Надання медичної допомоги хворим на хронічну хворобу нирок V стадії, які лікуються гемодіалізом Адаптована клінічна настанова, заснована на доказах


Рекомендація X.16 Можливі побічні ефекти терапії ЕСЗ



бет7/12
Дата28.04.2016
өлшемі1.49 Mb.
#92992
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

Рекомендація X.16 Можливі побічні ефекти терапії ЕСЗ

  1. Необхідно контролювати АТ у всіх хворих на ХХН, особливо на початку терапії ЕСЗ. Початок антигіпертензивної терапії або її посилення та зменшення дози ЕСЗ в разі швидкого зростання рівня Ht/Hb, може бути необхідним для контролю підвищення АТ пов`язаного з терапією ЕСЗ. (Рівень доказовості: B)

  2. Cудомні напади. Немає потреби обмежувати фізичну активність пацієнта через появу або зміну частоти епілептичних нападів протягом епоетин-терапії. Наявність епілептичних нападів в анамнезі не є протипоказанням для застосування епоетину. (Рівень доказовості: B)

  3. Тенденція до підвищеного тромбоутворення. Немає необхідності в підвищенні контролю на предмет тромбозу судинного доступу (нативної фістули або синтетичного протезу) у пацієнтів, які лікуються ГД та отримують епоетин-терапію. (Рівень доказовості: C)

  4. Хворі, які лікуються гемодіалізом та отримуюь епоетин-терапію не потребують збільшення дози гепарину порівняно з хворими, які не отримують епоетин-терапії. (Рівень доказовості: В)

E. Гіперкаліємія. Хворі, які отримують терапію ЕСЗ та лікування діалізом не потребують більш інтенсивного контролю концентрації калію, порівняно з пацієнтами, які не отримують ЕСЗ. (Рівень доказовості: B)

РОЗДІЛ XI. CУДИННИЙ ДОСТУП

В основу розділу клінічних настанов покладені положення Summary of clinical practice guidelines for vascular access for haemodialysis, 2010. Розділ клінічних настанов оновлений новими доказовими положеннями The Renal Аssociation Clinical Practice Guidelines on vascular access for haemodialysis, 2011[335-374]

XI.1 ПЛАНУВАННЯ ДОСТУПУ

Рекомендація XI.1.1

Збереження вен, з метою раннього планування судинного доступу, повинно бути важливою складовою додіалізного спостереження за хворими на хронічну хворобу нирок незалежно від причини ії виникнення та вибору модальності ниркової замісної терапії. (Рівень доказовості: D)



Коментар робочої групи до рекомендації XI.1.1

Корекція проявів ХХН на додіалізному етапі, як правило не потребує внутрішньовенних інфузій.За необхідності проведення парентеральної терапії медичний персонал повиннен уникати маніпуляцій з периферичними венами верхньої кінцівки, призначеної для створення постійного судинного доступу. У хворих на ХХН слід також уникати катетеризації підключичних вен, у зв’язку з високим ризиком розвитку ускладнень при формуванні постійного СД та достовірним збільшенням частоти його неадекватного функціонування з часом. У разі виникнення потреби застосування ЦВК в цієї категорії хворих не слід проводити катетеризацію на стороні формування постійного СД.

Рекомендація XI.1.2

Кожен пацієнт, якого планують лікувати гемодіалізом, повинен бути направлений до нефролога та/або хірурга для формування судинного доступу при досягненні IV ст. ХХН (ШКФ < 30 мл/хв.) або раніше, у випадку швидкого прогресування захворювання нирок, або ж за наявності таких станів, як цукровий діабет або інші захворювання периферичних судин. (Рівень доказовості: B)



Коментар робочої групи до рекомендації XI.1.2

Постійний СД для гемодіалізу формує лікар, який володіє цією методикою. Дослідження DOPPS показали, що в різних країнах постійні СД формують лікарі різних спеціальностей: нефрологи, судинні хірурги, загальні хірурги, хірурги-трансплантологи, урологи. В більшості країн 65-89% постійних доступів формують судинні хірурги, в деяких країнах до 80% – нефрологи. Дослідження не виявили залежності між спеціальністю лікаря та частотою формування АВФ і судинного протезу в різних країнах. Однак, в центрах, де СД формуються переважно нефрологами майже 100% хворих, що починають лікування ГД на постійному доступі, мають АВФ. В складних випадках, беззаперечно, є необхідність залучення судинного хірурга.

Рекомендація XI.1.3

Кожен пацієнт із хронічною нирковою недостатністю, якого планують лікувати гемодіалізом повинен починати діаліз із вже функціонуючим судинним доступом. (Рівень доказовості: B)



Рекомендація XI.1.4

В кожному центрі мають бути запровадженні заходи, спрямовані на мінімізацію ризиків виникнення інфекцій судинного доступу (Рівень доказовості:1B)



Коментар робочої групи до рекомендації XI.1.3-4.

Не зважаючи на безперечні переваги формування постійного СД частота його використання залишається різною серед гемодіалізних поуляцій країн світу. В країнах зі значною перевагою у гемодіализній популяції пацієнтів із цукровим діабетом питома вага пацієнтів із АВФ є значно нижчою. Частота використання АВФ в Україні, за даними Національного реєстру хворих на хронічну хворобу нирок, перевищує 95%.

Своєчасне формування АВФ, дозволяє не лише забезпечити адекватність самої процедури гемодіалізу але і зменшити кількість інфекційних ускладнень Зокрема, частота інфекційних ускладнень, при використанні центрального венозного катетеру в 15-20 разів вища, ніж при використанні артеріовенозної фістули.

Всі епізоди інекцій СД, обумовлені резистентними штамами мікроорганізмів, в першу чергу, метицилін-резистентними штамами S. aureus , ванкоміцин-резистентними ентерококами таClostridium difficile, мають бути чітко задокументовані в кожному діалізному центрі з розрахунку на 100 пацієнто-років.

XI.2 ПЕРЕДОПЕРАЦІЙНА ОЦІНКА

Рекомендація XI.2.1

Перед формуванням судинного доступу необхідно клінічно оцінити артерії та вени верхніх кінцівок, виконати ультрасонографічне дослідження. (Рівень доказовості: A)



Коментар робочої групи до рекомендації XI.2.1

Ультразвукове дослідження судин є доступним та неінвазивним методом діагностики. Бажані характеристики судин передпліччя, які забезпечують успішність формування артеріо-венозної фістули:

діаметр артерії >1,6 мм (внутрішній просвіт),

швидкість кровотоку в артерії > 40 см/с,

індекс резистентності артерії <0,7,

діаметр вени >2,5 мм.

Рекомендація XII.2.2

Візуалізуюче дослідження центральних вен обов’язково слід проводити у пацієнтів, в анамнезі яких була катетеризація центральних вен. (Рівень доказовості: D)



Коментар робочої групи до рекомендації XI.2.2

У зв’язку з можливістю впливу СД на гемодинаміку та серцевий викид необхідно оцінити наявність в пацієнта хвороб серця. Необхідно виявити трофічні розлади, збільшення розмірів кінцівок, наявність набряків, щоб передбачити можливість порушення венозного відтоку та розвиток ускладнень при формуванні та функціонуванні СД. Лікар повинен ретельно вивчити розташування підшкірних вен передпліччя за допомогою накладеного на плече чи передпліччя венозного джгута. Обстеження повинно включати оцінку діаметру, прохідності периферійних судин, їх еластичність, стан судинної стінки, особливо на місці формування СД. Вену не використовують при наявності ознак тромбозу, перифлебіту, гематоми.

Обстеження артеріальної системи включає оцінку периферичного пульсу, АТ на обох руках, функціонування променевої та ліктьової артерій.

Обов’язковим є оцінка стану артеріальних сегментів кисті при проведенні тесту Еллена (Allen test).

XII.3. СТРАТЕГІЯ СТВОРЕННЯ СУДИННОГО ДОСТУПУ
Рекомендація XI.3.1

Судинний доступ повинен забезпечувати достатній потік крові для проведення адекватного гемодіалізу. (Рівень доказовості: A)


Коментар робочої групи до рекомендації XI.3.1

Бажані характеристики АВФ, що сприяють її успішному використанню: швидкість кровотоку >600 мл/хв, діаметр >0,6 см, глибина розташування <0,6 см.
Рекомендація XI.3.2

Артеріовенозній фістулі слід віддавати перевагу порівняно з протезом, а протезу порівняно з катетером. (Рівень доказовості: B)


Коментар робочої групи до рекомендації XI.3.1

За умов неможливості формування АВФ доступ створюється за допомогою артеріовенозного протезу.Як і при формуванні АВФ спочатку використовують не домінантну руку. Дистальне розташування зберігає ділянки для можливих операцій в майбутньому, однак такі судинні протези частіше тромбуються.
Рекомендація XI.3.3

За можливості формування, артеріовенозна фістула дистального відділу передпліччя є оптимальним доступом. (Рівень доказовості: B)


Коментар робочої групи до рекомендації XI.3.3.

Первинна зап'ясна АВФ на «неробочий» руці являється на сьогодні найкращим загальновизнаним постійним СД. Перевагами є: низька частота ускладнень при формуванні, стенозів, інфекцій, феномена судинного обкрадання. В Україні в понад 70% пацієнтів з функціонуючею АВФ місцем розташування є нижня третина передпліччя.
Рекомендація XI.3.4

Нативна фістула повинна пунктуватись лише після адекватного дозрівання. (Рівень доказовості: B)


Коментар робочої групи до рекомендації XI. 3.4.

Після формування АВФ використовувати її можна через 4-8 тижнів; можливо використовувати АВФ через 2 тижні після формування, якщо це допоможе уникнути постановки ЦВК.
XI.4 СПОСТЕРЕЖЕННЯ ЗА СУДИННИМ ДОСТУПОМ
Рекомендація XI. 4.1

А. Артеріовенозна фістула та судинний протез перед пунктуванням повинні бути оглянуті лікарем. (Рівень доказовості: D)

В. Медичні співробітники, які залучені до догляду за судинним доступом або пунктування вен, повинні бути адекватно підготовлені. (Рівень доказовості: D)
Рекомендація XI.4.2

Для об’єктивного моніторингу функціонування судинного доступу необхідно регулярно визначати швидкість потоку крові. (Рівень доказовості: A)


XI.5. ДІАГНОСТИКА СТЕНОЗУ АВ ФІСТУЛИ ТА АВ ПРОТЕЗУ
Рекомендація XI.5.1

У випадку підозри на гемодинамічно значимий стеноз судинного доступу визначений при огляді лікарем та/або визначенні швидкості потоку крові у судинному доступі, як найшвидше повинна бути виконана ультрасонографія. (Рівень доказовості: B)


Рекомендація XI.5.2

У випадку підозри на гемодинамічно значимий стеноз судинного доступу слід одразу виконати перкутанне або хірургічне втручання, безпосередньо перед яким виконується ультразвукове дослідження або ангіографія. (Рівень доказовості: A)


Коментар робочої групи до рекомендації XI.5.2

Гемодинамічно значимий стеноз (понад 50 % просвіту судини) слід хірургічно корегувати при:

  • наявності тромбозів СД в анамнезі;

  • підвищенні тиску при поверненні крові під час діалізу ("венозного тиску”);

  • виникненні рециркуляції понад 20 %;

  • виникненні фізикальних змін СД;

  • зниженні дози ГД;

  • зниженні швидкості кровотоку у СД.

Тромбоз АВФ, що супроводжується стенозом лікуванню майже не піддається.
Рекомендація XI.5.3

Для візуалізації артеріального притоку та венозного відтоку повинна бути виконана магніто-резонансна ангіографія (МРА). (Рівень доказовості: D)


XI.6. ЛІКУВАННЯ СТЕНОЗУ ТА ТРОМБОЗУ АВ ФІСТУЛИ ТА АВ ПРОТЕЗУ
Рекомендація XI.6.1

Першою лікувальною опцією при стенозі вени є транслюмінальна ангіопластика. (Рівень доказовості: C)


Рекомендація XI.6.2

У випадку тромбозу фістули та судинного протезу втручання виконує інтервенційний радіолог або хірург. В окремих центрах виконується огляд власних результатів та вибирається модальність процедури що має найкращі результати в даному центрі. (Рівень доказовості: C)


