Розділ 13
Особистість і
суспільство
Складовою частиною філософської проблеми
людини є проблема Особистості і її взаємозв'язку
із суспільством. Це зумовлено тим, що проблему
людини неможливо розглядати у відриві від
соціально-політичних, економічних, культурно-
інформативних сенсів її існування. Адже без
гармонізації відносин у системі людина —
суспільство — держава важко говорити про
можливість виживання не тільки окремого
індивіда, але і суспільства в цілому. Тим більше, що,
розглядаючи людину у взаємозв'язку із суспільним
середовищем, слід не тільки акцентувати увагу на
сутності людини як такої, а й виходити із
взаємовпливу суспільства на особистість і особи-
стості на суспільство. Важливою проблемою є і
діалектика волі й відповідальності особистості в
суспільному розвитку, їхня взаємна обумовленість.
Така постановка питання дозволить розкрити
природу людини ще під одним кутом зору.
Поняття «людина», «індивід»,
«індивідуальність», «особистість» і
їхній взаємозв'язок
Для того щоб визначити місце людини в сучасному світі,
а також з'ясувати обумовленість у системі «особистість —
суспільство», необхідно зупинитися на деяких загальних
визначеннях, що характеризують людину з різних боків.
Людина, як про те вже йшлося в попередньому розділі,
має біо-соціальну природу. З одного боку, це жива істота з
притаманними їй загальними рисами, що властиві
людському роду. З другого боку, в онтологічному аспекті,
людина — істота соціальна, яка розкриває свої сутнісні
риси саме в колективі, у процесі спілкування. За допо-
могою цілеспрямованої діяльності (праця), комунікації
(мова), системи оцінки (критика) і самооцінки
(самокритика) людина стає «суспільною твариною»,
унікальним представником біосфери, що створила, на
думку Володимира Вернадського, своє власне середовище
існування — ноосферу. Таким чином, людина — жива
Достарыңызбен бөлісу: |
