Одержання настойок з несильнодіючої та сильнодіючої сировини. Рекуперація та ректифікація спирту



Pdf көрінісі
бет3/11
Дата27.05.2022
өлшемі0.84 Mb.
#458689
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11
Технологія


розділення 
суміші 
глікозидів 
використовують суміш метанолу і води (густина 0,9464).
Олії рослинні. Використовують олії рослинні холодного пресування
добре відстояні; жовтого кольору. Найчастіше застосовують персикову, 
мигдалеву і соняшникову олії. Жирні олії змішуються з ефіром, хлороформом, 
бензином, ефірними та мінеральними маслами. Усі олії, крім рицинової, не 
змішуються зі спиртом і водою. Гіркнуть, а це несе за собою підвищення 
кислотного числа. Жирні олії мають вибіркову здатність як екстрагенти,
Зріджені гази. Перспективними для екстрагування є запропоновані 
останнім часом зріджені гази: карбону діоксид, пропан, бутан, рідкий амоніак, 
хладони (хлррофторопохідні вуглеводнів) та ін. Зріджений карбону діоксид 
добре витягає ефірні масла, жирні олії та інші гідрофобні речовини. Гідрофільні 


речовини добре екстрагуються зрідженими газами з високою діелектричною 
проникністю (амоніак, метилхлорид, метиленоксид та ін)
Екстрагування зрідженими газами проводиться під тиском, після зняття якого 
екстрагент звітрюється, а екстрактивні речовини залишаються в чистому 
вигляді.
НАСТОЙКИ
Настойки (Tincturae) — це рідкі спиртові або водно-спиртові витяжки, 
одержані з висушеної або свіжої рослинної чи тваринної сировини без 
нагрівання і усунення екстрагента.
При виготовленні настойок з однієї масової частини рослинної сировини 
одержують 5 об'ємних частин готового продукту, із сильнодіючої сировини — 
10 частин. В окремих випадках настойки готують в інших співвідношеннях із 
сировини, що не містить сильнодіючих речовин (настойки арніки, календули, 
глоду, м'яти, софори).
Настойки можуть бути простими, тобто з одного виду сировини, і складними 
(суміш витяжок із декількох рослин, іноді з додаванням лікарських речовин),
СПОСОБИ ОДЕРЖАННЯ НАСТОЙОК
Настойки одержують розчиненням густих і сухих екстрактів, але в 
промислових умовах найчастіше — екстракційними методами:
— мацеращєю та її різновидами;
— перколяцією.
МАЦЕРАЦІЯ
Раніше метод мацерації (від лат. maceratio — вимочування), або настоювання, 
був дуже поширеним. Тепер його застосування поступово скорочується, тому 
що при екстрагуванні цим методом важко Досягти повноти витягу лікарських 
речовин із рослинного матеріалу.
При одержанні настойок мацерацією здрібнену сировину із 
запропонованою кількістю екстрагента завантажують у мацераційний бак і 
настоюють при температурі 15—20 °С, періодично перемішуючи. Якщо немає 
спеціальних указівок, то настоювання триває протягом 7 діб. Після цього 
витяжку зливають, залишок віджимають, віджату сировину промивають 


