М. П. Коломієць є. С. Регушевський за редакцією В. О. Винника київ «радянська школа» 1988 коломиец н. Ф., Регушевский е. С


брати (піднімати, підіймати, здіймати, знімати) па сміх (на смішки, на посміх, на глум, на кпини)



бет11/27
Дата09.07.2016
өлшемі2.88 Mb.
#185992
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   27

брати (піднімати, підіймати, здіймати, знімати) па сміх (на смішки, на посміх, на глум, на кпини) кого, що і без додатка; на глузи (глуз) піднімати (брати) кого; брати на спички кого; (давати образливе прізвисько) пришивати квітку (гаплик) кому.

Засмутився Карпо, не їсть, не п'є, як ніч ходить… Глузують наші, на сміх його беруть (Коцюбинський, 2, 1961, с. 53); Борислав почав на сміх підіймати, я його вилаяв, він собі, засторчивши ніс у книжку, лежав і читав (Панас Мирний, 4, 1969, с. 35); Цю фотографію таки за її спиною піднімали на сміх, а паничі й пани глузували (Нечуй-Левицький, 9, 1967, с. 10); [Лучицька:] Мало назнущались, так іще тут привселюдно зняти на посміх, на публіку поставить? (Старицький, 3, 1964, с. 541); Цю дяківську послугу зараз підхопили в місті на язики й підняли на смішки (Нечуй-Левицький, 9. 1967, с. 13); – То ти береш мене старого на глум (Мартович, Твори, 1954, с. 60); Ще в м'ясниці був підскочив з Майданів син монопольщика, так і того дівка підняла на глум: «Добрий жених, тільки ніс і вуха стирчать» (Стельмах, 1, 1982, с. 150); [Лицар:] Та що се ти мені байки плетеш, на глум здіймаєш, чи смієшся в вічі? (Леся Українка, 2, 1951, с. 194); Колодубові трохи смішно зробилося від того і навіть образливо, бо почувся так, начебто беруть на кпини, справляють з нього жарти-смішечки (Ю. Бедзик, Поспішай у юність, 1975, с. 154); – Щоб відплатити світові за його жорстокість, мерщій кидаються в глузи самі, здіймають на кпини іноді найсвятіше (Загребельний, 6, 1981; с. 208); Та над Петром ну реготать, Петра на глузи підіймать! (Гулак-Артемовський, Байки, балади, лірика, 1958, с. 148); [Михайло:] Як же то так? Чи ви мене справді морочите, чи на глуз піднімаєте! (Котляревський, 2, 1953, с. 73); – Та ти [Даниле] на глузи мене береш, опудало чортове?.. (Чумак, Три шляхи, 1984, с. 6); – Там сусіди любі та милі так тебе на спички і беруть, а тут ще і дома (Панас Мирний, 1, 1968, с. 469); [Явдоха:] Та й осоружний оцей Печариия як він мені остогид! З кожного посміхається, кожному квітки пришиває, а сам же то? (Панас Мирний. 6. 1970, с. 113).

НАШВИДКОРУЧ

(квапливо, поспіхом, похапки) на живу нитку; на швидку (скору) руку; на скору руч, розм.; на хваток (на хватку), розм., рідко.

Увечері тільки Василь сам про себе лаяв одежу, що на його вже не приходилася та чимало й зносилася: рукава мало не доходили до ліктів, стан насеред спини, одна пола розірвана, зметана на живу нитку, лікті у дірках сорочку крізь їх видно (Панас Мирний, 4, 1955, с. 117); На бригові є сліди ремонту на швидку руку (Яновський, 2, 1958, с. 68); А там поставлять закусити на скору руч чого-небудь (Словник Грінченка, 4, 1959, с. 90); Випив на хватку стакан чаю (Словник Грінченка, 4, 1959, с. 391).

НЕВМІЛО ЗРОБЛЕНИЙ



[аж] пальці знати; білими нитками шитий.

Пархім орав: у плуг молодичків він здумав попитати: пішли Бички вихрить аж пальці знати (Боровиковський, Твори, 1957, с. 169); План ухвалили врешті Матюшин та Гнидин. План білими нитками шитий, але хай. Хто там доскіпуватися буде (Головко, 2, 1957, с. 146).

НЕДОРЕЧНО



не до ладу; не до речі; і гич не до речі, заст.; ні пришити, ні прилатати; ні в тин ні в ворота; не до шмиги, зневажл.; вискочити (вистрибнути) як Пилип з конопель, зневажл; вискочити (висунутися) як козак (як голий) з маку, зневажл.

А на уроках він [Вітя] завжди про щось своє думає, а як спитають, завжди скаже не до речі, не до ладу, – як Пилип з конопель вистрибне (Іваненко, Таємниця, 1959, с. ЗО); Оженитися старому на такій дитині… не женися! І гич не до речі (Шевченко, 2, 1953, с. 169); Все думає [товариш] …А часом як що скаже, то ні пришити, ні прилатати (Франко, 1, 1955, с. 350); На запитання Мельник відповів плутано. ні в тин ні в ворота (Гуреїв, За снігами білими. 1973, с. 32): Лідине весілля було страшенно не до шмиги (Дмитерко, Наречена, 1959, с. 209); [Горлов:] Ну, редактор, вискочив з статтею як той Пилип з конопель (Корнійчук, 2, 1955, с. 12); Вона [Мотря] вискочила з-за вугла, як козак з маку (Нечуй-Левицький, 3, 1965, с. 424).

