Міністерство аграрної політики України
жүктеу/скачать 1.89 Mb.
|
- Бұл бет үшін навигация:
- 4.4. Гірчиці Господарське значення та походження
| Контрольні питання
1. Напрямки використання ярого ріпаку. 2. Регіони вирощування і продуктивність. 3. Ботанічна характеристика. 4. Біологічні особливості. 5. Фази росту і розвитку. 6. Сортовий склад. 7. Особливості обробітку ґрунту. 8. Система удобрення. 9. Строки, норми, способи посіву і глибина загортання насіння. 10. Догляд за посівами. 11. Особливості збирання. 4.4. Гірчиці Господарське значення та походження У насінні гірчиці сарептської вміст олії коливається в межах 35–45%, білої – 25–34%. Окрім олії, насіння гірчиці містить ефірну олію 0,5–1,7%. Вміст жирних кислот в олії наступний, %: стеаринової – до 1,5; пальмитинової – до 0,2; лігноцеринової – 1–2; бегенової – 2–3; олеїнової – 22–30; лінолевої – 14–19, ерукової – 11–53; ейкозанової – 7–14. Температура затвердіння гірчичної олії від – 8°С до –16°С, йодне число – 92–107 (інколи 122). Гірчична олія характеризується високими харчовими якостями, стійкістю до окислювання, не гіркне при зберіганні. Олія використовується при випічці хліба, в кондитерській, консервній, парфумерній, текстильній промисловості, а також при миловарінні. Ефірна (алілова) олія застосовується в медицині у вигляді гірчичного спирту (2%-й розчин олії у спирті) як зовнішній подразнюючий і відвертаючий засіб. Із гірчичного порошку, який отримують із макухи гірчиці, виготовлять гірчичники і харчову гірчицю. Коренеплідні і листкові сорти сарептської гірчиці використовують в їжу у вигляді овочів. Всі види гірчиці – чудові медоноси. Білу гірчицю інколи використовують як ранній зелений корм (до утворення плодів). В 100 кг зеленої маси міститься 11 кормових одиниць. Біла гірчиця дає високий врожай зеленої маси, яку можна використовувати на зелене добриво як кулісну культуру у боротьбі з вітровою ерозією та як маячну – при посіві технічних, широкорядних видів польових культур. Батьківщиною гірчиці сарептської вважається Індія, де ця рослина розповсюджена як бур'ян. Здавна гірчицю культивують у Китаї, Індії, Єгипті, Передній Азії. В Росії вона вперше була введена в культуру в Нижньому Поволжі поблизу м. Сарепти (звідси і отримала назву сарептська) на початку XVIII ст., в Україні її вирощують на невеликих площах. Батьківщиною білої гірчиці вважається Середземноморське узбережжя. Вона розповсюджена у багатьох країнах Європи, переважно у зволожених районах Нечорноземної зони. Урожайність насіння білої гірчиці коливається в межах 12–15 ц/га, а зеленої маси – 200–250 ц/га. жүктеу/скачать 1.89 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|