Навчальний посібник для підготовки до зно для слухачів системи довузівської підготовки Харків Видавництво нуа 2010

А Далеко чути звуки, гучно линуть голоси.

Б Ясної тихої днини кружляє над землею, сідає на обличчя павутиння.

В Пташині зграї злітають високо в небо, і від того здіймається вітер.

Г Осінь не забарилася, бо закони природи невблаганні.

Д Вона заспокоїлась, наче витерла хусткою очі, і, одіпхнувши Антонові руки, підвелась з крісла.

Ж Повечоріло, і на вулицях уже з’явилися люди із страсними свічками.

З Наступало всеземне свято, якому, здавалось, не буде кінця.

К Спинюся я і довго буду слухать, як бродить серпень по землі моїй.

Л Молодий серпень, підперезаний світлим перевеслом, ішов гордою, спокійною ходою.

М Пусті ті люди, що звичаю не пильнують.

Н Тепер він ішов вузькою покрученою вуличкою, немов коридором, повним каміння…

О Усе зникало у вогнях світових потрясінь, навіть цілі народи й цивілізації.

П Звiрок ворухнув ушима i, дивлячись на неї, спустився нижче.

Р Бiля куреня сушився сак, вiн пахнув зiллям i рибою.

С Засинаючи, я чув, як батьки знову почали сперечатися, i в свiй сон захопив материнi сльози.

Т Тут я одразу став меншим, а свiт – більшим.

У Тим часом iз клунi ввiйшла мати, стала бiля печi, не то посмiхаючись, не то кривлячись (за М. Стельмахом).

1. Вітром пахучим весна серце хвилює моє (В. Сосюра). 2. І в тиші урочистій я бачу шлях у далині імлистій (М. Вороний). 3. Ожило у душі незабутнє (М. Драй-Хмара). 4. За волю кожний з нас поляже (Олександр Олесь). 5. Яке то щастя – свій народ у світлі бачити! (Д. Павличко).

1. Вільні співи, гучні, голосні, в ріднім краю я чути бажаю (Леся Українка). 2. Невже кров Ґонти в наших рабських жилах не має сили вдруге закипіти? (П. Карманський). 3. Поезія не може жити на смітнику

1. Розумом дужий ти будь і духом незламним великий (Б. Грінченко.).

А Всі покидатимуть когось і поспішатимуть назустріч.

Б По дорозі косарі гомоніли про різне, злазили з воза перед калюжами й на гору, потім сідали.

В Чумацький віз тихо рипить піді мною.

Г Стрибаю з кручі в пісок до Десни, миюся, п’ю воду.

Д Вона була малесенька й така прудка…

Ж У нас на Вкраїні прості люди в Бога не дуже вірили.

З І був я неправий, звичайно.

К Потім стали витягати дяка і, витягаючи, так нареготались.

Л Довго стояла вода весняна, пам’ятаю (за О. Довженком).

А Одні тільки бджоли гудуть.

Б Ми не вірили матері і захищали діда од її нападів.

В Ми переставали дихати і бити комарів на жижках і на шиї.

Г Великі соми вже скидались у Десні між зірками.

Д Вони ніби самі пливли до його рук.

Ж Старі люди по дідовому кашлю вгадували навіть погоду.

З Кашель клекотів у нього в грудях, як лава у вулкані.

К Тікаючи од дідового реву, одного разу стрибнув я з-під порічок прямо
в тютюн.

Л Частіше починають вторгатися спогади (за О. Довженком).

1. Людські пісні найглибша мука, найвища радість на землі

Вказує на різні ознаки предмета, його належність і відповідає на питання який? чий? котрий? скількох? скількома? на скількох?

Означення можуть бути узгоджені (Наче зачарований стояв ліс)
і неузгоджені (Команда Петренка знову виграла).

Узгоджене означення уподібнюється до означуваного члена речення у відмінку, числі і роді (для однини).

Неузгоджене означення поєднується з означуваним словом зв’язком керування або прилягання.

Неузгоджені означення можуть бути виражені:

• 
  іменником у формах непрямих відмінків (Клас Дмитра був першим.);
  
• 
  неозначеною формою дієслова (Бажання вчитися окрилило його.);
  
• 
  прислівниками (Замовили каву по-турецьки.);
  
• 
  сполученням слів (Він заспівав пісню далеких країв.).
  

Одним із різновидів означення є прикладка.

Прикладка – це означення, виражене іменником, яке дає предметові другу назву (Програма "Здоров’я" давно вже виходить на нашому телебаченні). Прикладка може бути непоширеною (руки-лілеї, місяць-лебідь, очі-квіти) та поширеною: Ні, людський хлопець_, дядька Лева небіж, Лукаш на ймення (Леся Українка).

Прикладками є власні назви при загальних словах: місто Київ, село Вишеньки.

Непоширена прикладка до означуваного слова приєднується дефісом, якщо:

• 
  входить у склад терміна: жук-носорог, заєць-біляк, рок-опера, шоу-бізнес;
  
• 
  стоїть після означуваного слова: лисичка-сестричка, ніченька-чарівниченька;
  
• 
  якщо власна назва стоїть перед загальною: Переплив я Дунай-ріку – відцурався ворога довіку (нар. тв.).
  

Означає предмет, на який спрямована дія, стан, відповідає на питання непрямих відмінків. Бувають прямі (Він задивився на море.) і непрямі (Вчитель викликав Опанасенка.).

Обставина вказує на місце, час, мету, спосіб дії, причину, умову дії. Обставини відповідають на запитання, поставлені від присудка. Обставини можуть виражатися прислівниками, дієприслівниками, інфінітивом, прийменниково-відмінковими формами іменника чи займенника: Веселкою моя надія грала (Леся Українка).

• 
  мети, які вказують на мету дії і відповідають на питання з якою метою? для чого? навіщо? (Це тобі на щастя.);
  
• 
  часу, які вказують на час дії, її тривалість і відповідають на питання коли? відколи? доки? з (до) якого часу? як довго? (Колись тут був.);
  
• 
  способу дії, які означають якість дії або вказують на спосіб здійснення дії
  і відповідають на питання як? яким способом? (Вони сиділи поруч.);
  
• 
  місця, які вказують на місце дії, напрямок руху і відповідають на питання де? куди? звідки? (Мало не впав у безодню.);
  
• 
  причини, які вказують на причину дії і відповідають на питання чому? через що? з якої причини? (Від думки про це йому перехопило подих.);
  
• 
  умови, що вказують на умову, за якою відбувається дія, і відповідають на питання за якої умови? (При наявності запрошень займайте місця.);
  
• 
  з допустовим значенням, що вказують на умову, всупереч якої відбувається дія і відповідають на питання незважаючи на що? наперекір чому? (Він це зробив наперекір всьому.).
  

1. 
   Якими членами речення є виділені слова? Установіть відповідність
   

   Член речення 1 підмет 2 присудок 3 означення 4 додаток 5 обставина	Приклади А Цiєї уваги до всього доброго, красивого вдiлила мати й менi. Б I як досадно буває, що таку любов дехто вважає пережитком чи сентиментами. В Я й досi впевнений, що холодноокiсть збiднює i свiт, i душу навiть дуже розумним людям... Г Батько здивовано глянув на матiр. Д На устах матерi ворухнувся докiр чоловiковi i посмiшка дядьковi.
   Член речення 1 підмет 2 присудок 3 означення 4 додаток 5 обставина	Приклади А Наступила та незручна тиша, коли один мовчить, а другий не говорить. Б Але вiн так зшив уста, наче й не думав їх розтуляти до якогось великого свята. В Ці слова, неначе обух, приголомшили матiр. Г На перепечених щоках дядька Володимира з’явились першi мiдяки рум’янцiв. Д – Чому ж ви ранiше не рубали, не катували грушу? – i бiль, i обурення закипали в материнiм голосi.
   Член речення 1 підмет 2 присудок 3 означення 4 додаток 5 обставина	Приклади А Вже одна думка, що нове господарювання почнеться смертю дерева, жахом сповнювала її вселюблячу душу. Б На рiзних норовистих теж вуздечка знаходиться. В У нас як i не дородить поле, то лiс хоч трохи пособить. Г Земля обзивалась до мене не то шарудiнням, не то попискуванням… Д Вони такi смішні (за М. Стельмахом).

2. 
   Узгоджене означення вжито в реченні
   

Б Хіба наш батько ласий був на гроші?

В А хто із нас, як кажуть, без гріха?

Г А запорожці – люди без круть-верть, все кажуть щиро.

Д Вітер був сильний. (за Л. Костенко).

3. 
   Неузгоджене означення вжито в реченні
   

Б Згадала все, кожнісіньку дрібничку.

В Пригаслий зір красою полонив.

Г Той берег наш, урослий очеретом.

Д Не говорив ніяких слів (за Л. Костенко).

4. 
   Прикладку вжито в реченні
   

Б Пісні у неї – то велика туга.

В Біжить-біжить, чаряпкається вгору.

Г Якісь он квіти сині-сині на голу цеглу повились.

Д Там же мої діти, чи живі-здорові? (за Л. Костенко).

А А згодом над ними по-дитячи нахиляють голiвки ягоди.

Б Як навчиться руки-ноги мити, цiни йому не складеш! – пiдхвалив батько.

В На Великому шляху з липами перемежовуються старі велетні-дуби.

Г Де тiй копiйцi взятися у бiдних, коли вона й з багатими не родичається.

Д Дядечко поволеньки-поволеньки, наче з гамана червiнцi, видобуває з себе слова (за М. Стельмахом).

5. 
   Прямий додаток вжито у реченні
   

Б А в синім небі Чумацький Шлях показує дорогу.

В Ми одвертались і не дивились тоді на малих своїх ворогів.

Г Звертався дід до коня, сідаючи на воза.

Д Він розмовляв з кіньми, з телятами, з травами, з старою грушею і дубом (за О. Довженком).

6. 
   Непрямий додаток вжито у реченні
   

Б Ми з батьком і дідом рятували людей, корів і коней.

В Пірат веселий грає ланцюгом і дротом.

Г В один день затопило ліси, сінокоси, городи.

Д Вода заливала хліви, кошари, клуні (за О. Довженком).

7. 
   Обставину часу вжито в реченні
   

Б А якось їхав через Ворсклу возом, чи задрімав, чи так не додививсь,

В Вона ж стоїть німа од самоти.

Г Спадає вечір сторожко, помалу, ворушить зорі в темряві криниць.

Д Оце отут скрутили Наливайка і віддали на мученицьку смерть (за Л. Костенко).

8. 
   Обставину місця вжито в реченні
   

Б Уже од кашлю в грудях все зболіло.

В І суд такого ще не примічав, щоб той, кого потягнено до права, зневажив право та отак мовчав.

Г Там треба рук, і зброї, і плечей.

Д Вогненна зірка в небі пролітала, сичі кричали, вісники біди (за Л. Костенко).

9. 
   Обставину мети вжито в реченні
   

Б Лише образи наберешся вщерть.

В Чиясь край шляху плаче наречена.

Г І спогади, сльозами не омиті, приходили прощатися з життям.

Д І тут, і там, і десь аж на горі далекі дзвони б’ють в монастирі (за Л. Костенко).

10. 
    Обставину допусту вжито в реченні
    

Б Я зроду ненавидів тих, обережних (Л. Костенко).

В Трохи вірить серце в забобони, логікам усім наперекір (М. Рильський).

Г Як швидко ніч оця прогулькнула! (Л. Костенко).

Д Табір не спав, готовий піднятись щомиті (Л. Костенко).
ОДНОСКЛАДНІ РЕЧЕННЯ

Речення, у яких є тільки один головний член і для повноти змісту вони не потребують поповнення другим головним членом: Як умру, то поховайте мене на могилі. Поховайте та вставайте, Кайдани порвіте І вражою злою кров’ю волю окропіте (Т. Шевченко). Учителя і дерево пізнають по плодах. Друзів і тисячі мало, ворога й одного багато (Нар. тв.).

За формами вираження головного члена односкладні речення поділяються на дієслівні і називні.

Серед дієслівних односкладних речень виділяються:

Головний член означає дію, що стосується певної особи: або мовця, або ліричного героя, або особи, до якої звертаються: Учітеся, брати мої, думайте, читайте! Не зневажай душі своєї цвіту. Візьму собі твою співочу душу, а серденько словами зачарую...

Головний член виражається дієсловами у формах 1-ї та 2-ї особи дійсного та наказового способів.
Неозначено-особові

Дійова особа мислиться неозначено. Поділять тебе, земле, ой, поділять. Весною в селі встають рано. Коли в’яне зелена трава, тоді клепають коси. Головний член речення в неозначено-особових реченнях виражається дієсловами у формах 3-ї особи множини теперішнього та майбутнього часів і формою множини минулого часу, він називає дію, здійснювану неозначеним суб’єктом. Суб’єкт не називається з кількох причин: або дія стосується багатьох і перелік зайвий чи неможливий, або особи невідомі, або свідомо уникають називання.

Головний член називає дію, що стосується узагальненої особи, тобто одночасно всіх і кожного зокрема: Не брудни криниці, бо схочеш водиці. На чужому горі зі своїм зустрінешся. Свій розум май і людей питай.

Головний член виражається дієсловом у формі 2-ї особи однини і множини; Дивишся й не надивишся, дишеш і не надишешся тим, чистим, гарячим та пахучим повітрям. Коли лежиш в полі лицем до неба і вслухаєшся в многоголосу тишу полів, то помічаєш, що в ній щось є не земне, а небесне.
Безособові

Головний член яких називає дію чи стан безвідносно до активної участі особи. Дія мислиться без участі діяча, поза його волею, передаються фізичний чи психічний стан, стихійні явища природи, людського буття: Це ж треба так привітати гостя! Щоб наші людські клопоти збагнути, то треба справді вирости не в лісі. О вже й розвиднілось...

Головний член може виражатись:

• 
  безособовим дієсловом: Розвиднялося. Омелянові поталанило. Суму кожному вистачає, природі теж. Не спалося.
  
• 
  особовим дієсловом у безособовому значенні: В степу пахло. Надворі мете.
  
• 
  неозначеною формою дієслова з допоміжними словами: Не можна любити народів других, якщо ти не любиш свою Україну. Так солодко
  в передчуванні бою, не знаючи вагання і квилінь, Покірну землю чути під ногою І пити зором синю далечінь.
  
• 
  дієслівними формами на -но. -то: На галяві вже збудовано хату, засаджено городець.
  
• 
  прислівниками: Біло, чисто попід наметами. Мені дарма про все на світі. Надворі холодно. В хаті тепло. Як любо весною, як любо.
  
• 
  присудковим словом немає: Яких тільки вечорів немає на світі! Немає здоров’я. Без труда нема плода (Нар. тв.).
  
• 
  інфінітивами: Як колись, горіти і п’яніти, Шоломом п’ючи, І життя наопашки носити на однім плечі. Уже не звабити руки маленьким щастям. Матір ні купити, ні заслужити (Нар. тв.).
  

Називні односкладні речення

Називними називають речення, головний член яких виражається іменником і називає предмети та явища безвідносно до дії, що їх могла б стосуватися. Називні речення бувають непоширеними (одне слово)
і поширеними за рахунок означень. У художніх текстах називні речення використовуються як стилістичний засіб стислого опису пейзажу, виділення одного з предметів, інтер'єру, швидкої зміни подій: Дорога. Ранок. Тиша. Довгий яр. Весь білою черемхою залитий. Дія перша: Кімната в хаті Мартина Борулі. Двері прямо і другі з правого боку. Грубка з лежанкою. Дерев’яні стільці, канапка і стіл, прикритий білою скатеркою; Криниця. Ясени. Автомобіль.
Завдання

1. 
   Визначте, які з речень є односкладними.
   

2. 
   Односкладним є речення
   

Б Десь грають сурми (Л. Костенко).

В Але ластовенята не падали (О. Довженко).

Г Так я й зробив (В. Нестайко).

Д Сумно, сумно, сумно благословляється на світ (Л. Костенко).

3. 
   Односкладним є речення
   

Б Дзвони завмирають (Л. Костенко).

В Написав я чимало книжок (В. Нестайко).

Г Минув час (В. Нестайко).

Д З’явилися й нові епізоди (В. Нестайко).

4. Визначте тип односкладного речення.

1. Сміливо ж, браття, до праці ставайте! (Б. Грінченко). 2. Як тихо

5. 
   Визначте різновиди односкладних речень (установіть відповідність)