НЕДОУМКУВАТИЙ



(розумово ненормальний) несповна розуму; на голову шкандибає, зневажл.; не має гаразду в голові, діал.; голова (макітра) не в порядку у кого, зневажл.; з дуринкою хто; вивихнутий [шкереберть] мозок у кого; не всі дома (вдома) у кого; зайці в голові у кого; клепки розсохлись [в голові] у кого; немає (не вистачає, розм. не хватає, недостає, діал. не хапає, не стає) [однієї (третьої, сьомої, десятої, тринадцятої)] клепки [в голові (у тім'ї)] у кого, кому; без сьомої (десятої, дванадцятої) клепки [в голові]; тринадцята клепка вискочила [з голови] у кого; [ще] на цвіту прибитий; жуки в голові у кого; мішком з-за рогу (угла) прибито (вдарено) кого; як (мов, немов і т. ін ) мішком [із-за рогу] намаханий (прибитий).

Казали, що він став несповна розуму (Смілянський, Сад. 1952, с. 132); [Кнур:] Та він [Карпо], либонь, і на голову трохи шкандибає (Панас Мирний, б, 1970, с. 31); Томи занесли до хати, а юрба вийшла за ворота і почала судити по-своєму. – Басараби знов зачинають вішатися, не мають гаразду в голові (Стефаник, Твори, 1964, с. 156); Зараз же лікар статтю підбирає нащот того, що макітра не в порядку. Такого не приймають: – Дурний! (Остап Вишня, 1, 1974. с. 48); Чи він трохи, бува, не з дуринкою? (Українські народні прислів'я. 1903, с. 390); – Ти клоун, ти вічний кривляка, – у тебе й мозки шкереберть… (Тичина, 2, 1961, с. 99); До неї [Параски] ніхто з старостами і через поріг не заглядав, доки не піддурила Омелька; та й той узяв її, мабуть, через те, що в його і тепер не всі дома, а з-за молоду зовсім-таки не було одної клепки (Нечуй-Левицький, 2, 1956, с. 19); – Чи в його всі вдома? Зайця, часом, в голові немає? (Коцюбинський, 1, 1961, с. 131); [Прокіп:] У твого чоловіка трохи клепки розсохлись (Корнійчук, 2, 1955, с. 117); – Чи в тебе [Петре] не всі дома, чи зроду нема однієї клепки в голові? (Нечуй-Левицький, 8, 1967, с. 248); – Досить, що він [Денис] став якийсь мов без сьомої клепки у тім'ї, змарнів геть і згорбився гаком (Козланюк, Юрко Крук, 1957, с. 434); – Давно в тебе звідти тринадцята клепка вискочила? Чи в тебе лоб для того, щоб горіхи трощити? (Стельмах, 2, 1982, с. 232); – Ой, гарячий ти, Мусію, та клепки не хватає! сказала сама собі Мар'яна, зітхнувши важко (Косинка, Новели, 1962, с. 86); – Ми не якісь, – казав мій дід, – заблуди-пришелепки. У тих, хто забува свій рід, не вистачає клепки (Білоус, Обережно: слово!, 1984, с. 48); [Кнур:] То що люди, то люди; а то таки у того Карпа десятої клепки недостає (Панас Мирний, 6, 1970, с. 31); [3-тя дівчина:] Давно в його не ставало клепки в голові, а тепер і останні розгубе [розгубить]! (Панас Мирний, 6, 1970, с. 20); Чи справді такий дурний, що вже в мене не хапає клепки розібрати, що на користь, а що на вітер (Панас Мирний, 4, 1970, с. 253); Се був чоловік прибитий ще на цвіту, плохий, похилий (Марко Вовчок, 6, 1956, с. 222); [Охрім:] Нехай, дурні, собі пустують! У них, видно, жуки у голові (Глібов, Вибрані твори, 1957, с. 62); Він, може б, так і не робив, Та хтось із-за угла мішком його прибив (Глібов, Вибрані твори, 1957, с. 219); Нарешті всі чомусь зійшлися на тій думці, що його «мішком з-за рогу вдарено», і перестали звертати на нього увагу (Тютюнник, Вир, 1964, с. 164); – Чого він [вершник] такий? Наче намаханий із-за рогу мішком (Панч, Гомоніла Україна, 1954, с. 413).

НЕ ДУМАТИ



[і] гадки (в гадці) [собі] не мати; [і] гадоньки (гадки-гадоньки, думки-гадоньки) [собі] не мати; закинути гадку [за грядку]; не мати на (в) думці; у голову (у голови) [собі] не брати (не покладати); (нічого не думає хтось) не було гадки у кого про що; і (й) [в (ві, вві, у, уві) сні] не снилося (не сниться) кому: і не гадати, і не снити.

Зумів збити собі копійчину.., не то, що ми, дурні; тепер і гадки не маєш… (Васильченко, 1, 1959, с. 146); – Прокурор викликає Гузиря до Дрогобича, а він, мов кавалер, ходить по вулиці та й не має собі ніякої гадки (Чорнобривець, Пісні гір, 1958, с. 76); Хортів годуємо, спускаєм. І гадоньки собі не маєм, Гниєм самі, себе не бачим (Шевченко, 2, 1953, с. 501); Свої ягнята і телята На полі вольнім вільно пас Чабан, було, в своєму раї. І гадки-гадоньки не має, Пасе і доїть і стриже Свою худобу та співає… (Шевченко, 2, 1953, с. 351); А калина з ялиною.. Мов дівчаточка із гаю Виходжаючи співають; Думки-гадоньки не мають, В'ються-гнуться та співають (Шевченко, 2, 1953, с. 342); Та цур йому, власному лихові, я про нього давно гадку закинула! (Леся Українка, 5, 1956, с. 70); Я, наприклад, не розумію, як би я, бувши здоровою, не провела Михаля або Френкеля, не відповіла на їх листи і взагалі «закинула гадку за грядку», раз вони з'їхали з моїх очей (Леся Українка, 5, 1956, с. 427); Вона ніколи і в думці не мала почути таке від сина (Панас Мирний, 1, 1970, с. 146); В той день Ерік і на думці не мав, що незабаром Олесь стане найближчим його другом (Панч, Ерік шукає щастя, 1950, с. 6); Ніхто тоді з хлопців і в голову не брав, що дівчину ж треба провести додому (Чабанівський, Тече вода в синє море, 1961, с. 120); – Винуватий, товаришу комісар!.. Дозвольте доповісти, – ми собі й у голови не покладали, що ви почуєте (Яновський. 1. 1958. с. 276); Я було радію, слухаючи того її щебетання. Не було й гадки, щоб усе те щастя у велике лихо повернулось (Марко Вовчок, 1, 1955, с. 281); Коли так по Семені, другого дня, і не сподівалась, і не снилося мені, та й посватав він (Марко Вовчок, 1, 1955, с. 3); І не гадав, і не снив навіть (Коцюбинський, 2, 1961, с. 106).

НЕ ЖУРИТИСЯ

(зберігати почуття оптимізму) не падати (не занепадати) духом; бити (кидати, ударити) лихом об землю; [держати] хвіст (хвоста) бубликом; тримати хвіст трубою.

Мучитимуть вас, в геєну вогняну ввергнуть не падайте духом! Бо за правду! (Остап Вишня, 1, 1974, с. 46); – А чого його журитись? Бий лихом об землю! Топчи його ногами та й годі (Панас Мирний, 5, 1970, с. 258); – Ми не загинемо! Вдармо тепер лихом об землю! (Нечуй-Левицький, 9, 1967, с. 212); Воно минеться все, козаче, не журись! Кинь лихом об землю! (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, с. 129); – …Головне, Романе, держи хвоста бубликом! міцно потиснув руку і подався з подвір'я Шмалія (Стельмах, 1, 1982, с. 138): Всі ходять, голови задравши і хвіст бубликом (Копиленко, Вибране, 1953. с. 131); Навіть в шахту принагідно Він спускається… солідно: З провожатим, як турист, і трима трубою хвіст (С. Олійник, Вибране, 1959, с. 226).

НЕЗАБАРОМ



1. (у найближчому майбутньому; у знач, прис.) не за горами; на носі; [бути, стояти і т. ін.] на порозі; (про близьку біду, нещастя) [бути, стояти і т. ін.] за плечима.

Не за горами наша перемога (Довженко, 3, 1960, с. 26); – Даю вам відпустку на тиждень. Тим більше, що іспити у вас на носі (Рибак, Час сподівань і звершень, 1960, с. 170); Більша половина дерев загинула під час пересаджування, багато саджанців загинуло у весняну повідь. Злидні стали на порозі (Довженко, 1, 1958, с. 424); Закручено руки в ремені, і ноги в колодки забиті. Червона китайка прим'ята, біда за плечима стоїть. І хоче козак [Сірко] заспівати (Малишко, Заповітне джерело, 1959, с. 82).

2. (у найближчі дні; у знач обст.) не сьогодні, то (так) завтра (не сьогодні – завтра); з дня на день.

[Іван:] Скрізь поверталися козаки: не сьогодні, так завтра вернуться і наші (Васильченко, 3, 1960, с. 37); Не сьогодні, то завтра заплачеш і ти, і твоя жіночка (Речмедін, Народження Афродіти, 1974, с. 69); Не сьогодні завтра до неї прийдуть старости (Нечуй-Левицький, 2, 1956, с. 47); З дня на день ждали в село землемірів (Головко, 2, 1957, с. 183).

НЕ ЗВЕРТАТИ УВАГИ

(не помічати) нуль уваги; (не звертати ніякої уваги на те, що говорять, не слухати) пропускати повз вуха що; (навмисне не помічати чогось недозволеного або ігнорувати когось, щось) дивитися крізь пальці на кого, що.

Мокрий сніг, легко падаючи, як цвіт вишні од вітру, лягав на землю й засипав Соломію, але вона не звертала на те уваги (Коцюбинський, 1, 1955, с. 383); – Ну а хто ж таки автор [листа]? – Не знаю, чесне піонерське, Трішки, правда, догадуюсь, та тільки я нуль уваги в той бік (Гончар, 5, 1979, с. 21); Чемериця, заклопотаний і все ще неспокійний, якось байдуже пропустив повз вуха її слова (Коцюба, Нові береги, 1959, с. 414); І все ж на нього [Івана Івановича Горобця] всі дивились крізь пальці, посміювались, навіть полаювали і все збиралися доповісти про його інспектування завідувачеві райвно, товаришеві Кетягу (Збанацький, 1, 1974, с. 20). Пор.: БАЙДУЖЕ.

НЕ З'ЯВЛЯТИСЯ

(уникати зустрічі з ким-небудь, намагатися не бувати десь) не показувати (не появляти, не навертати, не повернути і т. ін.) очі (очей); не показувати (не навертати, не потикати, не сунути і т. ін.) носа; як (наче, ніби і т. ін.) ногу (ноги) вломити; і (й) у хату не плюне (не наплює).

