Споруди на лоткових каналах та лотково-трубчастій мережі

4.23 Вододільники, як правило, влаштовуються коробкового перерізу, в які надходить вода з лотка та подається у відводи. Отвори відводів повинні бути оснащені затворами.

4.24 У гірських та передгірських районах при бурхливих режимах потоку у водоводах слід застосовувати лотково-трубчасту безнапірну мережу, в якій розміщені вздовж схилу лотки чергуються з укладеними поперек схилу трубопроводами.

4.25 На ділянках з можливим випліскуванням води лотки і колодязі повинні бути за­криті зверху.

4.27 Споруди повинні бути оснащені необхідним обладнанням: автоматичними регу­ляторами тиску і витрати, засувками, вантузами, автоматичними водовипусками тощо.

4.28 На безнапірних дренажних трубопроводах у разі необхідності застосовують регу- лювальні, оглядові та сполучні колодязі, колодязі, які поглинають поверхневий стік та грун- тові води,гирлові споруди.

Для регулювання витрати води споруди повинні бути обладнані автоматичними за- творами.

4.29 На трубопроводах діаметром до 600 мм слід застосовувати круглі колодязі, а на більших - квадратні з бетонним днищем.

4.30 Колодязі слід проектувати, як правило, такими, що виступають над поверхнею землі на висоту не менше ніж 0,5 м. Якщо за умовами експлуатації немає потреби часто ог­лядати і обслуговувати колодязь, допускається влаштовувати його потайним, з кришкою, розміщеною нижче орного шару.

4.31 Самонапірні трубопроводи слід обладнувати дільниками статичного напору, щоб виключити застосування високонапірних труб.

Споруди на лиманах та польдерах
4.32 Конструкція споруд на лиманах та польдерах повинна забезпечувати надійну і ефективну їх роботу як специфічних меліоративних систем.

ДБН В.2.4-1-99 С. 66
4.33 Споруди на лиманах у вигляді трубчастих регуляторів обладнуються затворами влаштуванням у нижньому б'єфі поперечних порогів, які забезпечують інтенсивне розтіканн потоку до безпечних питомих витрат.

4.34 Споруди на польдерах у вигляді відкритих регуляторів обладнуються затворами розвинутою конструкцією нижнього б'єфу та інтенсивним розтіканням потоку. Швидкість розтікання потоку не повинна перевищувати допустиму швидкість для даного грунту.

4.35 Шлюз-регулятор на польдері повинен бути розрахований на витрату, що дозволяє затопити польдер, не допускаючи до переливання через дамбу. І

4.36 Допустимий перепад між б'єфами польдера у момент переливання не повинен перевищувати 0,25 м.

4.37 Гребінь дамби польдера повинен бути розрахований на недопущення розмивів при розрахунковому перепаді і повинен буги укріплений кам'яним накидом або бетонною подушкою.

Протиерозійні споруди

4.38 Конструкція протиерозійних гідротехнічних споруд повинна забезпечувати:

• запобігання концентрації поверхневого стоку або зменшення її;

• запобігання утворенню ярів, балок, розмивин, руйнуванню гірських схилів.

4.39 За призначенням протиерозійні споруди поділяються на водозатримувальні (вали тераси, лимани, нагірні канали) та водонапрямні (запруди, пороги, перепади, швидкотоки скиди).

4.40 Відстань між захисними валами приймається з урахуванням допустимої нерозми- ваючої швидкості стоку, що дає змогу уникнути ерозії на вибраній ділянці схилу.

4.41 Висоту валу необхідно розраховувати на повне затримання схилового стоку забезпе- ченістю 10%. Будівельна висота валу повинна бути на 20%-30% більше розрахункової.

4.42 Відстань між терасами визначається згідно з 4.40.

43. 
    Гребеневі тераси слід влаштовувати при уклонах 0,02-0,12, ширині валів від 18 до
    

4.44 При уклонах 0,12-0,25 слід влаштовувати ступінчасті тераси завширшки понад 3,0 м з горизонтальною поверхнею або зворотним уклоном, що не перевищує 0,12.

4.45 Траншейні тераси слід проектувати при великих уклонах. У районах сильних злив при уклонах 0,1-1,0 тераси слід доповнювати каналами.

46. 
    Відстань між нагірними каналами визначається у відповідності з 4.40.
    

4.47 Уклони каналів визначають виходячи з умови недопущення замулювання та розми- ву. При великих уклонах дно і укоси каналів повинні бути закріплені.

4.48 Для закріплення дна донних та схилових ярів слід застосовувати, головним чином, низькі затримуючі загати заввишки від 0,25 до 0,30 м, які влаштовуються, як правило, з ут- рамбованих глин, грунтоцементу, бетону або каменю.

4.49 Протиерозійні греблі слід проектувати у відповідності з СНіП 2.06.05.

5.1 При проектуванні меліоративних насосних станцій необхідно дотримуватись ви-

мог СНіП 2.06.01 та цього розділу,

5.2 Розрахункову подачу води насосних станцій слід визначати за максимальною ор-

динатою графіка водоспоживання виходячи з кількості сівозмін, з урахуванням коефіцієнтів форсування, що приймаються у відповідності з 2.140, або за максимальною кількістю та па- раметрами одночасно працюючих дощувальних машин. На осушувальних системах - за мак- симальною ординатою графіка відкачування з урахуванням використання регулювальних ємкостей.

5.3 Меліоративні насосні станції за надійністю подачі (відкачування) води поділяються на три категорії:

• 1 категорія - насосні станції, зупинка яких може створити небезпеку для життя людей або спричинити значні збитки народному господарству; насосні станції відкачування відгороджених захисними дамбами підприємств, населених пунктів; насосні станції, що по- дають воду на зрошення сільськогосподарських культур, які не допускають перерви у зро- шенні понад одну добу;

• 2 категорія - насосні станції, що не належать до 1 категорії; насосні станції багато- ступінчастих каскадів, які не мають достатніх регулювальних ємкостей або скидних спорд; насосні станції, що подають воду на полив сільськогосподарських культур, які не допуска- ють перерви у зрошені на період більше двох діб; осушувальні насосні станції, зупинка яких на період до двох діб призводить до затоплення полів та загибелі сільськогосподарських культур;

• 3 категорія - насосні станції, зупинка яких можлива на період понад двох діб та які

не належать до 1 и 2 категорій надійності.

5.4 За максимальний розрахунковий рівень води слід приймати:

• при забиранні води з каналів - рівень води з урахуванням можливої появи позитивної хвилі при вмиканні (вимиканні) останнього агрегату насосної станції, вітрової хвилі та нагону;

• при забиранні води з водосховищ та річок - у відповідності з таблицею 5.1.

Таблиця 5.1 - Забезпеченість розрахункового максимального і мінімального рівнів води

У процентах

Розрахунковий рівень	Забезпеченість розрахункового максимального і мінімального рівнів води залежно від категорії надійності насосних станцій
	1	1	3
Максимальний	1	3	5
Мінімальний, виходячи з умо­ви забезпечення водозабору	97	95	90

ДБН В.2.4-1-99 С. 68

Підбір насосних агрегатів

5. 
   Тип та кількість насосних агрегатів слід вибирати виходячи з умов найбільш точ-
   

Кількість насосних агрегатів на насосних станціях, як правило, слід приймати залеж-

но від подачі води:

до 1 м³/с - 2 - 4 агрегата

від 1 до 5 м³/с - 3 - 5 агрегатів

• 
  5 до 30 м³ /с - 4 - 6 "
  

Кількість агрегатів допускається збільшувати при встановленні в одній будівлі декількох груп насосів з різними напорами, а також у разі відсутності освоєного обладнання.

Кількість агрегатів може бути зменшена, якщо насосні станції подають воду у відкриті водойми, що мають регулювальні ємкості, достатні для зупинки насосів на строк до однієї

доби.

5.7 Для більш точного забезпечення графіка водоподачі слід розглядати необхідність встановлення у поєднанні з основними насосними агрегатами агрегатів з подачею води, що становить від 20% до 30% подачі основного насоса. Кількість агрегатів з меншою подачею приймається у відповідності з графіком водоподачі та наявності регулювальної ємкості; їх подача повинна входити до сумарної подачі насосної станції, а напір відповідати напору ос-новних насосів.

Кількість резервних агрегатів слід приймати за категоріями надійності, наведеними в таблиці 5.2.

Таблиця 5.2 - Кількість резервних агрегатів

Категорія насосних станцій за надійністю	Кількість резервних агрегатів
1	1 резервний агрегат при кількості працюючих до 6 вкл. 2 резервних агрегати при кількості працюючих 7 і більше
2	1 резервний агрегат при кількості працюючих до 8 вкл. 2 резервних агрегати при кількості працюючих 9 і більше
3	Резервний агрегат не передбачається

При відповідному обгрунтуванні резервний агрегат дозволяється зберігати на складі.

Кількість основних резервних агрегатів може бути збільшена при роботі насосних станцій у важких умовах; при перекачуванні агресивних вод, а також вод, які містять абра- зивні зависі; при великому навантаженні насосів (понад 5500 год. на рік).

5.8 Допустимий рівень надійності насосних станцій меліоративного призначення слід приймати за таблицею 5.3.

5.9 Конструкції водозабірних споруд повинні забезпечувати;

• забір води з мінімальними гідравлічними втратами;

• затримання сміття та завислих часток у випадку подачі води у дощувальні

машини;

• рибозахист;

5.10 Водозабірні споруди насосних станцій 1 та 2 категорій надійності слід проектува­ти незатоплюваними; для насосних станцій 3 категорії надійності допускається затоплення водозаборів короткочасними паводками, якщо час проходження паводка не збігається з ча­сом роботи насосних станцій.

5.11 Водозабірні споруди слід проектувати у поєднанні з русловиправними споруда­ми, враховуючи руслоформуючі процеси.

5.12 Параметри основних елементів водозабору (вхідні вікна, сітки, труби, канали, камери тощо) повинні визначатися гідравлічними розрахунками при максимальній подачі води та мінімальних рівнях у водному джерелі.

5.13 Відкриті та закриті водоводи повинні забезпечувати пропускання води відповідно до графіка водоподачі, відкачування та режимів рівнів води у водному джерелі.

Розміри каналів слід визначати з запасом від 5% до 6% порівняно з розрахунковою подачею насосної станції.

5.14 При проектуванні аванкамери, як правило, слід приймати центральний кут ко-нусності не більше 45°, уклон дна в бік водоприймача - не більше за 0,4, швидкість води, що надходить до водоприймальних отворів, - не більше ніж 1 м/с.

5.15 За наявності у воді, що забирається, завислих часток слід розглядати доцільність влаштування відстійників перед водозаборами.

5.17 Конструктивні рішення будівлі насосної станції визначаються проектом з ураху­ванням її юіасу та значенням у складі зрошувальної (осушувальної) системи.

5.18 При визначенні габаритних розмірів підземної частини будівель слід враховувати не­обхідність безпечної експлуатації гідросилового обладнання, а також міцність та стійкість самої будівлі.

Допоміжне обладнання, підсобні приміщення, у тому числі монтажні майданчики, за можливості слід виносити у наземну частину будівлі.

5.19 Водовипускна споруда повинна забезпечувати:

• плавне сполучення напірних трубопроводів з відвідним каналом;

• автоматичне відвернення зворотної течії води при вмиканні агрегату;

• можливість розподілу води, якщо від споруди відходить кілька каналів.
5.20 Місце розміщення водовипускної споруди на тракті водоподачі, як правило, слід приймати у точці перетину поверхні землі з дном відвідного каналу при уклонах місцевості менше ніж 0,05.

Водовипускну споруду рекомендується розміщувати повністю у виїмці, якщо уклони поверхні землі перевищують 0,15, та у випадку, коли грунти будуть просадними або мати­муть високу фільтруючу здатність. В усіх інших випадках місце водовипускної споруди не­обхідно визначати конструктивними рішеннями.

5.21 Перевищення верху сифона над максимальним рівнем води з урахуванням вітрових хвиль, хвиль, викликаних пуском та зупинкою агрегатів, втрат напору в за­спокійливому колодязі та перехідній ділянці слід приймати не менше ніж 0,2 м.

5.22 Аварійні скиди слід розраховувати на різницю між максимальною розрахунко­вою продуктивністю станції та тою витратою, пропуск якої через відвідний канал гарантова­ний в аварійних випадках.

Запас гребеня дамби над максимальним горизонтом води при влаштуванні скидання води може бути зменшений на 40%.

5.23 Запас по висоті стін та камер, а також дамб обвалування у межах водовипускної споруди слід приймати на 0,2 м більше, ніж для магістральних каналів.

5.24 Водовипускні споруди слід обладнувати швидкопадаючими, дисковими запірними пристроями, зворотними клапанами або захлопками для автоматичного відклю­чення напірних трубопроводів. На сифонних оголовках повинні бути встановлені клапани зривання вакууму механічної або гідравлічної дії.

Слід також передбачати ремонтні загородження.

5.25 На водовипускній споруді з затвором слід передбачати труби для випускання та впускання повітря.

5.26 Сполучення водовипускної споруди з відвідним каналом повинне бути плавним. Дно та укоси перехідної ділянки повинні закріплюватись монолітним (збірним) залізобето­ном із штучною шорсткістю.

Гідравлічний розрахунок водоводів насосних станцій
5.27 Гідравлічний розрахунок водоводів необхідно виконувати після вибору їх форми, напірних комунікацій та діаметрів труб. Розрахунком повинні враховуватися усі варіанти ро­боти насосів (включаючи й аварійні), коливання рівнів води у водовипуску та водоприймачі або тиски у закритій мережі, підвищення шорсткості стінок під час експлуатації.

5.28 При гідравлічному аналізі роботи насосів слід ураховувати величини обточуван­ня робочих коліс або кути розвороту лопаток, допустимі висоти всмоктування.

При цьому повинен бути складений водно-енергетичний розрахунок та надані реко­мендації з експлуатації насосних агрегатів для всіх варіантів їх роботи та геометричних на­порів.

Електропостачання насосних станцій
5.29 Категорійність за надійністю електропостачання насосних станцій слід приймати у відповідності з " Правилами устройства электроустановок (ПУЭ)" .

5.30 На кожній трансформаторній підстанції, що живить меліоративну насосну станцію, крім основного трансформатора потужністю понад 400 кВа, слід передбачати вста­новлення трансформатора власних потреб потужністю до 25 кВа включно.

5.32 На насосних станціях з електродвигунами основних насосних агрегатів напругою 6 кВ, 10 кВ повинна бути автоматизована, головним чином, тільки робота допоміжного об­ладнання.

5.33 Керування основними насосними агрегатами у цьому випадку повинно здійсню­ватися обслуговуючим персоналом або диспетчером керування зрошувальної системи.

5.34 Системи автоматичного керування технологічними режимами насосно-силового об­ладнання та інших локальних систем насосної станції повинні забезпечувати:

• автоматичний пуск насосних агрегатів;

• автоматичне введення насосних агрегатів у робочий режим з будь-якого стану;

• автоматичне заповнення напірного трубопроводу;

• автоматичний вибір необхідної продуктивності за витратою, тиском, параметрами електроприводу;

• автоматичну аварійну або технологічну зупинку насосних агрегатів;

• автоматичне підтримання необхідного розрядження у вакуумсистемі;

• автоматичну роботу дренажної системи;

• автоматичну роботу вентиляційних установок.
6 ЗАХИСНІ ДАМБИ
6.1 При проектуванні захисних дамб необхідно дотримуватися вимог СНіП 2.06.05, а також вимог, викладених в 1.8 цих норм.

6.2 Захисні дамби залежно від сільськогосподарського використання земель можуть бути затоплювані та незатоплювані. При вирощуванні на обвалованій території озимих куль­тур, багаторічних насаджень необхідно проектувати незатоплювані дамби, що захищають територію від затоплення протягом усього року. В інших випадках вибір типу дамб (затоп­лювані чи незатоплювані) слід визначати на основі техніко-економічного порівняння варіантів.

6.3 Затоплювані дамби, які захищають від затоплення у період літньо-осінніх дощів при піднятті води у водотоці або водоймі, слід проектувати з урахуванням впливу весняного паводка на грунт, дороги, осушувальну мережу.

7 НОРМИ ВІДВЕДЕННЯ ЗЕМЕЛЬ ДЛЯ БУДІВНИЦТВА МЕЛІОРАТИВНИХ СИСТЕМ

7.1 Відведення земель для меліоративного будівництва повинно провадитись у відповідності з вимогами СН 461, СН 465, СН 467, СН 474 і вимогами цих норм.

7.2 Проект відведення земель у постійне та тимчасове користування, складений з ура­хуванням технічних рішень проекту меліоративної системи, повинен затверджуватися у відповідності з вимогами Земельного кодексу України.

7.3 Смуги землі для меліоративних каналів слід відводити ділянками з урахуванням термінів будівництва, передбачених проектом.

7.4 Ширина смуги, що відводиться у постійне користування, визначається з урахуван­ням експлуатаційних доріг уздовж каналу та двосторонньої охоронної смуги завширшки 1 м.

7.5 У розмір ділянки землі, що відводиться у тимчасове користування, слід включати землі резервів та кавальєрів грунту, а також технологічних проїздів.

Після закінчення робіт родючість земельних ділянок повинна бути відновлена шля­хом рекультивації і землі повертаються у сільськогосподарське використання.

7.6 Прокладання трас повітряних ліній електропередач (ПЛ) та повітряних ліній зв'язку (ПЗ) через поливні землі не допускається.

7.8 Ширину смуги землі, що відводиться у тимчасове користування на час будівництва кабельних ліній електропередачі, траси яких проходять через поливні землі, слід приймати:

а) для кабельних ліній напругою до 35 кВ - 4м;

б) " " 110 кВ - 6м.

а) напругою до 20 кВ - 2 м;

б) " від 35 кВ до 10 кВ - 4 м;

в) " " 150 кВ " 220 кВ - 5 м;

г) " " 330 кВ " 400 кВ - 8 м.

.

8 РЕКОНСТРУКЦІЯ МЕЛІОРАТИВНИХ СИСТЕМ
8.1 Реконструкція меліоративних систем повинна виконуватися комплексно з ураху­ванням економічного, соціального та природоохоронного ефекту.

8.2 У структурі виробничих витрат, які приймаються для розрахунку ефективності, слід враховувати капітальні вкладення на заходи для реконструкції зрошувальної та осушу­вальної мереж, поліпшення стану поверхні сільськогосподарських угідь, поліпшення меліоративного стану системи.

8.3 До капітальних вкладень на поліпшення екологічного стану земель, прилеглих до зрошуваних, слід включати витрати на рибоохорону, будівництво об'єктів для збирання скидних вод, витрати на їх утилізацію, боротьбу із затопленням та підтопленням.

При осушенні враховуються капітальні вкладення на протипаводкові, протиерозійні заходи, а також заходи для захисту від розмивання русел водоприймачів.

8.4 При визначенні суми капітальних вкладень на реконструкцію до виробничих вит­рат слід включати капітальні вкладення на будівництво додаткових сховищ для зерна, кар­топлі, овочів, фруктів, складів пально-мастильних матеріалів.

8.5 До складу одноразових витрат, крім виробничих, слід включати: капітальні вкла­дення в соціальну інфраструктуру, на підготовку та перепідготовку кадрів, будівництво і ре­конструкцію автомобільних доріг з твердим покриттям.

8.6 При формуванні переліку об'єктів можливої реконструкції в першу чергу повинні включатися об'єкти з незадовільною екологічною обстановкою, а також об'єкти, що дають найбільший еколого-економічний ефект.