Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Національна юридична бібліотека. Заснований у 2011 році

ЩОДЕННИК БЛОГЕРА

Суттєвих змін у здійсненні власне адвокатської діяльності від нового закону чекати не варто.

А от у внутрішнє життя адвокатської спільноти, навпаки, новий закон цілком може принести багато нового.

І перш за все це стосується адвокатського самоврядування.

У недалекому майбутньому всім українським адвокатам доведеться стати членами Національної асоціації адвокатів України.

Протягом наступних 60 днів мають відбутися установчі конференції адвокатів регіону (у всіх областях, м. Київ, м. Севастополі, Автономній Республіці Крим).

Установча конференція адвокатів регіону:

– визначає кількість та обирає голову та членів ради адвокатів регіону;

– обирає делегатів на установчий з’їзд адвокатів України;

– обирає представника адвокатів регіону до складу Ради адвокатів України;

– обирає представника адвокатів регіону до складу Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури;

– обирає голову та членів кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури;

– визначає кількість та обирає голову і членів ревізійної комісії адвокатів регіону.

Участь в установчій конференції адвокатів регіону беруть адвокати, які одержали свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю за рішенням кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури відповідного регіону, створеної до набрання чинності цим Законом.

Оскільки ніякого кворуму Закон не передбачає, хто прийде на установчу конференцію, той і визначить ситуацію в адвокатському самоврядуванні на найближче майбутнє.

Коментарі:

TKorolkov 16.08.2012 08:55IP: 178.150.152.---

Господа адвокаты! Что Вы собираетесь обговаривать… В новом УПК … убрали норму, разрешающую выступать в качестве защитников обвиняемых и подсудимых – их близких родственников, а всех адвокатов привязывают к Национальной ассоциации адвокатов Украины, которой будут руководить ставленники партии регионов.

Те адвокаты, которые не будут выполнять указаний «папы», будут исключаться из ассоциации, а значит, будут лишены права заниматься адвокатской деятельностью. «Реформы» беспредела набирают свои обороты, а Вы принимаете в них участие.

SIM5 15.08.2012 19:24IP: 89.105.243.---

Странно, что по закону половина мест в «выборных» органах не отводится представителям администраций. Они бы помогли организационно::)). А что – если государство решает, что люди ОБЯЗАНЫ создавать общественные организации, какие именно и где...

Думаю, пацаны скоро исправят это упущение. Судей держат, а адвокатов нет? (Адвокатам Донецької області і всієї України. Групи у Facebook // «Українська правда» (http://blogs.pravda.com.ua/authors/golovan/502b9b1d9868b/). – 2012. – 15.08).

***

Более 325 млрд грн теперь будут расходоваться без конкуренции, конкурса и контроля. Ранее эксперты предупреждали, что даже в условиях тендеров цена на товары и услуги завышалась в среднем на четверть, теперь в условиях безтендерного самоуправства это может составить 30 и более процентов. Словом, воровать станут больше.

Коррупционеры, дополнительно вооружились новыми нормами закона. Теперь они могут менять условия договора после его подписания, что дает им безграничную свободу для изменения цены и, следовательно, дополнительного воровства. И это еще не все расширяется перечень видов закупок, которые не подпадают под его действие (приобретение и аренду земли и недвижимости, услуги, предоставляемые для операций с ценными бумагами, зарубежной учебы и так далее и тому подобное.

Дискуссия на тему актуальности государственной экономики ведется давно. Время от времени, даже известные оппозиционные политики говорят о необходимости централизовать экономику, отдав е на откуп госсектору. Но может ли работать этот механизм в условиях тотальной коррупции? Может ли таким образом функционировать хозяйство и целые отрасли, когда должности на таких предприятиях просто продаются и покупаются. Однозначно, нет. Такая либерализация тендерных отношений явно опережает другие необходимые реформы. А это и изменение кадровой политики, и борьба с коррупцией и реформа менеджмента госсектора в целом.

Другим важным аспектом такой централизации является удар по конкуренции и внутреннему рынку. Часть товарооборота страны отрезается от частного бизнеса и его участников. Такая консервация целого кластера внутреннего рынка приведет к неприятным последствиям, но страшнее не это. Самое опасное это новые/старые тенденции в экономике: законодатель банально разделил субъектов хозяйствования на два сорта. Место налогоплательщиков – в распространенном – низшем. Вспоминается как в весенних тезисах Порошенко, занимая высокую должность он обещал реформу госзакупок и их либерализацию для всех, а не только для «посвященных коррупцией» (Госзакупки на службе у коррупции? // LB.ua (http://blogs.lb.ua/sergiy_perepel/165819_goszakupki_sluzhbe_korruptsii.html). – 2012. – 15.08).

***

З прийняттям цього Закону учасникам судового розгляду справ в порядку цивільного, господарського адміністративного судочинства надано право брати участь у судовому процесі шляхом відео конференції.

З першого погляду Закон вніс досить демократичні зміни, спрямовані на «модернізацію» судового процесу, підвищення оперативності судового розгляду справ та полегшення участі учасників судового процесу в судовому засіданні. Однак чи не створить прийнятий Закон ще більше проблем, ніж було до його прийняття, – спробуємо з’ясувати далі.

Отже, Законом встановлено, що суд за власною ініціативою або за клопотанням сторони чи іншого учасника процесу може постановити ухвалу про їх участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. Таким чином, зазначена норма визначає ініціаторами участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції не лише сторін чи учасників судового процесу, але й суд. Однак Закон не визначив, за яких підстав суд може прийняти відповідне рішення. Оскільки перелік підстав відсутній, можемо зробити висновок, що суд у будь-який момент може прийняти рішення про участь кого-небудь з учасників судового процесу в режимі відеоконференції без наявності жодної та те підстави та без згоди такої особи. Більше того, закон навіть не зобов’язує суд встановити факт можливості особи, щодо якої прийнято відповідне рішення, взяти участь у засіданні в режимі відеоконференції, що також є обмеженням прав осіб, що беруть участь у справі.

Норми Закону, які визначають порядок повідомлення осіб про їх участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції сформульовані таким чином, що особа може навіть не знати про прийняття ухвали щодо її участі в засіданні в режимі відеоконференції.

Так, Закон встановлює, що копія ухвали про участь особи в судовому засіданні в режимі відеоконференції негайно надсилається до суду, який зобов’язаний організувати її виконання, та особі, яка братиме участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції. З метою забезпечення своєчасного проведення відеоконференції копія ухвали також може бути надіслана за допомогою кур’єра, факсу або електронної пошти. Вважаю, що надання суду можливості надсилати копію ухвали факсом або електронною поштою жодним чином не гарантує отримання відповідної ухвали адресатом. До того ж, електронний лист не є офіційним документом, а тому довести на практиці його відправку досить складно, а довести факт отримання адресатом такого листа взагалі не можливо.

Тому в частині проаналізованих норм Закон потрібно було б вдосконалити, а саме: зазначити виключний перелік підстав, за яких суд має право прийняти ухвалу про участь сторін чи учасників судового процесу в судовому засіданні в режимі відеоконференції з власної ініціативи; в імперативному порядку зобов’язати суд копію відповідної ухвали надсилати поштою чи за допомогою кур’єра, а також надати суду право повторно відправляти копію ухвали факсом або за допомогою електронної пошти.

Що стосується застосування відеоконференції у кримінальному судочинстві, то прийнятий Закон жодним чином не врегульовує такий порядок, натомість відповідні зміни до чинного Кримінально-процесуального кодексу України були внесені ще Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з ратифікацією Другого додаткового протоколу до Європейської конвенції про взаємну допомогу у кримінальних справах» від 16.06.2011 р.

Вказаним Законом України КПК було доповнено ст. 85-3, відповідно до якої у разі неможливості явки учасників слідчої чи іншої процесуальної дії до органу дізнання, слідчого, прокурора або до суду за місцем провадження у справі, а також необхідності забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, або з інших обґрунтованих підстав слідча чи процесуальна дія за їх участю може здійснюватися шляхом проведення телефонної конференції або відеоконференції. І якщо далі в указаній статті дещо деталізується порядок застосування телефонної конференції або відеоконференції під час здійснення слідчих дій, то яким чином можна застосовувати телефонну конференцію або відеоконференцію під час здійснення процесуальних дій у суді не зрозуміло. Та й взагалі, у зазначеній статті визначена можливість застосування відеоконференції при здійсненні слідчих чи процесуальних дій, однак прямо не передбачено
можливість застосування відеоконференції для участі в судовому засіданні, що також викликає неоднозначне розуміння даної норми.