Цілий тиждень Казанцев не показував очей, – цілий тиждень Олеся не бачила його (Нечуй-Левицький, 4, 1966, с. 208); Мелетія навіть не виходила до гостей і очей не появляла (Нечуй-Левицький, 5, 1966, с. 348); [Борис (з серцем):] А, не нагадуй мені! Вісім день очей не навернути, вісім день… я ненавиджу себе!.. (Кропивницький, Вибрані твори, 1967, с. 172); [Тетяна:] Повилітали птахи з гнізда і покинули нас, старих: ані Михайло, ані Петро і носа сюди не покажуть!.. (Карпенко-Карий, 3, 1961, с. 53); [Грива:] Сюди ніхто і носа не наверне! Одно далеко від двора, та ще в яру глибокім, а друге пустка, то побоюються, щоб часом, бува, не здибав тут їх Сава Чалий (Карпенко-Карий, 2, 1960, с. 233); Учнів розпустили раніше. Все одно дощ ллє, як з відра, ніякий чорт з інспекторату носа не суне (Ткачук, Назустріч волі. 1984, с. 85); [Xаритя:] Як заміж вийшла ні разу в мене не були, наче ногу вломили! (Панас Мирний, 6, 1971, с. 497); [Маруся:] Так уже ж буде з тиждень, як він [Грицько] вернувся, а й у хату не плюне, очей не покаже (Старицький, 2, 1964, с. 445); А це вже надвечір мама питає: «Що це за знак, що ні одна і в хату не наплює, чи не побили, бува, глечиків?» (Панас Мирний, 4, 1970, с. 112). Пор.: З'ЯВЛЯТИСЯ.

НЕ ПОДОБАЄТЬСЯ



[бути] не до вподоби (сподоби) кому; не до (по) душі; не до серця; не до смаку; серце (душа) не лежить до кого, чого; не навертається серце до кого, чиє; не по нутру.

До якого ж часу, батьку, будемо отак сидіти? питався Андрій, якому таке життя було явно не до вподоби (Довженко, 1, 1958, с. 241); – Чи ж тобі не до сподоби? питаю. – Хороший, – промовила [Маруся] стиха (Марко Вовчок, 1, 1955, с. 190); Якась дурна делікатність причепиться часом і не можеш одмовитися зробити те, що не по душі (Коцюбинський, 3, 1956, с. 152); Почував себе [Дорош] збудженим і трохи схвильованим від того, що перед ним розкривається нове життя, що немає вже військової служби, якої він… не любив і яка ніколи не була йому до серця (Тютюнник, Вир, 1964, с. 109); Не ходив, як видно, ти, мій друже, У начальстві на своїм віку, І маленька критика не дуже До смаку бува керівнику (Воскрекасенко, Плями на совісті, 1966, с. 53); [Тетяна:] Може, воно й добре, а тільки щось у мене до такої моди серце не лежить (Карпенко-Карий, 3, 1961, с. 33); – Хіба ж ти не бачиш: моя душа не лежить до тебе? (Стельмах, 5, 1983, с. 27); Чув отаман пушкарський, що не навертається до нього жінчине серце, – і все йому остогидло (Хоткевич, 2, 1966, с. 113); –Ми між людьми будемо жити по-людськи, а кому в нас не по нутру, той нехай іде на Січ (Куліш, Вибране, 1969, с. 181).

НЕПОСИЛЬНИЙ

(який не відповідає чиїм-небудь фізичним або духовним можливостям; важкий, недоступний для виконання або розуміння) не під силу кому, чому; не по силі кому, чому; не по зубах кому, чиїх; твердий (міцний) горішок [видався (виявився) і т. ін.]; не по плечу кому, що.



Християнству ця ноша [врятування цивілізації] вже не під силу (Стельмах, 2, 1982, с. 59); Мар'я увійшла в хату з оберемком дров у руках. Видно, вони були їй не по силі, бо вона аж зігнулася (Панас Мирний, 3, 1954, с. 72); – Напрасно [даремно] ви відмовляєтесь від комісійних магазинів. Там теж буває першокласний товар. Його здають туди, тому що він декому не по зубах (Чорногуз, Претенденти на папаху, 1983, с. 59); – А чого ж! навіть з вигляду закомизився фон Штейніц. – Рагузін виявився не таким уже й твердим горішком, як ми думали (Гуріненко, Днів твоїх небагато, 1984, с. 416); Однак підвищення по службі не радувало його [Сотника], а навпаки тяжило: сам відчував, що цей чин йому, як кажуть, «не по плечу» (Циба, На зламі, 1984, с. 59).

НЕПОТРІБНИЙ

(у якому немає потреби, необхідності; ірон., лайл.) приший кобилі хвіст; [потрібний (потрібен) як] п'яте колесо до воза (у возі, автобусові); потрібний (потрібна, потрібен) як дірка (діра) в мості; потрібний (потрібна, потрібне) як сліпому дзеркало, як лисому гребінь, як глухому музика, як торішній сніг, як коло трактора віжки, як (мов) зайцеві бубон, як сіль в оці; потрібний як собаці п'ята нога (здрастуйте, другий хвіст); потрібне як очкур на шию.

[Максим:] – Ви ж таки розумні і вчені, мовляв, люде то й розміркували б: що цілісінький день ви собі удвох балакаєте, а за вами слідком човгає щось таке, ніби теж скидається на людину, а ви його вважаєте ні за приший хвіст кобилі чи за німого!.. (Кропивницький, Вибрані твори, 1967, с. 140); – Хіба я не знаю, що ти любила Романа, – вже з серцем промовила Зося. – Потрібний він мені, як п'яте колесо до воза (Стельмах, 1, 1982, с. 294); Герман увесь віддався тій погоні за багатством; Рифка тепер стала для нього п'ятим колесом у возі (Франко, 5, 1951, с. 284); Що мав казати у відповідь «небіж»? Сказати, що готовий на подвиг в ім'я науки? Чи крикнути, що йому та наука потрібна, як п'яте колесо автобусові? (Збанацький, Пригода Івана Коструба, 1984, с. 224); І вони вирішили, що не слід зараз розповідати про це Оксані вже навіть тому, що Ліда у Вікторовому житті як п'яте колесо у возі (Автомонов, Коли розлучаються двоє, 1972, с. 173); Так потрібно, як діри в мості (Українські народні прислів'я, 1955, с. 272); Теє му [йому] так потрібно, як лисому гребінь, сліпому дзеркало, глухому музика (Українські народні прислів'я, 1963, с. 744); Його призивали, як офіцера, до гетьманського війська. Петро повістку подер. – Дайте спокій. Ваш гетьман так мені потрібен, як торішній сніг! (Панч, На калиновім мості, 1965, с. 98); Потрібний, як коло трактора віжки. Потрібний, як сіль в оці (Гурин, Образне слово, 1966, с. 149); – Потрібна мені ваша Окунівна, мов зайцеві бубон! презирливо фиркнув Левко й одвернувся до вікна (Стельмах, 1, 1982, с. 542); – Мені твоя защита потрібна, як собаці п'ята нога (Москалець, Сейм виходить з берегів, 1961, с. 213); – Потрібне твоє спасибі і перепросини, як собаці драстуй (Стельмах, 1, 1982, с. 114); – Жартуй собі, молодий чоловіче, з дівчатами.., коли вже маєш таку охоту до жартів, а нам вони як собаці другий хвіст, – вже трохи м'якше зауважив Перегуда (Іщук, Вербівчани, 1961, с. 202); Воно, те підслухування, правду кажучи, йому потрібне, як очкур на шию (Сиротюк, Великий благовіст, 1983, с. 100).

НЕ РЕАГУВАТИ

(нічого не робити) і (й) за вухом не свербить у кого, кому; і вухом не веде; ні кує ні меле; й у вус не дути; і (ні) усом не моргнути; хоч би тобі вусом моргнув; і бровою не веде (не моргне, не здвигне); хоч би бровою моргнув.



Мірошник спить та спить. Вода ж біжить… Хомі й за вухом не свербить (Глібов, Вибране, 1957, с. 39); Сестра навчає він не слухає; я навчаю, говорю – він [Антін] і вухом не веде (Нечуй-Левицький, 5, 1966, с. 425); – Скільки часу стою та кричу, а вони й ухом не ведуть (Васильченко, 1, 1959, с. 121); Як пишуть у звітах, що вже придбали машини і вже встановлюють, і вже, і вже, вже, а самі ні кують, ні мелють (Загребельний, 1, 1979, с. 129); Кужель і у вус не дув: посилав по одній-дві підводи в ліс, та й то тільки тоді, коли в школі не лишалося ні поліна дров (Збанацький, 1, 1974, с. 62); «Гей ти, проклятий стариганю! На землю з неба не зиркнеш, Не чуєш, як тебе я ганю, Зевес! ні усом не моргнеш» (Котляревський, 1, 1952, с. 104); [Горпина:] Я таки, щоб запевнити себе, чи й справді заснув батько, взяла соломинку та й полоскотала його по щоці, а він хоч би тобі вусом моргнув, – хропе (Кропивницький, 1, 1958. с. 194); Коло них [дівчат] худа й довготелеса Текля Барилова вимахує руками, щось своє доказує. А вони й бровою не ведуть. Мов не чують (Кучер, Трудна любов, 1960, с, 451); Говоримо було із мамою та згадуємо [Катрю], – батько слухає, – бровою не здвигне… (Марко Вовчок, 1, 1955, с. 232); – …Дівчина закохана в нього [Сагайдачного], а він хоч би бровою моргнув (Добровольський, Тече річка невеличка, 1961, с. 8).

НЕРОЗЛУЧНИЙ

(який міцно, щиро дружить, завжди разом з ким-небудь; у знач. прис.) водою не [можна] розлити (не розіллєш) кого; бути (стати) нерозлийводою; дихнути один без одного не можуть; як (мов і т. ін.) риба з водою з ким, чим.

Утрат нам не уникнути в житті, Буває серце тугою повите, – Та ми живемо в дружньому гурті, і нас, мовляв, водою не розлити! (Рильський, Зграя веселиків, 1960, с. 16); А вже школа, навчання так зблизили хлопців, що стали вони, як то кажуть, нерозлийводою, дихнути один без одного не могли (Власенко, Над Сулою синє небо, 1984, с. 72–73); [Гусак:] Вже дійсно ми з тобою, як риба з водою (Довженко, 1, 1964, с. 274); – Ви з книжками, як риба з водою, сказав Фесенко (Нечуй-Левицький, 5, 1966, с. 200).

НЕРУХОМО


(перев. з сл. стати, стояти сидіти, зупинитися та ін.) як (мов, наче і т. ін.) укопаний (умурований, вритий); як (мов, наче і т. ін.) стовп (пень, скеля); як (мов і т. ін.) кам'яний [стовп]; як (мов, немов і т. ін.) з каменю (мармуру) виточений (виструганий).

Кінь, що як укопаний стояв, як стріла зірвався і помчав вподовж долини (Панас Мирний, 5, 1970, с. 88); А Ярошенко стояв на місці, як укопаний, і до чогось уже прислухався (Васильченко, 1, 1959, с. 195); Стали ми обидві, як укопані, та й стоїмо, дивимось одна на друга, неначе зроду не бачились (Нечуй-Левицький, 3, 1965, с. 11); Перед нами з'явилася, наче вкопана, наче з землі виросла тітка (Кобилянська, 1, 1962, с. 161); Марія ломила мовчки руки.., а Івоніка станув як вритий (Кобилянська, 2, 1962, с. 228); Злякався хлопчик, аж поблід: Стоїть як стовп і не тікає (Глібов, Вибрані твори, 1957, с. 49); Карпо встав з лави і став, неначе стовп (Нечуй-Левицький, 3, 1965, с. 331); Гнат не пручався: він стояв, як покірна дитина, або, краще, як пень, з котрим можна все зробити (Коцюбинський, 1, 1961, с. 76); Карпо стояв, неначе скеля (Нечуй-Левицький, 3, 1965, с. 340); Михалчевський стояв, немов кам'яний (Нечуй-Левицький, 3, 1965, с. 259); Молодиці водили очима слідком за її рукою, а Мелашка стояла, мов кам'яна (Нечуй-Левицький, 3. 1965, с. 376); Лице її було сумне, задумане; очі. немов сном повилися змеркли; вона сиділа, як з каменю виточена, ні поворухнеться, ні заколихається (Панас Мирний, 2, 1970, с. 424); Довго вона сиділа так німа, мовчазна, нерухома, немов з мармуру вистругана (Панас Мирний, 4, 1970, с. 462).

НЕСПОДІВАНО



(перев. з сл. з'явитися і т. ін.) як (мов, наче і т. ін.) з-під (з, із) землі [вирости (виринути, уродитися, виникнути)]; як (мов, наче і т. ін.) з неба впасти (звалитися, скотитися); (викликаючи, спричиняючи подив, замішання, приголомшення) як (мов, наче і т. ін.) грім з (серед) [ясного (чистого)] неба; як (мов, наче) грім [упав] на голову; як (мов) сніг на голову; (раптово – з сл. упасти, побігти і т. ін.) мов два зняло; як (наче, неначе) стрель (стріль) стрельнув.

Сінешні двері рипнули, одчинилась хата, і перед Хомихою, як з-під землі виріс, з'явився її син Василь (Нечуй-Левицький, 1, 1965, с. 53); Недавно казала тітка відчинити одно фронтове вікно; я відчиняю, а він наче з землі виріс надійшов! (Кобилянська, 1. 1962, с. 134); Саме тоді навинувся й він [Орядин], немов виріс із землі коло мене (Кобилянська, 1, 1962, с. 148); Зайнялись і ті старі скирти, і неначе з землі виник одразу другий ряд огняних кучерявих квіток (Нечуй-Левицький, 3, 1965, с. 67): Вона перескочила з відрами через перелаз, і Денис вийшов з-за верб несподівано, неначе з-під землі виріс (Нечуй-Левицький, 6, 1966, с. 362); Ординарець наче з-під землі вилетів на бистрому коні (Яновський, 2, 1983, с. 227); [Любов:] Звідки се ви, Сергію Петровичу. наче з неба впали! (Леся Українка, 2, 1951, с. 72); [Іван:] Зненацька, як грім з чистого неба, упала на мене пригода (Карпенко-Карий, 3, 1981, с. 138); Що ти говориш, любко моя мила? Се наче грім з ясного неба впав! Чи я тебе не щиро покохав? (Леся Українка. 1, 1961, с. 96), Льотчик з сивими скронями, подякувавши, пояснив: Сьогодні ми непитущі. Чабан здивовано глянув на сина. І той підтвердив: Правда, тату. Чого ж це? Ми, тату, летимо. Було це як грім серед ясного неба (Гончар, 5, 1979, с. 55); – Жили ми з одинокою матір'ю, і ось на саму кутю, як грім з неба, – прийшли й забрали мене. По доказу сільського старости (Збанацький, 2, 1964, с. 76); Як грім упав на голову Петрові Федоровичу, як блискавиця засвітила у очі і осліпила (Панас Мирний, 4, 1970, с. 93); Жив у сестри та зятя. Кобильчина була обсіялись. А влітку вже почали до жнив збиратися як раптом, наче грім на голову, німці з гайдамаками (Головко. 1, 1957, с. 201); «Вона… часто приїздила до нас у відрядження, падала мов сніг на голову» (Загребельний, 6, 1981, с. 160); А це як сніг на голову: «Підеш зі мною?» Куди? На яку погибель? (Речмедін, Вогонь батькових ран, 1971, с. 93); Бариня ступила на поріг та так опукою й посунулася додолу. Зачепилася вона чи від чого мов два дняло! впала додолу (Панас Мирний, 1, 1968, с. 280); Коли це наче стріль стрельнув! Марта кинулася… (Панас Мирний, 1, 1968, с. 354).

НЕТЕРПЕЛИВИТИСЯ

(виявляти нетерпіння) бере (брала, взяла, охопила, розбирала і т. ін.) нетерплячка кого; горіти нетерпінням; згоряти від (з) нетерпіння (нетерплячки); жерла (мучила) нетерплячка кого; (дуже хочеться щось зробити) руки сверблять (свербіли) у кого, кому; аж жижки трясуться (трусяться, трусилися, затрусилися, задрижали) у кого; (втрачати терпіння) терпець увірвався (урвався, уривається) кому; тратити (втрачати, втратити і т. ін.) терпеливість (терпець): терпцю немає (нема, не стає, не стало і т. ін.) в кого.

Було знать, що писаршу брала нетерплячка щось сказать чоловікові: вона аж зайорзала, засовалась на стільці (Нечуй-Левицький, 6, 1966, с. 159); Його [пана] взяла нетерплячка зараз побігти до старої Качурихи (Нечуй-Левицький, 5, 1966, с. 53); Оксана Сергіївна прискорила кроки, тепер, поблизу домівки, її охопила нетерплячка (Яновський, 2, 1954, с. 65); Згораю з нетерпіння колись побачити автора славетної «Енеїди» (Полторацький, Дитинство Гоголя, 1954, с. 14); Микола згоряє від нетерплячки (Полторацький, Дитинство Гоголя, 1954, с. 104): Сергій теж мовчав, хоч його жерла нетерплячка послухати оповідання із життя Дороша (Тютюнник, Вир, 1964, с. 166); І як зустрінеш було де попа нашого, то так руки сверблять, ну до того сверблять підбігти, підняти рясу та хоч одним оком глянути, чи він у штанях (Остап Вишня, 1, 1974, с. 31); [Богун:] Ну так хутчій, бо вже сверблять і руки! (Старицький, 4, 1964, с. 61); У Тимоша аж жижки затряслися так кортіло поквитатися з п'яницями (Колесников, Коли розвіється туман, 1962, с. 102); Всім паничам хотілося танцювати, аж жижки трусилися. Вся молодіж пішла заразом у танець (Нечуй-Левицький, 1, 1965, с. 158); – Я довго терпіла, але в мене вже терпець увірвався (Нечуй-Левицький, 9, 1967, с. 157); Ганжі зрештою, видно, таки урвався терпець. – Годі! стукнув кулаком по столу. – Досить з мене ваших нотацій! (Гончар, 2, 1959, с. 103); [Орест (тратить терпеливість):] А се уже проти чого? Чи не собі самому ви читаєте мораль..! (Леся Українка, 3, 1976, с. 36); Матвій спочатку заспокоював їх, а далі й сам почав втрачати терпець (Микитенко, 2, 1957, с. 374); Терпіла, терпіла, а далі й терпцю не стає!.. Де се видано? Що се за чоловік? До хати його й псами не заженеш (Коцюбинський, 1, 1955, с. 29).

НІКОГО


(про відсутність людей) немає живої душі; ні (ані) [живої] душі; ні (ані) лялечки; хоч би [тобі] лялечка; ні [живого] духу; ні (й) духа.

Поглянула [Хима] навкруги нема живої душі, тільки шумить кучерява верба (Марко Вовчок, 1, 1955, с. 52); На розсаднику ані душі, навіть слідів людських немає неторкана земля (Григір Тютюнник, Климко, 1984, с. 30); На стежці не видно було ні живої душі, – за Олесею ніхто не думав бігти та її просити (Нечуй-Левицький, 4, 1966, с. 182); Степан, причинивши двері, зазирнув на другу половини дому, і там порожньо, і там ні душі (Ю. Бедзик, Поспішай у юність, 1975, с. 209); Густе, в гарячих прошвах марево приколисує спраглу потріскану землю. Навколо ні лялечки, ні звуку (Стельмах, 1, 1982, с. 63); І ніде ані лялечки (Григір Тютюнник, Климко, 1984, с. 191); – Оце раз як обпали бджоли.., гукав-гукав ані телень! Хоч би лялечка тобі озвалася! (Дніпрова Чайка, Твори, 1960, с. 89); Але, увійшовши в горницю, вона не бачила ні живого духа в горницях (Нечуй-Левицький, 9, 1967, с. 12); Озирнулась ніде ні духу (Васильченко, 1, 1959, с. 221); Двері порозчинені, одежа… порозкидана, скриня одчинена й каганець горить, а в хаті – ні духа (Васильченко, 1, 1959, с. 308).

НІКОЛИ


(ні в який час, ні за яких обставин) ніколи в світі; доки (коли, поки, як) рак свисне [на оборі (на горі)]; [тоді,] як (коли) на долоні волосся виросте; швидше на долоні волосся виросте; (ніколи не мати) не бачити як (мов) свого носа чого; не бачити як (мов) своїх вух чого; побачити як власні вуха що.

Та щоб отакий бандитюга був моїм зятем? Та ніколи в світі! Краще в труну ляжу! (Тютюнник, Вир, 1964, с. 96); [Панько:] Кажуть, була колись правда, пожила та й гайда! На Юрія о цій порі [прийде], як рак свисне на оборі! Не буде в твоїй республіці ні ножа, ні образа, ні зарізатись, ні помолитись! (Яновський, 2, 1983, с. 197); – Нагріє, як рак на горі свисне, – засміялася Марія (Логвиненко, Створи, 1984, с. 192); [Денис:] Коли ж настане той час? [Палажка:] Коли рак свисне (Старицький, 3, 1964, с. 17); – Тільки дійде до царя чутка, що вони й його й нас дурять, – знатимуть вони! Він їх зараз у кріпаки поверне, а нас панами поробить. – Це тоді буде, як на долоні волосся виросте, – охолоджує неймовірний (Панас Мирний, 2, 1969, с. 78); – Оце попродасть і принесе мені довг.., хоч не ввесь, частину.., та не бачити мені його поля, мов свого носа (Коцюбинський, 1, 1961, с. 124); Тепер йому не бачити й посади ян-шая [старости], як своїх вух (Досвітній, Гюлле, 1961, с. 87); – Смикнуло ж тебе за язик… Дядько, було, вже зовсім відписав нам свою левадку, а після цього побачиш ти її, як власні вуха (Панч, На калиновім мості, 1965, с. 85).

НІКУДИШНІЙ

(ні на що непридатний; дуже поганий, нічого не вартий) нікуди не годиться (не годний, не годна, не годне) хто, що-небудь; не вартий [ламаного] гроша (шага, шеляга, фунта клоччя і т. ін.); ціна – ламаний гріш кому, чому; щербатої (зламаної, ламаної) копійки не вартий; копійка ціна кому, чому; гріш ціна [в базарний день] кому, чому; ціна – мідний гріш кому, чому.

Стара вже баба в тебе, дитино, стара. Нікуди не годиться, дочко. Спина болить (Головко, 1, 1957, с. 270); Вона [драма] нікуди не годна (Панас Мирний, 5, 1955, с. 346); [Клеопатра:] Їхні роботи ламаного гроша не варті (Корнійчук, Чому посміхалися зорі, 1958, с. 74); В здоровому тілі здорова душа, Та часто буває не варта гроша (Франко, 11, 1952, с. 331); [Ганна Хмельницька:] Були вони колись князі, а тепер шага не вартий на Україні здрібнілий, та заниділий, та захуджений рід князів Соломирецьких (Нечуй-Левицький. 9, 1967, с. 360); Досить глянути ось на цю піщугу, щоб зрозуміти тутешнє хліборобство, що ламаного шеляга не варте (Досвітній, Вибране, 1959, с. 39); [Генерал:] Ваша гвардія не варта фунта клоччя. Маєте гармати? (Полковник здвигнув раменами! (Франко, 3, 1950, с. 319); [Ельза:] А що коли Грета Норман все-таки піде грати в новий театр? [Шредер:] Коли це трапиться, та вам всім ціна ламаний гріш! (Собко, П'єси, 1958, с. 163); Хай помовчить він завтра, хай скаже про своє кохання згодом… Коли ж посміє Каргат сказати про свої почуття вже завтра, то це означатиме, що й щербатої копійки ті почуття не варті (Шовкопляс, Інженери, 1956, с. 268); Йому копійка ціна, і ніякого авторитету він ніколи не завоює (Микитенко, 1, 1957, с. 349); Гріш ціна томи генералові, який не знає своїх кращих командирів (Ю. Бедзик, Полки ідуть на переправу, 1959, с. 323); – Чого ж. Твоя [поліцаєва] влада теж видавала якісь папірці. Їм, правда, гріш ціна в базарний день (Большак, Образа, 1980, с. 99); Ціна всяким законам про вибори народних представників мідний гріш, поки немає фактично завойованого самодержавства народу… (Ленін, Повне зібр. творів, т. 11, с. 173).

НІСКІЛЬКИ

(нітрохи) ні (ані, і, й) краплі (краплини, краплинки, крапелини, краплиночки, крапельки); ні на наплину; ні на йоту; ні (ані, і) крихти (крихточки, крихітки, крихіточки); ні (і) на крихту (крихітку); ні (ані, і) на волос (волосину, волосинку); ні на макове зерно; ні (ані) гич, розм.

Вони все-таки мають людські ідеї, добрі заміри і ні краплі крутійства (Леся Українка, 5, 1956, с. 140); [Кряж:] Думаєш, я шкодую, що мене не обрали головою? Ні краплини (Зарудний, Антеї, 1962, с. 210; [Марія:] Ви так… усміхаєтесь, що я ні краплиночки вас не боюся (Карпенко-Карий, 2, 1960, с. 109); Дощику ніхто й краплинки не бачив (Квітка-Основ'яненко, 2, 1956, с. 123); [Шевченко:] Караюсь, мучусь я, але не каюсь. І не змінивсь ні на краплину (Тичина, 1, 1957, с. 313); І Яша ні про що не питав Семена Лєсних, не відступався ні на йоту від того, що Семен вимагав від нього жестами (Логвиненко, Рубікон, 1973, с. 172); Гомер зробився незрівнянним майстром грецької мови, не вмівши ані крихти граматики (Франко, 16, 1955, с. 246); Марта не була на їх [батьків] схожа… ані крихточки (Григоренко, Вибране, 1959, с. 256); В її голосі не було ні крихітки попередньої пустотливості (Вільде, На порозі, 1955, с. 34); В його чесності та порядності вона ні на крихту не сумнівалася (Тютюнник, Вир, 1960, с. 169); Він [барометр] і на крихітку не хоче посунутись на сухеньке, хоч нам дуже потрібна година (Коцюбинський, 2, 1955, с. 234); А Параска за всю ту ніч ні на волосину не заснула (Панас Мирний, 4, 1955, с. 61); Він зроди ні пилинки не вкрав і на волосинку не збрехав (Квітка-Основ'яненко, 2, 1956, с. 288); [Семен:] Так кажете, що у Петра ні крихітки хисту до поезії? [Василь:] Ні на макове зерно (Самійленко, 2, 1958, с. 100); [Зінька:] Жалібниць багато, та допомоги ані гич! (Кропивницький, 2, 1958, с. 20).

НІЧОГО



Достарыңызбен бөлісу:
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   27




©dereksiz.org 2024
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет