Навчальний посібник для підготовки до зно для слухачів системи довузівської підготовки Харків Видавництво нуа 2010

Прикметник – це частина мови, що виражає ознаку предмета

За значенням прикметники поділяються на:

• 
  якісні: називають ознаки, які можуть виявлятися більшою або меншою мірою (теплий – тепліший – найтепліший); мають ступені порівняння; можуть мати форми зменшеності, пестливості і збільшеності, згрубілості (гарнесенький, здоровенний, грубезний); можуть утворювати короткі форми (дрібен дощик); антонімічні пари (веселий – сумний; старий – молодий); від них можуть утворюватися прислівники: весело, добре, гарно;
  
• 
  відносні: називають ознаки предмета за його відношенням до інших предметів, дій чи обставин: кришталева чаша, вчорашній день, математичний журнал; не мають ступенів порівняння, зменшено-пестливих і згрубілих форм, антонімічних пар; усі вони є похідними, утвореними переважно від іменників: стіна – стінний, народ – народний;
  
• 
  присвійні: вказують на приналежність предмета людині (рідше тварині) і відповідають на питання чий? чия? чиє?: мамині пироги, Шевченкова поезія, заяча нірка. Від власних назв та іменників, що означають родинні стосунки, присвійні прикметники утворюються за допомогою суфіксів -ів (їв), -ин (-їн): Іванів, Сергіїв, Настин, Миколин, Софіїн, братів, сестрин, дядьків, тітчин.
  

Ступені порівняння

1. 
   Усі якісні прикметники в рядку
   

   А солодкий, пахучий, український Б майбутній, золотий, яблучний В щасливий, польовий, залізний Г сердитий, гострий, морський Д примхливий, цікавий, лютий

   А важливий, тупий, шкільний Б злий, білий, важкий, тихий В синій, посівний, сільський Г поганий, дбайливий, дерев’яний Д чесний, урочистий, весняний

2. 
   Усі відносні прикметники в рядку
   

   А фабричний, кришталевий, яскравий Б директорський, скляний, синів В начальників, урядовий, гнилий Г руський, весняний, заводський Д паперовий, красивий, лінивий

3. 
   Усі присвійні прикметники в рядку
   

Б Карпів, дощовий, останній

В віденський, вовчий, технічний

Г директорів, Оленин, Лесин

Д Миколин, Тимофіїв, коров’ячий

4. 
   Можна утворити ступені порівняння від усіх прикметників у рядку
   

Б солодкий, кавказький, дощовий, слизький

В чудовий, морський, сестрин, швидкий

Г степовий, будівельний, польовий, сонний

Д рідний, шкільний, печальний, холодний

5. 
   НЕправильно утворено усі форми ступенів порівняння в рядку
   

Б найбільш переконливий, різкіший, здоровіший

В більш добріший, самий високий, найбільш найкращий

Г найбільш дурний, солодший, найтонший

Д найбагатший, більш вузький, тяжчий

А вагоміший, більш витривалий, більш відомий

Б найдотепніший, менш старанний, гірший

В самий відповідальний, більш предобрий, гнідіший

Г тонший, найнижчий, найбільш смачний

Д дбайливіший, м’якіший, більш вільний

Частина мови, що позначає кількість предметів або їх порядок при лічбі й відповідає на запитання скільки? котрий? У реченні числівники можуть бути різними членами речення (Одна ластівка погоди не робить (означення); І один у полі не воїн (підмет). Якщо кількісний числівник поєднується з іменником, то разом із ним входить до складу підмета, присудка, означення, додатка, обставини.

Розряди за значенням

Розряди за будовою

Відмінювання числівників

У числівниках на -десят в українській мові, на відміну від російської, перша частина не змінюється: п’ятдесяти, п’ятдесятьма тощо.

Сорок, дев’яносто, сто у всіх непрямих відмінках, крім З. в. (= Н. в.), мають закінчення -а. У числівниках, що позначають сотні, відмінюються дві частини. Числивники тисяча, мільйон, мільярд відмінюються, як іменники відповідної відміни.

Збірні числівники двоє, троє, четверо в непрямих відмінках мають форми відповідних кількісних числівників: двоє, двох, двом..., троє, трьох, трьом. Як числівник два відмінюються збірні обидва, обидві, обоє.

Збірні числівники п’ятеро – двадцятеро і тридцятеро мають у непрямих відмінках форми, що збігаються з вторинними формами відповідних кількісних числівників (у родовому, давальному, місцевому відмінках це форми на -ох, -ом, в орудному відмінку – обидві форми).

У складених кількісних числівників відмінюються всі складові: чотирьохсот сорока п’яти (п’ятьох), чотирьомстам сорока п’яти (п’ятьом)...

У складених порядкових – тільки остання частина: тисяча дев’ятсот п’ятдесятий (рік).

У дробових числівників перший компонент відмінюється, як кількісний числівник, другий компонент – як прикметник. Числівники півтора (півтори) і півтораста не відмінюються.

1. Два, три, чотири, обидва + імен. у формі Н. в. множ.: два підручники, три студенти, чотири столи, обидва клени. При сполученні з цими числівниками іменників із суфіксом -ин, який зникає у формах множини, останні набувають форми Р. в. однини: два громадянина, три селянина, чотири киянина.

2. Дробові числівники в усіх відмінках вимагають від іменника Р. в. одн.: одна друга площі, однієї другої площі, десять сотих гектара.

3. У мішаних дробах, що включають у себе елемент з половиною, з чвертю, характер керування визначається числівником, який виражає цілу частину: один з половиною літр, два з половиною метри, п’ять з половиною кілометрів.

4. У Н., Р., З. в. відмінках числівник півтора керує іменником у Р. в. одн., числівник півтораста вимагає Р. в. множ. В інших трьох відмінках ці числівники сполучаються з відповідними формами множ. іменників:
Н. півтора аркуша, півтораста кілометрів; Р. півтора аркуша, півтораста кілометрів; Д. півтора аркушам, півтораста кілометрам; З. півтора аркуша, півтораста кілометрів; О. півтора аркушами, півтораста кілометрами;
М. (на) півтора аркушах, (на) півтораста кілометрах.

5. У сполученнях, що позначають дати типу Восьме березня, Перше вересня, відмінюється тільки перша частина: до Восьмого березня, з Восьмим березня, присвячено Першому вересня. При поєднанні дати із словами свято, день числівників і назва місяця вживаються у Р.в.: поздоровити із святом Восьмого березня.

2. 
   Допишіть закінчення.
   

3. 
   
   

   Правильно записано форму О. в. А ста п’ятдесятьма сімома Б стами п’ятдесятьма сімома В стами п’ятидесятьма сімома Г ста п’ятидесятьма семи Д ста п’ятдесятьма семи	Правильно записано форму М. в. А на двісті сороках шести Б на двісті сорока шести В на двохсот сорока шістьох Г на двохстах сорока шістьох Д на двохсот сороках шісти
   Правильно записано форму Д. в. А дев’ятсот дев’яноста трьом, Б дев’ятистам дев’яноста трьом В дев’ятстам дев’яностам трьом Г дев’ятсот дев’яносто трьом Д дев’ятсот дев’яностам трьом	Правильно записано відм. форму А ста вісімдесятьма шістьма Б ста семидесяти трьома В п’ятсот дев’яностома двома Г шістистами сорокома п’яти Д дев’ятистами тридцяти сімома

4. 
   Правильно поєднано іменники з числівниками в рядку
   

Б дванадцять аркушів, тринадцять учнів, двадцять три мішки

В чотири студента, шість зошитів, одинадцять учасників

Г два тижня, чотири скатерті, два оповідання

Д півтора дні, шістнадцять років, дванадцять сходинок

А чотири ручки, один рюкзак, чотири конспекта

Б сім парт, п’ятдесят рук, три листа

В кілька років, одна третя групи, два з половиною кілограма

Г чотири доповіді, дванадцять сторінок, вісім статей

Д сім запитань, три гриба, дев’ятнадцять ручок

А п’ятдесят яблук, сімдесят комплектів, двадцять п’ять комп’ютера

Б сто квіток, кількадесят метрів, три телефона

В шістсот примірників, п’ять з половиною років, тридцять чотири учасники

Г двадцять три студента, два семестра, сімдесят один учень

Д шість заліків, чотири літра, три четвертих дня

А тридцять три томи, двадцять сім сторінок, сорок два малюки

Б п’ятнадцять зошитів, три гектара, п’ять восьмих центнерів

В півтораста центнера, вісім претендентів, дві кулі

Г тринадцять років, півтора кошиків, три спортсмена

Д сімдесят одне запитання, два раза, сорок три учня

А двадцять п’ятеро учасників, три тополі, сім яворів

Б двоє співробітниць, троє професорів, дві двері

В четверо прийшло, троє парубків, дві хати

Г п’ятеро портфелів, двоє мільйонів, три журнали

Д семеро чашок, четверо діб, два керівники
ЗАЙМЕННИК

Частина мови, що вказує на предмети, ознаки або кількість, не називаючи їх. Займенники, подібно до іменників, прикметників і числівників, відповідають на питання хто? що? який? чий? скільки? (ніщо, вони, той, всякий, стільки).

У реченні займенник може бути тим же членом речення, що й іменник, прикметник, числівник (підметом, означенням, додатком, обставиною, іменною частиною складного присудка).
Розряди займенників за значенням

Особовія, ти, він, вона, воно, ми, ви, вони.	Присвійні мій, твій, наш, ваш, їхній, свій.	Означальні всякий, весь, кожний, інший, сам, самий		Відносні виконують роль сполучних слів для приєднання підрядних речень до головних. Це ті ж питальні, але без питання.	Заперечні утворюються від питальних за допомогою частки ні і пишуться з нею разом: ніхто, ніщо
Зворот-ний – себе	Вказівні цей, сей, той, такий, стільки		Питальні хто? що? який? чий? скільки?	Неозначені утворюються від питальних додаванням часток -будь, -небудь, казна-, хтозна-, аби-, де-, -сь: будь-хто, що-небудь

Якщо між часткою і займенником є прийменник, то такі неозначені
і заперечні займенники пишуться окремо: будь з ким, ні до кого, аби у кого, ні про що, ні від кого, казна з ким, хтозна до якого.

Частка ні з заперечними займенниками пишеться разом. Частка не

1. 
   Особовий займенник є в реченні
   

Б Ті долини здалека ніби дишуть тобі в лице холодком, лісовою вогкістю, манять до себе в тінь густого старого лісу.

В Вся Кайдашева садиба ніби дихала холодком.

Г … Сама пишна, як у саду вишня, а тиха, неначе вода в криниці.

Д Що за люба дитина мій Карпо, такий слухняний, такий тихий, хоч у вухо бгай (І. Нечуй-Левицький).

2. 
   Присвійний займенник є в реченні
   

Б Ява – це мій найкращий друзяка і напарник.

В Треба, щоб слава про нас гриміла на всю Васюківку, як радіо на Перше травня.

Г У Яви на голові був крислатий дамський капелюшок, який лишився нам

Д По дорозі ми ще вирізали з ліщини дві прекрасні шпаги (В. Нестайко).

3. 
   Вказівний займенник є в реченні
   

Б Вчора в такий час саме проходив тут санітарний ешелон.

В По всякому для людей війна починалась…

Г Таня співчутливо дивиться на нього, на його зісохлу шию, на сорочечку його абияку, з одним ґудзиком.

Д Через дрібницю яку-небудь посваришся, а тоді ходиш, мучишся, катуєшся, готова руки на себе накласти (О. Гончар).

4. 
   Означальний займенник є в реченні
   

Б Стільки подій відбулося за цей час, і розвиваються вони в такому скаженому темпі…

В Цього таки декому з нас часто бракувало.

Г Почуваю, що перед декотрими із своїх товаришів університетських я справді завинив.

Д Я гадаю, що рано чи пізно людство кінець кінцем прийде до заперечення воєн (О. Гончар).

5. 
   Питальний займенник є в реченні
   

Б Чоловік на те й родився, щоб весь вік, скільки живе, розуму вчитися.

В Кожен ждав нових вістей із фронтів великої битви, що вже почалася десь там, за синім обрієм.

Г Куди ж воно поділося теє дитинство?

Д Скільки віків стоїте ви отут, серед степу, як німі свідки великих битв, кого хороните ви у своєму чорному затишку? (Г. Тютюнник)

6. 
   Відносний займенник є в реченні
   

Б Що тут для мене дороге?

В Той виструнчився, біленький, як лебідь, у білому кожушку.

Г Слава тим, хто прагне волі…

Д Його влаштували так, що він міг напівсидіти, і йому було видно, що робиться навколо (Г. Тютюнник).

7. 
   Неозначений займенник є в реченні
   

Б …Очманілі від тепла горобці лізуть прямо під ноги, так і хочеться накрити якого-небудь картузом.

В Тільки виїхали на Беєву гору, він зупинив підводу, щоб перевірити, чи нічого не забули.

Г Цього вечора вперше за весь час перебування в Харкові він не взявся за книжку.

Д В цей час студенти заметушилися і стали бігти до дошки об’яв (Г. Тютюнник).
ДІЄСЛОВО

Дієслово – це частина мови, яка означає дію або стан предмета

У реченні дієслово найчастіше виконує функції присудка або частини складеного присудка (він розповів все, що знав; ніч здавалася днем).

Дієслівні форми

Неозначена форма дієслова (інфінітив) не вказує на час, особу, рід, число, відповідає на питання що робити? що зробити?, має інфінітивний суфікс -ти (-ть).	Інфінітиву властиві такі граматичні ознаки: перехідність і неперехідність, вид (доконаний або недоконаний) може виступати у функції будь-якого члена речення.
Особові форми (способові) способи (дійсний, умовний в наказовий); теперішній, майбутній і минулий час дійсного способу; особові форми у теперішньому і майбутньому часі дійсного способу та в наказовому способі; родові форми в минулому часі й умовному способі; змінюваність за числом і особою або за числом і родом.
Безособові дієслова називають дію або стан, що проходить незалежно від особи (без особи); не поєднуються з підметом, мають тільки одну форму, не змінюються; можуть означати: явища природи (світає, розвидняється, підмерзає, замело, задощило); фізичний або психічний стан людини (нудить, не віриться, не хочеться); випадковість (щастить, повезло, не везе, таланить, удалося); буттєвість (минулося, не стало, було, не було, немає). Безособові форми на -но, -то вказують на вже виконану невідомою чи неназваною особою дію, тому утворюються від пасивних дієприкметників минулого часу. Виступають головним членом у односкладних безособових реченнях: Краю плавням не було. Тишею віяло звідусіль. Ой у полі жито копитами збито.
Дієприкметник – це змінна дієслівна форма називає ознаку предмета за дією: вишитий рушник, намальована картина, посивіле волосся. Дієприкметники поєднують у собі ознаки дієслів і прикметників. прикметникові ознаки: питання який? яка? яке? які? відмінювання за родами, числами, відмінками; закінчення такі, як у прикметників; відмінювання прикметників твердої групи; синтаксичні функції (узгоджене означення, іменна частина присудка) дієслівні ознаки названа дія: вишитий – вишити; дієслівний вид: загублена доля (докон. вид), згасаючий день (недок.); активні (від неперехідних дієслів) і пасивні (від перехідних дієслів) дієприкметники: лежачий камінь спиляне дерево. Дієприкметник разом із залежними від нього словами називається дієприкметниковим зворотом: Оповитий рожевим туманом, далекий острів немов зрушив з місця й поплив у морі мінливого сяйва (О.Донченко). Активні дієприкметники називають ознаку особи чи предмета, зумовлену його ж дією, бувають доконаного і недоконаного виду. недоконаного виду == основа теперішнього часу (3-ї особи множини) + суфікси -уч- (-юч) для І дієвідміни, -ач- (-яч-) для II дієвідміни: лежать – лежачий. доконаного виду == основа інфінітива + суфікс -л-: замерзнути – замерзлий. Пасивні дієприкметники називають ознаку особи чи предмета, зумовлену дією іншої особи чи предмета: минулого часу == основа інфінітива перехідних дієслів + суфікс -н- (якщо основа закінчується на -а-): надумати – надуманий, зрубати – зрубаний. == основа інфінітива перехідних дієслів + суфікс -ен- (-єн-) (якщо основа на приголосний та -и-, -і-(-ї-)): привезти – привезений. == основа інфінітива перехідних дієслів + суфікс -т- (від односкладових дієслівних основ ): бити – битий, мити – митий. теперішнього часу вживаються дуже рідко в українській мові (любимий, проходимий). У російській мові такі дієприкметники дуже поширені. Українською мовою їх слід передавати описово: «привозимый» – той, якого привозять Слід пам’ятати, що в суфіксах пасивних дієприкметників пишеться тільки -е-, а не -и-: підсинити – підсинений, заплатити – заплачений
Дієприслівник – це незмінювана дієслівна форма, яка, пояснюючи головне дієслово, називає додаткову дію. Відповідає на запитання що роблячи? що зробивши? Дієприслівник поєднує ознаки дієслова і прислівника. дієслівні ознаки: вид; перехідність, отже, здатність керувати залежними словами; може пояснюватися прислівником (добре відпочивши). прислівникові ознаки незмінність, синтаксична роль обставини вони пов’язуються з основним дієсловом синтаксичним зв’язком прилягання. Дієприслівник із залежними від нього словами формує дієприслівниковий зворот. Весь зворот є одним членом речення – обставиною. дієприслівники недоконаного виду: форма теперішнього часу + суфікси -учи (-ючи) для І дієвідміни і -ачи (-ячи) для II дієвідміни: беруть – беручи, співають – співаючи, лежать – лежачи. дієприслівники доконаного виду: форма минулого часу доконаного виду + суфікс -ши: подумав – подумавши.

Граматичні ознаки дієслів:

Перехідність – неперехідність.

Перехідні дієслова називають дію, яка переходить або спрямована на предмет. При них стоїть прямий додаток, виражений іменником, або займенником у З. чи Р. відм. без прийменника: Піднялися крила сонних вітряків, І черешню білу вітер розбудив (М. Рильський).

Неперехідні називають дію, що не переходить на предмет, тому при них немає додатка: Уже вишневі зацвіли сади – І сніг пахучий падає на воду
(М. Рильський). До неперехідних належать усі дієслова з часткою -ся.
Вид дієслова

Вид дієслова вказує на відношення названої ним дії до її внутрішньої межі, на її завершеність чи незавершеність.

Дієслова доконаного виду (що зробити? що зроблю? що зробив?) означають дію, яка завершилась у минулому або обов’язково відбудеться
в майбутньому. Дієслова доконаного виду мають форми минулого
й майбутнього часу.

Дієслова недоконаного виду означають незавершену дію і можуть додатково вказувати на повторюваність, протяжність, необмеженість. Дієслова недоконаного виду мають форми теперішнього, минулого

Більшість дієслів недоконаного виду утворюють парні форми доконаного виду.

Систему дієвідмінювання мають лише способові форми дієслів.

Спосіб дієслова виражає відношення дії до дійсності.

Дієслова бувають дійсного, умовного і наказового способів.

Дійсний спосіб означає, що дія відбувається, відбудеться або відбулася.

У дієсловах І дієвідміни у 2-й і 3-й особі однини та 1-й і 2-й особі множини пишеться -е (-є), а в 3-й множини -уть (-ють), у дієсловах

Дієслова у 3-й особі однини і множини закінчуються на м’який приголосний, і відповідно пишеться м’який знак: учить, ідуть, стоять.

Наказовий спосіб утворюється:

• 
  Хай (нехай) + 3-я особа множини чи однини: хай живуть, нехай сплять.
  
• 
  Основа теперішнього часу + и, імо, іть (під наголосом та при збігу приголосних): пиши, пишіть, пишімо; підкресли, підкресліть, підкреслімо.
  
• 
  Основа теперішнього часу + Ø, мо, те (у дієсловах з основою на приголосний й, а також д, т, з, с, ц, л, н та б, п, в, м, ж, ч, ш, щ, р): поклич, покличмо, покличте, став, ставмо, ставте, злізь, злізьмо, злізьте.
  
• 
  Доповісти – доповідай, розповісти – розповідай; їж, їжте, їжмо.
  

А різати ножем, відвідати хворого, купити ліки

Б перекласти текст, варити борщ, написати лист

В визначити термін, принести журнал, вилізти на дерево

Г боротися з ворогом, відбудувати храм, не робити дурниць

Д не чути голосів, вивчати мову, любити брата

А зимувати, накривають, одержали, підтвердили

Б здали, врятували, зловили, йдемо

В спиняє, підходить, доглядає, скидати

Г співають, боюсь, перекинь, врятували

Д сміємося, видалили, вітають, знаємо

А жити, одягатись, дивитись, вчитись

Б кричати, стояти, вчити, мовчати

В боротись, кликати, текти, носити

Г читати, кинути, вести, гоїмо

Д різати, творити, чекати, виконати

Ж усміхатися, писати, працювати, казати

4. 
   Правильно вжито дієслівну форму в реченні
   

   А Блука осінній вечір по діброві. Б Сидю зазвичай на одному місці. В Ходімо до університету. Г Приходіть частіше до старих. Д Робе як мокре горить.

   А Крутюсь на місці – не знаю, куди бігти. Б А чи не забагато ти їсиш? В Він уже другий день копа картоплю. Г Засідання триватиме до одинадцятої. Д Сходю посидю надворі.

5. 
   Неправильно утворено форму наказового способу дієслова в рядку
   

Б озеленимо, зліпім, давайте зрозуміємо, випрасовувай

В сиди, передбач, зворушіть, навчімо

Г відправмо, сидіть, звузь, знайте

Д попередь, ставмо, мовчіть, вимірюй

А підкресль, вийміть, перевірмо, повірмо

Б бери, збільш, доповідаймо, відповідаймо

В вивішуй, входь, стань, ставай

Г летім, розказувай, давай підемо, запишім

Д перевір, радіймо, змальовуй, навчіть

4. 
   Допущено помилку в правописі особових закінчень у рядку
   

Б зажурився, переборемо, розважу, захищаїш

В хоче, бачимось, купається, бояться

Г збираємося, оцінюю, белькотиш, вважатимуть

Д гуркочеш, хропимо, дзвенітимуть, горітиме

А писатиму, знатимеш, зустрічатимемося, вчитимете

Б белькочеш, захищаєш, бачимось, кояться

В знаєш, накотиш, оборониш, бачиш

Г стелеш, в’ялиш, розмовлятиму, нервуємся

Д стелимо, цінуємо, цікавимося, допитуєшся

7. 
   НЕправильно утворені форми дієприкметників є в рядку
   

Б просмолений, розказаний, усміхаючийся, стоящий

В оповитий, задуманий, заґратований, заплетений

Г осяяний, розкритий, наїжджений, усміхнений

Д заквітчаний, вишитий, вибілений, згасаючий

А прочитаний, закінчений, потерпілий, сяючий

Б зшитий, заплітаючийся, зливаємий, осиротілий

В розкиданий, оброслий, розміщений, набутий

Г припушений, окутаний, замотаний, посипаючий

Д обсаджений, заставлений, розміщений, чаруючий

7. 
   НЕправильно записані форми дієприслівників є в рядку
   

Б схилившись, розчесавши, зеленіючи, відкочуючись

В терши, м’явши, неволячи, просуваючись

Г залишаючи, взявшись, зроблячи, упіймаючи

Д стовпившись, почувши, прокидаючись, підрум’янивши

А погубивши, зважившись, вчучись, вивчая

Б розімлівши, завісивши, понуривши, провалюючись

В умиваючи, одягши, знімаючи, перелазячи

Г доповівши, видзвонюючи, обмерзаючи, злетівши

Д вимахуючи, горланячи, розчепіривши, виводячи

7. 
   Граматичну помилку допущено в реченні
   

Б Лінивий ученик плачучи до школи йде.

В Знайшовши монету, Мухою було вирішено купити самовар.

Г Здоров’я маємо – не дбаємо, а погубивши – плачемо.

Д Сподівався дід на обід, та й не ївши спати ліг.

А Умившись, одягнув чисту сорочку й вийшов з двору.

Б Розкривши вікно, вдихав аромат осені.

В Вдягнувши віночок, довго крутилася перед дзеркалом.

Г Роздивлялася довкола, зрідка поглядаючи на двері.

Д Захворівши напередодні вистави, було втрачено можливість зустрітися

Прислівником називається незмінна самостійна частина мови, яка характеризує дію, стан чи ознаку предмета.

Ступені порівняння прислівників

мають тільки прислівники, утворені від якісних прикметників за допомогою суфіксів -о, -е: розповісти докладно – докладніше – найдокладніше.

Значення вищої міри ознаки може посилюватись додаванням слів ще, трохи, значно, куди: ще сильніше, куди швидше.

разом

• 
  Утворені від іменників, прикметників (коротких), числівників, займенників, прислівників шляхом злиття із прийменниками: вночі, зроду, здалеку, замолоду, вдвічі, втроє, поодинці, вперше, внічию, потім, повсюди, дотепер, після­завтра.
  
• 
  Прислівники, утворені сполученням кількох прийменників із будь-якою частиною мови: вдосвіта, завбільшки, позавчора, попідтинню, навперейми.
  
• 
  Прислівники, утворені з кількох основ: босоніж, мимохіть, чимдуж.
  
• 
  Прислівники, утворені за допомогою часток аби-, де-, -сь, ні-, ані-, що-, -як: абияк, деколи, анітрохи, щодня, щороку, щоразу, щосили.
  

• 
  Прислівники, утворені від прикметників, займенників, порядкових числівників і прийменника по: по-новому, по-вовчи, по-перше, по-друге.
  
• 
  Прислівники, утворені від синонімічних або антонімічних пар та повторюваних слів: давним-давно, ледве-ледве, більш-менш.
  
• 
  Прислівники, утворені за допомогою часток будь-, -будь, -небудь, казна-, хтозна-, то-: будь-коли, де-небудь, казна-коли, хтозна-як, так-то.
  
• 
  Прислівники, утворені з двох прислівників: десь-інколи, сяк-так, вряди-годи.
  

• 
  Пишуться: віч-на-віч, пліч-о-пліч, всього-на-всього, як-не-як, де-не-де, коли-не-коли, хоч-не-хоч, будь-що-будь, але з діда-прадіда, з давніх-давен, без кінця-краю.
  

• 
  Прислівникові сполуки, що складаються з прийменника та іменника, але в яких іменник зберігає своє лексичне значення, особливо, коли між прийменником і керованим ним іменником можливе означення до цього іменника (прикметник, займенник, числівник): без відома, без кінця-краю, до речі, до решти, з розгону, за світла, з болю, до лиха, на диво, у стократ.
  
• 
  Прислівникові сполучення: день у день, рік у рік, раз у раз, час від часу,
  з боку на бік, з дня на день, один по одному, сам на сам, кінець кінцем, один одним; у сто крат (і стократ), все одно, все рівно, тим часом (тимчасом як).
  
• 
  Слід запам’ятати прислівники: поки що, тільки що, що день божий, хіба що, дарма що, як коли.
  

1. 
   (З)ранку навколо будиночка метушились люди (В. Іваненко).
   
2. 
   Справ [лейтенантові] вистачає (з)ранку й до ночі (О. Гончар).
   
3. 
   Натрапила сила(на)силу (Григорій Тютюнник).
   
4. 
   (На)силу вліз Федько у сідло (Ю. Збанацький).
   
5. 
   Десь (у)середині інституту задзвонив дзвоник і сполохав її (М. Стельмах).
   
6. 
   Олеся вела ворогів просто (у)середину лісу, де було болото (Б. Грінченко).
   

А А от бог, схожий на діда, той тримав в одній руці круглу сільничку, а трьома пýчками другої неначе збирався взяти зубок часнику (О. Довженко).

Б Дід Захарко був коваль, хоч я ніколи не бачив, аби він щось кував.

В Часом я засинав…, дивлячись на зорі, або на Десну, або в вогонь, де варилася каша.

Г Неприємно ходить босому по стерні або сміятись у церкві, коли зробиться смішно.

Д Приємно, коли яблуко, про яке думали, що кисле, виявляється солодким (за О. Довженком).

3. 
   У яких рядках усі прислівники належать до одного розряду за значенням?
   

   А щасливо, тихо, швидко, добре Б вдало, гарно, грізно, одвіку В привітно, розумно, сумно, майже Г тепло, таємно, дуже, близько Д вгорі, далеко, додому, всередині Ж вночі, швидко, жартома, хитро

   З довкола, згори, торік, зопалу К здалеку, насухо, уранці, туди Л уночі, вчора, влітку, щойно М поруч, поряд, праворуч, напоказ Н спросоння, згарячу, спересердя, навмання

4. 
   Утворіть, де можна, форми ступенів порівняння від прислівників.
   

А віч/на/віч, аби/як, босо/ніж, аби/аби

Б в/край, до/схочу, вряди/годи, казна/де

В будь/коли, давним/давно, де/небудь, по/воєнному

Г більш/менш, аби/коли, будь/що/будь, ані/чичирк

Д гидко/бридко, в/знаки, з/розгону, в/лад

А будь/як, видимо/невидимо, десь/інколи, ось/ось

Б будь/де, аби/де, в/переміж, повік/віки

В ледь/ледь, в/розтіч, мимо/волі, по/четверте

Г де/не/де, по/австралійськи, голі/руч, в/двічі

Д казна/коли, де/коли, тільки/що, горі/лиць

А ледве/ледве, по/войовничому, де/коли, на/ввипередки

Б всього/на/всього, далеко/далеко, коли/небудь, по/всякому

В казна/коли, без/сумнівно, повно/повнісінько, на/вздогін

Г коли/не/коли, по/вуличному, по/газетному, до/чиста

Д десь/інколи, в/розтіч, не/цілком, по/батькові

А десь/інде, ані/коли, від/нині, по/інакшому

Б по/богатирському, по/студентськи, часто/густо, не/втямки

В казна/як, від/давна, горі/лиць, по/сусідськи, з/надвору

Г будь/куди, зроду/віку, по/бідацьки, хтозна/звідки

Д коли/небудь, в/четверо, до/побачення, з/на/двору

7. 
   Усі прислівники пишуться разом у рядку
   

Б в/смак, ані/трохи, по/аматорському, за/світла

В до/волі, на/вшпиньки, хтозна/як, повно/владно

Г в/щерть, по/твоєму, до/долу, мимо/їздом

Д повно/повнісінько, зо/зла, в/основному, раз/у/раз

А пліч/о/пліч, за/молоду, над/міру, не/зрівнянно

Б по/справжньому, в/супереч, з/відти, до/вкола

В де/куди, на/показ, по/всяк/час, як/най/довше

Г в/четверо, повно/видо, по/віки, повік/віків

Д повно/владно, ні/трохи, хтозна/як, все/одно,

А що/най/вигідніше, в/лад, на/вколішки, по/вічно

Б в/знаки, куди/небудь, за/одно, на/четверо

В ні/скільки, повно/кровно, хтозна/поки, по/елементно

Г ні/звідкіля, повно/правно, с/просоння, як/небудь

Д повно/правно, само/тужки, як/най/краще, один/по/одному

А по/учнівськи, в/двоє, на/весні, хтозна/куди

Б не/впам’ятку, по/козацькому, по/волечки, повно/голосо

В не/сподівано, в/рівні, повно/звучно, по/гектарно

Г на/право, хтозна/відколи, не/далеко, ні/коли

Д на/виворіт, над/міру, не/сподівано, один/одним

Службова частина мови, яка уточнює граматичні значення іменників

За походженням прийменники поділяються на

Правопис прийменників

разом

Складні прийменники понад, навпроти, поміж, назустріч, наперекір, спочатку, внаслідок, впродовж, довкола, задля, замість, заради, навколо, напередодні, наприкінці, обабіч, окрім, побіля, поза, поміж, понад, попід, попереду, попри, посеред, проміж, услід, щодо.

через дефіс

окремо

СПОЛУЧНИК

Службова частина мови, що поєднує члени речення й частини складного речення. За будовою сполучники поділяються на:

прості	складні	складені
і, а, та, бо, чи	щоб (що + б), якщо (як + що), ніби (ні + би), якби (як + би)	тому що, через те що, для того щоб, незважаючи на те що

За значенням і синтаксичною роллю сполучники поділя­ються на