Міністерство освіти і науки України Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара

Можливо, в критиці є частка справедливості.

Можливо й інші критикували вас подібним чином.

Чи впевнена людина, яка вас критикувала, в тому, про що вона говорила?

Яка критика пов,язана з незодаволенням критика, його варто пожаліти.

Чи не прихована за критикою розбіжність точок зору на проблему?

Відповівши на ці запитання, що критика безпідставна, забедьте ії.

Зменшування стресу

Заняття прстійшою фізкультурою (походіть).

Прийміть теплу ванну або душ.

Розкажіть про ваші неприємності.

Полічіть до 100 і відворотне.

Приготуйте чашку теплого чаю з трав та пийте його повільно.

Не бійтеся плакати.

Висміюйте свої тривоги.

Знаходьте привід, щоб посміятися.

Навчитися передбачити критику.

Ви почули сьогодні хороші новини.

Ви дотримали своїх обіцянок.

Хтось дотримав своїх обіцянок стосовно вас.

Згадайте, хто зробив вам комплімент.

Вам вдалося допомогти комусь, хто слабкішний від вас.

Діляться своїми переживаннями з членами родини.

Розповідати про них друзям.

Переключатися на справу, що приносить задоволення.

Старатися виспатися.

Вдаютися до процедур, які поліпшують самопочуття (душ, прогулянка і інші).

Намагайтеся думати про минулі події як про перемогу.

Ставитися до стресу як до джерела енергії.

Відпочувайте в проміжках між боротьбою за існування.

Ви можете контролювати свою реакцію на вчинки інших.

Ви повинні час від часу догоджати собі.

Порівняйте невелику за часом кризу до картини свого майбутнього.

3.6. Вправи для покращення зору, слуху та мовлення

3.6.1. Порушення зору

Найбільш поширеною патологією зору у дітей та молоді є міопія (короткозорість), на 2-му місці діагностують косоокість, на 3-му – далекозорість. Короткозорість виникає внаслідок перевантаження зорового аналізатора (погане освітлення, порушення осанки, порушення способу життя, спадкова патологія, тривалі напружені заняття). Далекозорість переважно спричинена недорозвитком очних яблук. Косоокість є наслідком патології вагітності чи пологів, вона може розвиватися внаслідок хвороб головного мозку або травм. Косоокість буває збіжною або розбіжною. Порушення зору викликає зміну характеру людини, її поведінки, з’являється неуважність, слабкість, втома. Людина починає сутулитися, з’являється головний біль, біль в очах. Якщо є скарги на порушення зору, то потрібно негайно проконсультуватися у лікаря- офтальмолога.

1. Температурно-водна стимуляція очей.

Візьміть 2 шматки чистої тканини, один опустіть у гарячу воду (скільки шкіра рук може витерпіти), другий – у льодяну (просто холодну брати не можна). Вийміть тканину з гарячої води та прикладіть до очей. Потім негайно прикладіть на 1 хв тканину, змочену водою з льодом. Процедура допомогає за короткозорості та далекозорості.

2. Дихання, що стимулює прилив крові до очей:

а) глибоко зітхніть, затримайте дихання, не вдихаючи, зігнувши коліна, нахиліть голову, щоб вона була нижче від рівня серця. Стояти так, рахуючи до 5. Вправу треба робити без зусиль ще 9 разів;

б) заплющіть очі так щільно, як тільки зможете, потім розплющіть їх широко, повторіть це 9 разів. Кілька разів глибоко зітхніть, а потім замружуйте очі ще 10 разів.

Загальний час виконання вправ – до 20 хв. Мають позитивний ефект під час короткозорості та далекозорості.

3. Вправи для очей за методикою Шичко – Бейтса. Послідовно рухайте очима:

– максимально вверх вниз;

– максимально вправо – вліво;

– максимально перехресно;

– по периметру уявного прямокутника;

– з верхньої дужки;

– з нижньої дужки;

– по периметру уявного конверта, розташованого горизонтально;

– по периметру уявного конверта, розташованого вертикально;

– з фіксацією окремо правої та лівої дуг;

– з периферії до центру по спіралі та навпвки;

– по уявній пружині, розташованій горизонтально;

– по уявній пружині, розташованій вертикально;

– по уявній змійці, розташованій горизонтально;

– заплющіть очі дуже щільно, потім продовжувати рухати з відкритими очима:

– по уявній вісімці;

– за кінчиками вказівних пальців асинхронно вверх – вниз;

– за кінчиками вказівних пальців разом і порізнь;

– за кінчиками вказівних пальців у косих проекціях разом і порізнь;

– за кінчиками вказівних пальців в бокових напівдугах.

Ефективно під час косоокісті. Повтор кожної вправи 2 – 3 раза.

Туговухість – це таке зниження слуху, коли сприйняття розмови у звичайних умовах незадовільне. Ступені туговухості: 1 – вада слуху за наявності незначного шуму; 2 – вада слуху у звичайних умовах; 3 – потрібно кричати у вухо (або використовувати слуховий апарат). Серед дітей поширеність туговухості становить близько 6,1%. Наявність туговухості спричияє порушення мовлення. Основна причина тцієї вади – наслідки захворювань середнього вуха (46%). Друга її причина – це кохлеарний неврит і отосклероз (30%), який виникає через постійний шум або вібрації на барабанну перетинку, коли дитина користується плеєром чи знаходиться у постійному шумі. 24% виникнення туговухості залежить від інших причин, наприклад, від отруєння отогенними речовинами, наслідків травм і контузії, гіпертонічної хвороби, захворюваннь мозку (коркова туговухість). Для виключення туговухості та визначення патології показано дослідження у ЛОР- лікаря.

1) шум має відповідати нормам (40 – 70 дБ) з перепадами до 5 дБ;

2) саджати дітей та підлітків з діагнозом туговухість 1-го ступеня за перші парти (столи);

3) забороняти учням голосно кричати на перервах;

4) забороняти учням користовуватися на перервах і заняттях телефонами та плеєрами з навушниками;

5) навчити дітей обережно користуватися динаміками, колонками та іншими потужними музикальними приладами;

6) навчити дітей користуватися індивідуальними засобами захисту від сильного шумового забруднення.

Учнів, що мають туговухість, слід перевести до спеціалізованих навчальних закладів.

Мовлення – дивовижний дар, яким володіє лише людина. Слово разом із думкою та творчістю – найцінніше та найважливіше, що має людина. Воно дає людині можливість пізнавати світ і підкорювати собі сили природи. Слово – могутній засіб самовираження, необхідний кожній людині. Для розвиненого мовлення характерні грамотність, логічність, чіткість, стислість, жвавість тощо.

Для покращення власного мовлення необхідно:

– виконувати лінгвістичні вправи;

– читати класичну українську та зарубіжну літературу, обов’язково з’ясовуючи значення незразумілих слів і виразів;

– вчити напам’ять вірші, намагатися читати їх для самого себе;

– мати та користуватися словниками;

– писати листи рідним, близьким, друзям з будь-якого приводу;

– розпочати вести щоденникові записи;

– писати вірші та віршики, співати різноманітні пісні.

Пам’ятайте що мова формує інтелект, а інтелект відбивається у мові.

Для виправлення недорікуватості виконують спеціальні вправи щоденно тричі. Кожну вправу повторюють 7 – 10 разів по 5 – 10 с, загальний час виконання комплексу вправ – 15 хв. Виконують такі вправи:

– надути щоки одночасно;

– надути щоки поперемінно;

– втягувати щоки у рот;

– складати губи трубочкою та розтягувати їх у губи в посмішці;

– вищірити зуби з розкриванням та закриванням рота;

– висунути язик у нормальному положенні, потім «лопаткою»;

– протяжно вимовити звуку [а ] або [и ] з висунутим язиком;

– дути на широкий язик;

– висовувати язик по черзі «лопаткою», потім «голкою»;

– висунутий язик виконує вправу «маятник» (вправо – вліво);

– упор язика робити по черзі на верхні та нижні зуби;

– ковтати (імітація та його затримка);

– імітувати позіхання з підніманням та опусканням голови за міцного натискання підборіддям на кулаки рук.

3.7. Оздоровлення за допомогою дихання

Не кожна людина вміє правильно дихати. Унаслідок недостатнього фізичного навантаження дихання змінилося, м'язи живота припинили свій ріст і ослабли (у випадку недостатнього масажування органів травлення порушується їх діяльність, як наслідок виникають захворювання шлунку). Правильне дихання зумовлено ритмом нашого серцебиття. А це означає, що частота пульсу є основою рахунку під час дихання. Зовнішнє дихання – єдина вегетативна функція, яку можна контролювати, і це є базою для створення багатьох дихальних технік, суть яких полягає у зміненні глибини, частоти та ритму дихання. Вдих – це акт отримання енергії організмом. Затримка дихання на вдиху стимулює насичення тканин організму киснем. На видиху енергія розподіляється по організму, тіло розслаблюється. Кожний тип дихання стимулює відповідну частину тіла. Регулюючи дихання, можна контролювати стан психіки, терморегуляцію, функціональну активність органів.

