Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів
Емпіричне дослідження об'єкта
жүктеу/скачать 7 Mb. Pdf көрінісі
|
| Емпіричне дослідження об'єкта, як правило,
починається із споспгереження. Спостереження являє собою цілеспрямований і планомірний процес сприйняття предметів і явищ об'єктивного світу, їх властивостей. Воно завжди включає такі етапи: а) вибір об'єкта і тем дослідження; б) опис результатів; в) аналіз; г) висновки. Хоч спостереження належить до емпіричного рівня пізнання, мислення в ньому відіграє активну роль, визначаючи пізнавальну мету, забезпечуючи раціональне вираження результатів дослідження у формі понять, знань, схем та ін. Спостереження може проводитись у природних або штучних умовах. Прикладом першого є метод космічного спостереження, яке, окрім вивчення екологічних, геологічних процесів, стало ефективним засобом інспекції економічно-господарської діяльності, інструментом боротьби з так званою тіньовою економікою. Спостереження об'єкта в навмисно створюваних, штучних умовах має таку особливість, яка дозволяє уникнути несуттєвих елементів, що забезпечує вивчення їх впливу на об'єкт у «чистому» вигляді. Такий спосіб пізнання називається експериментом. Експеримент — це науково поставлений дослід, при якому об'єкт або штучно відтворюється, або ставиться в штучні умови свого існування. Залежно від мети дослідження існують експерименти: а) пошукові, метою яких є відкриття нових явищ, процесів і їх властивостей; б) перевірочні, які проводяться з метою підтвердження або спростування того чи іншого теоретичного положення, гіпотези; в) конструктивні,у хощ яких створюються нові речовини, ма теріали, конструюються нові пристрої. У процесі експерименту за стосовуються такі методи, як спостереження, вимірювання, обсте ження та ін. Окрім зазначених специфічних методів на емпіричному рівні наукового пізнання застосовуються також методи, які є загальними (загальнологічними) як для емпіричного, так і для теоретичного рівня. До них належать: аналіз і синтез, індукція і дедукція, абстра- гування, узагальнення, моделювання, аналогія та ін. Аналіз і синтез є взаємообумовленими методами пізнання. Аналіз — це розчленування предмета на його складові частини з метою їхнього всебічного вивчення. Аналітичний метод спрямований на визначення внутрішніх тенденцій і можливостей предмета. Він широко застосовується у всіх науках: в хімії — кількісний і якісний аналіз речовини, в геології — фізико-хімічний аналіз ґрунту, в соціології — якісний аналіз економічних та інших суспільних явищ. Синтез — зворотний процес — це об'єднання, раніше виділених частин сторін (ознак, властивостей, відношень) у єдине ціле. Однак це не просте механічне сполучення раніше роз'єднаних елементів цілого, а такий процес пізнання, коли розкривається місце і роль кожного елемента в системі цілого. До загальнологічних методів наукового дослідження належать ітакі методи, як індукція і дедукція Індукція (від лат. ігиіисґіо — уведення) — це один із методів, який безпосередньо опирається на дані спостереження та експерименту. Індукція спрямована на пізнання загального через дослідження одиничного і особливого. Передумовою індукції є ґрунтовне ознайомлення з фактами, які відображають відповідні сторони і властивості предметів і явищ. На основі їх осмислення отримують загальні характеристики окремих предметів, які потім переносяться на всі предмети даного класу. Отже, індукція — це такий метод наукового пізнання, коли на підставі знання про окреме робиться висновок про загальне, це спосіб міркування, за допомогою якого встановлюється обґрунтованість висунутого припущення чи гіпотези. У реальному пізнанні індукція завжди виступає в єдності з дедукцією, органічно пов'язана з нею.Дедукція (від лат. сіесіисію — відведення) — це метод, за допомогою якого на основі знання загального пізнається часткове, одиничне. Дедуктивний умовивід — це виведення певного твердження із одного або кількох інших тверджень, істинність яких уже встановлена. Так, знаючи на основі теорії віднос- ності, що час на всіх рухомих тілах сповільнюється, фізик робить висновок про те, що він сповільнюється на космічному кораблі, незважаючи на те, що за допомогою приладів таке сповільнення поки що не може бути виявлено. До групи методів, що застосовуються на емпіричному і теоретичному рівнях дослідження, належить абстрагування. Абстрагування — це метод відокремлення від певних властивостей та відношень об'єкта і одночасно зосередження основної уваги на тих властивостях та відношеннях, які є безпосереднім об'єктом наукового дослідження. Використання прийомів абстрагування обумовлено тим, що реальним процесам дійсності притаманні різноманітні властивості, охопити які в цілому практично неможливо. Абстрагування існує в органічній єдності з методом узагальнен ня. Узагальнення — це логічне завершення абстрагування, поши рення спільних ознак предметів на всі предмети даної множини. Прикладом узагальнення є перехід думки від судження «тертя є дже рело теплоти» до судження «будь-який механічний рух здатний пе ретворюватися на теплоту». ... Поряд з абстрагуванням і узагальненням існують методимоде-лювання і аналогії. Це методи, що ґрунтуються на перенесенні знань, отриманих при аналізі певного об'єкта (моделі), на подібний об'єкт, менш вивчений. Моделювання і аналогія відіграють важливу евристичну роль у наукових відкриттях, вони є джерелом наукових гіпотез, індуктивних міркувань. Головними методами і засобами теоретичного жүктеу/скачать 7 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|