невеликою кількістю екстрагента знову віджимають, віджату витяжку додають 
до вже злитої і потім об'єднану витяжку доводять екстрагентом до необхідного 
об'єму.
Цей метод малоефективний, повільний, сировина не до кінця виснажується. З 
метою інтенсифікації екстрагування матеріалу процес проводять із 
застосуванням дробної мацерації (ремацерації), мацерації з примусовою 
циркуляцією екстрагента, вихрової екстракції (турбоекстракції), ультразвуку та 
ін.
Ремацерація, або дробна мацерація з розділенням на частини екстрагента 
(або сировини і екстрагента). Загальну кількість екстрагента ділять на 3-4 
частини і послідовно настоюють сировину з першою частиною екстрагента, 
потім з другою, третьою і четвертою, щоразу зливаючи витяжку. Час 
настоювання залежить від властивостей рослинного матеріалу. Таке 
проведення екстрагування дозволяє при менших витратах часу повніше 
виснажувати сировину, адже постійно підтримується висока різниця 
концентрацій у сировині та екстрагенті.
Мацерація з примусовою циркуляцією екстрагента. Проводиться в 
мацераційному баку із перфорованим дном 3, на який укладено фільтрувальний 
матеріал. Екстрагент, відділений від сировини перфорованим дном, за 
допомогою насоса прокачується крізь сировину до досягнення рівноважної 
концентрації. При цьому час настоювання скорочується в кілька разів. З 
примусовою циркуляцією екстрагента проводять також дробну мацерацію. 
Таким чином досягається більш повне виснаження сировини при таких же 
витратах екстрагента.
Вихрова екстракція, або турбоекстракція, ґрунтується на вихровому, дуже 
інтенсивному перемішуванні сировини і екстрагента при одночасному 
здрібнюванні сировини. Турбінна мішалка обертається із швидкістю 800—1300 
об/хв. Час екстракції скорочується до 10 хв. Одержані настойки — стандартні.
Ультразвукова екстракція. Для інтенсифікації мацераційного процесу 
ефективне застосування ультразвукових коливань. При цьому прискорюється 
екстрагування і досягається повнота витягу діючих речовин. Джерело 


ультразвуку кріплять до корпусу мацераційного бака в місці, заповненому 
екстрагентом і сировиною. Найбільший ефект від впливу ультразвуку 
виявляється тоді, коли клітина матеріалу, що екстрагується, добре насичена 
екстрагентом, який проводить ультразвук. Ультразвукові хвилі, що виникають, 
створюють знако перемінний тиск, кавітацію і «звуковий вітер». Унаслідок 
цього прискорюється просочуваність матеріалу і розчинення вмісту клітини, 
збільшується швидкість обтікання частинок сировини, у пограничному 
дифузійному шарі екстрагента виникають турбулентні і вихрові потоки. 
Молекулярна дифузія в клітинах матеріалу та в дифузійному шарі змінюється 
на конвективну, що приводить до інтенсифікації масообміну. Виникнення 
кавітації викликає руйнування клітин. При цьому екстрагування прискорюється 
через вимивання екстрактивних речовин із зруйнованих клітин і тканини. При 
озвучуванні витяжку можна одержати за декілька хвилин
До інших видів мацерації належать: подрібнення сировини в середовищі 
екстрагента, наприклад у кульовому млині; ремацерація, яка супроводжується 
пресуванням на гідравлічних пресах або вальцях. В останньому випадку процес 
повторюється до досягнення рівноважних концентрацій, що дозволяє скоротити 
втрати діючих речовин і екстрагента, тому що в шроті залишається незначний 
об'єм витяжки. У готовій настойці міститься висока кількість екстрактивних 
речовин.
ПЕРКОЛЯЦІЯ
Перколація (від лат. percolatio — проціджування крізь...), тобто 
проціджування екстрагента крізь рослинний матеріал з метою одержання 
витяжки розчинних у екстрагенті речо-вин. Процес проводиться в ємкостях 
різної конструкції, названих перколяторами-екстракторами (рис.). Вони можуть 
бути циліндричної а, в або конічної б форми, із паровою оболонкою в або без 
неї, що перекидаються ї саморозвантажуються, виготовлені з нержавіючої 
сталі, алюмінію, лудженої міді та інших матеріалів. У нижній частині 
перколятора є перфорована сітка 2, на якій розташовують фільтрувальний 
матеріал 1 і завантажують сировину. Циліндричні перколятори зручні в роботі 


при вивантаженні сировини, конічні — забезпечують більш рівномірне 
екстрагування.
Метод перколяції включає три стадії, які послідовно проходять одна за 
одною: замочування сировини (набухання сировини), настоювання, власне 
перколяція.


Достарыңызбен бөлісу:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   11




©dereksiz.org 2024
әкімшілігінің қараңыз

    Басты бет