Міністерство освіти і науки України Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара

Нормативи дихання у практично здорового дорослого у стані покою – 14 – 20 дихань за хвилину, на вдиху 1/3 на видиху 2/3 від часу одного дихання. На 1 дихання випадає 5 ударів серця у стану спокою. Задишка це порушення глибини і ритму дихання, розподіляють фізіологічну і патологічну задишку. Види патологічної задишки: експіраторна – порушення видиху (озвучений видох) передбачає наявність бронхоспазму; інспіраторна – порушення вдиху (озвучений вдих) передбачає наявність гіпертензії легеневого кола кровообігу (серцева задишка); змішана задишка передбачає наявність важких форм внутрішніх захворювань, отруєнь, наслідки важких травм. Задух – напад задишки. Ортопное – вимушено положення при диханні, визначає наявність задухи (бронхіальна астма та інші).

Практично здоровий чоловік дихає животом, якщо чоловік дихає груддю, це визначає патологію середнього ступеня важкості, органів живота, тазу, якщо чоловік дихає змішано (груддю і животом), це передбачає легку патологію органів живота, тазу. Практична здорова жінка дихає груддю, якщо жінка дихає животом це визначає наявність патології органів грудної клітини – середнього ступеня важкості, якщо жінка дихає змішано (груддю і животом), це передбачає наявність легкої патології органів грудної клітині.

Патологічні типи дихання.

Сопяче дихання – визначає наявність ринофарингіту.

Хропяче дихання – передбачає наявність аденоїдів, загорляночних процесів, специфічних захворювань горлянки.

Свистяче дихання – передбачає наявність стрідору, наявність крупу, гостру алергію.

Клокочуче дихання – передбачає наявність набряку легенів (серцева астма).

Стогнуще дихання – передбачає наявність важких форм внутрішніх захворювань, отруєнь, інфекцій.

Саккодіроване дихання – передбачає наявність патології стволової частини мозку.

Дихання типа Біота передбачає наявність енцефаломенінгіту, нейротоксікозу, агоніїї.

Дихання типа Чейн–Стокса передбачає наявність уремії, важкої форми інтоксикації, судинної патології мозку.

Дихання типа Грока передбачає наявність інсульту, гострого порушення мозкового кровообігу, гострих, важких форм отруєнь.

Дихання типа Кусмауля передбачає наявність коми.

Загальноприйняте рахувати кашель як захісний рефлекс, тому, як усякий рефлекс, він має відображати наявність різних захворювань, наприклад:

– покашлювання передбачають наявність хронічного ларінгофарингіту, початок туберкульозу, плевропневмонії;

– сухий, безперервний кашель передбачає наявність гострого респіраторного захворювання, кіру, трахеїту, гострого фарингіту, бронхопневмонію, також декомпенсовані захворювання серця, аневризми;

– безголосний кашель передбачає поліомієліт, міопатію;

– вологий кашель передбачає наявність бронхіту, пневмонії, абсцес легень;

– вологий кашель повним ротом передбачає наявність бронхоектазів, гангрени легенів, абсцесу легенів;

– кашель–рвота передбачає наявність стравохідно-дихальної нориці;

– постійний кашель у стану жвавості передбачає хронічний фарингіт, хронічний трахеобронхіт, застійні явища у легенях;

– гавкаючий кашель передбачає гострий ларингіт, оманий круп, кір, невропатії;

– періодичні напади кашлю, як реприза, передбачає кашлюк, специфічну пневмонію, муковісцидоз, сторонні тіла бронхів;

– хрипковий кашель передбачає прояви туберкульозу горлянки, хронічні запалення горлянки, кандидамікоз;

– монотональний кашель визначає наявність гострого запалення;

– бітональний кашель передбачає наявність рецидиву хронічного захворювання легенів.

