Тема 2. Методи курортного лікування

1. 
   Поняття та методи бальнеотерапії
   

3. Климатотерапия і її різновиди. Аэротерапия. Талассотерапия

Першу групу утворять основні (традиційні) методи - такі, як бальнеотерапія, грязелікування й климатотерапия. Друга група представлена преформированні методами курортного лікування - зокрема, фізіотерапією і її методиками. Третю групу утворять рідкі й умовно виділювані методи курортного лікування. І нарешті, четверта група представлена методами нетрадиційної курортної медицини. Традиційно головним лікувальним фактором на курортах є мінеральні води для зовнішнього й внутрішнього застосування, що мають широкий спектр лікувальних показань.

• 
  с вуглекислими водами - Кисловодськ, Арзни, Аршан, Боржомі, Дарасун і ін.;
  
• 
  с сульфідними (сірководневими) водами — Арчман, Гарячий Ключ, Єйськ, Кемери, Ключі, Любень-Великий, Менджи, Немирів, Пятигорск, Сочі, Сергієвські Мінеральні Води, Серноводск, Синець;
  
• 
  с радоновими водами - Белокуриха, Молоковка, Пятигорск, Хмільник, Цхалтубо ін.;
  
• 
  с кременистими термами (гарячі й теплі води) - Алма-Арасан, Анненские Мінеральні Води, Капав-Арасан, Горячинск, Джалал-Абад, Иссык-Ата, Кульдур, Нальчик, Ткварчели ін.
  

Існує дуже багато визначень, пов'язаних з бальнеологією, але в сукупності вони дають повне визначення цієї ємної курортної галузі.

Лікувальна дія бальнеотерапевтических процедур засновано головним чином на рефлекторному й гуморальному механізмах, тобто здійснюється через нервову систему й кров. Як це було показано раніше, мінеральні води діють на організм температурою, хімічним складом, гідростатичним тиском.

При зовнішнім застосуванні мінеральні води роблять на рецептори шкіри термальний, хімічний, радіаційний і інший впливи, зокрема впливають на теплорегуляційні механізми, підвищують або знижують теплообмін, а відповідно, і рівень окислювально-відновних процесів. Кожний тип мінеральних вод робить специфічна дія на організм, обумовлене головним чином наявністю в ній так званих провідних хімічних інгредієнтів.

При зовнішнім застосуванні завдяки хімічному впливу на шкіру міняється функціональний стан її рецепторів, цьому сприяє також вплив тиску на шкіру маси води.

При прийманні гарячих ванн підсилюється кровопостачання шкіри й хронічних запальних вогнищ. У результаті посилення кровообігу в шкірі в організм надходять із ванни значні кількості тепла, що веде до підвищення інтенсивно логічних продуктів, що утворяться в запальних вогнищах, і їхньому виведенню з організму, а також до прискорення відбудовних процесів у патологічних вогнищах. Поліпшення кровопостачання шкіри сприяє й поліпшенню її фізіологічних функцій, зокрема функції иммуногенеза.

При прийманні холодних ванн спочатку відбувається швидке звуження шкірних посудин, що незабаром переміняється їхнім розширенням. Під впливом холодних процедур відбувається підвищення тонусу нервової системи й тонусу м'язів. Ці процедури роблять тонізуюча дія, ведуть до тренування теплорегуляційних механізмів організму.

Ванни так званих індиферентних температур (температур, близьких до температури шкіри) не роблять дратівна дія на терморецептори шкіри, не викликають пов'язаного із цим перерозподілу крові в організмі, а отже, не пред'являють підвищених вимог до серцево-судинної системи. Вони знижують підвищену збудливість нервової системи, викликають розвиток гальмування в корі головного мозку. Тому такі ванни широко використовуються при лікуванні гіпертонічної хвороби, при похилості до судинних і м'язових спазмів, при дискинезиях (розладах рухової функції) внутрішніх органів, при гиперстенических формах неврозів.

При користуванні різними мінеральними ваннами охарактеризовані вище закономірності впливу ванн, що залежать від їхньої температури, повністю зберігаються. Однак у їхній дії вьщеляется цілий ряд особливостей, обумовлених їхньою фізико-хімічною сполукою й властивостями.

2. 
   Грязелікування і його основні методики
   

Лікування брудами призначають при захворюваннях органів опори й рухи (зокрема, хребта, суглобів, м'язів), що довгостроково не гояться трофічних виразках і ранах, захворюваннях і наслідках травм центральних і периферичної нервової систем, гінекологічних захворюваннях, хворобах шлунка й кишечника, шкіри, деяких судинних захворюваннях.

Протягом останніх десятиліть на вітчизняних курортах, а також у багатьох лікувально-профілактичних установах, у внекурортной обстановці найбільше поширення одержали грязелікувальні процедури у вигляді грязьових аплікацій, призначуваних як у стаціонарних, так і в поліклінічних умовах. При підготовці процедур із сапропелевого бруду, узятої з верхніх обріїв, перед використанням її частково збезводнюють.

Клімат робить як позитивне, так і негативний вплив на організм людини. Позитивний вплив звичайно використовується в рекреаційній діяльності для організації климатотерапии. Від негативних факторів потрібна захист у вигляді климатопрофилактики. Використання кліматичних факторів має дуже велике оздоровче значення у зв'язку із впливом, що тренує, клімату на природні механізми стимуляції життєдіяльності організму, відпрацьовані в процесі еволюції.

Люди в процесі історичного розвитку пристосовуються до умов клімату. Така пристосовність людини до певних кліматичних умов називається адаптацією. При зміні кліматичних умов організм людини випробовує значні адаптаційні навантаження, яких людині варто уникати. При організації відпочинку й лікування обов'язково враховувати й вибирати сезони, коли рівень адаптаційного навантаження буде найменшим.

Рівень комфортності для людей, що постійно живуть у різних природних зонах, різний. При переміщенні з півночі на південь і назад люди міняють звичні кліматичні умови, і їхній організм випробовує значну напругу. Звикання людини до нових кліматичних умов відбувається поступово протягом певного періоду, називаного кліматичною адаптацією, що у різних людей може тривати від декількох днів до місяця. При виборі південних курортів необхідно пам'ятати, що в адаптаційний період лікування й активний відпочинок протипоказані Крім кліматичних розходжень, при переміщенні із заходу на схід або назад відпочиваючі ламають свої біологічні цикли (зміна годинних поясів), при різкій і частій зміні яких, може розвитися десинхроноз, що згубно відбивається на всіх системах людського організму. Тимчасова адаптація може протікати досить болісно. Особливо небезпечно, коли одночасно міняються й кліматичні зони, і вартові пояса, тому що цей період звикання включає й кліматичну, і тимчасову адаптацію. Після повернення з курорту наступає період реадаптації, що супроводжується анемічним станом, а нерідко й загостренням захворювання.

При виборі сезону для лікування необхідно враховувати ряд дискомфортних проявів, що представляють реальну небезпеку для організму людини:

• 
  надлишок ультрафіолету, що характерний для літніх місяців на територіях, розташованих південніше 42° с. ш. (Середземномор'я, Червоне море, Закавказзя; на російських морських узбережжях Кавказу й курортах Північного Кавказу). Серйозну небезпеку представляють годинники даного періоду. Надлишок ультрафіолету, що супроводжується надмірною біологічною активністю Сонця, може привести до розвитку онкологічних захворювань, сонячний алергії, загостренню серцево-судинних захворювань, діабету, захворювань печінки й бруньок;
  
• 
  термічний дискомфорт, викликаний перегрівом улітку або переохолодженням узимку. Для жителів середньої смуги Росії перегрів по теплоошущению наступає, коли еквівалентно-ефективні температури (ЭЭТ), що враховують спільний вплив температури, вітру й вологості повітря, перевищують 23°С. Звичайно денні температури в цей час досягають 28-30°С.
  

Механізм впливу зміни температури й тиски на організм людини визначається коливанням щільності кисню в повітрі, що залежить від цих двох величин, а зміст кисню обумовлює окисні процеси в організмі людини. На різкі перепади щільності кисню організм людини дає хворобливу реакцію (наприклад, гірську хворобу).

Основним діючим фактором повітряного середовища соляних копей і печер є мелкодисперсный аерозоль солей натрію, кальцію, калію й магнію, а також негативні аэроионы. Вдихання таких аерозолів і аэроионов приводить до розрідження мокротиння й прискорює її виведення з воздухоносных шляхів аж до бронхіол, поліпшується бронхіальна провідність, підсилюються вентиляція легенів, дифузія кисню через аль-веолокапиллярный бар'єр і його утилізація різними тканинами організму. Посилення функції зовнішнього подиху (підвищення хвилинного об'єму й життєвої ємності легенів) приводить до зниження кров'яного тиску в легеневій артерії й сприяє підвищенню скорочувальної функції серця. У хворих гіпертонічною хворобою знижується артеріальний тиск.

При купаннях на організм одночасно діють термічні, механічні й хімічні фактори морської води. Гідростатичний тиск води стимулює шкірний кровоток. Для підтримки рівноваги й подолання опору мас, що рухаються, води що купається виконує інтенсивні рухи, які підвищують його м'язовий тонус. Розчинені в морській воді хімічні речовини (Са, Вг, I, фитонциды морських водоростей) під час купань осідають на шкірі й викликають хімічне роздратування її нервових провідників. Накопичуючись у сальних і потових залозах при випарі води, вони дифундують у шкіру протягом тривалого часу й потенціюють лікувальні ефекти аэро- і геліотерапії.

При морських купаннях відбуваються фазні зміни терморегуляції хворого.

У першу фазу (нейрорефлекторную або первинного охолодження) через раптове охолодження тіла у хворого виникає спазм посудин шкіри й розширюються глибокі посудини внутрішніх органів. Рефлекторне порушення переважно парасимпатической нервової системи приведе до брадикардії й брадип-ноэ, підвищенню кров'яного тиску.

У другу фазу (реактивну) за рахунок активації різних видів обміну в організмі підвищується питома вага метаболической теплопродукції й наступає гіперемія шкіри, частішає й заглиблюється подих, в 2-3 рази збільшується ступінь утилізації кисню й підвищується інтенсивність клітинного подиху тканин.

При тривалому перебуванні у воді наступає третя фаза (вторинного охолодження), що характеризується ознобом, тремтінням, симпатичним пиломоторным рефлексом («гусячою шкірою»). Наростаючий парез посудин шкіри приводить до застійної венозної гіперемії (ціанозу) і охолодженню тіла, що может викликати переохолодження хворого й загострення хвороби. Тому при купаннях необхідно попереджати розвиток третьої фази реакції терморегуляції, для виявлення якої застосовують прості методи оцінки функціонального стану (вимір частоти пульсу, подиху, артеріального тиску й температури).

У медичній і курортній практиці поряд із природними лікувальними ресурсами широке застосування знаходять методи апаратної фізіотерапії, що впливають штучно створеними (преформованими) фізичними факторами.

Всі лікувальні фізичні фактори діляться на дві більші групи. Першу групу становлять штучні фактори, до яких ставляться електролікувальні, магнитолечебные, фотолікувальні, механолечебные, термолечебные, гідролікувальні, радиолечебные. Друга група утворена природними лікувальними факторами - кліматом, мінеральними водами й лікувальними брудами.

Численні методи фізіотерапії засновані на дії фізичних подразників, які представляють природне оточення людини: світло, тепло, холод, механічний вплив, різні форми електрики.

Фізичні апаратні методи лікування, як у клініках, так і на курортах, застосовуються як доповнення до основної терапії. Виключенням є досить рідкі унікальні авторські методики з використанням спеціально сконструйованих апаратів, застосовувані в спеціалізованих медичних центрах. На всеросійських курортах апаратну фізіотерапію одержують близько 20% санаторних хворих. Вони мають здатність потенціювати дію природних лікувальних факторів, значно прискорюють процеси реабілітації, дозволяють зменшити споживання лікарських засобів. У лікарів-курортологів зложилася практика уникати без явних показань призначень фізіотерапевтичних процедур, роблячи упор у лікуванні на природні фактори.

У той же час, у зв'язку з бурхливим розвитком лікувально-оздоровчих технологій, створенням і впровадженням нових методів лікування, у ряді випадків штучні фактори використовуються на курорті більш активно, ніж природні. Для приклада можна назвати штучну спелеотерапию (у спеціально обладнаних приміщеннях), баротерапію, детензор-метод, мониторную очищення кишечника, Спа-Технології.

Найбільш виражений лікувальний ефект більшості фізичних факторів наступає в результаті курсового лікування. Його тривалість становить від 6 до 12, рідше 14-20 процедур. Підсумовування лікувальних ефектів кожної процедури забезпечує тривалу післядію, що триває від 2 тижнів до 4 місяців, а в комплексі із природними лікувальними факторами (бальнеолечение, бруду, клімат) до 6 місяців і навіть до одного року.

Успіх при водолікуванні в значній мірі залежить від того, наскільки раціонально використовуються методи лікування відповідно до індивідуальних потреб. Для проведення водолікування можна назвати кілька загальноприйнятих правил. Так, при виборі температури варто пам'ятати про те, що реакцію організму можна чекати в тому випадку, якщо температура впливу процедур різко відрізняється від температури шкіри, тобто при холодних або теплих, навіть гарячих подразниках. Слабкі («індиферентні») температури не викликають якого-небудь значного ефекту.

Холодна вода використовується тільки для короткочасних процедур, що забезпечують загартовування, що стимулюють роботу імунної й гормональної систем, що поліпшують кровопостачання. При ознобі або частковому переохолодженні до води з такими температурами не прибігають. При лікуванні холодною водою існує правило: як можна холодніше, але короткочасно. На практиці температура звичайно визначається особливостями водопровідної води. Тривалість впливу процедури коливається від лічених секунд (обливання, контрастний душ, обмивання й розтирання холодною водою, а також водою зі змінною температурою) до декількох мінут (ванни).

Водні процедури найбільше сприятливо діють, якщо вони приймаються відразу після теплої постелі, сонячної ванни або сауни. Для гарної переносимости холодних подразників надто важливо вчасно розігрітися. Через кілька мінут після холодного обливання повинне наступити почуття припливу тепла.

Теплі ванни знімають утома, сприяють глибокому розслабленню й гарному сну. Тривалість теплих ванн не більше 20 хв. Гаряча вода сприяє кращому проникненню в шкіру активних компонентів цілющих речовин (рослинн або мінеральних), які додаються в лікувальну ванну.

Гіппократ розрізняв вина по їхніх властивостях і призначенню. «Вино, - говорив він, - дивно пристосовано до організму людини, як здорового, так і хворого». Гален виразно вказував на живильні й тонізуючі властивості вина. Цельсий дає ряд рецептів медичних вин. Позитивна лікувальна дія вина доводилося й у середні століття, і в наступний час.

Цілющі властивості вина визначаються, насамперед, наявністю органічних кислот, їх досить багато — від 0,5 до 1 %. Органічні кислоти стимулюють травні залози й підсилюють апетит. Особливо багато в провині винної і яблучної кислот, остання відіграє важливу роль в обміні речовин. Вона бере участь у циклі Кребса, одній з ланок біологічного окислювання. Багатий і різноманітний мінеральна сполука вина: 24 мікроелемента, у тому числі марганець, фтор, ванадій, йод, титан, кобальт і ін. Червоні столові вина багаті калієм і фосфором.

Контрольні питання

1. 
   На які групи діляться всі методи санаторно-курортного лікування?
   
2. 
   Що таке бальнеологія? Які розділи входять у її сполуку?
   
3. 
   Приведіть приклади найбільш відомих бальнеологічних курортів.
   
4. 
   Охарактеризуйте основні методи бальнеотерапії.
   
5. 
   Які показання й протипоказання характерні для бальнеотерапії?
   
6. 
   Які особливості лікувального впливу брудів на організм людини?
   
7. 
   Які методики грязелікування ви знаєте?
   
8. 
   Як проводяться грязелікувальні процедури?
   
9. 
   Який вплив робить клімат і його фактори на організм людини?
   

10. 
    Які методи климатотерапии ви знаєте?
    
11. 
    Як проводяться аэротерапия й геліотерапія?
    
12. 
    У чому полягає унікальність мікроклімату печер?
    
13. 
    Яка роль фізіотерапії в наданні послуг лікувального туризму?
    

14. 
    Який механізм дії й застосування фізичних факторів?