромом вторичной иммунной недостаточности // Аллергология и иммунология. – 2002. – Т. 3. – № 1. – С. 159-164.
|
|
Минцер О.П. Современная клиническая практика в свете доказательной медицины // Ортопедия, травматология и протезирование. – 2005. – № 2. – С. 95-104.
|
|
Кишкун А.В., Миколедускас В.П., Арсенин С.Л., Коленкин С.М. Что такое доказательная лабораторная медицина с позиций клинической практики? // Клиническая и лабораторная диагностика. – 2004. – № 9. – С. 2-31.
|
|
Лисяный Н.И. Проблемы иммунокоррекции и доказательная медицина // Аллергология и иммунология. – 2013. – № 3. – С. 78-79.
|
Достарыңызбен бөлісу: |