Лекція
4.ЕКОНОМІЧНЕ ЖИТТЯ УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ У ХІІІ–ХVI СТ.
План
1.Народні промисли та сільське господарство
2. Земельні відносини. Селянське та громадське землеволодіння.
3. Аграрна реформа середини ХVI ст.
4. Фіскальна політика ВКЛ на українських землях.
5. Розвиток міст і торгівлі
Література:
Гудавичюс Э. История Литвы с древнейших времен до1569 г. – М., 2005. – Т.1. – С.383-390; 577;
Історія української культури. – К., 2002. – С.16;
Гурбик А.О. Сільське населення в добу політичної роздробленості // Історія українського селянства: Нариси в2 т. – Т.1. – К., 2006. – С.73-75.
Сас П.М. Феодальные города Украины в концеXV – 60-х годахXVI в. – К., 1989. – С.102-111;
Гурбик А.О. Еволюція соціально-територіальних спільнот в середньовічній Україні(волость, дворище, село, сябринна спілка). – К., 1998. – С.40-43.
Історія українського селянства: 6. Нариси в2 т. – К., 2006. – С.75.
Павлюк С.П. Традиційне хліборобство України: агротехнічний аспект. – К., 1991. – С.141-163;
Клепатский П.Г. Очерки по истории Киевской земли: Литовский период. – Т.І. – Одесса, 1912. – С.217.
Сас П.М. Феодальные города Украины. – С.143-152.
Торгівля на УкраїніXIV – серединаXVII ст.: Волинь і Наддніпрянщина. – К., 1990. – С.118; 19.
Сидоренко О.Ф. Українські землі у міжнародній торгівлі. – К., 1992. – С.164-177, 191.
Блануца А. Надання та підтвер-дження Олександра Ягеллончика на українські землі Великого князівства Литовського// TerraCossacorum: студії з давньої та нової історії України. Наук. зб. на пошану проф. В.Степанкова. – К., 2007. – С.434-455;
Блануца А. Земельні надання Сигізмунда І Старого на українські землі Великого
князівства Литовського// Україна в Центрально-Східній Європі. – Вип.8. – К., 2008. – С.60-72.
Яковенко Н.М. Українська шляхта з кінця ХІV до середини ХVІІ ст. (Волинь і Центральна Україна). – К., 1993. – С.83-104;
Гурбик А.О. Еволюція соціально-територіальних спільнот в середньовічній Україні. – С.57-65, 97-100.
Гурбик А. Аграрна реформа в Україні XVI ст. – К., 1997. – С.10-11. 33.
Панашенко В.В. Агресія Кримського ханства і султанської Туреччини на Україну в кінціXV – першій пол. XVI ст. // Феодалізм на Україні: Зб. наук. праць. – К., 1990. – С.114-130;
Дашкевич Я.Р. Ясир з України(XV – перша половинаXVII ст.), як історико-демографічна проблема// Укр. археограф. щорічник. – К., 1993. – С.43-46.
Отамановский В.Д. Развитие городского строя на Украине вXІV–XVIII вв. и магдебургское право// Вопр. истории. – 1958. – №3. – С.121-141;
Торгівля на УкраїніXІV – серединаXVII ст. Волинь і Наддніпрянщина. – К., 1990. – №72. – 78.
Котляр М.Ф. Торгівля на Україні в XIV–XV ст. // Укр. істор. журн. – 1975. – №1. – С.38-47; Його ж. Нариси історії обігу й лічби монет на УкраїніXІV–XVIII ст. – К., 1981. – С.72-82.
Жеребцова Л. Організація митної служби на землях Великого князівства Литовського наприкінці XV – в серединіXVI ст. (до1569 р.) // Історія торгівлі, податків та мита. – Дніпропетровськ, 2007. – С.52-57; Її ж. Структура таможенной системы Великого княжества Литовского в конце XV – серединеXVI вв. // Ukraina Lithuanica: студії з історії Великого князівства Литовського. – Т.1. – К., 2009. – С.144-162;
1.Своєрідністю економіко-географічного становища українських земель напередодні та
у період їхнього перебування під владою Великого князівства Литовського(далі– ВКЛ), Королівства Польського(далі– КП), Угорщини, Молдови та Кримського ханату було їх розташування на межі лісостепу та південних степів. Відсутність у цей історичний період чітких географічних вододільних кордонів, за винятком Карпат і північних поліських
боліт, не давала Україні надійного прихистку від народів степової цивілізації, особливо зі сходу та півдня. Внаслідок цього кочові народи відтісняли українців у ліси та лісостепи, гальмуючи південно-чорноморський напрямок колонізації. Цим самим помітно послаблювався зв’язок українських земель з Кримом і Надчорномор’ям, а звідси– з Балканами, Малою Азією, Кавказом, Середземномор’ям. Через це поселення українців все більше мігрували у бік лісової зони, активно заповнюючи території Київщини, Чернігівщини, Волині та Галичини, а на півдні практично не виходили південніше Канева та Вінниці. Проте, попри наявні труднощі, в досліджуваний період спостерігався господарський розвиток і відбувалося хоча й повільне, але неухильне зростання
кількості населення– основної продуктивної сили України. Наявні відомості дають можливість скласти загальну картину динаміки чисельності українців у
цей період. Зокрема, на рубежі ХІІІ–XIV ст. налічують близько3,2 млн осіб, на1400 р. – 3,7 млн, на 1500 р. – 4 млн, на1550 р. – близько5 млн1
.
Достарыңызбен бөлісу: |