§1 Зоогеографія – наука про поширення тварин

1.) займається описом тварин в залежності від їх умов існування – регістраційна зоогеографія; 2) вивчає історію виникнення і розвиток фауни – історична зоогеографія; 3) досліджує умови існування тварин – екозоогеографія; 4) встановлює межі географічного поширення виду – регістраційна зоогеографія. Загалом, вивчаючи різноманітність тварин, вплив на них кліматичних факторів, геологічну історію розвитку Землі, вплив господарської діяльності людини, зоогеографія пояснює і встановлює закономірності поширення тварин на планеті. Так, наприклад, стало відомо, що межі поширення виду часто не збігаються із межами материків і морів, не зважаючи на географічні перешкоди. Ця невідповідність пояснюється зміною меж і розташування материків та морів протягом історичного розвитку Землі. Наприклад, тваринний світ Північно – Східного Сибіру та Північної Америки подібний, що свідчить про недавній зв'язок

між цими материками. Також, важливим фактором,

що визначає межі існування виду, є господарська Рис. 2. Сіра куріпка

діяльність людини. Наприклад, в наслідок вирубування лісів сіра куріпка – степовий птах, поширилася аж до Архангельська (рис.2.). Слід відмітити, що всі основні поняття та закономірності зоогеографії були вироблені, переважно, при вивчення наземної фауни.

Перевір свої знання:

1. Які середовища існування характерні для тварин? Наведіть приклади.

2. Що є предметом вивчення зоогеографії? Які напрямки досліджень вам відомі?

3. Які основні чинники впливають на поширення тварин? Наведіть приклади.

Ареали можуть зменшуватися, роздроблюватися. Рис.4. Рапана

Причиною цього явища може бути вимирання тварин в проміжних областях. Так, лісова куниця (рис.5.) мешкає лише на Кавказі та в лісовій зоні Європи. Інший приклад, на Сумщині живе реліктовий вид – Хохуля звичайна (рис.6.), а в Іспанії – близький до неї вид – Хохуля іспанська. Проте викопні рештки цих тварин були знайдені на території майже всієї Європи: Німеччині, Угорщині, Франції, що свідчить про існуючий колись спільний ареал поширення цієї Рис. 5. Куниця тварини. Співставлення

лісова поширення тварин сьогодні і в минулому дає можливість робити висновки про можливе місце виникнення виду, напрямки його розселення.Цікаво відмітити, що птахи під час своїх

перельотів, мабуть, повторюють шляхи свого Рис. 6. Хохуля поширення. Наприклад, в Середній Азії водоплаваючі птахи летять вздовж русел старих річок, які давно вже висохли. Коли ж територія існування виду обмежується якимись значними географічними перешкодами, це приводить до ізоляції тварин і виникнення ендемічних видів. Наприклад, в Австралії ендемічними видами (рис.7.) є всі сумчасті тварини. Іншим прикладом слугують океанічні острови, що виникли в результаті вулканічної діяльності та

Рис.7. Кенгуру оточені великими глибинами, вони характеризуються відсутністю земноводних, ссавців, ендемічними птахами та плазунами. Навпаки ж, материкові острови, що

виникли в результаті відокремлення від материка, мають подібну до материка фауну.

Отже, ареал – це непостійна у просторі та часі територія існування виду живих організмів. Особливого значення, як визначального фактора меж ареалу, набуває господарська діяльність людини.

1. Що таке ареал? Від чого залежать його межі?

2. Чому ареали поширення тварин непостійні в просторі та часі?

3. Які фактори найбільш впливають на розмір ареалу малорухливих та активно рухливих тварин?

4. Чому птахи під час перельотів не завжди летять енергетично вигіднішим, безпечним шляхом?

5. Назвіть тварин – ендеміків України. Висловіть припущення щодо причин їх ендемічності.

Кожна природна зона характеризується певним типом клімату, грунтово – рослинним покривом та тваринним світом.

Отже, буде зручніше розглядати тваринний світ по природнім зонам, вивчаючи пристосувальний характер життя тварин до певних кліматичних умов. В подальших темах розглянемо коротку характеристику природних зон та зупинимося на різноманітності тваринного світу, особливостях життєдіяльності тварин у певних кліматичних умовах.

1. Що таке природна зона?

2. Чому ґрунт є основою природної зони?

3. Поясніть як виникали і розвивалися природні зони на Землі?

4. Зробіть прогноз щодо змін клімату в майбутньому і як це вплине на розвиток природних зон?
§4 Зона арктичних пустель

Зона арктичних пустель, яку часто називають льодяною зоною, характеризується дуже суворим кліматом. Такі кліматичні умови зумовлює висока географічна висота, адже територія арктичних пустель простягається далеко за полярне коло. Характерною рисою є тривалий морозний період, коли сніговий та льодяний покрив зберігається майже цілий рік, а позитивні температури настають всього на 2 місяці. У зв'язку з низькими температурами більшість опадів випадає у вигляді снігу, інею, паморозі, утворюючи сніговий покрив завтовшки не більше 40 -50 см. Суворості клімату додають висока хмарність, туман, сильні вітри, що роблять умови ще більш непридатними для існування живих організмів. За характером рослинності – це арктична пустеля, вкрита рослинами не більше 65%. Основною рослинністю є мохи та накипні лишайники, водорості та деякі квіткові рослини , що встигають дати насіння за дуже короткий вегетаційний період. До них належать: лисохвіст альпійський, щучка арктична, каменеломка снігова, полярний мак, із кущів - полярна верба, дріада. Рослинний світ дуже бідний і налічує всього 350 видів. Бідність рослинного складу, низькі температури влітку, вічна мерзлота створюють погані умови для ґрунтоутворення. Ґрунти мають бурий колір через високий вміст заліза. Низька продуктивність рослин (5т/га) – основна причина бідності тваринного світу. Арктична фауна представлена численними лемінгами (рис.10), песцем (рис.11) , білим ведмедем (рис.12), північним оленем. Дані види є аборигенними і добре пристосовані до особливостей природної зони: низької температури, відкритих просторів, Рис.10.Лемінг погано розвиненого рослинного покриву. В цих тварин виробився ряд пристосувань до низьких температур: відкладання товстого прошарку підшкірного жиру, що є не тільки джерелом енергії, а й створює теплоізолюючий шар. Густе хутро тварин теж добре зберігає тепло у холодний період як правило воно має

маскувальний характер і робить тварину непомітною на сніговому просторі. Під час короткого літнього періоду на берегових скелях гніздяться величезними колоніями морські птахи, формуючи пташині базари. Для цього в цей час складаються сприятливі умови: багато морської їжі, обмеженість території, придатної для гніздування. Тому із 16 видів птахів, 11 селяться колоніями: мала гагарка, кайри (рис.14), мартини, Рис.11. Песець

гуси,гаги (рис.13), морянки, полярні крячки, кулики. Основу раціону цих птахів становить морська риба. Гнізда, яйця, пташенята також мають маскувальне забарвлення – під колір голих скель, що робить їх непомітними для хижаків. У морських птахів, як і у інших водоплаваючих, розвинені плавальні перетинки між пальцями на нижніх кінцівках, дзьоб має своєрідний цідильний апарат

Рис.12.Білий ведмідь (перпендикулярно до країв дзьоба розташовані рогові пластинки) для живлення Рис.13 Гаги

дрібною морською живністю, або. трішки загнутий - для хапання риби із води. Серед птахів багато гарних літунів: мартини, кайри, гаги. Ці птахи можуть далеко залітати у відкрите море у пошуках їжі. У птахів добре розвинений пір'яний покрив, особливо пуховий прошарок, що добре зберігає тепло у холодній воді. Пір'я у них не намокає завдяки секрету добре розвиненої куприкової залози. Отже, на прикладі арктичних мешканців можна спостерігати яскраво виражений пристосувальний характер тварин до низьких температур та відкритих просторів.

Перевір свої знання:

1. 
   1. Поясніть причини бідності тваринного світу зони арктичних пустель.
   
2. 
   2. Які пристосування виникли у мешканців льодяної зони до перенесення несприятливих умов?
   
3. 
   3. Поясніть чому дорослі птахи, в основному, мають чорно – біле забарвлення?
   

арктичних пустель.

Рис.15.Північний олень відчутністю лісу тут дмуть сильні вітри. Тривалі низькі температури зумовлюють збереження у ґрунті багаторічної мерзлоти, яка впливає на механічний склад ґрунту та розвиток рослинності. Основний тип рельєфу становлять плоскі низовини. Якщо Рис. 16. Вівцебик

поблизу озерець та боліт з’являються водоплаваючі птахи: качки, гуси, малі лебеді, кулики, гагари. В харчуванні цих птахів важливу роль відіграють ькомахи, зокрема, комарі, що масово розмножуються у мілких водоймах тундри. Ростуть у тундрі і гриби, що також ж кормом для тварин, зокрема, їх дуже полюбляють північні олені. Річки та озера багаті на цінні види риб: семгу, арктичного гольця, представників родини сигових. У зв’язку із нетривалим теплим періодом тут не живуть земноводні і плазуни. Основна продуктивність біомаси тундри припадає на безхребетних тварин – 126 кг/га, а хребетних складає близько 90кг/га. Порівняно із зоною арктичних пустель збільшується і продуктивність біомаси до 12 – 25кг/га.

Отже, характеризуючи тваринний світ тундри, слід відмітити збільшення його видового різноманіття, зростання ролі безхребетних тварин в існуванні зооценозу, та наявність тих же пристосувань у тварин до перенесення несприятливих умов, що і в льодяній зоні.

Перевір свої знання:

1.Охарактеризуйте клімат і рельєф тундри..

2. Яке значення має масове розмноження комах у тундрі?

3. Як людина використовує природні ресурси тундри?

Рис. 20. Білка представників фауни тундри та лісу, тому тут значно зростає видове різноманіття тварин. Серед них на особливу увагу заслуговують росомаха та ведмідь. Ці тварини, маючи велику масу тіла, пристосувалися до існування у лісотундрі за рахунок всеїдності, так як живляться і рослинною і тваринною їжею, не гребують і мертвими тваринами.

1. Порівняйте клімат і рельєф тундри та лісотундри.

2. Поясніть причини більшої видової різноманітності тварин у лісотундрі.

3. Складіть ланцюги живлення із 4 – 5 ланок для мешканців лісотундри.

Тайга – природна зона помірного кліматичного поясу, для якої характерний прохолодний, вологий клімат та переважання хвойних лісів у рослинному покриві на підзолистих ґрунтах. Невід’ємною частиною тайги є торф’яні болота. На півночі тайга межує із зоною лісотундри, а на півдні простягається до лісостепу та степу. Тайга, на відміну від лісотундри, отримує набагато більше тепла, тому середні температури влітку можуть досягати 13 – 20◦С. Зима навпаки сувора, дуже морозна. Тут спостерігаються найнижчі середні температури до - 43◦С. На підзолистих та дерново–підзолистих ґрунтах поширені одноманітні хвойні ліси. Рослинний світ таких лісів представлений, в основному, ялиною, модриною та сосною. Хвойні лісияк правило, 4-х ярусні: 1- ярус – деревна рослинність, 2 - підлісок, 3 – кущі (кислиця, грушанка, чорниці, Рис. 22. Бурий ведмідь плауни), 4 – зелені мохи. Величезну площу в тайзі займають сфагнові болота, на яких крім мохів, можна зустріти росичку круглолисту, вереск болотний, поодинокі сосну чи березу. Тваринний світ більш різноманітний, ніж у лісотундрі, адже в тут на протязі року тваринам можна знайти їжу: трави, кущики, листя та гілки дерев, бруньки та насіння, хвою, ягоди, гриби. Крім того ліс, що має свій мікроклімат, де значно менші коливання температури, відсутній сильний вітер, тварини знаходять затишок і притулок. Крона та дупла дерев, відмерла наземна рослинність є гарним захистом від хижаків та ідеальним місцем для будівлі гнізд. Типовими тваринами тайги є лось, бурий ведмідь (рис.22), рись (рис.24), білка–летяга, соболь, бурундук, заєць–біляк, червона та червоно–сіра полівки, куниця, річковий бобер (рис.26), Рис. 23. Чорний дятел росомаха, тигр (рис.25), вовк. По болотах часто зустрічається північний олень, а на півдні тайги можна зустріти козулю, зайця–русака, європейську норку. Різноманітний пташиний світ. Із птахів тут поширені глухар, рябчик, чорний дятел (рис.23), шишкар, кукша, трьохпалий дятел, малий та великий строкатий дятел, сичі, яструбина сова, ворона.

з’їдає до 6 кг сухої хвої сосни чи кедра, пригнічуючи Рис. 25. Тигр

дерева. Рябчик любить

Рис. 26. Річковий бобер поласувати бруньками листяних дерев. Дятли утворюють не тільки дупла, а ще й п’ють сік дерев, завдяки чому їх кора стає схожа на решето. Лосі живляться молодими гілками осики, горобини, верби. Гризуни, що активні в зимовий період, під снігом виїдають до голої землі чорницю, мохи, лишайники. В літній період тварини живляться багатьма видами грибів, а північні олені, навіть, роблять міграції заради них. Величезної шкоди завдають лісу шкідники: кедровий шовкопряд, модринова листоверка, сосновий шовкопряд. Тварини впливають не тільки на рослинний світ, а й створюють своєрідні форми ландшафту: тваринні солонці, боброві рубки. Велике значення тайги в житті людини. Ліс – джерело будівельних матеріалів, виробництва паперу. Тайга – місце хутрового мисливства. Тут полюють на Рис.27 Гадюка звичайна

соболя, білку, зайця-біляка, горностая, ондатру, лисицю, глухаря, рябчика, фазана. Цінні хвойні ліси тим, що це майже безмежна територія для збору грибів, ягід, кедрового горіха. Тут знаходяться величезні запаси корисних копалин: торфу, нафти, газу, бурого вугілля, металів, графіту і т. д. Отже, це не тільки легені планети, а й величезна комора.

Перевір свої знання:

1. Порівняйте кліматичні умови лісотундри та тайги.

2. Наведіть приклади пристосувань у тварин до життя у деревному ярусі лісу.

3. Як тварини впливають на рослинність у тайзі?

4. Яке значення лісу для життя тварин та людини?
§ 8 Тварини мішаних лісів

Мішані ліси - природна зона помірного поясу з м’яким вологим кліматом, характерною ознакою якої є поширення по вододілам хвойно-широколистих лісів. На півночі вона межує з тайгою, а на півдні – із лісостепом. Основну роль у формуванні ландшафту відіграє близьке розташування її до Атлантичного океану. М’якість клімату обумовлює тривалий безморозний період від 120 до 165 днів на рік. Велика кількість опадів та близькість до Рис. 27. Норка європейська поверхні ґрунтових вод зумовлює заболочування місцевості.В низинних ділянках природної зони широко поширені сфагнові болота, торф з яких використовують як паливо та добриво для Рис. 28 Ласка

полів. Основний тип ґрунту – дерново-підзолистий. На таких ґрунтах часто чергуються ялинові ліси та соснові бори із дібровами, а також поширені мішані ліси, що складаються, переважно, з європейської ялини, звичайного дуба, липи серцелистої, гостролистого клена, гладкого в’яза. Значна частина лісу цієї природної зони вирубана і збережена лише на 25%, тому часто основу лісу складають береза, осика, ліщина.

Тваринний світ представлений бурим ведмедем, вовком, лисицею, лосем ласкою (рис. 28), горностаєм, козулею, лісовою куницею, європейською норкою (рис.27), чорним тхором, сонею садовою, лісовою сонею, жовтогорлою мишею, зеленим і середнім дятлами. Широко представлена у лісі родина куницевих, - тут живе лісова куниця, норкам європейська, ласка. Ці тварини мають добре розвинений нюх, слух, і пристосовані до полювання вночі, в основному, на дрібних гризунів та птахів, люблять поласувати і яйцями.

Багато видів тварин широколистої зони зникли, або стали рідкісними. Так, у XVI ст. в цих лісах полювали на соболя, якого тут більше не зустрінеш. До кінця XVIII ст. можна було зустріти тарпана (рис. 30) та тура (рис. 29), яких нині знищено повністю. У XX ст. деякі тварини були реакліматизовані: річковий Рис. 29. Тур бобер та єнотовидний собака, завезений з Далекого Сходу. Завдяки заходам охорони збільшилась чисельність лосів. Хвойно-широколисті ліси – одна із густонаселених природних зон, де інтенсивно розвинена промисловість і сільське господарство. Гарно сформована мисливська галузь, тут ведеться промисел на крота, лисицю, білку, куницю, Рис.30 Тарпан єнотовидну собаку, зайця-русака, лісового тхора, горностая. Останнім часом роль промислового мисливства зменшується, але зростає значення спортивного мисливства.

Отже, зона мішаних лісів поєднує в собі 2 типи рослинності – хвойні та широколисті рослини. Тварини, що живуть тут, добре пристосовані до існування в лісі. Взимку, з настанням холодів, бурий ведмідь, лісова соня впадають в сплячку, інші – активні протягом року, часто роблять запаси на зиму.

1. Охарактеризуйте тваринний світ зони мішаних лісів.

2. Якого впливу зазнають широколисті ліси у зв’язку з діяльністю людини?

3. Які перспективи спортивного мисливства у цій природній зоні?

Велике значення лісостепової зони в народному Рис. 37. Тхір степовий господарстві. Це житниця країни, основне місце вирощування цукрового буряка, соняшника, район садівництва, зона розвиненого молочно-м’ясного скотарства, свинарства, птахівництва, вівчарства.

1. Охарактеризуйте клімат та ландшафт лісостепу.

2. Поясніть, чому лісостеп називають перехідною зоною?

3. Які пристосування мають тварини до життя на відкритих просторах степів?

4. Чому у лісостеповій зоні дуже поширені гризуни?
§ 10 Тваринний світ степів

Степова зона помірного клімату відрізняється континентальним кліматом, відсутністю лісів, переважанням злакових степів на чорноземах та каштанових ґрунтах. Порівняно із лісовою зоною тут збільшується кількість тепла і сонячного світла, зменшується кількість опадів, зростає континентальність клімату. Тривалість безморозного періоду становить 105–120 днів. Часто спостерігається чергування засушливих років із більш вологими. Засуха супроводжується суховіями, що можуть переростати в пилові бурі. Рослинність, до втручання людини, була представлена злаковими степами з поширенням ковили, типчака, степового тонконогу, житняка та іншими дерновинними злаками. У злакових степах часто поширені рослини-ефемери та ефемероїди: тюльпани, півники низькі, Рис. 37. Дрофа веснянка весняна, цибуля велика. Степова зона бідна на ліси, вони зустрічають по Рис.38. Жайворонок долинам річок, річкових схилах та балках. У зв'язку із відкритою місцевістю, багато тварин пристосувалося до життя у норах: степовий тхір, лисиця-корсак (рис. 41), бабак, тушканчики, пищухи. Із птахів поширені дрофа (рис. 37), стрепет, жайворонки (рис.38), сіра куріпка, степовий Рис. 40. Миша польова орел, степовий лунь. Живуть в степах і плазуни: степова Рис. 39. Гадюка степова гадюка (рис. 39), жовтобрюхий та палласовий полоз, звичай ний вуж, ящірка прудка. В житті цілинних степів значну роль відіграють мишовидні гризуни. В роки їх масового розмноження вони знищують багаторічні злаки. Більшість із них : полівка звичайна, степова пеструшка, курганчикова миша, миша польова (рис. 40) – шкідники полів. Степова зона, разом із лісостепом, - житниця країни, основна зона вирощування пшениці, кукурудзи, соняшника, проса, бахчових культур, садівництва і виноградарства. Тут добре розвинене м'ясне скотарство, вівчарство, птахівництво, конярство.

Перевір свої знання:

1. Які пристосування мають тварини до життя у степу?

2. Складіть ланцюги живлення із 4-5 ланок для мешканців степу.

Рис. 41. Лисиця-корсак 3. Яку роль відіграють степи у житті нашої країни?
§ 11 Тваринний світ напівпустель та пустель

Напівпустелі характеризуються сухим, різко континентальним кліматом з переважанням на вододілах полиново-злакових степів на каштанових ґрунтах. Вони отримують велику кількість тепла і безморозний період тут складає 120-180 днів, але кількість опадів дуже мала. В зв'язку з цим ґрунти слабо промиваються, утворюючи солонці. Таким чином, недостатність вологи та засоленість ґрунтів визначають рослинний покрив напівпустель. Він характеризується розірваністю, переважанням посухостійких дерновинних злаків і напівкущів. Характерною рисою є також поширення ефемерів та ефемероїдів, подекуди – лишайників. Із злаків тут поширені: типчак, ковила, житняк; напівкущів – білий та чорний полини, Рис. 42. Ефа ромашник, прутняк. Ефемероїди представлені живородним тонконогом та тюльпанами. Здебільшого такі степи використовують як пасовища. Із тваринного світу значну роль відіграють гризуни: малий та жовтий Рис.43.Барханна кішка ховрахи, тушканчики, полівки, миші, сліпаки. Із копитних тварин поширена антилопа сайгак. Хижаки представлені вовком, степовим тхором, лисицею. Різноманітний світ птахів: степовий орел, дрофа, журавка-красавка, чорний та білокрилий жайворонки. Напівпустеля є основним місцем м'ясо-сального та напівтонкорунного вівчарства, м'ясо- Рис. 44. Піщанка молочного та м'ясного скотарства табунного конярства та зрош увального землеробства.

Зона пустель помірного клімату характеризується дуже засушливим і різко континентальним кліматом, розрідженою рослинністю на бурих та сіро-бурих ґрунтах. Ґрунтові води, в більшості, засолені і майже не придатні для сільського господарства, залягають на дуже великих глибинах. Рослинний світ має всі ознаки пристосувань до посушливого клімату і Рис. 45. Кулани підвищеної засоленості ґрунтів. Тут поширені ксероморфні напівкущі та рослини-ефемероїди, які для свого розвитку використовують весняну вологу. Серед напівкущів зустрічаються різні види полину і солянок. На пісках поширені рослини - псамофіти, що добре пристосовані до розвитку на рухомих субстратах. На солончаках ростуть солянки, солероси, сарзан, саксаул. Тваринний світ пустель бідний. Характерними ознаками його є маскувальне сіро-жовте або буре забарвлення, що робить їх непомітними на ґрунтах пустель. Бідність кормів, відсутність води і прихистку виробили у деяких тварин здатність до швидкого пересування. До них належать копитні Рис. 46. Джейран тварини – джейрани (рис. 46), кулани (рис. 45). На даний момент вони перебувають на межі зникнення. Більшість тварин під час літньої спеки ховається в норах і активні тільки вночі, а в багатьох взагалі існує період літньої сплячки. Багаточисленні в пустелях тушканчики і піщанки (рис.44). Піщанка – небезпечний шкідник, так, як живиться надземною і підземною частинами рослин, їх насінням, до того ж в їх норах живуть кліщі та гнус. Сере інших тварин тут зустрічається барханна кішка (рис.43), манул, заєць-толай, степова черепаха, дрофа, рябки. Найбільш численні у пустелях ящірки, змії (рис.42), багато комах, особливо жуків та мурах. Характерною особливістю пустельних грунтів відсутність дощових червів, бо ґрунт дуже сухий та засолений.

На відміну від пустель помірного кліматичного поясу, субтропічні пустелі характеризуються теплою зимою. Літо дуже спекотне. Субтропічні пустелі – ідеальна зона для розвитку ефемерів та ефемероїдів: осоки пустельної, живородного тонконогу. Такі ефемероїдні пустелі зелені в холодну пору року і повністю вигорають влітку. З тварин поширені дикобраз, смугаста гієна, гепард, лисий їжак, гюрза, піщана ефа, кобра, терміти, москіти, кулани. Своєрідна природа пустель дає можливість використовувати їх посезонно і протягом року як пасовища. Тут розвинене м'ясо-сальне, смушкове, тонкорунне вівчарство, м'ясо-молочне скотарство, верблюдоводство. На зрошувальних ділянках поширене садівництво, виноградарство, вирощування бавовни, рису. Промислове полювання можливе на лисицю, ховраха та ондатру.

Отже, пустелі та напівпустелі – це відкриті простори із нестачею вологи та бідною рослинністю. Тварини виробили ряд пристосувань до життя в таких умовах: 1) маскувальне сіро-жовте забарвлення; 2) копитні тварини здатність до швидкого пересування у пошуках їжі; 3) від спеки – нічний спосіб життя, або залягання у літню сплячку.

1. Дайте характеристику клімату пустель та напівпустель.

2. Які пристосування мають мешканці пустелі до нестачі води?

3. Складіть ланцюги живлення із 4-5 ланок для мешканців пустель.

4. Як пристосовані тварини до життя у пустелях під час літньої спеки?

5. Чому копитні тварини ведуть стадний спосіб життя?