Навчально-методичні рекомендації
Вегетативна іннервація ока
жүктеу/скачать 1.41 Mb. Pdf көрінісі
|
| Вегетативна іннервація ока
Симпатична іннервація. Симпатичні нейрони містяться в бічних рогах сегментів спинного мозку C8-Th1 (centrum ciliospinale). Прегангліонарні волокна цих нейронів виходять з передніми корінцями в складі білих сполучних гілок входять в симпатичний стовбур і, не перериваючись, проходять через вищерозміщені вузли, закінчуючись біля клітин верхнього шийного симпатичного вузла. Постгангліонарні волокна цього вузла супроводжують внутрішню сонну артерію, обплітаючи її стінку, проникають в порожнину черепа, з'єднуються з I гілкою трійчастого нерва, проникають в орбіту і досягають м'яза, що розширює зіницю (m. dilatator pupillae). Симпатичні волокна іннервують і інші структури ока і обличчя: 1) тарзальні м'язи, що розширюють очну щілину; 2) орбітальний м'яз ока, визначає вистояння очного яблука; 3) потовидільні залози обличчя; 4) гладкі м'язи судин ока і обличчя. Парасимпатична іннервація. Прегангліонарний парасимпатичний нейрон починається в додатковому ядрі окорухового нерва, проходить в складі останнього і закінчується біля клітин війкового вузла (gangl. ciliare). Частина волокон постгангліонарного нейрона досягають м'язу, що звужує зіницю (m. sphincter pupillae), a більшість розсіюються в війчастому м'язі і забезпечують акт акомодації. Надсегментарна вегетативна іннервація: лімбічна кора - гіпоталамус - задній поздовжній пучок - додаткове ядро III нерва і бічні роги сегментів C8-Th1. Порушення вегетативної іннервації ока. При дослідженні зіниць звертають увагу на їх розміри (менше 2 мм - міоз, більше 4 мм - мідріаз), симетричність (анізокорія), форму зіниці (кругла, деформована - овальна, нерівні (зазубрені) краї), стан реакцій зіниць (пряма і співдружня реакція на світло, на конвергенцію й акомодацію, геміанопсична, міотонічна реакція та ін.). При ураженні симпатичних шляхів виникає синдром Бернара- Горнера: 1) звуження зіниці (міоз); 2) звуження очної щілини ( птоз); 3) западіння очного яблука (енофтальм). Рідше в клінічній практиці реєструються інші ознаки повного симптомокомплексу Бернара-Горнера: гомолатеральний ангідроз обличчя; гіперемія кон'юнктиви і половини обличчя; гетерохромія (депігментація) райдужки. Виділяють синдром Бернара-Горнера периферійного та центрального походження. Перший виникає при ураженні ціліо-спінального центру або шляхів до м'яза, що розширює зіницю. Найбільш часті причини: пухлина, крововилив (розм'якшення), сирингомієлія - в зоні centrum ciliospinale; захворювання плеври і легень, додаткові шийні ребра, травми і операції в ділянці шиї. Різнорідні процеси поблизу трійчастого нерва і трійчастого вузла можуть супроводжуватися синдромом Бернара-Горнера й ураженням (біль) I гілки V нерва (синдром Редера). Природжений синдром Бернара-Горнера пов'язаний зазвичай з пологовою травмою (ураження плечового сплетіння). Характерна ознака такого синдрому - гетерохромія райдужки (світло-блакитний колір) .Синдром Бернара-Горнера центрального ґенезу зазвичай зумовлений різнорідними патологічними процесами, що залучають задній подовжній пучок. Очним проявам супроводжують провідникові розлади чутливості і рухів. При подразненні симпатичних волокон виникає зворотній синдром Бернара-Горнера - синдром Пурфур дю Пті: мідріаз, лагофтальм, екзофтальм. Зміни розмірів зіниці і зіничних реакцій спостерігаються при багатьох фізіологічних (емоційні реакції, сон, дихання, фізичне зусилля) і патологічних станах (отруєння, тиреотоксикоз, діабет, енцефаліт, синдром Ейді, синдром Аргайлла Робертсона і ін.). жүктеу/скачать 1.41 Mb. Достарыңызбен бөлісу:
|