Іннервація сечового міхура

Соматична іннервація. Розслаблення внутрішнього сфінктера і надходження сечі в 
початковий відділ сечівника вмикає рефлекторну дугу для зовнішнього сфінктера 
(посмугований м'яз), який знаходиться під довільним контролем і функціює спільно з 
м'язами черевної стінки та промежини. Зовнішній сфінктер отримує соматичну іннервацію з 
передніх рогів сегментів спинного мозку S2-S4. Аксони проходять в передніх корінцях, 
статевому сплетінні, в складі статевого нерва і досягають зовнішнього сфінктера. У міру 
дозрівання надсегментарних структур формується відчуття поклику на сечовипускання, 
виробляються умовні рефлекси, автоматичне спорожнення змінюється довільною регуляцією 
сечовипускання. Надсегментарна іннервація здійснюється наступним чином. Аферентні 
імпульси з сечового міхура надходять не тільки до бічних рогах. Частина волокон надходять 
в складі задніх і бічних канатиків і закінчуються в медіальній частині вентро-латеральних 
ядер таламуса (підкоркових центр інтероцептивної чутливості). Аксони наступного нейрона 
досягають gyrus fornicatus (сенсорної ділянки сечовипускання). Асоціативні волокна 
пов'язують цю ділянку з моторною ділянкою сечовипускання - парацентральною часточкою. 
Еферентні волокна прилягають до пірамідних шляхів, проходять в бічних і передніх 
канатиках спинного мозку та закінчуються в крижових сегментах. Кіркова іннервація 
спінальних центрів є двобічною. Тому однобічне ураження надсегментарних центрів і 
провідників значущими порушеннями функцій тазових органів не супроводжується.
Основні форми порушення сечовипускання. У клінічній практиці найбільш поширена описова 
систематизація розладів сечовипускання. Істинне нетримання сечі (incontmentio vera) 
виникає при ураженні centrum vesicospinale (S2-S4), аферентних і еферентних волокон. 
Виявляється практично постійним виділенням сечі краплями або невеликими порціями в 
міру її надходження в сечовий міхур (без накопичення). Такий розлад можуть індукувати 
різнорідні процеси зазначеної вище локалізації (мієліт, пухлина, ураження судин та ін.). 
Періодичне нетримання сечі (incontmentio intermittens) виникає при ураженні 
надсегментарних структур. У зв'язку з втратою центральних регуляторних впливів 
встановлюється автоматичний (рефлекторний) тип спорожнення сечового міхура, властивий 
дітям до певного віку: невелике наповнення міхура викликає його автоматичне спорожнення. 
Багато двобічних церебральних і особливо спінальних процесів різного ґенезу може 
супроводжувати періодичне нетримання сечі. Імперативні позиви на сечовипускання 
зазвичай розглядаються як легка ступінь періодичного нетримання сечі: пацієнт може 
довільно затримати сечовипускання, але недовго. Якщо бажання не буде швидко задоволене 
(негайно), то сечовий міхур випорожниться мимоволі. Цю форму порушення сечовипускання 
пов'язують з частковим ураженням бічних канатиків спинного мозку. У клінічній практиці 
вона досить часто зустрічається при розсіяному склерозі. Парадоксальне нетримання сечі 
(ischuria paradoxa) характеризується постійним виділенням сечі краплями (нетримання) при 
переповненому сечовому міхурі (затримка). В основі походження такого феномену лежать ті 
ж механізми, що і при істинному нетриманні сечі, але, з невідомих причин, зберігається 
еластичність шийки сечового міхура, що надає опір тиску сечі. При надмірному тиску 
сфінктер розтягується механічно, що дозволяє сечі виділятися краплями. Парадоксальне 
нетримання сечі може виникати при ураженні спінальних центрів, корінців і нервів. 
Затримка сечовипускання (retencio urinae) може виникати як при супрасегментарних, так і 
при сегментарних патологічних процесах. Зазвичай це властиво гострій фазі захворювання 
або травми, коли пригнічується вся рефлекторна діяльність спинного мозку, в тому числі 
рефлекторні функції сечового міхура: детрузор не функціює, сфінктери перебувають в стані 
скорочення. Гостра затримка сечі - відсутність сечовипускання при переповненому і 
збільшеному сечовому міхурі. Можливе збереження позовів на сечовиділення, відзначається 
сильний біль. Без своєчасної катетеризації можливий розрив стінки сечового міхура. Через 
дні - тижні затримка трансформується в періодичне або істинне нетримання сечі. Однак при 

спінальній травмі затримка може зберігатися багато місяців. Припускають, що це пов'язано з 
формуванням вогнищ іритації (мікроуламками кісток, мікровогнищ крововиливів, спайками 
та ін.), які пригнічують рефлекторну діяльність спинного мозку, пролонгують спінальний 
шок. Вказані вище форми порушень сечовипускання слід диференціювати від нічного 
енурезу, психогенних та інших варіантів розладів сечовипускання. Дисфункції 
сечовипускання психогенної природи: мимовільне сечовипускання при емоції страху 
(переляку); почастішання сечовипускання при невротичних розладах; імперативні позиви 
або затримка сечі психогенної природи. Існування істеричної анурії викликає обґрунтовані 
сумніви. Дисфункції сечовипускання викликаються також широким спектром соматичних 
(урологічних) захворювань, функціональною (вродженою чи набутою) слабкістю м'язів 
тазового дна (повторні пологи, оперативне видалення передміхурової залози та ін.). 

жүктеу/скачать 1.41 Mb.

Достарыңызбен бөлісу: