Навчальний посібник для підготовки до зно для слухачів системи довузівської підготовки Харків Видавництво нуа 2010

Написання сполучників

разом

Займ. + частки

Сполучн. + частки

зате, втім, притім, притому, причім, причому, проте.

якби, адже, аніж, мовби, мовбито, начеб, начебто, немов, немовбито, неначебто, ніби, нібито, ніж, отже, також, цебто.

окремо

З частками -то, -но: тільки-но, тому-то, тим-то, тільки-но, якби-то.

Службова частина мови, яка надає окремим словам або й цілим реченням певного смислового чи емоційного відтінку.

За значенням і вживанням частки поділяються на:

Частки, що надають смислових відтінків
Вказівні: ось, осьде, он, онде, от, оце, оно		Обмежувально-видільні: лише, тільки, хоч, хоча б, навіть, уже, таки
Означальні: якраз, саме, справді, точно, власне, рівно (стільки)		Підсилювальні: і, й, та (у ролі часток), навіть, аж, таки, ой (у ролі часток), ще, гей
Частки, що вказують на модальні відтінки (відношення до дійсності)
Стверджувальні: так, еге ж, атож, аякже, авжеж	3аперечні: ні, не, ані.		Спонукальні: хай, нехай, ну, давай, бодай
Питальні: невже, хіба, чи, що за	Власне-модальні (вони виражають сумнів, припущення, невпевненість): навряд чи, ба, ну, чи не
Формотворчі частки: хай, нехай, най-, як-, що-, би (б)
До словотворчих належать частки будь-, -небудь, каз­на-, хтозна-, аби-, де-, -сь, не-, ні-, -би, б, же, ж

Правопис часток

разом

1. Частки аби-, де-, чи-, що-, як-: абищо, абияк, анітрохи, щодня, якнайшвидше, щоразу, анічогісінько, чимало.

3. -ся, -сь у дієсловах, займенниках, прислівниках: сподівається, десь, кудись, чийсь.

через дефіс

1. Частки -бо, -но, -то, -от, -таки, коли вони підсилюють значення слова: іди-бо, давай-но, тим-то, важкий-таки, дістав-таки, якось-то, стільки-то. Але: таки приїхав

2. будь-, казна-, бозна-, хтозна- і -небудь у складі прислівників та займенників: будь-хто, хто-небудь. Але: Якщо між часткою та словом, до якого вона приєднується, стоїть інша частка, всі три слова пишуться окремо: скільки ж то, чим би то, бозна ж хто.

окремо

2. Частка що у сполуках: дарма що, тільки що, хіба що, що ж до, поки що.

3. Частка то в експресивних сполученнях: що то за, що то, чи то, які виконують функції підсилювальних часток: Що то за краса.
Завдання

Усі слова є частками в рядку А ось, отой, он, оце Б цей, таке, осьде, от В ото, от, саме, онде Г який, якраз, як, точно Д справді, при, бо, за А хай, авжеж, навіть, же Б однак, би, коли, під В аякже, не, де, а Г адже, ані, від, хіба Д еге, нехай, ну Усі словотворчі частки А ж, -би, -казна, атож Б ні, хай, ну, давай В -сь, ж, чи, ба Г хтозна-, казна-, бозна-, навряд чи Д -будь, -б, аби-, де-

Усі формотворчі частки в рядку А так, нехай, еге, авжеж Б навіть, як-, най-, невже В що-, би, ба, ну Г хай, би, нехай, б Д як-, що-, так, чи не А невже, будь-, як-, б Б най-, як-, що-, би В нехай, де-, най-, -би Г не, ні, же, ж Д де-, -сь, казна-, б Усі модальні частки в рядку А най-, бодай, атож, гей Б так, ані, хіба, ну В лише, тільки, не, чи не Г -небудь, ба, хіба, ж Д де-, та, уже, най-

ВИГУК

Особлива частина мови, яка виражає почуття, емоції, волевиявлення мовця, не назива­ючи їх. Слова, що об’єднуються цією частиною мови, поділя­ються на два розряди: вигуки і звуконаслідування.

1. 
   Вигуки, що передають повторювані або протяжні звуки, пишемо через дефіс: ай-ай-ай, а-а-а, ну-ну-ну, ня-а-ав, киць-киць, му-у. Але: вигуки леле, лелечко, пробі, цитьте, овва, цабе, агов, кукуріку, кудкудак, тарах – разом.
   
2. 
   У вигуках будь ласка, до побачення, на добраніч, отим то й би, от тобі й на , оце так усі складові частини пишуться окремо.
   
3. 
   У вигуках їй-Богу, їй-бо, їй-право – через дефіс.
   

Розділові знаки при вигуках

1. 
   Вигуки о, ой, що ставлять перед звертанням не відділяються від нього комою: О рідне слово, що я без тебе…(П.)
   

СИНТАКСИС

Частина мовознавства, що вивчає форми речень і словосполучень.
СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ

Смислове й граматичне поєднання двох повнозначних слів (червоний ліхтарик, стояти вгорі, дивитися на екран). Можуть входити у склад речення, можуть вичленовуватися з нього для спеціального аналізу і поза реченням у мові не існують.

Не належать до словосполучень:

• 
  поєднання повнозначних слів зі службовими: на столі, зроблю ж, нехай робить, аж у ліс;
  
• 
  складені форми слів: буду жити, більш сильний, став веселим;
  
• 
  поєднання підмета і присудка: весна прийшла.
  

Словосполучення поділяються на:

лексичні і синтаксичні

лексичні (стійкі):	за тридев’ять земель, Чорне море;
синтаксичні (вільні):	зелений тролейбус, написати листа.

У реченні лексичні словосполучення виконують роль одного члена речення.

Синтаксичні (вільні) словосполучення виникають у процесі мовлення при збереженні лексичного значення слів, від яких вони утворюються (мамина казка, говорити пошепки).

Синтаксис розглядає лише синтаксично вільні словосполучення.

Іменні, прикметникові, числівникові, займенникові, дієслівні

Сурядне словосполучення – це смислове і граматичне поєднання двох повнозначних слів як граматично рівноправних: рука і серце; то я, то ти.

Підрядне словосполучення – це смислове і граматичне поєднання двох повнозначних слів як граматично нерівноправних: одне з них – головне, інше – залежне: забутий щоденник, старий дідуган.
Види сурядних словосполучень

сурядний зв’язок	приклади
розділовий	то дощ, то сніг; зима або весна
єднальний	земля і небо; я і ти; ми і вона
протиставний	не я, а ти; не любов, а сон

Види підрядних словосполучень

Керування – це вид підрядного зв'язку, при якому головне слово вимагає від залежного конкретної граматичної форми, яка зберігається при зміні головного слова: говорю слова (говорю потребує знахідного відмінка) – говорити слова – говориш слова). При керуванні залежним словом буває іменник, рідше – займенник або інша змінна частина мови у ролі іменника.

При приляганні залежним виступає незмінне слово (прислівник, дієприслівник, неозначена форма дієслова), яке поєднується з головним тільки за змістом (бажання піти, говорив пошепки, працює стоячи).
Прості і складні словосполучення

просте	новорічна ялинка, малиновий чай
складне	відомий вірш про матусю, чудовий осінній день, блакитно-зелені очі моєї дівчини

Просте словосполучення утворюється поєднанням двох повнозначних слів, складне словосполучення – трьох і більше повнозначних слів.
Завдання

1. 
   Немає жодного словосполучення в рядку
   

Б навколо хати, нехай співає, нумо ворожити

В через хворобу, завдяки знанням, дощ і сніг

Г буду хвилюватися, дуже нервуватися, став веселим

Д дуже тепло, голчастий іній, важка ковдра

2. 
   Іменниковими є всі словосполучення рядка
   

Б рідний край, номер на замовлення, наше місто

В вищий за брата, відкрито станцію, весь світ

Г вечірня пора, пляшка води, іти стежкою

Д швидко котитися, часто веселитися, складна справа

А навчати дорослих, радісна звістка, неймовірно цікавий,

Б добрий серцем, дванадцятий клас, відстати через хворобу

В сотня заявок, десяток аркушів, кожна людина

Г виконання вправ, зв’язок між словами, повідомити звечора

Д значне поширення, провісник весни, легко працювати

3. 
   Прислівниковими є усі словосполучення рядка
   

Б втілено в життя, запросивши багато, трохи печально

В надзвичайно тепло, далеко від дому, сумно в саду

Г стиха промовити, близько до школи, вчасно виконано

Д часто цвіте, широко застосовується, частина квітки

4. 
   Узгоджуються слова в усіх словосполученнях рядка
   

Б зачіпати гідність, великий світ, привітна усмішка

В радісно зустріти, активна позиція, відповідальна людина

Г яскраво світило, зелений світ, солодка ягода

Д затято вболівати, рання рослина, старовинні меблі
А тепле проміння, шостий клас, гра на гітарі

Б вишиті маки, яскраві нитки, вишивка хрестиком

В теплий попіл, спалювання листя, прибраний двір

Г слухняна дитина, сором’язливе маля, робочий одяг

Д німецькі критики, відоме прислів’я, росте швидко

5. 
   Керуванням пов’язані слова в усіх словосполученнях рядка
   

Б полив квітів, обкопування дерев, глибоко копати

В увімкнути світло, обсипаючи промінням, виховання дитини

Г прибирати листя, швидке прибирання, погано розчути

Д відрізняється квіткою, цілющий звіробій, біле латаття
А заповнення картки, викладання дисциплін, виконання плану

Б утворити словосполучення, з’ясувати значення, термінова телеграма

В висадка цибулин, захист рослин, скопана клумба

Г вишневе листя, висіти на дереві, спостерігати за птахами

Д відомий поет, розглядати експонати, дарувати рушник

6. 
   Граматичний зв’язок порушено у словосполученнях рядка
   

Б густий туман, відповідальне ставлення, обмежене вживання

В піскова поверхня, план заходів, чужий твір

Г тоталітарна система, спеціальне призначення, трагедійна драматургія

Д вибач мене, згідно наказу, хворий грипом

А підозрілий погляд, характерні риси, підрядковий переклад

Б копати криницю, міфічний герой, стилістика мовлення

В підрядне словосполучення, залежне слово, написання роботи

Г подякувати господарів, оплатити за проїзд, вжити заходи

Д прояв дії, зайняти місце, крижані навали

Речення – це синтаксична одиниця, що виражає певну думку, має інтонаційну завершеність і служить для спілкування. Речення – основна одиниця синтаксису. Основними ознаками речення є предикативність та інтонація завершеності. Предикативність – це віднесеність змісту речення до об’єктивної дійсності. Предикативність виявляється в ознаках часу, особи,

Простим називається речення, в якому є тільки одна граматична основа (предикативний центр): Благословенна в болях ран / Степів широчина бездонна (М. Рильський).

У складного реченні таких основ може бути декілька: Ще сніг кругом, / ще голі віти в дуба, / і не курличуть в небі журавлі (В. Сосюра).

Просте речення може бути:

Підмет – головний член двоскладного речення, що означає предмет (особу), про який говориться у реченні, і відповідає на питання хто? що?

За будовою підмети поділяються на прості та складені.

Простий підмет найчастіше буває виражений іменником або займенником у називному відмінку, хоча може виражатися й іншими частинами мови, вжитими у значенні іменника: Керівник сьогодні просто зобов’язаний займатися економікою. Це «ура», здавалось, затопило цілий світ. Жити – значить мріяти.

Складений підмет може бути виражений:

• 
  кількісно-іменниковою сполукою (75 відсотків квітів пішло на експорт. Було жінці років під сорок. Чимало мешканців селища взяли участь у будівництві стадіону.);
  
• 
  сполукою іменника (займенника) у називному відмінку + іменник (займенник) в орудному з прийменником з (Ми з братом вирішили прогулятися по парку. Вони з Іваном вчилися в одному класі.);
  
• 
  займенниками кожен, хтось, дехто + іменник (займенник) у родовому відмінку множини з прийменником: Кожен з нас має обов’язок перед родиною.
  

Присудок – головний член двоскладного речення, який характеризує підмет за дією, станом чи ознакою. Присудок відповідає на питання що робить (підмет)? що з ним робиться? який він є? що він таке? хто він такий? в якому стані перебуває?

Присудок буває простий і складений.

Простий присудок виражений дієсловом, яке поєднує в собі граматичне й лексичне значення: Петро відчинив двері. До простих належать також присудки, які виступають у складеній формі майбутнього часу (буду робити), у формі наказового (хай знає) або умовного способів (робив би). Простим вважається також присудок, виражений фразеологічним сполученням (Він був на сьомому небі.).

Складений присудок має дві частини: головну й допоміжну (зв’язка). Основне лексичне значення такого присудка закладене в головній частині, а граматичне – у допоміжній.

Дієслівний складений присудок виражається поєднанням дієслова-зв’язки, яке стоїть в особовій формі, та інфінітива (Він бажав піти разом з нею). Такі присудки виражають:

• 
  модальність (можливість, необхідність, бажаність): може вчитися, бажає знати, прагне здобути;
  
• 
  фазовість дії (початок, розгортання, кінець): почав здогадуватися, став думати, брався робити, перестав ходити).
  

Іменний складений присудок утворюється поєднанням дієслова-зв’язки з іменником, прикметником, числівником, займенником (Вони стали вже нашими). До іменної частини можуть входити порівняльні сполучники: мов, немов, як, ніби. У таких випадках перед порівняльними сполучниками кома не ставиться: Дівчина як калина.

Тире ставиться:

• 
  якщо підмет і присудок виражені іменником або кількісним числівником
  у називному відмінку ( Хліб – всьому голова. Два по два – чотири); тире не ставиться, якщо перед присудком є заперечна частка не (Слово не горобець).
  
• 
  якщо підмет і присудок або один з них виражені інфінітивом (Життя прожити – не поле перейти);
  
• 
  якщо перед присудком вжито слово (це) значить, то, це, ось (Більшість – це ще не значить всі).