Відповідно до норм ст. 85-3 КПК телефонна конференція або

Телефонна конференція може застосовуватися під час проведення допиту свідка чи експерта за їх письмовою згодою. Вважаю, що під час проведення допиту свідка чи експерта застосування телефонної конференції є неприпустимим, оскільки в такому випадку може здійснюватись тиск на свідка чи експерта і його свідчення можуть бути неправдивими.

Не вирішено зазначені проблеми і в новому Кримінальному процесуальному кодексі України. Не вдаючись детально у аналіз змін до КПК, хотілося б все ж зауважити, що при прийнятті Закону законодавець повинен був врахувати, що порядок участі учасників процесуальної дії за допомогою телефонної конференції або відеоконференції в її здійсненні жодним чином не регламентований, а тому при прийнятті Закону потрібно було усунути зазначені недоліки і внести відповідні зміни і до КПК. Однак законодавець не надав зазначеному факту належної правової оцінки, внаслідок чого застосування
відеоконференції у кримінальному судочинстві також належним чином законодавчо не врегульовано.

Іншим недоліком прийнятого Закону є невідповідність його норм загальним засадам здійснення судочинства в Україні.

Так, сторони судового процесу наділені процесуальними правами, серед яких є право подавати докази, письмові пояснення, заявляти клопотання та відводи тощо. Зрозуміло, що будь-яка зі сторін має право до початку судового засідання подати усі пояснення чи докази, однак як бути, якщо така необхідність виникла під час судового розгляду, а особа бере участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції? Питання залишається відкритим.

Крім того, сторони судового процесу наділені правом заявляти відвід судді, у випадках визначених процесуальним законодавством. Відповідно до ст. 20 ГПК або ст. 30 КАСУ заявлення відводу судді повинно здійснюватись у письмовій формі, у зв’язку з цим одразу виникає питання: як реалізувати своє право на заявлення відводу особі, яка бере участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції? Знову ж таки, чинне законодавство не містить відповіді на це питання, хоча норми Закону визначають, що учасникам судового процесу має бути забезпечена можливість реалізовувати надані їм процесуальні права та виконувати процесуальні обов’язки.

Таким чином процесуальні права особи, яка бере участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, є значно обмеженими, що має наслідком порушення принципів змагальності та рівності сторін – які є одними з основних засад судочинства, визначених ст. 129 Конституції України, у свою чергу, ні процесуальні закони, ні тим паче, Конституція України, не допускають обмеження встановлених прав людини, а нормативні акти, що обмежують такі права, повинні бути визнані неконституційними.

Ще одним недоліком прийнятого Закону щодо участі осіб у судовому засіданні в режимі відеоконференції є неможливість ідентифікувати учасника судового засідання.

Так, згідно з вимогами процесуальних законів, суд встановлює осіб, які з’явились у судове засідання, та перевіряє повноваження представників, однак як ідентифікувати особу, що є стороною у справі, чи її представника, якщо вони не присутні в залі судового засідання, а беруть участь у ньому шляхом відеоконференції – не зрозуміло.

Ще одна проблема, яка може виникнути під час використання відеозв’язку – це технічні несправності, неналежна якість зв’язку, які можуть бути обумовлені як обставинами, які не можливо передбачити та які виникають поза волею людини, так і обставинами, спровокованими діями певних осіб навмисно.

Так, комп’ютерні технології на сьогодні є значно розвиненими, а участь у судовому засіданні за допомогою відеозв’язку передбачає використання мережі Інтернет. І хоча на суди Законом покладається обов’язок забезпечити належну якість зображення та звуку, однак як бути з «хакерськими атаками». Під час розгляду «особливо важливих справ» комп’ютерні генії можуть навмисне «зривати» судовий розгляд справи за допомогою створення технічних перешкод, псування зв’язку, або ж підключатись до системи і здійснювати копіювання судового засідання, а потім викладати відео в мережі Інтернет у режимі вільного доступу.

Такі дії можуть призвести до розкриття державної таємниці чи розголошення відомостей про інтимні чи інші особисті сторони життя осіб, які беруть участь у справі, або відомостей, що принижують їх честь і гідність, що є недопустимим згідно з нормами чинного законодавства при розгляді справ, для яких законодавством встановлений закритий розгляд. Для того, щоб уникнути таких наслідків, до

Так, матеріальний аспект є ще однією причиною, що значно ускладнює реалізацію норм Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції». На сьогодні в Україні існує 663 місцевих загальних судів, 27 місцевих господарських та 27 місцевих адміністративних судів. Для того, щоб обладнати усі зазначені суди необхідним обладнанням, яке б надавало змогу учасникам судового процесу брати участь у судовому розгляді шляхом відеоконференції, необхідно витратити з Державного бюджету невиправдано значні суми коштів, які можна було б використати на більш необхідні цілі.

