Річна зміна рівнів води на річках рівнинної частини України (Західнополіського, Східнополіського, Волинського, Верхньо- та Нижньодніпровського, Ворскло-Пселського, Подільського, Верхньо- та Середньобузького гідрологічних районів) характеризується високим весняним водопіллям, яке може проходити з кількома піками (обумовленими нерівномірним таненням снігу або випаданням дощів) і низькою літньою меженню.
Навесні рівні води у більшості випадків піднімаються на кілька днів раніше скресання. Не поодинокі випадки, коли на малих річках максимальні весняні рівні проходять при льодоставі. Початок водопілля на малих річках – частіше в першій-другій декаді березня, інколи в другій-третій декаді лютого. Закінчується водопілля у другій половині квітня, іноді в першій декаді травня. На деяких річках, особливо річках Приазов'я, лівих притоках середньої течії Дніпра тощо, під час льодоходу утворюються затори, які зумовлюють значні підйоми рівнів.
Інтенсивність підняття і загальне підвищення рівнів води весною різноманітні і залежать від гідрометеорологічних умов весняного періоду і гідрографічної будови річкового басейну. Найбільш часто рівні води весною за добу піднімаються на 20-40 см, інколи (максимальні спостережені) на 100-200 см. На річках з великою заболоченістю басейнів і широкою заплавою максимальне підняття рівнів не перевищує 100 см на добу.
Загальне підняття рівнів у весняну повінь змінюється у значних межах і становить: при низькій повені –1,0-2,0 м, при середній – 2,0-4,0, при дуже високій – 5,0-6,0 м. На заболочених річках з широкими заплавами (Турія, Стохід, Уборть, Ірша та ін.) загальне підняття рівнів не перевищує 2-3,5 м навіть у роки з дуже високою весняною повінню.
Літньо-осіння межень триває з травня до жовтня-листопада і часто порушується формуванням дощових паводків, висота і частота повторення яких збільшується з півночі на південь і південний захід.
Осінні обложні дощі підвищують рівні води. Стійка зимова межень із сталим льодовим покривом буває лише на річках північного сходу республіки. На решті території відлиги часто формують зимові паводки, які порушують льодовий покрив. Особливо часто зимові паводки бувають на річках Приазов'я.
На малих річках у суворі зими спостерігається перемерзання, яке триває від кількох днів до 2 місяців.
Підйом рівнів весняної повені на річках гірських районів (Закарпатського і Передкарпатського) найчастіше починається в середині – наприкінці березня, одночасно з початком сніготанення в горах. Водопілля нерідко проходить кількома хвилями і часто ускладнюється або посилюється дощами. У таких випадках гребінь другої хвилі значно перевищує гребінь першої. Найвищі рівні весняної повені спостерігаються на малих річках звичайно в другій-третій декаді березня. Триває водопілля близько 1,5-2 міс.
За ним йдуть літні дощові паводки, максимальні рівні яких перевищують максимальні рівні весняної повені на 0,5-1,5 м. У багатоводні роки відмічається до 8-10 та більше паводків, середня тривалість яких на малих річках становить 5-10 діб. Обложні дощі восени зумовлюють значні підйоми рівнів, які інколи досягають 2-3 м.
Зимові рівні нестійкі, їх коливання зумовлюються частими відлигами, що супроводжуються дощами. У таких випадках бувають значні паводки з підйомами рівнів до 2-3,5 м.
В режимі рівнів річок Криму відмічаються два періоди: перший – з листопада-грудня до квітня-травня з досить частими паводками і другий – в інші місяці року. Найбільш високі паводки спостерігаються в зимово-весняний період. Вони зумовлені: взимку – відлигами, навесні – таненням снігу на головній гряді. Взагалі весняну повінь тут виділити дуже важко, тому що сніготанення супроводжується дощами. Крім того, значну частину талих вод поглинає карст, а часті зимові відлиги не сприяють формуванню значних снігозапасів у річкових басейнах.
|