Персонаж – дійова особа художнього твору.  ~ 85~  Персоніфіка ція

~
85~ 
Персоніфіка ція (лат. persona – особа і facio – роблю) – 
окремий вид уособлення, коли предметам, явищам і 
абстрактним поняттям надаються властивості людини для 
більш яскравого, виразного відтворення зображуваного. Н-д: 
Як бурулька плаче, – то весна надворі, 
Як роса заплаче, – то вже ранок скоро, 
Як заплаче дощик, – трави підростають… 
(А. Костецький). 
П’є са (франц. piece – частина) – у широкому значенні 
назва будь-якого драматичного жанру (драма, трагедія, 
комедія тощо). Для дошкільнят і молодших школярів напи-
сано п’єси-казки («Летючий корабель» А. Шияна, «Кривенька 
качечка» М. Пригари, «Троянові діти» Н. Забіли та ін.). 
☺
П’єса – твір, написаний для театру. 
Підте кст – прихований, внутрішній смисл висловлю-
вання; думка та почуття, яких представлено в тексті твору не 
прямо, а немовби самі по собі, що випливають із сюжетних 
ситуацій, взаємовідносин і зіткнень персонажів. Так, в 
оповіданні «Приблуда» С. Васильченка П. розкриває за 
зовнішньою суворістю і жорсткістю поведінки Параски 
Калістратівни її чуйність і доброту до дітей-сиріт. П. 
застосовують і в розмовному стилі («такий розумецький, що 
далі нікуди»), в ідіоматичних зворотах (мати зуб на когось, 
утерти носа комусь, народитися в сорочці). 
Піри хій (грец. pyrrichios, від pyrriche – військовий танок) – у 
силабо-тонічній системі П. умовно називається заміна стопи 
ямба чи хорея стопою з двох ненаголошених складів (UU). 
Рядок з П. вважається пірихованим: 
Іскриться крапелька роси
U–/U–/UU/U– 
На золотім листку калини.
UU/U–/U–/U–/U 
Світ молодіє від краси
UU/U–/UU/U– 
Під небом України.
U–/UU/U–/U 
(М. Людкевич). 

~
86~ 
Післямо ва – стаття в кінці книги, написана її автором 
або літературним критиком. У ній подаються узагальнені 
думки про твір, використані матеріали, розповідається про 
персонажів, прототипів тощо. П. вводить читачів у контекст 
літературного й громадського життя певного часу. Так, у 
післямові до твору П. Єршова, яка має заголовок «Про казку 
«Коник-горбоконик», 
літературознавець 
В. Анікін 
та 
художник В. Мілашевський розказали про історію створення 
казки на основі її глибинних народних витоків, про художню 
оригінальність, а також про назви старовинних предметів, 
побуту, одягу, що зображені на акварелях художника. 
Пі сня – словесно-музичний твір, який призначено для 
співу. П. має строфічну будову. Для неї характерно 
повторюваність віршів строфи, заспів і приспів, виразна 
ритмізація. Розрізняють народні П. та П. літературного 
походження. Дитячим П. властива доступність і простота. Н-д, 
українська народна П.: 
Бігла кізка топитися,
А цапочок дивитися, 
Впала кізка в ополонку, 
А цапочок за головку 
Смик догори. 

жүктеу/скачать 1.44 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: