Методичні рекомендації для проведення Першого уроку з проблеми формування в дітей навичок здорового способу життя, розробки уроків, позакласних заходів, маршрути

По-перше, запуски космічних ракет. Паливо, що згорає, «випалює» в озоновому шарі більші діри. Колись вважали, що ці «діри» затягуються. Виявилося – ні, вони існують досить довго.

По-друге, літаки. Особливо ті, що летять на висоті 12-15 км. Пара, що викидається ними, й інші речовини руйнують озон.

По-третє, окиси азоту. Їх викидають ті ж літаки, але найбільше їх виділяється з поверхні ґрунту, особливо при розкладанні азотних добрив.

Оскільки на сьогодні польоти на надзвукових літаках здійснюються не дуже часто, вони не наносять істотної шкоди озоновому шару. Запуски ракет відбуваються також не надто часто, але вони можуть наносити дуже серйозний збиток озоновому шару.

2). Хлорофторовуглеці (ХФВ), або фреони.

Колись фреони розглядалися як ідеальні для практичного застосування хімічні речовини, оскільки вони дуже стабільні, неактивні, нетоксичні. Як це не парадоксально, але саме інертність цих сполук робить їх небезпечними для атмосферного озону. ХФВ не розпадаються швидко в тропосфері (нижньому шарі атмосфери, що простирається від поверхні землі до висоти 10 км). Коли молекули ХФВ піднімаються до висоти приблизно 25 км, де концентрація озону максимальна, вони піддаються інтенсивному впливу ультрафіолетового випромінювання, що не проникає на менші висоти через екрануючу дію озону. Ультрафіолет руйнує стійкі у звичайних умовах молекули фреонів, які розпадаються на компоненти, що мають високу реакційну здатність, зокрема, атомний хлор. Таким чином, ХФВ переносять хлор з поверхні землі через тропосферу й нижні шари атмосфери, де менш інертні сполуки хлору руйнуються, у стратосферу, до шару з найбільшою концентрацією озону. Дуже важливо, що хлор при руйнуванні озону діє подібно каталізатору: у ході хімічного процесу його кількість не зменшується. Внаслідок цього один атом хлору може зруйнувати до 100000 молекул озону перш ніж буде дезактивований або повернеться в тропосферу.

Зараз викид фреонів в атмосферу обчислюється мільйонами тонн, але варто помітити, що навіть у гіпотетичному випадку повного припинення виробництва й використання ХФВ негайного результату досягти не вдасться: дія фреонів, які вже потрапили в атмосферу, буде тривати кілька десятиліть. Вважається, що час життя в атмосфері для двох найбільш широко використовуваних ХФВ: фреон-11 (CFCl₃) і фреон-12 (CF₂Cl₂) становить 75 і 100 років відповідно.

3. Виступ групи політиків.

22 березня 1985 року була прийнята Віденська конвенція «Про охорону озонового шару», в якій країни-учасники домовились про:

- необхідність проведення систематичних і фундаментальних досліджень;

- включити в законодавство вимоги щодо зменшення і ліквідації речовин, які руйнують озоновий шар;

- створити спеціальну координаційну комісію.

Монреальський протокол щодо речовин, які руйнують озоновий шар, ухвалено 16 вересня 1987 року. Його основна мета – запобігання руйнуванню озонового шару в результаті антропогенних дій. У рамках Монреальського протоколу вдалося заборонити виробництво та споживання більш як 100 видів хімікатів, що руйнують озоновий шар.

Доповнення та зміни до Монреальського протоколу було здійснено вже кілька разів: 1990 р. (Лондон), 1992 р. (Копенгаген), 1997 р. (Монреаль); 1999 р. (Пекін).

До 2010 року протокол Монреаля було ратифіковано всіма країнами. Відповідно до досягнутої домовленості в Монреалі, розвинені країни повинні знизити споживання хлорофторовуглеців.

Завдяки вживанню національних та глобальних заходів, учасники Протоколу скоротили виробництво і споживання озоноруйнуючих речовин більш як на 98%. Згідно з розрахунками вчених, якщо б не існувало Монреальського протоколу і не були проведені заходи охорони, руйнування озонового шару в 2050 році в північній частині досягло б 50%, а на півдні – 70%.

В аерозолях уже використовується замінник фреонів – пропан-бутанова суміш, яка за фізичними параметрами практично не поступається фреонам. Складніша справа з холодильними установками – другим за величиною споживачем фреонів. Річ у тім, що через полярність молекули ХФВ мають високу теплоту випаровування, що дуже важливо для робочого тіла в холодильниках і кондиціонерах.

У багатьох країнах ведуться розробки нових замінників і вже досягнуті непогані практичні результати, але повністю ця проблема ще не вирішена.
4. Виступ групи екологів.

Жорсткий ультрафіолет погано поглинається водою і тому представляє велику небезпеку для морських екосистем. Експерименти показали, що планктон, що мешкає в поверхневому шарі, при збільшенні інтенсивності жорсткого ультрафіолетового (УФ) опромінення може серйозно постраждати і навіть загинути повністю. Планктон знаходиться в основі харчових ланцюжків практично всіх морських екосистем, тому без перебільшення можна сказати, що практично все життя в поверхневих шарах морів і океанів може зникнути.

Надмірне опромінення ультрафіолетом може призвести до розвитку гострих та хронічних уражень шкіри, очей, імунної системи. Найпростіший та загальновідомий приклад негативної дії УФ-випромінювання на людину – сонячний опік. До інших гострих уражень належать фотокератит та фотофоньюктивіт. При постійній дії надмірної кількості УФ-випромінювання у людини можуть виникнути різні види раку шкіри і катаракта. Але слід пам’ятати і про користь: УФ стимулює вироблення вітаміну D у шкірі, ним знезаражують воду та вбивають хвороботворні мікроорганізми, використовують для лікування шкірних хвороб, рахіту, жовтяниць.

Після того, як у 1888 році на Міжнародному гігієнічному конгресі у Відні було визнано, що з питною водою можуть поширюватися заразні хвороби, почалися пошуки найбільш ефективного способу знезаражування води. Їх було знайдено безліч, і серед інших – хімічна обробка води озоном. Перевага цього способу в тому, що озонована вода, на відміну від хлорованої, не набуває стороннього запаху й смаку та не містить шкідливих речовин.

Всесвітня організація охорони здоров’я рекомендує:

- тримайте немовлят та дітей до 12-ти місяців у тіні;

- обмежте час перебування на сонці дітей опівдні;

- одягайте одяг, що захищає тіло від сонця, головний убір та сонячні окуляри;

- застосовуйте сонцезахисні креми з фактором захисту SPF 15+;

- уникайте використання ламп для засмаги та соляріїв.

V. Анкетування учнів. Ми пропонуємо вам анкету «Ризики для здоров’я». У цій анкеті описано, які типи людей мають підвищений ризик розвитку раку внаслідок тривалого перебування на сонці.

1. Якого кольору ваше волосся?

• 
  русяве/руде – 4 бали;
  
• 
  коричневе – 3 бали;
  
• 
  чорне – 1 бал.
  

• 
  блакитні/зелені – 4 бали;
  
• 
  світло-карі – 3 бали;
  
• 
  темно-карі – 1 бал.
  

• 
  ви отримуєте сонячний опік та на шкірі з’являються маленькі пухирці – 4 бали;
  
• 
  спочатку ви отримуєте сонячний опік, який потім претворюється на засмагу – 3 бали;
  
• 
  ви засмагаєте – 1 бал.
  

• 
  багато – 5 балів;
  
• 
  мало – 3 бали;
  
• 
  ні – 1 бал.
  

• 
  на вулиці – 4 бали;
  
• 
  на вулиці та у приміщенні – 3 бали;
  
• 
  у приміщенні – 1 бал.
  

• 
  так – 5 балів;
  
• 
  ні – 1 бал.
  

• 
  у регіоні з прохолодним кліматом – 4 бали;
  
• 
  у регіоні з помірним кліматом – 3 бали;
  
• 
  у регіоні з теплим кліматом – 2 бали.
  

Продовжити речення «Про озоновий шар я знаю, що….»

Уявіть, що ви входите до складу агітбригади «Зелений патруль» і вам необхідно розповісти про проблему руйнування озонового шару. Об’єднайтеся у три групи і за 5 хвилин створіть презентацію з проблеми «Руйнування озонового шару та загрози для здоров’я людей».

1. Зробіть огляд товарів, що продаються в магазині біля дому. Чи позначені вони символами, які означають відсутність озоноруйнуючих речовин (ОРР)?

2. Дослідіть підприємства України (Кіровоградської області), які застосовують ОРР та дізнайтеся чи планують вони використовувати їх замінники?

Література:

1. Зелений пакет. Посібник для вчителя. – Регіональний екологічний центр для Центральної та Східної Європи, 2010. – 256 с.

керівник туристсько-краєзнавчого гуртка Добровеличківського ЦДЮТ, інструктор дитячо-юнацького туризму України

1. 
   Рюкзак або ранець;
   
2. 
   Плащ-накидка поліетиленова;
   
3. 
   Одежа: куртка, головний убір, спортивний костюм (сорочка, джинси), шкарпетки. З урахуванням сезону та погодних умов можна доповнити: купальник, светр та інші теплі речі;
   
4. 
   Взуття: кросівки або черевики, запасне взуття (кеди).
   
5. 
   Кружка, ложка, ніж, пляшка з негазованою водою, салфетки;
   
6. 
   Блокнот, ручка, компас, карта, годинник, сірники в упаковці;
   
7. 
   Туалетне приладдя (рушник, мило, носовичок);
   
8. 
   Ремнабір (голка, нитка, шпильки, скотч), аптечка (бинт, пластир, вазелін);
   
9. 
   Проїзні документи (свідоцтво про народження, учнівський квиток);
   
10. 
    Продукти харчування (відповідно до нормативно-правового забезпечення).
    

1. 
   Сокирка, лопатка, плівка-тент(3×3 м), скатертинка, пакети для сміття.
   
2. 
   Групова медаптечка, ремнабір, фотоапарат.
   

• 
  Основна частина пролягає в степовій зоні Придніпровської височини на абсолютних висотах 115-190 метрів над поверхнею моря.
  
• 
  Маршрут проходить по долинах річок і польових дорогах.
  
• 
  Є зручні місця для організації привалів і обіду із доступом до джерельної і криничної води.
  

За історичними свідченнями відомо, що ця територія входила до Буго-Гардівської паланки Запорізької Січі. Основним типом поселень були козацькі зимівники, які виникали як правило біля річок, озер, природних джерел. Тому не випадкова ця назва «Козацька криниця». Джерельна вода має добрий мінеральний склад та приємна на смак.

Минуло століття, а Козацька криниця і нині вихлюпує підземну прохолоду на висоті більш як сорок метрів на пагорбі. У цьому її унікальність.

Оповита легендами, багато чого повідає цікавого подорожуючим степовими дорогами України. Над криницею – верби гомонять, своїми вітами запрошуючи скуштувати води – і той хто скуштує її, оздоровиться цілющим степовим повітрям, життя його набуде нового змісту чистого і глибинного, а бажання обов’язково здійсняться.

Болото Левади – це мальовничий куточок Добровеличківського району та безцінна пам’ятка природи. Тут росте багато видів квітів, чагарників, різнотрав’я. Вся ця рослинність сприяє незабутньому краєвидові. Тут протікає вузенька річка Добра, яка є невід’ємною частиною цієї краси. Влітку тут зелено і можна відчути запах квітів, та саме головне Ви можете почути пісню птахів, які там мешкають. Болото Левади – це пам’ятка природи, якою не тільки насолоджуються, а й потрібно берегти.

Болото Левади розташоване неподалік від смт Добровеличківка в заплаві р. Добра, притоки р. Сухий Ташлик. Площа – 10-15 га. Межі болота окреслені таким чином: від початку бічної, Біловусової балки (де раніше починалося днище ставу) до заростей високо трав’я у верхній частині.
Технічний опис маршруту

Маршрут доступний для проходження як місцевими групами туристів, так і тими, які приїхали з інших населених пунктів. У районному центрі є автобусна станція, яка має сполучення з більшістю райцентрів нашої області. До місця можна дістатися як ранішніми рейсами, так і вечірніми, переночувавши перед початком маршруту в наметах у садових насадженнях поблизу географічного центру України

Маршрут починається на Добровеличківській автостанції. Потрібно вийти на автодорогу, та рухатися в сторону околиці селища на північний схід. Пройшовши 700 метрів на околиці селища ви побачите пам’ятний знак «Географічний центр України» (48°24’1.31" пн. ш, 31° 9’25.23" сх. д).

Зараз детальніше про цей цікавий об’єкт. Ініціаторами дослідження Кіровоградщини, як географічного центру України, були працівники Добровеличківського районного краєзнавчого музею Проскаченко Д.Д. та Нога В.Я. Їх підтримав Шевченко Віктор Олексійович, доктор географічних наук, професор, який в 1989 році визначив точку географічного центру України – селище Добровеличківка Кіровоградської області. Його методика найповніше враховує конфігурацію території України, сферичність її поверхні й показує, що центр України – на північно-східній околиці смт Добровеличківка.

У липні 1991 року у точці географічного центру України встановлено тимчасовий пам’ятний знак з написом «Тут буде встановлено пам’ятний знак «Географічний центр України».

24 серпня 2002 року, у День Незалежності України, на цьому місці урочисто відкрито пам’ятний знак: 24-х тонна брила із сірого граніту місцевого кар’єру, де закріплено табличку з чорного граніту на якій викарбовано Державний герб України (тризуб), нижче напис «Географічний центр України», ще нижче картографічне зображення: контури України в рамці з картографічною сіткою (позначені та підписані меридіани та паралелі); також позначено м. Київ, р. Дніпро та спеціальними значками і підписами крайні точки території України (мис Сарич, Петровське, Червона Зірка та Чоп), точка географічного центру – Добровеличківка та герб Добровеличківського району.

Задля справедливості необхідно відмітити про перебіг дискусій, про точність визначення географічного центру України та крайніх точок території України.

Добровеличківка, як географічний центр України, визначена хронологічно першою. Одним з перших туристів, який цілеспрямовано відвідав Географічний центр у Добровеличківці, є відомий український мандрівник, Заслужений Журналіст України Микола Хрієнко, який зробив значний внесок у популяризацію географічного центру України у Добровеличківці. Під час виконання журналістського проекту «Українці за Уралом» на вершинах  17 -ти найвищих перевалів Колимської траси і на Чукотці, а також на мисі Дежньова та в Бухті Командор на острові Беринга він розсипав землю, взяту біля пам’ятного знаку Географічний центр України у Добровеличківці.

Далі потрібно пройти по трасі в тому самому напрямку і через 400 метрів повернути направо на польову дорогу. По цій дорозі потрібно рухатися, нікуди не звертаючи, і приблизно через 3 кілометри ви вийдете до річкової долини з досить крутими бортами. Не спускаючись вниз, потрібно пройти наліво в сторону високих і розлогих верб 300 метрів. Перед вами буде гідрологічна пам’ятка природи «Козацька криниця» (48°24’36.35" пн.ш., 31°11’21.39"сх.д.). Поблизу джерела облаштоване місце відпочинку із імпровізованими столиками і стільцями із граніту. Можна організувати привал і поповнити запаси питної води із джерела. Відпочивши в тіні вікових верб і напившись водиці з козацької криниці рухаємось далі.

Потрібно йти вздовж річки за течією до місця її впадіння в річку Сухий Ташлик. Цей відрізок шляху займає приблизно 3 кілометри.

Потрібно рухатись спочатку вздовж ставка, потім пройти вздовж річки село Скопіївку, і далі аж до гранітного кар’єру. Шлях проходить стежками по березі річки, а місцями ґрунтовою дорогою. Перед кар’єром потрібно звернути вліво, щоб його оминути, тому що місцями є непрохідні завали граніту і круті обриви.

По цій дорозі потрібно рухатися 2 кілометри, аж поки знову не вийдете на автомобільну трасу. На цей раз її потрібно перетнути і рухатися проти течії річки Доброї.

Річка Добра – починається в балці на південній околиці селища Добровеличківка. Довжина 16 кілометрів. Протікає через населені пункти Добровеличківку, Варваро-Олександрівку, Липняжку. В межах села Липняжка впадає в річку Сухий Ташлик. Є його лівою притокою. За однією із версій саме цій річці має завдячувати Добровеличківка за свою назву.

Вздовж річки потрібно пройти 2 кілометри і ви дійдете до місцевої пам’ятки природи «Болото Левади» (48°24’24.43" пн.ш., 31°5’10.46" сх.д.). Саме цей об’єкт є кінцевою точкою маршруту. Після останнього привалу і огляду особливостей природи, унікальної в своєму роді для цієї місцевості, потрібно розпочинати рух назад.

Для туристів з інших місць доступний варіант проходження в зворотному напрямі до траси і очікування автобуса до Кіровограду.

Місцеві ж туристи мають рухатися по стежці вздовж траси до Добровеличківки. Довжина цього відрізку складає 5 кілометрів по прямому і рівному відрізку.

Частково маршрут був апробований гуртківцями туристсько-краєзнавчого гуртка Добровеличківського ЦДЮТ на відрізку від Добровеличківки до Козацької криниці восени 2011 року. Також весь маршрут був пройдений автором на велосипеді із точним визначенням відстані маршруту по велосипедному комп’ютеру.

Маршрут доступний для проходження найменшими гуртківцями та сприяє підготовці до ступеневих походів, а також для дорослих груп, як варіант активного туризму, який зараз має тенденцію до розвитку в світі загалом та Україні зокрема.
Графік руху

Ділянка маршруту	Протяжність	Чистий ходовий час	Характеристика шляху
1. Автостанція – географічний центр України	700 метрів	15 хв.	Асфальтована дорога
2. Географічний центр України – Козацька криниця	3,5 км	1 год.	Асфальтована дорога, ґрунтова дорога
3. Козацька криниця – річка Сухий Ташлик	2,5 км	50 хв.	Стежка вздовж балки
4. Річка Сухий Ташлик – річка Добра	6,5 км	1,5 год.	Ґрунтова дорога
5. Вздовж річки Добра до болота «Левади»	2,8 км	40 хв.	Стежка вздовж річки

Використані джерела:

1. Буклет Добровеличківського краєзнавчого музею «Туристичними стежками Добровеличківщини». – Добровеличківка, 2010.

2. Кривульченко А.І. «Водні об’єкти Кіровоградської області».– Кіровоград, 2011.

3. Інтернет-ресурси: http://uk.wikipedia.org; http://maps.google.com; http://maps.vlasenko.net/

заступник директора

з навчально-виховної роботи

Будинку дитячої та юнацької творчості

Олександрійської міської ради