Міністерство аграрної політики України
Ботанічні та біологічні властивості
жүктеу/скачать 1.89 Mb.
|
| Ботанічні та біологічні властивості
Рицина (Ricinus communis) належить до роду Ricinus, родини Молочайних (Euphorbiaceae). У країнах з тропічним та субтропічним кліматом вона росте й розвивається як багаторічна рослина з деревоподібним стеблом до 10–12 м заввишки та 20 см в діаметрі. Тривалість її життя тут досягає 10 років. У районах з помірним кліматом (Південь України) рицину вирощують як однорічну рослину 1–3 м заввишки. Рід Ricinus поділяється на три види: дрібноплідний (Ricinus microcarpus g. Pop.), крупноплідний (Ricinus macrocarpus g. Pop.) і занзибарський (Ricinus sancibarius g. Pop.). Найбільше поширені в Україні дрібноплідний і крупноплідний види. Кожен з цих видів поділяють на підвиди й екотипи. В Україні вирощують рицину двох підвидів: персидського (Ricinus microcarpus ssp. persicus g. Pop.) і сангвінеус (Ricinus macrocarpus ssp. sanguineus g. Pop.). Стебло порожнисте, гіллясте, закінчується суцвіттям – китицею. У сортів, які вирощують у нашій країні, стебло має від 5 до 12 вузлів і таку саму кількість листків, при висоті штамбу 30–100 см. Формує центральну китицю і 1–2 китиці першого порядку, за сприятливих умов можуть утворюватись бокові гілки і китиці другого і третього порядків. Листки великі, довгочерешкові. Корінь стрижневий, проникає в ґрунт на 1,5–2 м. Основна кількість коренів (75–80 %) розміщується в орному шарі. Суцвіття рицини – циммозна китиця завдовжки від 10 до 40 см з роздільностатевими квітками. Чоловічі квітки розташовані в нижній частині китиці, займають від 30 до 50% її довжини. Плід – тригнізда коробочка з колючками. Насінина рицини овальна або яйцеподібна, з різнокольоровим мозаїчним забарвленням, вкрита крихкою оболонкою, під якою міститься біле й дуже мастке ядро. Рицина – теплолюбна рослина, її насіння починає проростати при температурі не нижче 10°С, сходи гинуть від заморозку мінус 1°С, а заморозки восени мінус 3°С знищують дорослі рослини. Запізнюватись із сівбою цієї культури не можна, бо насіння бубнявіє повільно і при пересиханні верхнього шару ґрунту сходи недружні й зріджені. Оптимальна середньодобова температура повітря для рицини після сходів +15, а під час цвітіння +20 °С. Рицина – світлолюбна рослина. Затінення її сходів бур'янами призводить до затримання розвитку і зменшення кількості репродуктивних органів. Важливо своєчасно сформувати оптимальну густоту рослин та постійно знищувати бур'яни. Потреба у воді велика. Інтенсивне використання вологи починається від утворення центральних і продовжується до кінця наливу насіння бокових китиць, тобто протягом 70–80 днів. За ґрунтової посухи, яка часто спостерігається на півдні України, рицина виживає, але зменшує врожай. Дуже чутлива до зрошення і на поливних землях збільшує продуктивність у 2–3 рази. Ґрунти Найсприятливіші для вирощування рицини чорноземи суглинкові та каштанові ґрунти з нейтральною реакцією. Інтенсивність росту рицини за фазами розвитку протягом вегетаційного періоду нерівномірна. Від сходів до утворення центральних китиць ріст повільний. У цей період посилено розвиваються корені. Під час утворення центральних і до кінця наливу насіння бокових китиць у рицини значно посилюється ріст. При достиганні насіння бокових китиць темпи росту сповільнюються. жүктеу/скачать 1.89 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|