Лiтературознавчих
жүктеу/скачать 1.44 Mb. Pdf көрінісі
|
| Окси моро н, або Оксю моро н (грец. oxymoron – дотепно-
безглузде) – фігура мови, що полягає в поєднанні контрастних понять, які логічно нібито не сумісні, але разом створюють нове уявлення (розумний дурень, сліпий поводир, гірка радість, красномовне мовчання). О. як засіб художньої мови широко вживається в поезії та прозі для вираження нового цілісного поняття або окремого явища, привертаючи увагу до його суперечливої природи. В основі О. часто лежить поєднання двох антонімів: Найчистіша душа незрадлива, Найскладніша людина проста. (В. Симоненко). О ~ 81~ Іноді письменники використовують О. як назви творів («Так пахла тиша» В. Кави, «Космо-Натка» В. Нестайка, «Прекрасні катастрофи» Ю. Смолича, «Жорстоке милосердя» Ю. Мушкетика). Омо німи (грец. homonymos – одноіменний) – слова та їхні форми, що вимовляються чи пишуться однаково, але мають різне значення, яких можна розрізнити тільки в контексті мовлення. Н-д, «ключ» може бути знаряддям для відмикання чи замикання замка, але буває «ключ» для розгадки зашифрованого тексту, або «журавлиний ключ» чи «скрипковий ключ». ☺ Омоніми – слова, які пишуться однаково, але мають різне значення. Оповіда ння – невеликий епічний художній твір про одну чи кілька подій із життя персонажа, що відіграють важливу роль у його долі. В О. можуть фігурувати декілька персонажів. Події, змальовані у творах цього жанру, займають переважно невеликий відрізок часу, їм характерна проста композиція, однолінійний сюжет. Майстрами О. для дітей в українській літературі вважаються М. Коцюбинський, І. Франко, С. Васильченко, В. Винниченко, Ю. Збанацький, М. Трублаїні, Є. Гуцало, Гр. Тютюнник, В. Кава та ін. ☺ жүктеу/скачать 1.44 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|