Лекція Політичне розмежування земель Південно-Західної Русі в кінці ХІІІ-ХIV ст. Монголи І політична трансформація Русі. 4 год
жүктеу/скачать 0.84 Mb.
|
- Бұл бет үшін навигация:
- Тому у Х1У-ХУ ст. геополітичні інтереси Південно – Західної Русі та північно – Східної розходилися. Так , у другій половині ХШ ст.
| Симоненко Р.Г. Про геополітичний фактор історії України.
Українські землі у складі Литовсько –Руської держави .// Укр. Іст. Журн.-2001-№3 Литва виступила об’єднавчим центром руських територій раніше Москви. (О.Є . Пресняков , І.Б. Греков ). Сьогодні місце великого князівства Литовського у боротьбі східних словян проти ординської влади - предмет значної уваги істориків. Варіантні погляди а цю проблему висловлюють , зокрема , Ф.М. Шабульдо та О.В. Русіна. Принципова оцінка реальної ролі Литви в історії українських земель пов’язана із дискусією щодо «Синьоводської проблеми» . Позиції сторін певною мірою залежать від ставлення до ВКЛ як одного із центрів об»єднання руських земель . Ввважає ,що позиція Ф.Шабульдо більш є переконливою. Перемога на Синіх Водах помітно вплинула й на розклад геополітичних сил у Східній Європі , вперше підваживши безроздільне панування Золотої Орди у регіоні. Це був перший удар по Орді , завданий Литвою задовго до Куликовської битви , яка була лише наслідком і розвитком подій того військового підриву сил Орди. Відсутність державності виключає політичні взаємини між суб’єктами міжнародного права , веде до переходу «під чужу руку». Новий господар українських земель утверджується на геополітично важливих торгівельних і міграційних землях з Півночі на Південь , із Сходу на Захід, забезпечуючи собі стратегічно вигідні умови на великих просторах Євразії. З часів Київської Русі ці землі відігравали роль форпосту християнської цивілізації від азійських орд і тепер вони залишалися «оборонним валом» Європи. Він був живим – тут зберігалося і прогресувало матеріальне і духовне життя , позбавлені державності , українці продовжували зберігати власну мову , культуру , релігію. Вони зберігали свою свідомість , формували тактику відновлення власної державності , обирали союзників для досягнення цієї мети. (с.8) Тому у Х1У-ХУ ст. геополітичні інтереси Південно – Західної Русі та північно – Східної розходилися. Так , у другій половині ХШ ст. послаблюється інтерес північних земель Русі до київської спадщини , а більше уваги приділяється суперництву з Литвою за Західну Русь. Ці землі з самого початку (з 1259- 1325 рр) займають антилитовські позиції , спираючись на татар. У Х1У ст. Москва активно вступає у боротьбу за київську спадщину з « етнічно строкатою» Литовсько –Руською державою, яка на той час мала територіальні , економічні , військово- політичні переваги , включно з зовнішньополітичною орієнтацією на Західну Європу. Ці обставини вплинули на тодішні геополітичні пріоритети Південно – Західної Русі , яка схилялася на бік союзу із Литвою. (с.9) Основна небезпека для Подніпров»я полягала з Півдня, однак розраховувати на допомогу колишньої Русі вони сподіватися не могли , оскільки Північно – Східна Русь виступала союзницею ординців. Тому для неї єдиним союзником могли стати землі Русі , які не зазнали ординського завоювання. Вважає , що геополітичні аспекти українсько –литовського зближення вимає з»ясування мотивів з обох сторін. Маємо уяснити питання – чи реальну політику обрала Південно – Західна Русь в часи ординського ярма ? Чи Литва могла стати противагою Золотій Орді та її доменам на Півдні , певною мірою захищаючи населення українських земель ? Чи оптимальним для ослаблення ординського ярма стало входження українських земель до складу ВКЛ ? Чи відповідає дійсності його самоназва і характеристика як Литовсько – Руської держави ?(10). Історія взаємин литовських і руських пройшла ряд етапів : у Х11- на початку ХШ ст. це набіги з півночі та походи за даниною з Київщини та Волині. Іноді фронт литовської експансії змикається з польською , а часом литовці з русичами спільно протидіють польському наступу. Посилається на О.Преснякова , що у подальшому коло спільних інтересів литовців і русинів зростає, особливо у часи виникнення союзу литовських племен, особливо маючи на увазі , що політичний центр нової литовської держави знаходився на руській території – у Чорній Русі при найтісніших зв’язках з південною Руссю. У Х11 ст. Литва формується як балто – словянська держава , її правителі йменуються «королями Литви й Русі» , у Х1У ст.. прибирає назву «Великого князівства Литовського , Жомойтського і Руського». Волюція назви держави засвідчує ,що розширення її території відбувалося за рахунок східно- словянських земель. (10). Перетворення ВКЛ на найбільшу державу Східної Європи збіглося з статочим розпадом Київської Русі. Включення до Литви територій , які належали до високорозвинених у суспільно –політичному й культурному відношенні регіонів Давньої Русі не було процесом однобічним. Він не міг здійснюватися без більш або менш значної співдії руського населення , що дбало про свої життєві інтереси. жүктеу/скачать 0.84 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|