Іншим прикладом методик цього типу є парадоксальна дихальна гімнастика за Стрельниковою. Основою цієї гімнастики є утворення парадоксу проміж актами вдоху – видоху та роботою дихальних м'язів. Наприклад, на вдиху, за традиційного дихання, потрібно за допомогою м'язів збільшити грудну клітку, а під час дихання за методом Стрельникової за допомогою м'язів на вдиху потрібно зменшувати грудну клітку. На видиху – навпаки.

Зовсім іншим типом дихання є методика вольового припинення глибокого дихання за Бутейком. Метод Бутейка – це спосіб навчитися дихати відповідно до гомеостазу організму, згідно із сучасним складом атмосфери та стилем життя людини.

Правильне дихання за методом Бутейка непомітне та нечутне, тобто дихати потрібно тільки через ніс. Вдих такий маленький, що ні груди, ні живіт не рухаються. Дихання дуже поверхневе, повітря опускається приблизно до ключиць, а нижче «знаходиться» вуглекислий газ. Вдих триває 2 – 3 с, видих 3 – 4 с, а потім пауза на 3 – 4 с. Чим менший об'єм вдихуваного повітря, тим краще. Головна перевага методу Бутейка полягає в тому, що за ним вимірюють дихання у цифрах. Щоб визначити ступінь порушення дихання, необхідно зробити контрольну паузу: сісти прямо, ноги не перехрещувати, розслабити всі м'язи тіла, без жодної підготовки, тобто без глибоких вдихів і видихів, зробити звичайний видих і зупинити дихання. Ніс можна затиснути пальцями зверху. Не дихати стільки, скільки зможете, але так, щоб після цієї паузи ви не збільшували своє дихання, а почали дихати так, як і до паузи. Якщо після паузи розпочати вдихати повітря дуже глибоко та часто, це вже затримка дихання, яка категорично заборонена. За годинником, а краще за секундоміром, слідкуйте за часом. Максимальна пауза – це час, за який ви не дихали. Наприклад, ви 15 с не хотіли дихати, а 5 – ще потерпіли. Це означає, що в клітинах вашого організму є запас кисню всього на 15 с за норми 60 с. Його так мало тому, що вуглекислого газу у ваший крові усього 4–5% за норми 6,5%. Тепер поділимо норму на затримку дихання, тобто 60 с на 15 с, і отримаємо результат, що ваше дихання в 4 рази перевищує норму.

Здоровим може почувати себе той, хто витримує контрольну паузу протягом 60 с. Це середня норма. Чим більше пауза, тим більший рівень здоров'я.

Ми звикли дихати, нічого при цьому не відчуваючи, а за вказаним методом необхідно зменшити глибину вдиху настільки, щоб з'явилося відчуття його нестачі. До дихальних методик із подібним механізмом дії належить дихання через трубку, «Самоздрав», дихання в апарат Фролова, дихання під ковдрою, з використанням спеціальних гіпоксикаторів. За допомогою такого дихання змінюється концентрація вуглекислого газу та кисню у крові, що призводить до гіперкапнії і, як наслідок, до зниження тонусу судин головного мозку, а також до підвищення активності генетичного апарату клітин. Однак треба пам'ятати, ця гіперкапнія має мати обмеження в часі ( залежно від початкового стану здоров'я людини ) і в неї є протипоказання до застосування, якщо наявні вогнища інфекції.

Важливими факторами, що впливають на тривалість і повноцінність життя людини, є шлюб та благополучна сім'я. Учені довели, коли людина перебуває у шлюбі, вона може до своєї тривалості життя додати ще 5 років, а якщо ні, то з кожних 10 років, прожитих самотньо, треба вираховувати по 1 року. У сім'ї формується ставлення до здорового спосібу життя. Варто звернути увагу на те, що майже всі довгожителі – одружені. Шлюб – це своєрідна життєва школа, у якій чоловік і жінка вчаться турбуватися про дітей, виховувати їх. У сімейному житті неминуча відмова від своїх егоїстичних бажань, однак це не збіднює особистіть, а, навпаки, збагачує її добротою, справедливістю, ніжністю.

Істотне значення для здоров'я має психологічний клімат у сім'ї, який залежить від порядності її членів, вимог до себе та інших, від взаємних почуттів, загальних уявлень, інтересів, прагнень, моральної атмосфери, у якій живе сім'я, взаємної щирості та розуміння, а також матеріального благополуччя та побутових умов.

Слід пам'ятати, що закоханість і любов – різні почуття. Між ними не можна ставити знак рівності. Закохуються в більшості випадків не у людину як в особистість, а у, наприклад волосся, очі, ноги, усмішку, тембр голосу, поставу, манеру розмовляти, одягатися тощо.

У кожної людини в підсвідомості існує нечіткий ідеальний образ представника іншої статі. Найчастіше у цьому образі поєднано риси мами (батька), сестер (братів), перших учителів, артистів та ін. Закохуючись, люди знаходять у представника іншої статі риси, властиві образу, створеному фантазією. Однак пізніше виявляється, що об'єкт закоханості не відповідає ідеальному образу, тому можуть виникати конфлікти. Коли ж нечіткий ідеальний образ збігається з об'єктом закоханості, може утворитися міцна сім'я.

Дехто вважає, що опорою сім'ї є інтимні стосунки, однак статевий потяг дуже рідко зберігається протягом усього життя. Зміст життя полягає у праці, обов'язках, відповідальності, турботі, труднощах та радощах. Разом пройти через це і бути опорою одне одному, турбуватися про дітей – це і є основою сімейного життя. Гармонійна сім'я не виникає сама собою, для її створення необхідна взаємна повага. Якщо подружжя не розуміє цього, виникають невдоволення, звинувачення, сварки і, врешті-решт, настає розлучення. Більша частина сімейних конфліктів виникає, тому що подружжя не знає психічних особливостей одне одного, пов'язаних з біологічними (фізіологічними, гормональними) і соціальними (традиції, виховання в сім'ї) чинниками.

Для чоловіків характерне переважно абстрактне, теоретичне мислення, на яке почуття мають незначний вплив. Тому в багатьох випадках дружині варто залишати за чоловіком право вирішувати питання, що вимагають далекоглядності, критичного осмислення й об'єктивності. З іншого боку, чоловікові часто не вистачає дипломатичності, уваги та доброти під час вирішення сімейних проблем, його теоретизовані та схематичні підходи можуть тільки зашкодити справі. У таких випадках право вирішувати необхідно надати жінці, мислення якої є більш конкретним.

У більшості випадків у сім'ї жінка кращий психолог, ніж чоловік, а тому в конфліктних ситуаціях інші члени сім'ї, як правило, стають на її бік. Розважливий чоловік спокійно довіряє вирішення сімейних проблем жінці. Від жінки найчастіше залежить емоційна атмосфера сім'ї – радісна, оптимістична чи пригнічена, песимістична.

Материнські та батьківські почуття різні. Любов матері має багато відтінків. Матері краще відчувають молодших дітей, а в чоловіків тісніші зв’язки зі старшими дітьми. Є ще одна особливість жіночої психіки: на противагу чоловікам, які дуже цінують привабливість жінок, останні менш вимогливі щодо вроди чоловіків. Вони більше цінують внутрішню красу й інтелектуальний рівень чоловіка. Кожна жінка свідомо чи підсвідомо розуміє, наскільки важливі в сімейному житті духовні якості чоловіка.

Неповторну атмосферу благополуччя в сім'ї створюють гармонійні інтимні стосунки між подружжям, що вимагають духовної та фізичної рівноваги. На жаль, не завжди так буває. Сексологи багатьох країн стверджують, що майже 50% жінок незадоволені своїм сексуальним життям, а 33% ставляться до нього холодно та байдуже. Серед чоловіків незадоволених менше, однак досягти задоволення вони можуть часто без урахування інтересів партнерки. Наслідком сексуального невдоволення є поганий настрій, нервозність, навіть неврози, головний біль та інші негативні чинники, що накладають свій відбиток на стосунки подружжя та можуть спричинити взаємовідчуження.

Слід пам'ятати, що у дівчат статеве дозрівання починається раніше та закінчується швидше, ніж у хлопців. У дорослих чоловіків і жінок одного віку характер статевого потягу не завжди однаковий. У чоловіків статевий потяг посилюється до 25 років, потім тримається на одному рівні до 40 – 45 років, після чого починає поступово зменшуватися та досягає нуля у старечому віці. У жінок сексуальна активність наростає повільно, часто вона досягає кульмінації лише до 30 років, потім тримається на одному рівні до клімактеричного періоду. Іноді у клімактеричному періоді спостерігають навіть посилення сексуального потягу. Однак кожна людина неповторна, а статевий потяг залежить від виховання, способу життя, впливу навколишнього середовища, взаємних симпатій тощо. Статеве збудження, яке може закінчитися статевим актом, у чоловіків і жінок має різний перебіг. Жінкам для його виникнення потрібно більше часу, ніж чоловікам. Жінку у більшості випадків збуджують доброта та ніжність чоловіка, тоді як чоловік більше керується фізіологічними мотивами. У таких ситуаціях жінка вважає чоловіка грубим, нетактовним, а чоловік жінку – холодною, байдужою. Через таку сексуальну неграмотність у сім'ї виникають незгоди, які з часом можуть призвести до розлучення. Атмосферу щастя в сім'ї допомагають створити діти. Життя батьків «продовжується» у їх дітях. В ідеальній сім'ї повинно бути не менше трьох дітей, що забезпечує приріст населення. Першу дитину бажано народжувати в перші роки сімейного життя, у будь-якому разі до 30 років. У молодої жінки перша вагітність і пологи перебігають легше.

Якщо подружжя не бажає більшого приросту сім'ї або вагітність через певні причини не рекомендовано, доводиться турбуватися про контрацепцію. Універсального методу немає, кожен має свої позитивні та негативні сторони.

Досить поширеним методом запобігання вагітності є переривання статевого акту до еякуляції. За передчасного переривання статевого акту жінка часто не досягає оргазму, а в чоловіка він відбувається за несприятливих умов. З часом це може призвести до неврозів і послаблення статевої функції як у чоловіків, так і в жінок. У жінок крім цього можуть виникати різні розлади, наприклад, біль у ділянці малого тазу, збільшення тривалості менструації тощо.

Найбільш поширеним методом запобігання вагітності є користування презервативом. Однак він теж має недоліки: притупляє статеве відчуття, продовжує тривалість статевого акту, що не завжди є бажаним, а також спричиняє подразнення слизової оболонки піхви. Під час користування презервативом, так само, як і у разі переривання статевого акту, сім'я не потрапляє до піхви, а значить, туди не надходять білки, ферменти, статеві чоловічі гормони. А ці речовини, якщо вони потрапляють до організму жінки, сприятливо впливають на нього.

Менш популярними є такі протизаплідні засоби, як алюмінієві, пластмасові або гумові ковпачки, що їх надягають на шийку матки, марлеві та ватні тампони, змочені кислими розчинами, а також різні пасти, що вводять у піхву до початку статевого акту. Одним із методів запобігання вагітності є спринцювання піхви спеціальними розчинами (2 – 3 столові ложки оцту на 1 л води, 1 чайна ложка борної кислоти на 1 л води та ін.) через 3–5 хв після статевого акту. Запобігти вагітності можна також за допомогою гормональних препаратів – їх ще називають пероральними контрацептивами: інфекундіну, бісекуріну, рігевідону, ноновлону, марвелону, що гальмують дозрівання яйцеклітини у яєчнику. Їх треба приймати регулярно протягом року. Також ці препарати скорочують тривалість менструації та зменшують об’єм менструальної крові. Гормональні препарати протипоказані жінкам, які страждають на тромбофлебіти, захворювання печінки, а також тим, які мають до названих препаратів підвищену чутливість.

В останні роки значного поширення набули виготовлені з синтетичного полімеру спіралі, петлі або пружні кільця, що вміщують у порожнину матки гінекологи в перші дні після менструації. У порожнині матки ці протизаплідні засоби можуть знаходитися тривалий час, навіть декілька років. Однак їх не можна застосовувати жінкам, які страждають на гінекологічні захворювання, маткові кровотечі та пухлини матки. Не рекомендують ці засоби також жінкам, які ще не народжували, оскільки для їх введення треба розширювати канал шийки матки, що може в майбутньому ускладнити перебіг пологів.

Природним є фізіологічний метод запобігання вагітності – врахування перебігу менструального циклу. Дозріла яйцеклітина відділяється від яєчника за 16–22 дні до початку наступної менструації, у зв'язку з чим запліднення можливе за 11–18 днів до наступної менструації. Таким чином, у кожному менструальному циклі є два періоди, у які запліднення неможливе, а саме: безпосередньо після закінчення та перед початком наступної менструації. Фізіологічний метод ефективний, якщо у жінки регулярний менструальний цикл. Попередньо, протягом 6 міс., вона має вести менструальний календар. День овуляції можна точно визначити за зміною температури у прямій кишці. За 1–2 дні до овуляції температура підвищується на 0,4–0,6°С. Оскільки сім'яні клітини зберігаються живими 2–4 дні, то небезпечний період закінчується за тиждень до підвищення температури тіла. Не можна завагітніти протягом 5–6 днів до початку менструації та 4–5 днів після її закінчення. Таким чином, за менструального циклу у 28 днів приблизно 10 днів є безпечними. Однак слід враховувати, що за фізичного або розумового перенапруження, сильних емоцій, захворювань, зміни клімату та дії деяких інших чинників терміни овуляції можуть змінюватися.