Навчальний посібник для підготовки до зно для слухачів системи довузівської підготовки Харків Видавництво нуа 2010

Прості речення можуть ускладнюватися однорідними членами, відокремленими членами речення, звертаннями, вставними словами, словосполученнями й реченнями.

Однорідними є члени речення, які відносяться до одного й того самого члена речення, виконують однакові синтаксичні функції і відповідають на одне і те ж питання. Засобами вираження сурядного зв’язку між однорідними членами виступають перелічувальна інтонація та сурядні сполучники і, й, та; ні..., не; ані..., ані; як..., так; а, але, та, то..., то; не то..., не то; чи..., чи, зате, проте, однак або тільки перелічувальна інтонація

Узагальнюючі слова виконують при однорідних членах об’єднуючу функцію. Найчастіше – це родове чи видове поняття. Узагальнюючі слова виконують синтаксичну функцію тих же членів речення, що й однорідні члени. У ролі узагальнюючих слів можуть виступати іменники (родові

Відокремленими називаються такі другорядні члени речення, які виділяються інтонацією та розділовими знаками.

Відокремлені означення

Узгоджені означення відокремлюються інтонацією та комами, якщо: відносяться до особового займенника: Знесилена, вона сіла. виражаються зворотами, які стоять після означуваного слова: На ожередові соломи сидів старий ворон, схожий на степового орла. стоять після означуваного слова, перед яким уже є означення, або відірвані від означуваного слова іншими словами: Ви щасливі, холоднії зорі, ясні, тверді, неначе з кришталю (Леся Українка). містить у собі причину дії: Знесилений, кінь зупинився, важко дихаючи (О. Гончар). виражається порівняльним зворотом: Неначе ляля в льолі білій, Святеє сонечко зійшло. Якщо у реченні йдуть підряд двоє означень – виражене одним словом і виражене зворотом, то між собою вони відділяються комою: Кожна стеблина закоренилася в суху, місцями вже потріскану землю (О. Гончар).

Неузгоджені означення як правило, тісно пов’язані з означуваним словом і не відокремлюються від нього: Я люблю сукні з кишеньками. відокремлюються тоді, коли треба звернути увагу на якісь незвичайні ознаки чи властивості, підкреслити їх значення для змісту речення: Ген за садами спить наше місто – все в огнях (П. Тичина). Аж землю рвуть копитами вороні, в милі (А. Головко). Поширена прикладка завжди виділяється: Внук кремезного чумака, Січовика блідий праправнук, Я закохавсь в гучних віках, Я волю полюбив державну (Є. Маланюк). Подув пустотливий вітрець, той віщун світання (М. Коцюбинський). Дядько мій, Микита, чорнокнижник, швець і мрійник, славний чоловік, все життя розповідав про ніжність, хоч її не бачив цілий вік (А. Малишко). Оповідач невтомний, дід Наум, знавець на кухарстві й пиятиці, розказував билиці й небилиці (М. Рильський).

Відокремлені обставини

Відокремлені додатки

Додатки відокремлюються тоді, коли виражаються іменниками зі словами крім, окрім, замість, особливо, за винятком, зверх, в тому числі, включаючи: Всіх запрошуємо на, прогулянку до лісу, в тому числі й малого Івася. А я не знаю нічого ніжного, окрім берези (Леся Українка).
Уточнюючі слова

Слова (словосполучення), які вживаються для уточнення, роз’яснення змісту якогось члена, називають уточнюючими. Вони можуть уточнювати будь-який член речення (найчастіше уточнюють обставини) і приєднуватись до уточненого слова або тільки інтонацією, або й за допомогою слів тобто, або, отже, чи: Семен був вищий за Карпа, але плечі в Карпа були широкі, чи не найширші на все село (І. Нечуй-Левицький). Кожен день тут приходить пустельний і легкий, А ти – там, за горами й ярами, гориш (Є. Маланюк).

Звертання – це слово або словосполучення, що називає того, до кого звернене мовлення. Звертання виражається іменником та залежними від нього словами у формі кличного відмінка або іншими словами, що виступають

словосполучення, речення

З іншими словами в реченні вони граматично не пов’язуються й членами речення не бувають.

Вставні слова і словосполучення можуть:

1. 
   Які члени речення є однорідними?
   

2. 
   Узагальнююче слово при однорідних членах вжито в 2-х реченнях
   

Б Тільки в очах чомусь завжди було повно смутку: тяжкі кайдани неписьменності і несвободи (О. Довженко).

В Щось твориться у хаті незвичайне, мов у казці: дід плаче, мати плаче, курка в сінях кудкудаче, і пахне чимсь, ніби церковним (О. Довженко).

Г Все взяли: картоплю, цибулю, огірки, хліб, казан, велику дерев’яну миску, волок, рядно, косарський прилад, граблі (О. Довженко).

Д Тихий, спокійний, навіть флегматичний український ярмарок (В. Винниченко).

3. Розставте розділові знаки між однорідними членами речення, а також знаки при узагальнюючих словах

1. Запахла осінь в’ялим тютюном та яблуками та тонким туманом (М. Рильський.). 2. Ніч тільки що огорнула небо й будинок і двір і сад

4. 
   Відокремленим означенням ускладнено 2 речення
   

Б Вона виповняла весь двір, таїлась в деревах, залягла по глибоких …просторах.

В Опишу її неповторну зовнішність, привітну й веселу….

Г ...Розплющую очі і раптом бачу у вікнах глибоке небо і віти берези.

Д Десять чорних кімнат, налитих пітьмою по самі вінця.

4. 
   Відокремленою обставиною ускладнено 2 речення
   

Б І знов, черкнувши гострими крильми, злітають над обрієм душі, немов птахи, думки.

В Звали нашого діда, як я вже потім довідався, Семеном.

Г Державний заповідний дендропарк «Софіївка» знаходиться в місті Умані Черкаської області.

Д Відпахла липа, білим цвітом злита, і покотилася гроза аж до плачу.

4. 
   Відокремлені уточнювальні члени вжито в реченні
   

Б Колядували хлопці, ходячи по дворах із саморобною зіркою.

В Аж ось у неділю, тижнів через п’ять, якраз після обіду, дивимось: біжить Пірат.

Г Того літа пощастило мені довідатися про те, чого раніше й підозрювати не міг.

Д Вона повернулася з дуба тільки ввечері і накаркала такого дощу й грому, що погноїла все сіно.

8. Перепишіть речення, поставте, де потрібно, пропущені розділові знаки і поясніть їх уживання.

1. Палкої, поетичної вдачі вона не могла вдовольнитися буденним життям, запрягшись до щоденної важкої праці (М. Коцюбинський). 2. При місячнім сяєві яскраво біліли хати оточені темними запашними садами

9. 
   Вставне слово, що вказує на послідовність і зв’язок думок, ужито
   в реченні
   

Б Безсумнівно, усе це разом являє собою могутню рушійну силу культурного прогресу народного побуту.

В Турецькою мовою слово «козак» означає волоцюга, забіяка, розбійник.

Г По-перше, це зовнішнє оточення або природні умови, де проходить життя нашого народу.

Д Певно, не самі собі придумали наймення захисники нашого краю,
а одержали його від ворога.

9. 
   Вставне слово, що вказує на джерело думки, ужито в реченні
   

Б Погодою у нас на сінокосі, казали, щось років з півтораста завідувала ворона.

В Вірите, вона бездоганно вгадувала наближення дощу чи грому ще при безхмарному, ясному небі.

Г Власне, можна сказати, що ми з телефонним апаратом складаємо двоєдину істоту.

Д І, нарешті, останній, дуже важливий момент – мистецькі здібності народу.

9. 
   Вставне слово, що виражає впевненість, ужито в реченні
   

Б Справді, останній місяць осені з нестійким характером чимось схожий на перший весняний (з календаря).

В Були версії, згідно з якими козаки, можливо, не українці, а нащадки відомих у часи Київської Русі войовничих племен хазарів.

Г По-перше, це культурна спадщина, що її ми дістали від своїх предків, іншими словами, матеріальна і духовна традиція нашого народу.

Д Один тільки дядько Самійло не піддавався, якщо можна так висловитися, воронячим чарам.

9. 
   Вставне слово, що виражає невпевненість, ужито в реченні
   

Б Але він не закричав, навпаки, проговорив тихо, аж занадто тихо й повільно.

В Це була, так би мовити, наша фамільна ворона.

Г Так, скажімо, верба в лузі ходить у гості до калини.

Д Собаку звали Боніфацієм, і, безсумнівно, це було єдино справедливе ім’я для цього чотириногого життєлюба з очима юного філософа.
СКЛАДНЕ РЕЧЕННЯ

Складається з двох або кількох простих, об’єднаних за змістом та інтонацією. Складне речення поділяється на:

Складносурядне речення – це речення, частини якого рівноправні за смислом і поєднані сурядним зв’язком за допомогою сурядних сполучників: Завірюха стугоніла, вила, а мороз гострив свій білий ніж.

Частини складносурядного речення з’єднуються сполучниками сурядності:

розділовими: одиничними або, чи, хоч, повторюваними аби…аби, чи…чи, хоч…хоч, то…то, не то…не то; Чи ви мене не чуєте, чи, може, ще не прокинулися? Мене то кидало в жар, то проймало холодом.

єднальними: одиничними і, й, та (в значенні і), повторюваними і…і, ні…ні (ані…ані); І ми співали, і вони з нами також. Хтось відчинив двері, і ми зайшли у кімнату. Дощ пройшов – і Київ зазеленів.

протиставними: а, але, та (в значенні але), проте, зате, однак На клумбах горіли маки, а левкої ще тільки розпускалися. Чорні хмари стояли над містом, але дощу ще не було.

СКЛАДНОПІДРЯДНЕ РЕЧЕННЯ

Частини якого нерівноправні за смислом і поєднані за допомогою сполучників підрядності або за допомогою сполучного слова.

Одна з частин складнопідрядного речення є головною, інша – залежною. Від головної частини до залежної можна поставити питання.

Напр.: Щоб не пламеніти горобині самотньо, посадив я поблизу неї нашу українську калину – для чого посадив?

Серед складнопідрядних речень виділяються три основних види:

Складнопідрядні речення з підрядними означальними

Складнопідрядні речення з підрядними з’ясувальними

Підрядні обставинні речення відповідають на ті ж питання, що й обставини в простому реченні. Вони поділяються на підрядні місця, часу, способу дії, порівняльні, міри та ступеня, причини, мети, умовні, допустові, наслідкові.