XI.7. ДІАГНОСТИКА ТА ЛІКУВАННЯ ОБСТРУКЦІЇ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ВЕНИ
Рекомендація XII.7.1

У випадку підозри на обструкцію центральної вени повинна бути виконана ангіографія судинного доступу та визначено венозний відтік. (Рівень доказовості: C)


Рекомендація XI.7.2

Перевага надається черезшкірній інтервенції. (Рівень доказовості: C)


XI.8. ДІАГНОСТИКА ТА ЛІКУВАННЯ ІШЕМІЇ, ОБУМОВЛЕНОЇ СУДИННИМ ДОСТУПОМ
Рекомендація XI.8.1

Ішемія, що виникла унаслідок створення судинного доступу, повинна виявлятись при клінічному обстеженні, а причини виникнення мають бути визначені як неінвазивними методами, так і ангіографією. (Рівень доказовості: C)



Коментар робочої групи до рекомендації XI.8.1

Синдром обкрадання клінічно проявляється біллю у спокої та при проведенні сеансу діалізу, утворенням виразок, некротизацією тканин аж до втрати кінцівки. Тому бажано виявляти пацієнтів групи ризику (літні люди, пацієнти з ЦД) розвитку СД-обумовленного синдрому обкрадання передопераційно. Передопераційне обстеження таких пацієнтів включає оцінку параметрів кровотоку та діаметру брахіальної, ульнарної та радіальної артерій для виявлення стенозу або оклюзій. Відсутність або низький діастолічний потік крові добре корелює з неспроможністю артерій пальмарної дуги до вазодилятації. Усі ГД пацієнти груп ризику (літні люди, пацієнти з ЦД) повинні бути оглянуті протягом 24 годин після формування АВФ. Слід перевірити чутливість, температуру шкіри, наявність артеріальної пульсації у порівнянні з контрлатеральною кінцівкою. Післяопераційне обстеження полягає в оцінці кровотоку приносної артерії до та після анастомозу. Зміна напрямку кровотоку при Допплерівській сонографії є ознакою “обкрадання”.

Пацієнти повинні знати про необхідність термінового повідомлення медичного персоналу у випадку виникнення вище перерахованих скарг.
Рекомендація XI.8.2

Розширення артеріального притоку, зменшення потоку в фістулі та/або дистальна реваскуляризація є терапевтичною опцією. Коли обидва методи неефективні судинний доступ закривають. (Рівень доказовості: C)


XI.9. ЦЕНТРАЛЬНИЙ ВЕНОЗНИЙ ДОСТУП
Рекомендація XI.9. 1

Центральний венозний катетер встановлюється як останній варіант доступу у пацієнтів без постійного судинного доступу та за необхідності проведення гострого гемодіалізу. (Рівень доказовості: C)


Рекомендація XI.9.2

Встановлення ЦВК повинно проводитись під контролем ультрасонографії. Рентгенографія (грудної клітини або черевної порожнини) повинна виконуватись після встановлення катетера для визначення розташування та уникнення можливих ускладнень. (Рівень доказовості: A)


Коментар робочої групи до рекомендації XI.9.2

Догляд за ЦВК проводити щодня. Візуально оцінити місце виходу катетера (наявність почервоніння, кірочок, гнійних виділень). Місце виходу катетера закривається стерильною сухою пов’язкою.
Рекомендація XI.9.3

Оптимальним місцем встановлення катетера є права внутрішня яремна вена. (Рівень доказовості: A)


Рекомендація XI.9.4

Нетунельовані катетери повинні використовуватись тільки у разі крайньої необхідності та якнайшвидше повинні бути замінені на тунельований катетер. (Рівень доказовості: B)


Рекомендація XI.10.

Дисфункція катетера повинна корегуватись локальним фібринолізом призначеним для поновлення прохідності. Повторні дисфункції катетера потребують локального фібринолізу з додатковим визначенням розташування катетера, мікробіологічною оцінкою та оцінкою системи коагуляції. (Рівень доказовості: C)


XI.11. ЛІКУВАННЯ ІНФЕКЦІЙНИХ УСКЛАДНЕНЬ СУДИННОГО ДОСТУПУ
Рекомендація XI.11.1

Інфекція нативної артеріовенозної фістули без лихоманки лікується відповідними антибіотиками не менше 2 тижнів. (Рівень доказовості: C)


Рекомендація XI.11.2

Інфекція нативної артеріовенозної фістули без лихоманки та/або бактеріємії лікується відповідними антибіотиками, що призначаються довенно протягом 2 тижнів. Зупинка фістули є необхідною у випадку інфікованого тромбу та/або септичної емболії. (Рівень доказовості: C)


Рекомендація XI.11.3

Інфікування судинного протезу лікується відповідними антибіотиками довенно протягом 2 тиж. та продовжується орально до 4 тиж. Залежно від наявності бактеріємії та/або інфікованого тромбу повинно бути розглянуте часткове видалення судинного протезу з обхідним шляхом відведення крові. (Рівень доказовості: C)


Рекомендація XI.11.4

Інфекція анастомозу є показанням для видалення протезу. (Рівень доказовості: C)


Рекомендація XI.11.5

У разі підозрі на інфікування катетер необхідно видалити. При діагностованій інфекції нетунельованого катетера його необхідно негайно видалити. (Рівень доказовості: C)



Рекомендація XI.11.6
За наявності тунельованого катетеру та виникненні короткотривалої лихоманки та/або бактеріемічної реакції видалення катетеру можливо відкласти. У випадку септицемії катетер негайно повинен бути видалений. (Рівень доказовості: C)
РОЗДІЛ XII. КОРЕКЦІЯ НЕДОСТАТНОСТІ ХАРЧУВАННЯ

В основі розділу клінічних настанов використанні положення EBPG Guideline on Nutrition, K/DOQI clinical practice guidelines for nutrition in chronic renal failure. American Journal of Kidney Diseases та інша література[375-5017]
XII.1. ОЦІНКА ХАРЧОВОГО СТАТУСУ

Рекомендація XII.1.1

Харчовий статус у хворих на підтримуючому діалізі необхідно оцінювати за допомогою комбінації достовірних методів які доповнюють один одного, а не яким-небудь одним.



  • Не існує єдиного методу, який може надати повну оцінку харчового статусу;

  • Оцінка споживання енергії та білків, вісцерального пулу протеїнів, м'язевої маси, інші вимірювання параметрів складу тіла, а також функціональний статус визначають різні аспекти стану білково-енергетичного харчування;

  • Білково-енергетичну недостатність (БЕН) можна виявити з більшою чутливістю та специфічністю, якщо використовувати комбінацію методів. (Рівень доказовості: D)


Рекомендація XII.1.2

Для спостереження за хворими на підтримуючому діалізі рутинно необхідно використовувати:



  • переддіалізний або стабілізований альбумін сироватки;

  • відсоток від звичайної маси тіла, відсоток від стандартної маси тіла (NHANES ІІ);

  • суб’єктивну глобальну оцінку (СГО);

  • дієтарні інтерв’ю та щоденники;

  • стандартизований білковий еквівалент виділення азоту (стБВА).

івень доказовості: D)
Рекомендація XII.1.3

Альбумін сироватки є достовірним та клінічно корисним параметром стану

білково-енергетичного харчування у хворих на підтримуючому діалізі:


  • переддіалізний або стабілізований рівень альбуміну характеризує стан вісцерального пулу білків;

  • альбумін сироватки перед початком діалізної терапії та на етапі підтримуючого діалізу є предиктором подальшої летальності;

  • цільовим значенням є рівень, який перевищує нижню межу норми (для методу визначення з бромкрезолом зеленим) – 40 г/л. (Рівень доказовості: B)


Рекомендація XII.1.4

Преальбумін сироватки є достовірним та клінічно корисним параметром стану білково-енергетичного обміну у хворих на підтримуючому діалізі:



  • переддіалізний або стабілізований рівень преальбуміну характеризує стан вісцерального пулу білків;

  • преальбумін сироватки перед початком діалізної терапії та на етапі підтримуючого діалізу є предиктором подальшої летальності;

  • хворих з рівнем преальбуміну нижче 0,3 г/л необхідно обстежити для оцінки ступеня БЕН;

  • наявність гострого або хронічного запального процесу обмежує специфічність альбуміну сироватки як показника стану харчування;

  • немає достатніх підстав для висновків про більшу чутливість преальбуміну ніж альбуміну як показника нутріційного статусу. (Рівень доказовості: A,C)


Рекомендація XII.1.5

Креатинін сироватки є достовірним та клінічно корисним параметром стану білково-енергетичного обміну у хворих на підтримуючому діалізі:



  • переддіалізний або стабілізований рівень креатиніну сироватки та індекс креатиніну відображають сумарне споживання з їжею продуктів, які містять креатин та креатинін (скелетні м’язи) та ендогенну (скелетні м’язи) продукцію креатиніну з відрахуванням екскреції з сечею, видаленням діалізом та ендогенної деградації креатиніну;

  • хворих з низьким переддіалізним або стабілізованим креатиніном (менше 1 ммоль/л) необхідно обстежити для виявлення ступеня БЕН;

  • низький індекс креатиніну за відсутності суттєвого ендогенного кліренсу креатиніну, низька концентрація креатиніну припускають низьке споживання білків та/або зменшену масу скелетних м'язів, що пов'язано з підвищеною летальністю. (Рівень доказовості: A,C)


Рекомендація XII.1.6

Холестерин сироватки є достовірним та клінічно корисним параметром стану білково-енергетичного обміну у хворих на підтримуючому діалізі:



  • низький або зниження холестерину сироватки є предиктором підвищеного ризику смертності;

  • гіпохолестеринемія пов'язана з хронічним білково-енергетичним дефіцитом та/або наявністю супутньої паталогії, включаючи запалення; (Рівень доказовості: A,C)


Рекомендація XII.1.7

Дієтарні інтерв'ю та/або щоденники є достовірною та клінічно корисною оцінкою споживання білку та калорій у хворих на підтримуючому діалізі. (Рівень доказовості: A,C)


Рекомендація XIII.1.8

Білковий еквівалент виведення азоту (БВА) або швидкість катаболізму білка – достовірна та клінічно корисна міра чистої деградації білків та вживання білків у хворих на діалізі:



  • коли азотний баланс нульовий в стабільному стані, різниця між вживанням азоту та загальними втратами азоту дорівнює нулю або незначно позитивна (до 0,5 г. азоту на день, невиміряні втрати). Внаслідок цього, у клінічно стабільного хворого БВА є достовірною оцінкою вживання білку;

  • БВА можливо встановити по міждіалізним змінам концентрації сечовини та по вмісту азоту сечі та діалізату;

  • оскільки чистий катаболізм білків в умовах голоду та дієтарна потреба в білках виражено залежить від ваги тіла, БВА часто стандартизують за вагою тіла. (Рівень доказовості: A,C)


Рекомендація XII.1.9

Суб’єктивна глобальна (нутріційна) оцінка (СГО) є достовірним та клінічно корисним параметром стану білково-енергетичного харчування у хворих на підтримуючому діалізі. (Рівень доказовості: A)


Рекомендація XII.1.10

Антропометричні вимірювання є достовірним та клінічно корисним параметром стану білково-енергетичного харчування у хворих на підтримуючому діалізі.

Вимірюють:


  • відсоток звичайної ваги тіла;

  • відсоток стандартної ваги тіла;

  • індекс ваги тіла (ІВТ);

  • товщина складки шкіри;

  • оцінка відсотку жиру тіла;

  • площина поперечного розміру м’язів середини плеча, окружність або діаметр. (Рівень доказовості: B)


Рекомендація XII.1.11

Двухфотонна рентгенівська абсорбціометрія є достовірним та клінічно корисним параметром стану білково-енергетичного харчування у хворих на

підтримуючому діалізі:


  • точні данні складу тіла корисні для оцінки адекватності стану харчування за тривалий термін;

  • рентгенівська абсорбційна денситометрія (DEXA) всього тіла для оцінки складу тіла є точним методом, котрий в меншій мірі залежить від порушень гідратації, що є звичайним у хворих на діалізі (чим, наприклад, біоелектричний імпеданс). (Рівень доказовості: B)



Достарыңызбен бөлісу:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12




©dereksiz.org 2024
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет