(про повну відсутність чого-небудь) дірка з (від) бублика

2. (про повну необізнаність у чомусь – з сл. не знати, не розуміти, не розбиратися і т. ін.) ні аза, заст.; ні бе ні ме [ні кукуріку], зневажл.; ні бельмеса, заст.; ні бум-бум, зневажл.; ні (ані) в зуб, розм.; як баран в аптеці (в біблії, в книзі), ірон.

– Хай краще моя дочка не знатиме ні аза, а в школу ту я не пущу (Панас Мирний, 4, 1970, с. 504); – Хто ж не знає, що Мар'ян не тямив ні бе ні ме ні кукуріку, а це заглядає в книгу, ще й шепче щось, мов рак у торбі (Стельмах, 1, 1982, с. 431); На кожних зборах те ж саме Жує пролаза-кандидат. В науці він ні бе ні ме! Зате зарплата в акурат! (С. Олійник, 2, 1968, с. 126); А що там ти ще додаєш – ні бельмеса не розберу (Яновський, 1, 1982, с. 30); Сорока зневажливо кидав: – Якщо вже сам агроном настроював, а ти ні бум-бум, то ніякий ти не музикант, а чоботар (Тельнюк, Білий камінь, 1984, с. 11); – Кози [дівчата] латині ні в зуб, а за хлопцями вже стріляють (Ткачук, Назустріч волі, 1984, с. 182); Він [брат] навіть сам того не примічаючи, привик міряти людей математикою: наприклад, як часом каже про якого, що недотепний, дурний, то каже, що «він математики ні в зуб не знає» (Леся Українка, 5, 1956, с. 11); З людиною буває часто так, Що добре знаючи колишнього події, Вона сучасності ні в зуб не розуміє (Рильський, Поеми, 1957, с. 263); [Дудар:] Не з того кінця береш. Не розумієш української культури. [Книш:] Я не розумію? [Дудар:] Ані в зуб (Микитенко, 1, І957, с. 29–30); – Правду кажу, хоч і родич мій Грицько. Він же до тебе обіймав цю посаду [бібліотекаря]. Скинули його, бо в книгах він розбирається як баран в аптеці (Большак, Образа, 1980, с. 69); [Дмитро:] Він [Крамовий] мені наукою почав на людях очі пекти, а сам в тій науці, як баран у книзі, розбирається (Стельмах, 3, 1982, с. 141).

НІЯКОВО

НУДЬГУВАТИ

[Марина:] То танцюйте, коли вас нудьга бере, а роботи ніякої нема (Нечуй-Левицький, 9, 1967, с. 400); Тиміш не довго маявся по світу: нудьга його з'їла (Марко Вовчок, 1, 1955, с. 56); Бородавкіна переграла одну-другу партію, нічого не виграла, а програла чимало: її взяла за серце нудьга й злість, і потягло до гурту (Нечуй-Левицький, 5, 1966, с. 183); [Палажка:] Он нещасна Химка, теж по модному захотіла жити, та тепер і нудьгує світом (Панас Мирний, 5, 1955, с. 211); – О, не тікайте! Ви весела людина, а наші гості без вас і справді будуть в нас нудить світом, – сказала Ватя (Нечуй-Левицький, 6, 1966, с. 169); – Чи так, чи інак, а ми не дамо вам пропадати з нудьги; ми втягнемо ваших дам з затвору на світ, заведемо танці, раути, пікніків – говорив другий молодий офіцер Погожаєв (Нечуй-Левицький, 4, 1966, с. 189); Водить Шур очима по кімнаті, нудить нудом смертельним (Васильченко, Вибране, 1950, с. 114).

ОБМОВЛЯТИ

(говорити щось погане про кого-небудь. ганити) перемивати (перетирати) [усі] кістки (кісточки) кому, чиї; перебирати усі жилочки кого; брати на зуби кого; перетирати (переминати) на зубах кого.

Проте жінки якось одразу облишили перемивати кісточки дружині колгоспного бухгалтера (Колесников, Однолюби, 1975, с. 4); – От візьми подивись, якими наші баби стали. То раніше зберуться – усі кісточки одна одній перемиють, усі брехні в одне рядно стягнуть, за яйце одна одній очі видряпає (Стельмах, 3, 1983, с. 193); І не було того дня, щоб не було суду над Яковом; вона [Параска] перетирала усі кісточки, перебирала усі жилочки його, – так не ворогують чужі, так не гризуться запеклі вороги між собою! (Панас Мирний, 1, 1968, с. 190); Коли проходив котрийсь з багачів.., ті, що мокли під ганком зборні, брали його на зуби (Коцюбинський, 2, 1955, с. 69); А в гостинній панійки скрекотять, як ті сороки: без сорома кожного на зубах перетирають (Панас Мирний, 2, 1969, с. 119); І знов почав Грицько гукати на всю хату. перетираючи та переминаючи на зубах не тільки Пріську з Христею, а й увесь рід їх (Панас Мирний, 2, 1954, с. 56).

ОБРАЗИТИ

[Михайло:] Мамо, тут зачепили честь моєї нареченої (Собко, П'єси, 1958, с. 350); Пониження боляче зачепило його самолюбство, через те на новій посаді він працював абияк, наче соромився (Гуреїв, Життя іде, 1954, с. 95); – От уже й розсердилась! – підхопив м'яко Дмитро. – Хіба я тебе возом зачепив, чи що? (Панас Мирний, 4, 1970, с. 158); Лайливе Кіндратове слово зачепило за живе Параску Дмитрівну, бо приховувало в собі натяк на їхні колишні взаємини (Дмитерко, Наречена, 1959, с. 209); Іноді тільки навіть його [Казика] до живого зачепить та чи інша несправедливість, і тоді він уже безпардонно розсипається (Вільде, Троянди і терня, 1961, с. 195).

ОБРАЗИТИСЯ

надути (закопилити) губи (губки), розм., жарт.; надутися як (мов, наче і т. ін.) [той] сич (індик) [перед смертю], зневажл.; (дуже образитися) полізти (вдаритися, упасти) в амбіцію; ударитися в образу.

– Не дратуйте, Я ж чула! – опустила руки, надула губи і вередливо одвернулася (Сологуб, Полинове причастя, 1975, с. 334); Секлета Пилипівна… надула губки, сердито на бригадира поглянула (Остап Вишня, 1, 1963, с. 429); – Купи мені, Мартиночку, на курорт путівку. Мартин губу закопилив і сказав суворо: – Та ти ж знаєш, що відпустка у мене не скоро! (Глазовий, Вибране, 1974, с. 62); – Вам права старшини відомі? Хома надувся в темноті, як сич: – Відомі (Гончар, 3, 1959, с. 309); Розсердився старий, гримнув дверима, пішов. А Карпо й собі надувся, мов індик (Коцюбинський, 1, 1955, с. 302); [Горпина:] Чого це ти, Явдохо, надулась, наче той індик перед смертю? (Нечуй-Левицький, 9, 1967, с. 224); Тут Карпо поліз в амбіцію, вийшов на місце голови [зборів] і давай лаятись (Яновський, 2, 1958, с. 312); – Що?! – Кажу – поженимось… Я ж не малолітній, – вдарився Остап в амбіцію (Тарновський, Незримий горизонт, 1962, с. 263); А що кляті вила кепсько слухались його рук, то «академік» упав в амбіцію й став хвалитись перед Хомою, який-то він великий учений (Гуцало, Парад планет. 1984, с. 99); – Так що ж я здирник, чи що? – ударився в образу Дзюба (Панас Мирний, 4, 1970, с. 347). Пор.: СЕРДИТИСЯ.

ОДИНОКИЙ

(безрідний, який не має батьків, родичів) [нема (немає)] ні роду, ні племені (ні роду, ні плоду, ні роду, ні приплоду) в кого; без роду [й племені] хто; один (одинокий, сам, сама) як палець; [сам (один, одним один)] як билина в полі (як горох при дорозі); одним один.

ОДНАКОВІ

[Катерина:] Всі ви [хлопці] з одного тіста. Мабуть, помру і не побачу справжнього кохання (Корнійчук, 1, 1955, с. 311); Та Свирид Костомаха не того тіста книш. Мій батько… не брехав і синові не велів (Марко Вовчок, 6, 1956, с. 260); Оскільки всі вони [шефи] мали високі академічні звання, то й цей, звісно, був пташкою їхнього польоту (Гуцало, Парад планет, 1984, с. 99); Поміщик та піп були одного гніздечка птиці (Українські народні прислів'я, 1955, с. 385); І той [Йосип], і цей [Яків] – одного поля ягода; одного роду, одного плоду (Панас Мирний, 4, 1955, с. 61); – Ти і я [Кирик і його жінка] – одного поля ягоди. Одна доля зв'язала нас (Большак, Образа, 1980, с. 98); – Що фашисти, що петлюрівці чи інша подібна наволоч – всі вони одним миром мазані (Лисенко, Наказ лейтенанта Вершини, 1984, с. 50); – Які жевжики? – насторожився Дмитро. – Такі ж, як і ти, – одним миром мазані. Шукав я орлів, а на хвости свинячі напав (Стельмах, 3, 1982, с. 359); [Оксана:] Ви всі хлопці – парубки одним ликом шиті (Старицький, 2, 1964, с. 64); [Конопліцький:] Оченята ніби хотять повистрибувати – всі вони [дівчата] на один копил (Коломієць, Кравцов, 1978, с. 107); – Адже се твій брат! Адже ви обоє з одної гіллі ягоди (Франко, 7, 1951, с. 26); Вони одним духом дишуть. Учора контори обікрадено (Панас Мирний, 4, 1955, с. 195); – Обоє, значить, рябоє! – каже Кавун (Панас Мирний, 5, 1970, с. 235); [Шило:] Та цур йому згадувати: обоє – рябоє (Старицький, 2, 1964, с. 139); Але й Льонці Галя сказала, що вони з Юликом «два чоботи – пара», а її власне серце не огірок і не яблуко, й ділити вона не дозволить, і щоб він взагалі не ошивався біля неї в клубі (Мушкетик, Рубіж, 1984, о, 123); – А в чому ж справа? – Справа дуже проста. Зібралися ми з Федором Андрійовичем – пара чобіт на одну ногу. В нього рідня, а в мене теж (Збанацький, Малиновий дзвін. 1958, с. 281).

ОДНАКОВО

(так само, подібним чином) на один аршин; однією міркою [міряти]; на один копил (лад).

– Товаришу гвардії майор, а як залізничні колії? – запитує хтось із бійців, – У нас ширша, у них вужча. Вона буде колись перешиватись? Щоб скрізь на один аршин? (Гончар, 1, 1954, с. 188); І чесність теж повинна вимірятись однією міркою (Сартаков, Повільний гавот, 1975, с. 64); А Іван Падафа на ходу лайнув художника за те, що той носи всіх новаторів на один копил править (Рудь, Гомін до схід сонця, 1959, с. 102); В Січі… довкола великого майдану розташувалися курені, побудовані всі на один копил (Панч, Гомоніла Україна, 1954, с. 226); Наші літературні редактори… іноді надмірно захоплюються «причісуванням» мови на один лад (Рильський, 3, 1956, с. 73).

ОДРУЖИТИСЯ

(про дівчину, жінку) вийти заміж; зав'язати голову (голівоньку), заст.; зав'язати косу (хустку), заст., етн.; (про чоловіка і жінку) взяти шлюб, заст.; піти до шлюбу, заст.; стати на рушник (на рушничок, на рушники), нар.-поет., заст.; (вінчатися, про церковний шлюб, заст.) піти до вінця; стати під вінець; закон взяти (прийняти); у закон уступити.

Заміж вийти – не дощову годину пересидіти (Українські народні прислів'я.., 1963, с. 638); – Якби не Лаврін, то я б, здається, ладна й до вас вернутись. – Не можна, дочко! Зав'язала голівоньку, не розв'яжеш довіку, – сказала Балашиха, осміхаючись через сльози (Нечуй-Левицький, 3, 1965, с. 371); Не знати, що рік Дівчатам скаже… Може, не їдна косу зав'яже (Руданський, 1, 1972, с. 58); – У нас любов… – Ми вирішили побратися… – Хочемо взяти шлюб… Після цих, або схожих слів почуття перестають бути таємницею, казкою, справою двох (Молодь України, 24 верес, 1975, с.4); Хоч і прийняли Олена з Дем'яном шлюб… через Явдоху та через її реп'яхи та кісточки сушеної жаби, так воно усе і пало прахом (Квітка-Основ'яненко. 2, 1956, с. 223); На весіллі прилагодила все файно; м'яса, цілого барана, голубців, відро горілки, все, що треба, а сама пішла до шлюбу (Кобилянська, 2, 1962, с. 340); Десь близько дванадцятої такий наплив бажаючих стати на рушник злагоди, що я вже не встигаю розпитати кожне подружжя (Молодь України, 24 верес, 1975, с. 4); П'ятдесят років тому у Клепінінському сільбуді відбулося комсомольське весілля: на вишиваний рушник стали тоді доярка Олена і тракторист Василь (Рад. Україна, 15 черв., 1982, с. 4); Обізвався козак молоденький: «А я твоє відерце дістану І з тобою на рушничок стану» (Українські народні пісні, 1958, с. 205); Не зглянулись, як ще місяць злетів, коли ми з Марією на рушники стали (Муратов, Буковинська повість, 1959, с. 38); «Слава богу! Теперечки двадцять п'ять тисяч мої! А вже я поти не піду до вінця, поки стара не дасть векселів в мої руки…» (Нечуй-Левицький, 5, 1966, с. 300): Коли майбутнє подружжя уже мало стати під вінець – традиція ця була тоді ще міцна, – місцеві духовні власті категорично відмовилися його звінчати (Григір Тютюнник, Батьківські пороги, 1972, с. 128); Закон прийнявши, не по-собачи жити (Українські народні прислів'я, 1963, с. 635); – Коли б можно [можна], щоб сьогодня нас і звінчали!.. Аби б у закон уступити (Квітка-Основ'яненко, 2, 1956, с. 350.) Пор.: ОДРУЖУВАТИ.

ОДРУЖУВАТИ

(про жінку, дівчину) віддавати (видавати, віддати, видати) заміж кого; (перев. нещасливо) зав'язувати (зав'язати) вік, світ кому; завити голову (головку) рушником кому, чию, заст.; закрутити кичкою голову кому, чию, заст., діал., етн.

Мати так само була привітна до Балабухи, бо вже був час видавати Олесю заміж (Нечуй-Левицький, 3, 1956, с. 45); [Ярина:] Ненька ж моя рідна,.. не губи мене, не віддавай заміж за Русаловського,.. не зав'язуй мені віку з немилим (Карпенко-Карий, 2, 1960. с. 199); Невже це могла сказати його многотерпелива Фросина, якій він, певне, зав'язав світ, хоч вона ніколи й не признавалася в цьому, а тільки говорила, що має щастя з ним [Мар'яном] (Стельмах, 1, 1982, с. 182); – Парасинко, душко, як бог дасть, то зав'ємо твою головку рушником сеї вже зими! (Кобилянська, 2, 1962, с. 15); – І довго ти будеш в підпарубках ходити? – сміється обличчям [Орина], а дикуваті очі ще більше темніють. – Поки тобі кичкою голову не закрутять (Стельмах, 1, 1982, с. 150). Пор.: ОДРУЖИТИСЯ.

ОЖЕНИТИСЯ

(про хлопця, чоловіка) узяти за дружину (жінку, жону); узяти за себе; узяти собі дружину; взяти заміж кого; розплести косу кому, нар.-поет.; зав'язати хустку (косу) кому, нар.-поет.

Він узяв собі дружину, маленьку, кволу, але щиру до роботи жінку (Чорнобривець, Визволена земля, 1959, с. 42); [Калеб:] Так, брате Джошує, хай прийде Дженні і скаже нам, чи обіцяв їй Річард її узяти за жону (Леся Українка, 3, 1952, с. 66); – Нене, – каже [Тиміш], – полюбив я дівчину, хочу її за себе взяти; благословіть мене (Марко Вовчок, 1, 1955, с. 51); Візьму заміж [дівчину] за себе (Словник Грінченка, 3, с. 210); Не вернеться чорнобривий Та й не привітає, Не розплете довгу косу, Хустку не зав'яже (Шевченко, 1, 1951, с. 4); Той мене пригорне, хто косу зав'яже! (Руданський, 1, 1972, с. 61).

ОПРИТОМНІТИ