З метою екстреної діагностики використовують 3 або 5 скляночну спробу якісних характеристик сечі. 3 – скляночна спроба: у першу склянку, для оцінювання стану уретри, треба випустити до 10 мілілітрів сечі, в другу склянку, для оцінювання стану сечевого міхуру, треба випустити усю сечу, до краплевого виділення сечі, в третю склянку, для оцінювання стану ниркових лоханок і сечеводів, випускають усі останки сечі. 5 – скляночна спроба: у першу склянку випускають до 5 мілілітрів сечі, для оцінювання стану передньої частини уретри, у другу склянку треба випустити також до 5 мілілітрів для оцінювання позадньої частини уретри, у третю склянку випускається сеча з сечового міхура до спину натиску сечі, у четверту склянку, з метою оцінювання стану сечеводів, випускають до 10 мілілітрів сечі, у п’яту склянку збираємо останню сечу для оцінювання стану ниркових лоханок.

У нормі колір сечі солом’яно-жовтий, свіжа сеча має дух – волоського горіху.

Безкольорова сеча передбачає наявність діабету або прийом великої кількості рідини.

Блідно-жовта сеча передбачає наявність нефросклерозу.

Темножовта сеча передбачає наявність недостатності кровообігу.

Колір сечі – м’язові помиї – передбачає наявність гломерулонефриту, наслідки нефролітіазу, ушкодження нирки.

Сіроватомолочний колір сечі передбачає наявність фосфатурії.

Кірпично-червоний колір передбачає наявність уратурії, оксалатурії.

Колір сечі – як старого, темного пива передбачає наявність інфекційного гепатиту.

Рожево-червоний колір сечі передбачає наявність отруєння фенолами або зловживання ліками (анальгін, амідопірін).

Чорна, барнава сеча передбачає наявність пухлинного процесу у нирках, або важке отруєння фенолами.

Якщо сеча має колір, чи дух їжі або ліків, то це передбачає наявність порушення речовини нирок, тобто таку людину потрібно ретельно обстежити.

Наявність від сечі духу ацетону передбачає кому чи прекоматозний стан внаслідок цукрового діабету.
11. Діагностика по пульсу

Загальноприйняте визначення стану здоров’я по пульсу базується на дослідженні пульсу на 2 руках, за допомогою трьох пальців (вказівця, середнього, безіменного) з урахуванням 7 основних характеристик.

1. Наявність – відсутність пульсу передбачає агонію, смерть, хворобу Такаясі, хворобу Рейно, облітерируючий ендартеріїт.

2. Частота пульсу за хвилину у дорослого в стані спокою – 50 – 80, пульс менше 50 є брадісистолія, більш 90 – 100 є тахісистолія.

3. Ритм в нормі – розмірний, при патології аритмічний (екстрасистолія, пароксізмальна тахікардія, блимаюча аритмія, серцеві блокади).

4. Напруження пульсу визначає пружність стінки артерії, розподіляють: слабку, задовільну, добру, дуже добру напруженість пульсу.

5. Наповнення пульсу визначає наявність кровенаповнення артерії, розподіляють: погане, задовільне, добре, залишкове наповнення пульсу.

6. Форми пульсу, розподіляють: нормальну форму пульсової хвили;

– високу форму яка передбачає недостатність клапанів аорти, гарячку, гіпертіреоз, гіпертонічні кризи, відкритий Баталов протік;

– малий пульс передбачає зомління, колапс, шок, замерзання, стенози серця, анемії, хронічні порушення кровообігу;

– пародоксальний пульс передбачає пухлини легенів, цироз легенів, олегниці, перикардити.

7. Дефіцит пульсу визначає наявність блимаючої аритмії.

Трьохступеневе дослідження пульсу проводиться за допомогою трьох пальців обома руками.

Під вказівцями досліджуємо кровозабезпечення відповідної половини голови, огруддя, руки.

Під середніми пальцями досліджуємо кровозабезпечення відповідної половини животу, нирок, сележня.

Під підмізиними пальцями досліджуємо кровозабезпечення відповідної половини органів тазу, ноги.

Природно, що дослідження за цим варіантом, передбачає значний досвід медичного працівника.

Дослідження проводиться в 6 крапках зліва та 6 крапках зправа. Спочатку досліджується поверхневий пульс в 3 крапках, зліва визначаються характеристики: в 1-ій крапці досліджується стан тонкої кишки, у 2-ій жовчний міхур, в 3-ій сечовий міхур. Зправа в 1-ій товста кишка, у 2-ій шлунок, в 3-ій три відділи тулуба (в\3, с\3, н\3).При дослідженні глибокого пульсу зліва в 1-ій крапці досліджується стан серця, в 2-ій стан печінки, в 3-ій напруженість нирок. Зправа в 1-ій, визначається стан легенів, в 2-ій, стан сележня, в 3-ій зниження функції нирок.

Сучасна аурікулодіагностика проводиться 2 способами. Перший спосіб за допомогою щупу досліджується уся поверхня вушної мушлі з визначенням чутливості (болючості, гіпостезії, анестезії) в проекції органів і систем.

Другий спосіб – оглядовий проводиться по зонам проекції органів. Спочатку досліджується кляпка вуха у центральній частині проекція ока, на кінчику кляпки – мигдалики, на частині біля щоки – область знеболювання зубів (зверху-нижньої щелепи, знизу-верхньої щелепи), вище ока проекція язику, ще вище проекція лоба з точкою голови. Зовнішній край кляпки занймають (знизу – вверх) внутрішнє вухо, верхня щелепа, нижня щелепа, під основою протикозелка проекції (від протикозелка) скроня, потилиця, проекція дужки. В проекції протизакрутку (знизу – вверх) розташовані: шия та щитовидна залоза, тимус, вище – грудний відділ хребців, стегно і плечо, ще вище – поперековий відділ хребців, коліно та лікоть, ще вище – кряж, гомілки та предрам’я, ще вище – порожнина тазу, гомілково-ступневий суглоб і зап’ясток. У проекції біля закрутку, з поверхні, знизу – вверх: кістки тазу, матиця, додатки, ступні, пальці ступней та кетяги, пальці кетягів. В проекції ембріону, у ніжці закрутку – грудинно-черевна перетинка, біля основи закрутку, від слухового проходу: стравохід, шлунок, 12-пала кишка. Біля слухового проходу проекція горлянки, гортані, нижче – ротова порожнина, дихавка, бронхи, легеня, ближче до краю протизакрутку – проекція серця, вище – сележінь або печінка, ще вище – жовчний міхур, проекція кишок, підшлункова залоза. Під ніжкою протизакрутку – сечовий міхур, сечовід, ниркова лоханка та нирка. Картографію вушної раковини дивись на додатоку.

На поверхні вушної мушлі розташовано більш 220 крапок до діагностики та лікування людини.

Усі хвороби, котрими страждає людина, обов’язково супроводжуються різними скаргами психологічного характеру. Доводимо до вашої уваги основні психологічні фактори та хвороби котрим вони відповідають. Дійсно, що більшість психологічних факторів це: фобії, жахи, відсутність радощів, реакція самозахисту, незадоволеність життям.

В основі метода Су Джок є система відповідності, або ідентичності, кістей і стоп всіму организму уцілому.

Діагностичний підход перший : тіло людини умовно розподіляється на 5 частин, наприклад : голова, две руці, две ноги, що відповідає 5 пальцям на руці та нозі,

Великий палець це голова, вказивець і мізінковий пальця - це руки, середний та підмізінковий пальця - це ноги. На долонної поверхні - пагирчатість під великим пальцям визначає грудну клитину, остання частина долоні - живот, таз зусімі внутрішними органамі. Тильна поверхня долоні - це спина з хребтом і нирками людини. В топографії великого пальця : на кінцевій фаланге, на долонної поверхні розташовано проєкція обличя людини, а уся кінцева фаланга, це проєкція голови та органів розташованих на голові, середня фаланга - проєкція шії зусімя органамі, в проекції основної фаланги розташовани органи грудної клитини. На іншій поверхні долоні є проекція органів живота та тазу. Для діагностики використуються два метода, перший метод - оглядовий, при достатньом освітленні, ретельно,милиметр за милиметром розглядується уся поверхня, при виявленні ямок, пігментних плямок, ангіом, судинного малюнка, гіперкератоза, пагірчатісті, розколин, зміни кольору шкіри та інши зміни розрахується локалізація патології в органах та тканинах людини. Другій метод діагностики проводиться за допомогою точкового натиснення, послідовне на всю поверхню досліджуємої шкіри з виявленням точек болю - гіперестезії, гіпостезії, анастезії. Кожна з ціх характеристик визначає при болю – наявність запалення, при гіпостезії – наявність ішемії, при анестезії наявність атрофії або дістрофії або переродження тканини.

Діагностичний підход другий : використання системи відповіності „комахи”, де кожний палець має три фаланги (як у комахи), кінцева - голова, середня - грудна клитина, основна - живот і таз. Відповідне права половина пальця це права половина людини, ліва відповідає лівої половине людини, долонна - відповідає передней частини, задня - відповідає спіне людини. На бокових поверхнях пальцьив є точки відповідності до рук і ног. Стан міжфалангових складок теж має діагностичну функцію, наприклад складка проміж нігтевої та середньої фалангамі визначає стан шиї, складка проміж середньої та основної фалангамі визначає стан діафрагми. Обстеження з системою відповідності „комахи”, слід проводити за допомогою „щупа – тестера”. Ця діагностика передбачає максимальну ретельность обстеження людини з виявленням точек болю – гіперестезії, точек анестезії та гіпостезії в зонах топографії людини.

II. Сучасні соціальні захворювання
2.1. Стан здоров’я сучасних українців

У наш час здоров’я населення є критерієм рівня розвитку країни. На сьогодні намітилася тенденція до погіршення показників, що характеризують його здоров'я.

На початок ХХІ ст. наша країна посідає одне з перших місць у світі за кількістю лікарів і лікарняних ліжок на 10000 чоловік, лише 54-те місце за середньою тривалістю життя та 37-ме – за смертністю немовлят.

За останнє десятиріччя основними причинами захворюваності та смертності людей стали відносно рідкісні в минулому різноманітні хронічні неінфекційні захворювання. Перше місце займають хвороби серцево-судинної системи, друге – онкологічні захворювання, третє – травми, нещасні випадки й отруєння, четверте – хвороби органів дихання й обміну. Богато вчених у своїх висновках констатують зниження залежності між витратами на медичне забезпечення та поліпшенням стану здоров’я населення. Жодними ресурсами сьогодні вже не ліквідувати наслідки нездорового способу життя, частка яких перевищує серед проблем здоров’я населення 40% і продовжує змінюватися пропорційно до лікувальних успіхів медичного обслуговування.

Вивчення стану здоров’я населення країни дало можливість з’ясувати, що близько 1/2 випадків захворювань, 1/3 випадків передчасної смерті та 1/3 випадків порушень фізичного розвитку спричинені неправильним ставленням індивідуума (і його оточення) до свого здоров’я. Час від часу для зміцнення свого здоров’я 34% населення переходить на раціональне харчування, а 38% займаються фізкультурою. Регулярно ж це роблять лише 12% і 8% відповідно.

Основні рекомендації з питань здорового способу життя населення отримує від медичних працівників. За даними анкетування засуджують паління, що зумовлює виникнення різних захворювань, 73,3% опитаних. Однак тільки 37% опитаних стверджують, що їх увага до свого здоров’я достатня, 44% осіб вважають, що хвороби виникають через байдуже ставлення до свого здоров’я. Цікавим є порівняння цих відомостей з матеріалами вчених інших країн. Британські вчені проводили дослідження з метою виявлення рівня знань у пацієнтів із питань збереження та зміцнення здоров’я. За даними опитування основними факторами здорового способу життя є: режим харчування – 81%; фізичні вправи – 38%; відмова від паління – 42%; утримання від алкоголю – 24%. Основними джерелами санітарно-освітньої інформації опитані назвали: дільничного лікаря – 70%, робітників служби санітарної просвіти – 8%.

Учені вивчали на прикладі великої групи людей вплив способу життя на здоров'я та дійшли висновку, що чоловіки в середньому можуть подовжити життя на 11 років, а жінки – на 7 років, якщо не вживатимуть алкоголь, будуть регулярно харчуватися та спати 8 годин на добу. Практично здоровий чоловік у 45 років, дотримуючись цих простих правил, зможе прожити ще 33 роки. Виконуючи наведені вимоги на 70%, він буде жити ще 28 років, на 50% і менше – 21,6 року. Для жінки 45 років ці числа відповідно дорівнюють 35,8, 34 і 28,6 року.

Здоровий спосіб життя – це така організація життя, що базується на науково обгрунтованих санітарно-гігієнічних нормативах, спрямованих на збереження та зміцнення здоров'я, забезпечення високого рівня працездатності, досягнення активного довголіття.

Здоровий спосіб життя неможливий без суб'єктивного фактора, тобто без раціонального, правильного ставлення самої людини до свого здоров'я та здоров'я оточуючих. Мова йде про ті цінні настанови, якими керується людина у своєму повсякденному житті, про те, як вона організовує свою працю, відпочинок, харчування, побут, взаємостосунки в сім'ї і на виробництві. Щоб вести здоровий спосіб життя, кожний індивідуум повинен знати анатомо-фізіологічні особливості свого організму, основи гігієни праці, побуту, відпочинку та взаємин між людьми, притаманних кожній віковій групі з урахуванням статі, і вміти їх адаптувати до себе з урахуванням типу своєї нервової системи.

Людина отримує від природи досконалий, дуже стійкий організм. З одного боку, вона вперто випробовує його стійкість переїданням, алкоголем, наркотиками, хоча згубні наслідки стають очевидними не відразу, а з іншого – повільно реалізуються зворотні зв'язки позитивних впливів на організм людини: ефект ранкової зарядки, занять фізичною культурою та загартовування. Мають минути роки або десятиліття, перш ніж людина зіткнеться зі своєю хворобою. А передбачити її появу передусім заважає брак знань, загальної культури. Здоровими чи хворими можуть бути люди різного рівня культури. Важливо розуміти, що фізичне здоров'я, як і духовний рівень людини, є результат ії власної діяльності. Культуру з цього погляду можна визначити як будівництво себе: виявляється вона не лише у надбаних знаннях, але і в існуванні людини.

Людина повинна розуміти, що корисно, а що шкідливо для її організму, знати, що організм має величезні резерви фізичного та психічного здоров'я, і вміти його зберегти, розвинути і використати, щоб на довгі роки подовжити активне і щасливе життя на користь собі та суспільству. Утрачаючи здоров'я, людина тим самим наносить невиправну шкоду не лише собі, а й суспільству в цілому. Ось чому адекватне ставлення людей до свого здоров'я не можна вважати приватною справою кожного. Збереження та зміцнення здоров'я населення – це складне соціально-політичне, культурно-виховне завдання. Відповідальність за здоров'я людини можна розділити на 3 рівні: відповідальність індивіда; відповідальність медичної науки та практики; відповідальність держави.

Ці 3 рівні мають взаємодіяти між собою. Життя нагально потребує зміни суспільної свідомості зі споживацького ставлення до свого здоров'я та здоров'я оточуючих на відповідальне, коли кожний громадянин цілеспрямовано хоче зберегти та зміцнити своє здоров'я.

Кожна людина повинна відповідати перед собою та суспільством за своє здоров'я, за те, як застосуває інформацію, надану медициною. Відомо, що в більшості хвороб винна не природа, не суспільство, а сама людина. Найчастіше хворіють від ледарства та жадібності, а також від нерозумності.

Не потрібно покладатися лише на медицину, слід подолати психологічний бар'єр і свою лінь. Нічим не можна замінити постійні та значні власні зусилля. Головне – треба почати діяти, подолати інерцію минулих років, не звертати уваги на насмішки оточуючих.