Таким чином, підсумовуючи, можна зазначити, що прийнятий Верховною Радою Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції» замість того, щоб спростити, полегшити судовий розгляд справ, навпаки створив додаткові перешкоди в здійсненні судочинства. Відсутність належної правової регламентації порядку застосування відеоконференції в судовому процесі та невідповідність норм прийнятого Закону діючим нормативно-правовим актам зрештою призведе до зловживань у даній сфері та унеможливить реалізацію та застосування норм прийнятого Закону, саме тому його норми потребують подальшого вдосконалення та доопрацьовування (Як відео конференції ускладнять судовий процес // Юридический блог компании Jurimex (http://jurblog.com.ua/2012/08/yak-video-konferentsiyi-uskladnyat-sudoviy-protses/). – 2012. – 14.08).

***

Нельзя согласиться, что подготовленные нововведения имеют столь значимый характер, ведь большинство норм данного законопроекта имеют декларативный характер и дублируют существующие положения законодательства, которые так и не заработали на полную силу. Достаточно сказать, что законодательством о социальном страховании на случай безработицы предусмотрено выделение денежных средств на создание новых рабочих мест, компенсацию заработной платы в этом случае, но это так и не привело к значительному улучшению в вопросах занятости населения. Существующая бюрократическая система в этом вопросе создала серьезные препоны в реальном получении компенсационных средств от фонда в этих случаях. А если учесть то обстоятельство, что нарушались сроки компенсационных выплат или они вообще оставались не выплаченными, наличие коррупции в этом вопросе, что практически подорвало доверие к фонду, а заодно и к самой идее создавать дополнительные рабочие места в ожидании получения обещанной последующей компенсации.

По этой же причине, есть огромнейшие сомнения, что заработают компенсационные положения закона в случае трудоустройства работодателем людей на новые рабочие места, трудоустройство незащищенных слоев населения, молодежи.

Работодатели не достаточно заинтересованы тратить свои деньги наперёд, а затем долго ждать, что их им возвратят или предоставят льготу, как это наблюдается, скажем, с неудовлетворительными компенсационными выплатами с НДС.

Сомнительным выглядит и реализации льгот для работодателей, которые на протяжении года создали новые рабочие места и платили каждому работнику не менее трех минимальных заработных плат, смогут в следующем году платить на 50 % меньше единый социальный взнос на каждого трудоустроенного на новое рабочее место.

Мало того, что этот свой вклад еще надо доказывать бюрократической системе Центра занятости, его компенсация через год может быть просто экономически не выгодной в связи с инфляционными процессами. А в силу того, что на сегодня отсутствует порядок осуществления такого возмещения, который наверняка будет иметь огромное количество нюансов, нормально его получить будет очень сложно.

Новшества в Законе, безусловно, есть, но как часто бывает, законодательные нормы, упираясь в подзаконные акты, положения, инструкции, перестают работать, сыграв лишь свою декларативную роль. Отсюда есть сомнения, что предложенные
нововведения кардинально изменят ситуацию в сфере занятостью населения. И только в случае, если предложенные нормы впоследствии получать действенные механизмы их реализации, и вокруг компенсаций, и льгот на единый социальный взнос, можно будет говорить о его положительных результатах. Если же нет, то может возникнуть ситуация, подобной проблемам с возмещением НДС, когда нововведения принесут лишь тысячи новых судебных разбирательств, а не новых рабочих мест.

Комментарий:

Николай Жукоцкий 20.08.2012, 19:43

Любые законы, навязывающие предпринимателю то, что ему нужно делать без его выгоды, обречены.

На данном этапе все время идет разговор о создании рабочих мест, но это всего лишь фикция. Рабочие места будут создаваться сами только тогда, когда у бизнеса будут условия для расширения. То есть тогда, когда уберется вся громоздкая и коррупционная налоговая система и пойдет насыщение деньгами страны.

А без этого – все суета....

Спасибо за толковый анализ.

Добавлю только, что как раз махинации с компенсациями работодателям и были главной целью принятия этого закона.

Не удивляет отсутствие записных ботов в Вашем блоге.